розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2, яка підписана представником ОСОБА_4, на заочне рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 20 грудня 2012 року у складі судді: Чайки І. В., та постанову Харківського апеляційного суду від 11 грудня 2019 року у складі колегії суддів: Кіся П. В., Хорошевського О. М., Яцини В. Б.,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2012 року публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк" (далі - ПАТ "Укрсиббанк", банк) звернулося з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки.

Позов мотивовано тим, що в забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором від 25 травня 2007 року № 11160127000 укаденого між ПАТ "УкрСиббанк", та ОСОБА_1, банком з ОСОБА_2 укладено договір іпотеки від 25 травня 2007 року, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харченко І. А. за реєстровим номером 2397, відповідно до умов якого банком прийнято в іпотеку нерухомість, а саме 3-х кімнатну квартиру за адресою АДРЕСА_1, загальною площею 66,00 кв м, яка належить ОСОБА_2

ПАТ "УкрСиббанк" просило:

стягнути солідарно з відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_3 суму заборгованості за кредитним договором № 11160127000 від 25 травня 2007 року в розмірі 318 798,24 грн;

звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: на квартиру АДРЕСА_2, зальною площею 66,00 кв м, встановивши спосіб реалізації нерухомого майна, а саме: шляхом проведення прилюдних торгів предмета іпотеки.

Короткий зміст рішень суду першої інстанції

Заочним рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 20 грудня 2012 року позов ПАТ "УкрСиббанк" задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь ПАТ "УкрСиббанк" заборгованість за кредитним договором № 11160127000 від 25 травня 2007 року в розмірі 318 798,24 грн.

Звернуто стягнення на предмет іпотеки: а саме на квартиру АДРЕСА_2, загальною площею 66,00 кв м, яка належать на праві власності ОСОБА_2, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 11160127000 від 25 травня 2007 року в загальному розмірі 318 798,24 грн, шляхом її подальшої реалізації, встановивши початкову ціну предмета іпотеки в сумі 350 000,00 грн.

Встановлено спосіб реалізації предмета іпотеки, а саме: квартири АДРЕСА_2, загальною площею 66,00 кв м, яка належать на праві власності ОСОБА_2, шляхом проведення прилюдних торгів предмета іпотеки, в межах процедури виконавчого провадження.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Заочне рішення мотивовано тим, що позивач виконав взяті на себе зобов`язання в повному обсязі. Однак ОСОБА_1 всупереч умов кредитного договору, не здійснює платежів для погашення суми заборгованості по кредиту та нарахованим процентам, чим порушує взяті на себе договірні зобов`язання. Право вибору способу судового захисту, передбаченого законом або договором (дострокове стягнення кредиту, стягнення заборгованості, у тому числі шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки/застави, одночасне пред`явлення відповідних вимог у разі, якщо позичальник є відмінною від особи іпотекодавця (майновий поручитель), одночасне пред`явлення вимог про стягнення заборгованості з позичальника з вимогами про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет застави/іпотеки, належні іпотекодавцю, який не є позичальником, розірвання кредитного договору, набуття права власності на предмет іпотеки тощо) належить виключно позивачеві.

Ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 23 травня 2019 року поновлено ОСОБА_2 строк на подання заяви про перегляд заочного рішення та заяву ОСОБА_2, підписану представником ОСОБА_4, про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з`явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи. Наявність цих двох підстав для скасування заочного рішення є обов`язковою. Доказів, які мають істотне значення для вирішення справи відповідачем ОСОБА_2 не надано.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Харківського апеляційного суду від 11 грудня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2, підписану представником ОСОБА_4, на заочне рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 20 грудня 2012 року в частині звернення стягнення на предмет іпотеки та встановлення способу реалізації предмета іпотеки задоволено частково.

Заочне рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 20 грудня 2012 року в частині визначення ціни реалізації предмета іпотеки змінено. Позов ПАТ "УкрСиббанк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки задоволено частково.

Звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме: на квартиру АДРЕСА_2, загальною площею 66,00 кв. м, яка належить на праві власності ОСОБА_2, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 11160127000 від 25 травня 2007 року в загальному розмірі 318 798,24 грн, шляхом її подальшої реалізації за ціною, встановленою на підставі оцінки майна, проведеної суб`єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчої за звичайну ціну на цей вид майна, у порядку встановленому статтею 38 Закону України "Про іпотеку".

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції допустився помилки, зазначивши в рішенні суду початкову ціну для подальшої реалізації предмета іпотеки в сумі 350 000 грн. Відповідно до частини п`ятої статті 38 Закону України "Про іпотеку" ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна. Доводи апеляційної скарги, зокрема, про те, що судом першої інстанції невірно застосовані норми матеріального права відносно визначення підсудності справи не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновку суду першої інстанції, обґрунтовано викладеного у мотивувальній частині судового рішення, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди апелянта з висновками суду.

Аргументи учасників справи

У січні 2020 року ОСОБА_2 подала касаційну скаргу, підписану представником ОСОБА_4, в якій просила скасувати заочне рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 20 грудня 2012 року та постанову Харківського апеляційного суду від 11 грудня 2019 року в частині звернення стягнення на предмет іпотеки та встановлення способу його реалізації та передати в цій частині справу на новий розгляд до суду за встановленою підсудністю.

