розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційні скарги публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України", ОСОБА_1 та його представника адвоката Шостака Віктора Васильовича на рішення Нововолинського міського суду Волинської області від 09 жовтня 2017 року у складі судді Ушакова М. М. та рішення апеляційного суду Волинської області від 16 листопада 2017 року у складі колегії суддів: Шевчук Л. Я., Грушицького А. І., Матвійчук Л. В.,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" (далі - ПАТ "Ощадбанк") про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я на виробництві.

Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 21 грудня 2012 року, працюючи на посаді інкасатора-водія у відповідача під час виконання своїх трудових обов`язків, керуючи автомобілем марки "Форд-Транзит", реєстраційний номер

НОМЕР_1, що належав відповідачу на праві власності, потрапив у дорожньо-транспортну пригоду, в результаті чого отримав середнього ступеня тяжкості тілесні ушкодження.

Внаслідок нещасного випадку, пов`язаного із виробництвом, йому встановлена стійка втрата професійної працездатності 40 % та третя група інвалідності. Внаслідок профзахворювання йому було призначено одноразову допомогу в сумі 10 880,00 грн.

Позивачу з боку роботодавця була заподіяна моральна шкода в розмірі

640 000,00 грн, яку ОСОБА_1 просив стягнути з відповідача в його користь, а також просив стягнути з відповідача 640,00 грн судового збору та 5 000,00 грн витрат на правову допомогу.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Нововолинського міського суду Волинської області від 09 жовтня

2017 року позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з ПАТ "Ощадбанк" на користь ОСОБА_1 50 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я на виробництві.

Стягнуто з ПАТ "Ощадбанк" на користь ОСОБА_1 800,00 грн судових витрат.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що внаслідок нещасного випадку на виробництві, який стався із ОСОБА_1, йому була заподіяна моральна шкода, відповідальність по відшкодуванню якої повинна нести організація, з якою позивач перебував у трудових відносинах. Розмір моральної шкоди суд оцінив в сумі 50 000,00 грн, врахувавши при цьому характер та обсяг заподіяних позивачеві моральних та фізичних страждань, їх тривалість, спосіб заподіяння та виходив із засад розумності та справедливості.

Рішенням апеляційного суду Волинської області від 16 листопада 2017 року апеляційну скаргу ПАТ "Ощадбанк" відхилено.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2 задоволено частково.

Рішення Нововолинського міського суду Волинської області від 09 жовтня

2017 року в частині розподілу судових витрат змінено.

Стягнуто з ПАТ "Ощадбанк" на користь ОСОБА_1 640,00 грн судового збору.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Змінюючи рішення суду першої інстанції в частині розміру судового збору, апеляційний суд виходив із того, що оскільки позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково і на його користь з відповідача стягнута моральна шкода, то з відповідача на користь позивача підлягає стягнення також 640,00 грн судового збору, які були сплачені позивачем при поданні позову.

В решті апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції.

Короткий зміст вимог та доводів касаційних скарг

05 грудня 2017 року ПАТ "Ощадбанк" через засоби поштового зв?язку подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Нововолинського міського суду Волинської області від 09 жовтня 2017 року та рішення апеляційного суду Волинської області від 16 листопада 2017 року та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій не взято до уваги та не спростовано твердження відповідача про відсутність жодного об?єктвиного та допустимого доказу на підтвердження порушення ПАТ "Ощадбанк", як роботодавцем, прав позивач.

Судами не враховано висновок Верховного Суду України у справі № 6-120цс13 про те, що відшкодування моральної (немайнової) шкоди потерпілому здійснюється Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.

До спірних правовідносин застосуванню підлягають норми КЗпП України (322-08) , а не ЦК України (435-15) , як помилково вважали суди попередніх інстанцій.

Судами попередніх інстанцій не враховано пропуск позивачем строків позовної давності на звернення до суду з цим позовом (стаття 233 КЗпП України).

07 грудня 2017 року ОСОБА_1 та його представник адвокат Шостак В. В. через засоби поштового зв?язку подали до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій, з урахуванням уточненої редакції, просять скасувати рішення Нововолинського міського суду Волинської області від 09 жовтня 2017 року та рішення апеляційного суду Волинської області від 16 листопада 2017 року та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Аргументи касаційної скарги ОСОБА_1 та його представник адвоката Шостака В. В. зводяться до незгоди з розміром визначеної судом моральної шкоди.

