розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - на рішення Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 14 лютого 2018 року у складі судді Орендовського В.А. та постанову апеляційного суду Кіровоградської області від 05 червня 2018 року у складі колегії суддів: Дьомич Л. М., Письменного О. А., Чельник О. І.,

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Машинно-технологічна станція Ятрань" (далі - ТОВ "Машинно-технологічна станція Ятрань"), третя особа - Новомиргородська районна державна адміністрація Кіровоградської області, про визнання недійсною додаткової угоди до договору оренди землі та витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння.

Позовна заява мотивована тим, що він на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії РІ № 347413 є власником земельної ділянки, площею 6,73 га, розташованої на території Канізької сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області.

01 вересня 2006 року між ним та ТОВ "Машинно-технологічна станція Ятрань" було укладено договір оренди землі № 92, за умовами якого він, як орендодавець, передав відповідачу в оренду вищевказану земельну ділянку, строком на 10 років. Строк дії правочину закінчується 25 жовтня 2016 року.

08 квітня 2016 року він направив відповідачу лист про повернення земельної ділянки після закінчення дії договору оренди землі, проте останнім його вимогу проігноровано.

Під час перевірки припинення обтяження на вищезазначену земельну ділянку він дізнався про те, що 14 листопада 2015 року реєстраційною службою Новомиргородського районного управління юстиції Кіровоградської області було зареєстровано додаткову угоду до договору оренди землі від 01 вересня 2006 року № 92, за умовами якої строк дії договору оренди продовжено до 31 грудня 2023 року.

Згоди на пролонгацію дії договору оренди землі він не надавав, додаткову угоду не підписував, а лише на прохання відповідача на чистому аркуші паперу зробив власноручний напис та поставив свій підпис, на якому останній без його згоди виклав текст спірної додаткової угоди. Таким чином, його волевиявлення на укладення додаткової угоди відповідно до положень частини третьої статті 203 ЦК України, як власника земельної ділянки, не було вільним, тому на підставі статті 215 ЦК України цей правочин є недійсним.

Відповідач самовільно зайняв належну йому земельну ділянку, унаслідок чого він позбавлений можливості реалізувати своє право на володіння, розпорядження та користування власним майном.

Крім того, у договорі оренди землі та додатковій угоді до нього зазначено, що розмір орендної плати становить 2 % від нормативної грошової оцінки землі, що є порушенням істотних умов договору, так як розмір орендної плати не може бути меншим 3 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Вказані умови договору оренди землі та додаткової угоди порушують принцип добросовісності, існує істотний дисбаланс договірних прав і обов`язків сторін, чим завдано шкоду орендодавцю.

З урахуванням викладеного ОСОБА_1 просив суд визнати недійсною додаткову угоду до договору оренди землі від 25 серпня 2015 року про зміну і доповнення договору оренди землі від 01 вересня 2006 року № 92; витребувати із чужого незаконного володіння відповідача на його користь земельну ділянку, площею 6,73 га, розташовану на території Канізької сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 14 лютого 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що згідно з висновком повторної комісійної судово-технічної експертизи документів державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України від 04 січня 2018 року у спірній додатковій угоді до договору оренди земельної ділянки від 25 серпня 2015 року рукописні записи, підписи та електрофотографічні зображення нанесені у такій послідовності: першим виконаний друкований текст, другими - рукописні записи, третім - відбиток печатки ТОВ "Машинно-технологічна станція Ятрань". Ознак механічного впливу на рукописний текст не виявлено. Відмінностей у порядку нанесення друкованих текстів, рукописних записів, підписів та відбитків печатки між двома примірниками, які були надані для дослідження не виявлено.

Ураховуючи викладене, вказаний висновок повторної комісійної судово-технічної експертизи свідчить про те, що при укладенні спірної додаткової угоди існувало вільне волевиявлення та згода ОСОБА_1 на її укладення. Підпис позивача, як орендодавця, у додатковій угоді до договору оренди землі свідчить про те, що між сторонами було досягнуто згоди щодо усіх її істотних умов відповідно до положень статті 15 Закону України "Про оренду землі".