Касаційна скарга мотивована тим, що: під час розгляду справи судами не було дотримано вимог ЦПК України (1618-15) щодо належного повідомлення сторін, зокрема ОСОБА_2, про виклик до суду, чим порушені права ОСОБА_2 на справедливий суд; порушено принципи гласності та диспозитивності; невірно застосовані норми відносно визначення підсудності справи, а саме порушено правило про застосування виключної підсудності, оскільки предмет іпотеки, щодо якої вирішувалось питання про звернення стягнення і реалізацію, з метою погашення заборгованості за кредитним договором знаходився і знаходиться в межах Основ`янського району, що відноситься до підсудності Червонозаводського районного суду м. Харкова.

У квітні 2020 року ПАТ "УкрСиббанк" засобами поштового зв`язку направило відзив на касаційну скаргу, підписаний адвокатом Гладиш Я. М., в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржені рішення залишити без змін. Відзив мотивований безпідставністю та необґрунтованістю доводів касаційної скарги. Вказує, що спірна квартира знаходиться на території Слобідського (Комінтернівського) району м. Харкова. Тому позовна заява була подана саме до Комінтернівського районного суду м. Харкова без порушення територіальної підсудності. Відповідачі були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи і мали вдосталь часу для подання клопотань до суду. Однак в судове засідання не з`явилась, хоч про час і місце судового розгляду відповідач повідомлялася у встановленому порядку, а своїм правом щодо заяви про сплив позовної давності не скористалась.

Ухвалою Верховного Суду від 04 березня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі.

У пункті 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) , Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Позиція Верховного Суду

Колегія суддів приймає аргументи, які викладені у касаційній скарзі, з таких мотивів.

Суди встановили, що 25 травня 2007 року між банком та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 11160127000, згідно з яким банк надав ОСОБА_1 кредит в іноземній валюті в сумі 50 000 доларів США строком до 25 травня 2022 року зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 13% річних.

Для забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_1 за кредитним договором від 25 травня 2007 року № 11160127000 банком з ОСОБА_2 укладено договір іпотеки від 25 травня 2007 року, посвідчений Харченко І. А., приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу за реєстровим номером 2397, відповідно до умов якого банком прийнято в іпотеку нерухомість, а саме 3-х кімнатну квартиру за адресою АДРЕСА_1, яка належить на праві власності ОСОБА_2

ОСОБА_1 не здійснював платежі для погашення суми заборгованості по кредиту та нарахованих процентах, чим порушив взяті на себе договірні зобов`язання, у зв`язку із чим, банком звернувся з позовом, зокрема, про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно частини першої статті 114 ЦПК (в редакції, чинній на момент пред`явлення позову) позови, що виникають з приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 жовтня 2018 року у справі № 296/1657/18 (провадження № 61-40325св18) зроблено висновок, що "виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна. Згідно з положеннями статті 181 ЦК до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Наприклад, це позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 ЦК); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини".

Тлумачення частини першої статті 114 ЦПК (в редакції, чинній на момент пред`явлення позову) свідчить, що правила виключної підсудності застосовуються до будь-яких позовів пов`язаних з правом особи на нерухоме майно (виникненням, зміною, припиненням), про недійсність договорів щодо такого майна та застосування наслідків недійсності договору, з приводу невиконання умов договору, предметом якого є нерухоме майно, з приводу звернення стягнення на нерухоме майно.

В рішенні "Про затвердження Реєстру назв урбанонімів в м. Харкові" 9 сесії Харківської міської ради 24 скликання від 25 грудня 2002 року зазначено, що просп. Гагаріна з поштовими відділеннями 61009, 61031, 61035, 61080, 61124, 61125, 61140 належить до Червонозаводського (Основ`янського) адміністративного району міста Харкова.

Відповідно до пунктів 5 та 6 додатку Межі адміністративних районів міста Харкова та Схеми проектних меж адміністративних районів міста Харкова до рішення 20 сесії Харківської міської ради 6 скликання "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо встановлення меж адміністративних районів міста Харкова" від 24 жовтня 2012 року № 889/12:

межі Комінтернівського (Слобідського) адміністративного району міста Харкова визначаються від перетину майдану Повстання з вул. Броненосця Потьомкіна по осі вул. Броненосця Потьомкіна до перетину з просп. Московським, по вісі просп. Московського у південно-східному напрямку до перетину з вул. Енергетичною, по вісі вул. Енергетичної до перетину з просп. П`ятдесятиріччя СРСР, по вісі просп. П`ятдесятиріччя СРСР у північному напрямку до перетину з вул. Танкопія, по вісі вул. Танкопія до перетину з вул. Харківських Дивізій, по вісі вул. Харківських Дивізій до перетину з вул. Садовопарковою, по вісі вул. Садовопаркової до перетину вул. Ньютона з просп. Героїв Сталінграда, по вісі вул. Ньютона до вул. Шолохова селища Горбані, по вісі вул. Шолохова селища Горбані до територій садівничих товариств, далі вздовж території садівничих товариств "Тракторобудівник-1", "Тракторобудівник" до нової межі міста Харкова, вздовж нової межі міста у південно-західному напрямку до перетину з просп. Гагаріна, по вісі просп. Гагаріна до перетину з вул. Кірова, по вісі вул. Кірова до майдану Повстання, по вісі трамвайного полотна майдану Повстання до перетину з вул. Броненосця Потьомкіна ;

