розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" на постанову Апеляційного суду Київської області, у складі колегії суддів: Фінагєєва В. О., Сержанюка А. С., Яворського М. А., від 26 грудня 2017 року,

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2009 року публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" (далі - ПАТ "Райффайзен Банк Аваль") звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на майно.

Позовна заява мотивована тим, що 03 липня 2006 року між

ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 014/1179/82/722, згідно умов якого відповідачу було надано кредит в розмірі 100 000 доларів США.

Цього ж дня між ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ОСОБА_2 було укладено договір іпотеки, згідно умов якого за рахунок належного ОСОБА_2 нерухомого майна - будинку та земельної ділянки площею 0, 301 га, які розташовані по АДРЕСА_1 забезпечено виконання зобов`язання ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором.

Банк стверджував, що ОСОБА_1 не виконує зобов`язання за кредитним договором, у зв`язку з чим утворилася заборгованість.

Посилаючись на викладені обставини, з урахуванням поданих уточнень, позивач просив суд:

- стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором

№ 014/1179/82/722 від 03 липня 2006 року в сумі 115 246, 86 доларів США, що еквівалентно 3 117 850, 75 грн, яка складається із 75 379, 56 доларів США, що еквівалентно 2 039 293, 89 грн заборгованості за кредитом та

39 867, 30 доларів США, що еквівалентно 1 078 566, 86 грн заборгованості по процентам;

- у рахунок погашення зазначеної заборгованості звернути стягнення на предмет іпотеки - будинок та земельну ділянку площею 0, 301 га, які розташовані по АДРЕСА_1 та на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого Жуківцівською сільською радою САА № 652845

від 17 травня 2006 року та державного акту на право приватної власності на землю ІУ-КВ №102081 від 09 квітня 1999 року, належать ОСОБА_2 шляхом реалізації зазначеного нерухомого майна на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження з визначенням початкової ціни продажу не нижче 868 730 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Справа розглядалася судами неодноразово.

Останнім рішенням Обухівського районного суду Київської області

від 13 квітня 2017 року позов ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" заборгованість за кредитним договором № 014/1179/82/722 від 03 липня 2006 року в сумі 115 246, 86 доларів США, що є еквівалентом 3 117 850, 75 грн, яка складається з 75 379, 56 доларів США, що еквівалентно 2 039 293, 89 грн заборгованості за кредитом та 39 867, 30 доларів США, що еквівалентно 1 078 566, 86 грн заборгованості по процентам.

В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № 014/1179/82/722 від 03 липня 2006 року в сумі 115 246, 86 доларів США, що є еквівалентом 3 117 850, 75 грн, яка складається з 75 379, 56 доларів США, що еквівалентно 2 039 293, 89 грн заборгованості за кредитом та

39 867, 30 доларів США, що еквівалентно 1 078 566, 86 грн заборгованості за процентами звернуто стягнення на предмет іпотеки - будинок та земельну ділянку площею 0, 301 га, які розташовані по АДРЕСА_1 та на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно видане Жуківцівською сільською радою серії САА № 652845 від 17 травня 2006 року та державного акту на право приватної власності на землю серії ІУ-КВ № 102081 від 09 квітня 1999 року, належать ОСОБА_2, шляхом реалізації зазначеного нерухомого майна на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження. Визначено початкову ціну реалізації предмету іпотеки не нижче встановленого суб`єктом оціночної діяльності - 868 730 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив із доведеності та обґрунтованості позовних вимог, зазначивши, що відповідачі всупереч вимог статей 10, 11, 60 ЦПК України 2004 року не надали суду належних і допустимих доказів на спростування позовних вимог. Посилання ОСОБА_1 на те, що останній підписавши кредитний договір не отримав кредитні кошти суд визнав не доведеними.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Київської області від 26 грудня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_1 задоволено, рішення Обухівського районного суду Київської області від 13 квітня 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову

ПАТ "Райффайзен Банк Аваль". Вирішено питання розподілу судових витрат.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове судове рішення, апеляційний суд виходив з того, що позивачем не надано належних, достатніх та достовірних доказів, які підтверджують отримання ОСОБА_1 коштів у сумі 100 000 доларів США за кредитним договором.

При цьому, колегія суддів зазначила, що банк, усвідомлюючи наявність судового спору та знищуючи при цьому заяву про видачу готівки, діяв недобросовісно, оскільки позов пред`явлений у жовтні 2009 року, відповідач ОСОБА_1 заперечував проти його задоволення та наполягав, що заява про видачу готівки ним не підписувалася та кошти за кредитним договором він не отримував.

Апеляційний суд вважав, що знищення зазначеної заяви під час розгляду справи у суді позбавило відповідача ОСОБА_1 можливості доведення факту не підписання такої заяви шляхом проведення судової почеркознавчої експертизи, а також потягло за собою втрату доказу, що міг підтвердити особисте отримання коштів відповідачем.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить оскаржувану постанову апеляційного суду скасувати, залишивши в силі рішення Обухівського районного суду Київської області від 13 квітня 2017 року.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У лютому 2018 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" на постанову Апеляційного суду Київської області від 26 грудня 2017 року.