Доводи інших учасників справи

13 квітня 2018 року ПАТ "Ощадбанк" через засоби поштового зв?язку подало до Верховного Суду відзив, у якому просить у задоволенні касаційної скарги ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2 відмовити. Рішення Нововолинського міського суду Волинської області від 09 жовтня 2017 року та рішення апеляційного суду Волинської області від 16 листопада 2017 року скасувати, а передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції

Рух касаційних скарг та матеріалів справи

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 08 грудня 2017 року відкрито касаційне провадження у даній справі за касаційною скаргою ПАТ "Ощадбанк" та витребувано з Нововолинського міського суду Волинської області матеріали цивільної справи

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК (1618-15) України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Статтею 388 ЦПК України встановлено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У січні 2018 року касаційні скарги разом з доданими до них матеріалами передано до Верховного Суду.

У лютому 2018 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 05 березня 2018 року відкрито касаційне провадження у даній справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2 .

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ

08 лютого 2020 року набрав чинності Закону України від 15 січня 2020 року

№ 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) , Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) , Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційних скарг ПАТ "Ощадбанк", ОСОБА_1 та його представника адвоката Шостака В. В. на рішення Нововолинського міського суду Волинської області від 09 жовтня 2017 року та рішення апеляційного суду Волинської області від 16 листопада 2017 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК (1618-15) України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року

№ 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Перевіривши доводи касаційних скарг, врахувавши аргументи, наведені у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційні скарги підлягають залишенню без задоволення з таких підстав.

Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Короткий зміст фактичних обставин справи

У справі, яка переглядається, судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 працював у відповідача на посаді інкасатора-водія. 21 грудня

2012 року автомобіль, належний відповідачу, яким керував позивач в даній справі - ОСОБА_1 потрапив в ДТП, в результаті чого останній отримав тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості.

Вироком Горохівського районного суду Волинської області від 22 жовтня

2015 року, що набрав законної сили, ОСОБА_1 у пред`явленому обвинуваченні за частиною другою статті 286 КК України визнано не винним та виправдано через відсутність в його діянні складу кримінального правопорушення.

Згідно акту форми Н-5 проведення додаткового спеціального розслідування нещасного випадку, що стався 21 грудня 2012 року о 12 год. 45 хв. у філії Волинського обласного управління ПАТ "Ощадбанк", складеного 15 листопада 2016 року та затвердженого начальником Головного управління Держпраці у Київській області від 16 листопада 2016 року, нещасний випадок з інкасатором-водієм сектору інкасації коштів та перевезення цінностей (місто Нововолинськ) відділу інкасації коштів та перевезення цінностей філії - Волинське обласне управління ПАТ "Ощадбанк" ОСОБА_1 слід вважати таким, що пов`язаний з виробництвом. По даному нещасному випадку складено акт за формою Н-1.

Згідно акту № 2 про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом, форми Н-1, затвердженого 16 листопада 2016 року, нещасний випадок з ОСОБА_1 пов`язаний з виробництвом.

ОСОБА_1 встановлено з 30 грудня 2016 року 40 % втрати професійної працездатності, а також встановлено третю групу інвалідності у зв`язку з трудовим каліцтвом, йому протипоказана робота у шкідливих, небезпечних умовах з фізичним перевантаженням.

Постановою Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 25 січня 2017 року потерпілому ОСОБА_1 призначено щомісячну грошову суму в разі часткової чи повної втрати професійної працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку в розмірі 1 284,34 грн, виплати проводити з 30 грудня 2016 року по

17 січня 2018 року включно, провести донарахування щомісячних виплат за грудень 2016 року в розмірі 82,86 грн.

Постановою Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 25 січня 2017 року потерпілому ОСОБА_1 призначено одноразову допомогу в разі стійкої втрати професійної працездатності в сумі 10 880,00 грн.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд

Відповідно до частини першої статті 1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

Згідно з частинами першою та п?ятою статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частинами першою та другою статті 153 КЗпП України визначено, що на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Відповідно до статті 173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством (стаття 237-1 КЗпП України).

Відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина третя статті 23 ЦК України).

Разом з тим, відповідно до підпункту "е" пункту 1 частини 1 статті 21 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (далі - Закон 1105-XIV) у редакції, чинній до 20 березня 2007 року, у разі настання страхового випадку Фонд зобов`язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров`я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні грошову суму за моральну шкоду за наявності факту заподіяння цієї шкоди потерпілому.