Позивач належними доказами не підтвердив, що він спірну додаткову угоду не підписував і у нього було відсутнє вільне волевиявлення на вчинення таких дій.

Висновок судово-технічної експертизи документів Кропивницього відділення Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз від 01 лютого 2017 року суд до уваги не взяв, оскільки експерт при застосуванні методу скобління у порушення вимог частин третьої та четвертої статті 108 ЦПК України дозволу суду на застосування такого методу не отримав, пошкодивши спірну додаткову угоду, що змінило властивості та первинний стан документа. Докази у справі в їх сукупності та взаємозв`язку спростовують цей висновок судово-технічної експертизи у частині послідовності нанесення печатного тексту, підписів сторін угоди, відбитку печатки.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою апеляційного суду Кіровоградської області від 05 червня 2018 року апеляційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - залишена без задоволення, рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що висновок судово-технічної експертизи документів Кропивницього відділення Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз від 01 лютого 2017 року не є належним доказом, так як експерт при застосуванні методу скобління у порушення вимог частин третьої та четвертої статті 108 ЦПК України дозволу суду на застосування такого методу не отримав, пошкодивши оригінал спірної додаткової угоди, що змінило властивості та первинний стан документа.

Висновком повторної комісійної судово-технічної експертизи документів державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України від 04 січня 2018 року встановлено, що у спірній додатковій угоді тексти нанесені у такій послідовності: спочатку друкований текст, потім рукописні записи, підписи сторін, печатка.

ОСОБА_1 належними та допустимими доказами не підтверджено, що у нього було відсутнє волевиявлення на укладення спірної додаткової угоди до договору оренди землі, його підпис у цій додатковій угоді підтверджує той факт, що між сторонами було досягнуто згоди щодо усіх її істотних умов.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - просить оскаржувані судові рішення скасувати й направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що висновок судово-технічної експертизи документів Кропивницього відділення Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз від 01 лютого 2017 року, в якому встановлено, що друкований текст у спірній додатковій угоді надруковано поверх рукописного тексту, є належним та допустимим доказом, а суд безпідставно не взяв його до уваги.

Висновком повторної комісійної судово-технічної експертизи документів державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України від 04 січня 2018 року є неповним та необ`єктивним, оскільки експертом не використовувався метод скобління, а було досліджено місця перетену шляхом використання огляду місць перетену під променями різного спектру довжини, який є методом лише зовнішнього огляду, та не надає можливості оглянути поверхню під тонером.

Зміст спірної додаткової угоди містить нестандарту форму та текст, написання якого позивач обґрунтовує складанням розписки на чистому аркуші паперу під час отримання орендної плати у натуральній формі, ОСОБА_1 цим текстом лише підтвердив, що він є власником земельної ділянки при отримані орендної плати. Відповідач у порушення положень статті 203 ЦК України отримав зразки рукописного тексту та підписів позивача з метою подальшого виготовлення спірної додаткової угоди. У позивача було відсутнє волевиявлення на укладення спірної правочину.

Доводи особи, яка подала відзив

У серпні 2018 року ТОВ "Машинно-технологічна станція Ятрань" подало відзив на касаційну скаргу, посилаючись на те, що оскаржувані судові рішення є законними і обґрунтованими, доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на їх законність не впливають. Позивачем відповідними доказами не підтверджено відсутності у нього волевиявлення на укладення спірної додаткової угоди до договору оренди землі. Висновком повторної комісійної судово-технічної експертизи документів державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України від 04 січня 2018 року підтверджено, що у спірному документі першим виконаний друкований текст, другим - рукописний.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 23 липні 2018 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 395/633/16-ц з Новомиргородського районного суду Кіровоградської області.