Ухвалою Верховного Суду від 20 березня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі № 372/223/17 та витребувано її матеріали з місцевого суду.

В січні 2019 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

13 квітня 2020 року на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду справу № 372/223/17 передано судді-доповідачеві.

Ухвалою Верховного Суду від 27 квітня 2020 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована помилковістю висновків суду апеляційної інстанції. Заявник стверджує, що відповідно до пунктів 3.2 та 4.1. укладеного кредитного договору банк повністю виконав взяті на себе зобов`язання та надав позичальнику кредитні кошти в обумовленому розмірі, шляхом перерахування їх з позичкового рахунку на поточний з подальшою їх видачею ОСОБА_1 через касу банку. Факт отримання кредитних коштів підтверджується випискою по рахунку та заявою на видачу готівки.

Крім того, позичальник здійснював платежі в рахунок погашення кредиту згідно графіку такого погашення, що свідчить про фактичне виконання ним взятих на себе договірних зобов`язань.

Учасниками справи відзив на касаційну скаргу не подано

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що 03 липня 2006 року між ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 014/1179/82/722, за умовами якого банк зобов`язався надати позичальнику кредит в розмірі 100 000 доларів США, зі щомісячною сплатою процентів в розмірі 12 % річних, з терміном повернення до 03 липня 2016 року.

03 липня 2006 року між ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ОСОБА_2 укладено договір іпотеки до кредитного договору №014/1179/82/722. Предметом іпотеки визначено будинок АДРЕСА_1 та земельну ділянку за вказаною адресою.

Згідно розрахунку, наданого банком, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором від 03 липня 2006 року станом на 28 лютого 2017 року становить 115 246,86 доларів США, що еквівалентно 3 117 850, 75 грн, яка складається з 75 379, 56 доларів США, що еквівалентно 2 039 293, 89 грн заборгованості за кредитом та 39 867, 30 доларів США, що еквівалентно 1 078 566, 86 грн заборгованості по процентам.

Згідно довідки ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" № 81-17-0-00/15622

від 08 липня 2015 року оригінал заяви від 03 липня 2006 року на видачу готівки ОСОБА_1 було знищено за терміном зберігання відповідно до акту № 47 від 04 січня 2012 року.

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України (тут і надалі по тексту в редакції Кодексу чинній на час подачі касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Аналогічні положення містила стаття 213 ЦПК України 2004 року.

Згідно статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність іншій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до статті 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

За змістом статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України (435-15) .

Згідно частини третьої статті 545 ЦК України наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов`язку.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

У частині другій статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Аналогічні норми щодо доказування містив ЦПК України (1618-15) в редакції на час вирішення справи судом першої інстанції.

Відповідно до положень статті 95 ЦПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено у порядку, встановленому законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Якщо подано копію (електрону копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

ОСОБА_1 не заперечував факту підписання 03 липня 2006 року кредитного договору № 014/1179/82/722, однак наполягав на неотриманні від банку коштів за кредитним договором.

Відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254 (z0559-03) (чинного на момент розгляду справи судами першої та апеляційної інстанції інстанції), виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Пунктом 3 розділу І Інструкції про касові операції в банках України, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 14 серпня 2003 року № 337 (z0768-03) , яка була чинною на час надання кредиту, передбачено, що до касових операцій, які регламентуються цією Інструкцією, належать, зокрема, і видача готівки клієнтам з їх рахунків чи рахунку банку через його касу.

До касових документів, які оформлюються згідно із цією Інструкцією, належить заява на видачу готівки (пункт 1 глави 1 розділу III Інструкції) та визначені зразки касових документів, на підставі яких здійснюються прийняття і видача готівки (пункт 2 глави 1 розділу III Інструкції). Форми документів, які застосовуються під час приймання переказу готівки та виплати її суми отримувачу в готівковій формі, визначаються відповідною платіжною системою і мають містити обов`язкові реквізити: дата здійснення операції, зазначення платника та отримувача, дані паспорта особи - отримувача або документа, що його замінює, сума касової операції, підписи платника або отримувача та працівників банку, уповноважених здійснювати касову операцію.

З матеріалів справи встановлено, що ухвалою Апеляційного суду Київської області від 12 вересня 2017 року призначено у справі судову почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено експертам Київського науково-дослідного інституту судових експертиз та на вирішення якої поставлено наступні питання:

1) чи виконані однією особою підписи у кредитному договорі № 014/1179/82/722 від 03 липня 2006 року від імені "позичальника" - ОСОБА_1 та заяві на видачу готівки № ІРТ/680-34 за липень

2006 року від імені "отримувача" - ОСОБА_1 .?

2) підпис від імені "отримувача" - ОСОБА_1 на заяві на видачу готівки № ІРТ/680-34 за липень 2006 року виконано ОСОБА_1 чи іншою особою?

3) чи виконаний підпис на оригіналі кредитного договору № 014/1179/82/722 від 03 липня 2006 року в графі позичальник ОСОБА_1 чи іншою особою?