межі Червонозаводського (Основ`янського) адміністративного району міста Харкова визначаються від перетину майдану Конституції з просп. Московським на схід по вісі просп. Московського до перетину з майданом Повстання, по вісі трамвайного полотна майдану Повстання до вул. Кірова, по вісі вул. Кірова до перетину з просп. Гагаріна, по вісі просп . Гагаріна до перетину з новою межею міста Харкова, вздовж нової межі міста в західному напрямку до перетину з річкою Лопань, по вісі річки Лопань до перетину з вул. Жовтневої Революції, по вісі вул. Жовтневої Революції до перетину з річкою Харків, по вісі річки Харків до злиття з річкою Лопань, по вісі річки Лопань до перетину з вул. Полтавський Шлях, по вісі вул. Полтавський Шлях до перетину з майданом Пролетарським, по вісі майдану Пролетарського до перетину з майданом Рози Люксембург, по вісі трамвайного полотна майдану Рози Люксембург до майдану Конституції, по вісі трамвайного полотна майдану Конституції до перетину з просп. Московським.

Таким чином, Червонозаводський (Основ`янський) та Комінтернівський (Слобідський) адміністративні райони міста Харкова знаходяться на заході та сході від вісі просп. Гагаріна відповідно. Передана в іпотеку квартира за адресою АДРЕСА_1, відповідно до Схеми проектних меж адміністративних районів міста Харкова до рішення 20 сесії Харківської міської ради 06 скликання "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо встановлення меж адміністративних районів міста Харкова" від 24 жовтня 2012 року № 889/12, розташована на заході від вісі просп. Гагаріна та знаходиться в межах Червонозаводського (Основ`янського)адміністративного району міста Харкова, і тому цивільна справа в частині позовних вимог банку про звернення стягнення на предмет іпотеки, встановлення способу його реалізації підлягає розгляду в Червонозаводському районному суді м. Харкова.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 411 ЦПК України (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року) судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо судове рішення ухвалено судом з порушенням правил інстанційної або територіальної юрисдикції.

В частині другій статті 411 ЦПК України (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року) встановлено, що судове рішення, ухвалене судом з порушенням правил територіальної юрисдикції (підсудності), не підлягає скасуванню, якщо учасник справи, який подав касаційну скаргу, при розгляді справи судом першої інстанції без поважних причин не заявив про непідсудність справи.

Аналіз матеріалів справи свідчить, щопоштові відправлення з судовими повістками ОСОБА_2 направлялись за адресою АДРЕСА_18 та повернулися до суду першої інстанції із відмітками на конвертах - "за закінченням терміну зберігання" (т. 1, а. с. 55, 66). Тобто матеріали справи не містять документів, які б підтверджували, що ОСОБА_2 була належним чином повідомлена про розгляд судом її справи.

Колегія суддів враховує те, що: ОСОБА_2 не була належним чином повідомлена про розгляд справи в суді першої інстанції, оскільки поштові відправлення з судовими повістками ОСОБА_2 направлялись за адресою АДРЕСА_18, та повернулися до суду першої інстанції із відмітками на конвертах - "за закінченням терміну зберігання" (т. 1, а. с. 55, 66); в заяві про перегляд заочного рішення та апеляційній скарзі ОСОБА_2 зазначала, що судом першої інстанції невірно визначена підсудність справи (т. 1, а. с. 102-106, 135-145).

За таких обставин, суди невірно визначили в межах якого адміністративного району м. Харкова знаходиться предмет іпотеки, що призвело до ухвалення судових рішень в оскарженій частині з порушенням правил територіальної юрисдикції (підсудності), оскільки застосуванню підлягала частина першої статті 114 ЦПК України (в редакції, чинній на момент подання позову).

Згідно пункту 2 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку про те, що судові рішення в оскарженій частині ухвалені без додержання норм процесуального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити, судові рішення в оскарженій частині скасуватиіз направленням справи на новий розгляд за встановленою підсудністю.

Керуючись статтями 400 та 411 (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року), 401, 409, 416 ЦПК України (1618-15) , Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2, яка підписана представником ОСОБА_4, задовольнити.

Заочне рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 20 грудня 2012 року та постанову Харківського апеляційного суду від 11 грудня 2019 року в частині позовних вимог публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки, встановлення способу його реалізації скасувати.

Справу № 2020/11611/2012 в частині позовних вимог публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки, встановлення способу його реалізації направити на новий розгляд до Червонозаводського районного суду м. Харкова.

З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції заочне рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 20 грудня 2012 року та постанова Харківського апеляційного суду від 11 грудня 2019 року в скасованій частині втрачають законну силу та подальшому виконанню не підлягають.