У вересні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16 квітня 2020 року справу передано судді-доповідачеві.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) , Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України (тут і далі в редакції до наведених змін) під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною третьою статті 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Як вольова дія, правочин являє собою поєднання волі та волевиявлення. Воля сторін полягає в їхній згоді взяти на себе певні обов`язки, вона повинна бути взаємною, двосторонньою і спрямованою на досягнення певної мети.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами) (частина друга статті 207 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

У спірній додатковій угоді від 25 серпня 2015 року до договору оренди землі від 01 вересня 2006 року міститься рукописний текст "Я, ОСОБА_1 є орендодавцем земельної ділянки, у чому посвічую свій підпис", в графі "Орендодавець" мається підпис. Факт написання цих слів власноручно орендодавцем та справжність свого підпису позивач не оспорює.

Суди, встановивши фактичні обставини у справі, від яких залежить правильне вирішення спору, вірно застосувавши норми матеріального права, дійшли обґрунтованого висновку про те, що відповідно до висновку повторної комісійної судово-технічної експертизи документів державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України від 04 січня 2018 року у спірній додатковій угоді до договору оренди землі від 25 серпня 2015 року рукописні записи, підписи та електрофотографічні зображення нанесені у такій послідовності: першим виконаний друкований текст, другими - рукописні записи, третім - відбиток печатки ТОВ " Машинно -технологічна станція Ятрань". Ознак механічного впливу на рукописний текст, у тому числі від механізмів знакодрукуючого пристрою (електрофотографічного), не виявлено (а.с. 216-232, т. 1).

Ураховуючи викладене, суди на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, дійшли вірного висновку про те, що вищевказаний висновок повторної комісійної судово-технічної експертизи свідчить про те, що при укладенні спірної додаткової угоди було вільне волевиявлення та згода ОСОБА_1 на її укладення. Підпис позивача, як орендодавця, у додатковій угоді до договору оренди землі свідчить про те, що між сторонами було досягнуто згоди щодо усіх її істотних умов відповідно до положень статті 15 Закону України "Про оренду землі", що спростовує доводи касаційної скарги у відповідній частині.

Колегія суддів погоджується з неприйняттям судами, як належного доказу, висновку судово-технічної експертизи документів Кропивницього відділення Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз від 01 лютого 2017 року, так як експерт при застосуванні методу скобління у порушення вимог частин третьої та четвертої статті 108 ЦПК України дозволу суду на застосування такого методу не отримав, пошкодивши спірну додаткову угоду, що змінило властивості та первинний стан документа, що спростовує відповідні доводи касаційної скарги.

Суди дали належну правову оцінку кожному висновку експертизи.

Таким чином, суди дійшли правильного висновку про те, що ОСОБА_1 належними та допустимими доказами не підтверджено, що є його процесуальним обов`язком, відсутності у нього волевиявлення на укладення спірної додаткової угоди до договору оренди землі. Після отримання висновку повторної комісійної судово-технічної експертизи документів державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України від 04 січня 2018 року позивач з клопотанням про проведення повторної експертизи не звертався.

Посилання касаційної скарги про те, що зміст спірної додаткової угоди містить нестандарту форму та текст, написання якого позивач обґрунтовує складанням розписки на чистому аркуші паперу під час отримання орендної плати у натуральній формі, яким ОСОБА_1 лише підтвердив, що він є власником земельної ділянки під час отримання орендної плати, на увагу не заслуговують, так як відповідними доказами не підтверджені й спростовані судами та висновком повторної комісійної судово-технічної експертизи документів державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України від 04 січня 2018 року і текстом додаткової угоди до договору оренди землі.

Доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність оскаржуваних судових рішень не впливають, а в основному направлені на переоцінку доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження у судах попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Рішення Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 14 лютого 2018 року та постанову апеляційного суду Кіровоградської області від 05 червня 2018 року залишити без змін.