4) чи виконаний підпис в оригіналі заяви про видачу готівки № ІРТ/680-34 ОСОБА_1 чи іншою,

зобов`язано позивача ПАТ "Райфайзен Банк Аваль" надати в розпорядження експертів (через суд апеляційної інстанції) оригінали: кредитного договору № 014/1179/82/722 від 03 липня 2006 року, заяви про видачу готівки № ІРТ/680-34, договору іпотеки до кредитного договору № 014/1179/82/722 від 03 липня 2006 року.

22 вересня 2017 року представником позивача до апеляційного суду було подано письмові пояснення, в яких повідомлено, що оригінали кредитного договору та заяви про видачу готівки № ІРТ/680-34 на підставі ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 22 червня 2015 року вилучено слідчим слідчого відділу Шевченківського РУ ГУМВС України

13 жовтня 2017 року на адресу суду надійшло клопотання від судового експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Кириленко Н. Д. про надання додаткових матеріалів, а саме: 1) оригіналів кредитного договору № 014/1179/82/722 від 03 липня 2006 року, заяви про видачу готівки № ІРТ/680-34 за липень 2006 року 2) вільних зразків підпису та почерку ОСОБА_1

Згідно супровідного листа від 25 жовтня 2017 року зазначене клопотання було направлено сторонам на виконання.

14 листопада 2017 року Апеляційним судом Київської області було прийнято ухвалу про витребування у слідчому відділі Шевченківського управління поліції Головного управління Національної поліції України у

м. Києві оригіналу кредитного договору № 014/1179/82/722 від 03 липня

2006 року, оригіналу заяви про видачу готівки № ІРТ/680-34, які були вилучені у ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" на підставі ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 22 червня 2015 року слідчим СВ Шевченківського РУ ГУМВС України у м. Києві Загладьком В. О.

На виконання ухвали суду від 14 листопада 2017 року слідчим відділом Шевченківського управління поліції Головного управління Національної поліції України у м. Києві апеляційному суду було надано оригінал кредитного договору № 014/1179/82/722 від 03 липня 2006 року та копію довідки

ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" від 08 липня 2015 року № 81-17-0-00115622, згідно якої оригінал заяви про видачу готівки № ІРТ/680-34 від 03 липня

2006 року був знищений за терміном зберігання за актом № 47 від 04 січня 2012 року.

26 грудня 2017 року на адресу суду надійшло повідомлення від директора Київського науково-дослідного інституту судових експертиз про неможливість надання висновку за матеріалами справи № 372/223/17, у зв`язку з ненаданням оригіналів досліджуваних документів.

Переглядаючи в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції, з посиланням на вимоги статті 109 ЦПК України, виходив із того, що відсутність оригіналу заяви про видачу готівки

№ ІРТ/680-34 від 03 липня 2006 року є підставою для визнання факту, що ОСОБА_1 не отримував кредит, а отже на нього не покладено обов`язок щодо його повернення.

При цьому, доводи банку про те, що первинні документи (заява на видачу готівки) знищені у зв`язку із спливом терміну їх зберігання, апеляційний суд оцінив критично з огляду на те, що ще в липні 2009 року ОСОБА_1 в поясненнях наданих на ім`я директора Київської регіональної дирекції

ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" заперечував факт одержання кредитних коштів за кредитним договором від 03 липня 2006 року, а крім того із жовтня 2009 року в суді триває розгляд справи за позовом банку про стягнення заборгованості.

Колегія суддів погоджується із наведеним у касаційній скарзі доводами банку про те, що факт отримання кредиту може бути доведено не лише заявою про видачу готівки, а й сукупністю інших доказів, зокрема: кредитним договором, меморіальними ордерами на видачу коштів, виписками про рух коштів по рахунку, заявами на переказ готівки тощо.

Однак у розглядуваній справі на підтвердження позовних вимог банком надано лише кредитний договір, договір іпотеки та розрахунок заборгованості, який не відповідає вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" (996-14) та Положенню про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254 (z0559-03) (чинного на час розгляду справи судами попередніх інстанцій).

Посилаючись у касаційній скарзі на те, що факт видачі кредиту підтверджено випискою про рух коштів по рахунку, банк не надав таку виписку ні судам попередніх інстанцій, ні додав її до своєї касаційної скарги.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій

Встановивши вказані обставини та надавши належну правову оцінку зазначеним доказам у їх сукупності та взаємозв`язку, суд апеляційної інстанції правильно виходив із того, що позивачем не доведено належними та достовірними доказами обставини видачі ОСОБА_1 коштів за кредитним договором від 03 липня 2006 року, які не визнаються відповідачем.

За таких обставин суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Доводи касаційної скарги за своїм змістом зводяться до необхідності переоцінки доказів, що за приписами статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) сформульовано правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій.

Це передбачено як статтями 58, 59, 212 ЦПК України у попередній редакції 2004 року, так і статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України у чинній редакції. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України", "Рябих проти Російської Федерації", "Нєлюбін проти Російської Федерації") повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Відповідно до статті 410 ЦПК України, в редакції, чинній на час подання касаційної скарги, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411 ЦПК України оскаржене судове рішення підлягає обов`язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Головуючий Судді:	Є. В. Синельников О. В. Білоконь О. М. Осіян С. Ф. Хопта В. В. Шипович