Положеннями пункту 1, абзацу 3 пункту 5, пункту 9, абзацу 3 пункту 10, пункту 11 розділу I Закону № 717-V (717-16) , який набрав чинності 20 березня 2007 року, скасовано право застрахованих громадян, які є потерпілими на виробництві від нещасного випадку або професійного захворювання, на відшкодування моральної шкоди за рахунок Фонду, яке вони мали відповідно до приписів первинної редакції Закону № 1105-XIV (1105-14) .

Проте Конституційний Суд України вважає, що право цих громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки статтею 1167 ЦК України та статтею 237-1 КЗпП України їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця) (абзац 9 пункту 5 мотивувальної частини рішення № 20-рп/2008 від 8 жовтня 2008 року).

Страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, є одним із видів загальнообов`язкового державного соціального страхування (стаття 4 Закону України від 14 січня 1998 року № 16/98-ВР "Основи законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування"), правове регулювання якого здійснювалося, зокрема, Законом № 1105-ХІV (1105-14) .

Тобто спори щодо відшкодування шкоди на підставі Закону № 1105-ХІV (1105-14) повинні вирішуватися на підставі законодавства, яке було чинним на момент виникнення в потерпілого права на її відшкодування. Право на відшкодування шкоди настає з дня встановлення потерпілому МСЕК стійкої втрати професійної працездатності.

Таким чином, і право на відшкодування моральної шкоди виникає в потерпілого з дня встановлення МСЕК стійкої втрати професійної працездатності.

Отже, колегія суддів вважає, що наявні правові підстави для визнання належним відповідачем у даній справі саме роботодавця, оскільки право на відшкодування завданої умовами виробництва моральної шкоди, яка спричинила втрату професійної працездатності ОСОБА_1, виникло у 2016 році, тобто під час дії Закону № 1105-ХІV (1105-14) у редакції, яка покладала обов?язок відшкодування моральної шкоди завданої умовами виробництва саме на роботодавця.

Такий висновок узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постановах від 23 січня 2019 року у справі № 210/2104/16-ц (провадження № 14-597цс18) від 20 листопада 2019 року у справі № 210/3177/17 (провадження № 14-288цс19).

ПАТ "Ощадбанк" стверджує, що позивач пропустив передбачений статтею 233 КЗпП України тримісячний строк для звернення до суду з позовом про вирішення трудового спору.

Разом з тим згідно з пунктом 3 частини першої статті 268 ЦК України позовна давність не поширюється, зокрема, на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я, крім випадків завдання такої шкоди внаслідок недоліків товару, що є рухомим майном, у тому числі таким, що є складовою частиною іншого рухомого чи нерухомого майна, включаючи електроенергію; на вимогу страхувальника (застрахованої особи) до страховика про здійснення страхової виплати (страхового відшкодування).

Оскільки зазначений спір стосується здійснення страхової виплати на відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я, на таку вимогу позовна давність не поширюється, а наведені у касаційній скарзі доводи про те, що до цієї вимоги застосовується передбачена у частині першій статті 233 КЗпП України спеціальна позовна давність у три місяці, є помилковими.

Аналогічні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 210/5258/16-ц та від 23 січня 2019 року у справі № 210/2104/16-ц.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, установивши в судовому засіданніфакт заподіяння моральної шкоди позивачеві у зв`язку із частковою втратою професійної працездатності, а також ті обставини, що позивач переніс зменшення обсягу трудової діяльності, був змушений пройти курс лікування, зазнає фізичних страждань, позбавлений нормальних життєвих зв`язків, що вимагає додаткових зусиль для організації життя, дійшов правильних висновків про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача коштів на відшкодування моральної шкоди. При цьому визначаючи розмір морального відшкодування у сумі 50 000,00 грн, судами було враховано характер моральних та фізичних страждань, їх тривалість, розумність, виваженість та справедливість.

Доводи касаційних скарг не спростовують правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій, якими у повному обсязі з`ясовані права та обов`язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені та їм дана належна оцінка, а зводяться до неправильного тлумачення норм матеріального права та до переоцінки доказів, що відповідно до приписів статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційні скарги без задоволення, а рішення Нововолинського міського суду Волинської області від 09 жовтня

2017 року, у незміненій його частині, та рішення апеляційного суду Волинської області від 16 листопада 2017 року - без змін, оскільки підстави для скасування судових рішень відсутні.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України", ОСОБА_1 та його представника адвоката Шостака Віктора Васильовича залишити без задоволення.