Постанова

Іменем України

28 квітня 2020 року

м. Київ

справа № 381/1978/14-ц

провадження № 61-34187св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Русинчука М. М.,

учасники справи:

за первісним позовом:

позивач -ОСОБА_1,

відповідачі: ОСОБА_2, садівницьке товариство "Поляна",

третя особа без самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_3,

за зустрічним позовом:

позивачі: ОСОБА_2, садівницьке товариство "Поляна",

відповідачі:ОСОБА_1, ОСОБА_3,

третя особа без самостійних вимог на предмет спору - Фастівська районна державна адміністрація Київської області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 на рішення Апеляційного суду Київської області від 14 лютого 2017 року в складі колегії суддів: Іванової І. В., Сліпченка О. І.,

Гуля В. В., касаційну скаргу ОСОБА_2, садівницького товариства "Поляна" на рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 10 жовтня 2016 року та від 19 грудня 2016 року у складі судді Чернишової Є. Ю., рішення Апеляційного суду Київської області від 14 лютого 2017 року в складі колегії суддів: Іванової І. В., Сліпченка О. І., Гуля В. В.

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2014 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, садівницького товариства "Поляна" (далі - СТ "Поляна"), третя особа - ОСОБА_3, про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою.

Позовні вимоги мотивувала тим, що їй на праві власності належить земельна ділянка АДРЕСА_1, яка розташована в межах СТ "Поляна", отримана у власність на підставі договору дарування від 04 листопада 2010 року, укладеному між нею та її матір`ю ОСОБА_3 . Після набуття права власності приступити до її використання вона не змогла, оскільки її самовільно захопила ОСОБА_2, яка огородила ділянку парканом, встановила на межі в`їзні ворота, а також використовує її не за цільовим призначенням, а саме під тимчасову стоянку особистого транспортного засобу, зберігання будівельних матеріалів та інше. Також зазначала, що вказана земельна ділянка АДРЕСА_1 знаходиться на землях, виділених фірмі "Меблі" для створення колективного саду її працівниками,

у зв`язку з чим у 1989 році була надана її матері, яка працювала на цій фірмі майже 15 років. ОСОБА_2 ніколи не працювала на цьому підприємстві, тому і не мала права на отримання цієї земельної ділянки. При цьому донька ОСОБА_2 отримала від фірми "Меблі" сусідню земельну ділянку АДРЕСА_2 .

У зв`язку з цим, з урахуванням уточнених позовних вимог, просила зобов`язати ОСОБА_2 усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою

АДРЕСА_1 площею 0,0537 для ведення садівництва, яка розташована в межах

СТ "Поляна" Мотовилівсько-Слобідської сільської ради Фастівського району Київської області та належить їй за договором дарування від 04 листопада

2010 року, шляхом демонтажу паркану із капітальними воротами на межі її ділянки та відновлення водогону в межах ділянки, приведення земельної ділянки у стан, придатний для її використання за цільовим призначенням.

У серпні 2014 року ОСОБА_2 та СТ "Поляна" подали до суду зустрічний позов до ОСОБА_3, ОСОБА_1, третя особа - Фастівська районна державна адміністрація Київської області (далі - Фастівська РДА) про визнання недійсними та скасування рішень органу місцевого самоврядування, визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, визнання недійсним договору дарування земельної ділянки.

Зустрічний позов мотивовано тим, що СТ "Поляна" як добровільне об`єднання громадян було створено в 1989 році, а ОСОБА_3 була членом цього товариства з моменту його виникнення і у її користування була виділена земельна ділянка АДРЕСА_1 . Проте, в порушення вимог земельного законодавства та статуту товариства, ОСОБА_3 земельну ділянку АДРЕСА_1 не обробляла, членські внески не сплачувала, систематично ухилялась від участі в загальних зборах товариства, у зв`язку з чим рішенням зборів уповноважених СТ "Поляна" від 10 липня 1999 року за систематичну необробку земельної ділянки та несплату членських внесків ОСОБА_3 (ділянка АДРЕСА_1 ) було виключено із членів СТ "Поляна". У подальшому рішенням загальних зборів СТ "Поляна" від 31 травня 2003 року земельну ділянку АДРЕСА_1 було передано ОСОБА_2, члену СТ "Поляна" з 25 червня 1994 року, яка сплатила в касу товариства заборгованість по сплаті членських внесків та земельному податку по ділянці АДРЕСА_1 із 1996 року по травень 2003 року.

Зазначали, що єдиною підставою для прийняття розпорядження від 12 червня 2007 року № 474 Фастівської РДА про надання дозволу ОСОБА_3 на складання технічної документації із землеустрою та для передачі у приватну власність ОСОБА_3 спірної земельної ділянки АДРЕСА_1 в СТ "Поляна" була складена і підписана ОСОБА_4 довідка про членство ОСОБА_3

в товаристві та перебування у її користуванні земельної ділянки. Однак ця довідка є неналежним документом, оскільки на момент її видачі ОСОБА_3 вже понад сім з половиною років не була членом цього товариства, а зазначена земельна ділянка АДРЕСА_1 перебувала з 2003 року в користуванні ОСОБА_2 . Крім того, ОСОБА_4 не мала права підписувати таку довідку, оскільки на той час вона вже не була головою товариства, яким в результаті переобрання став ОСОБА_5 .

У зв`язку з чим просили:

- визнати ОСОБА_3 особою, яка не набула права на приватизацію земельної ділянки АДРЕСА_1 площею в межах СТ "Поляна";

- визнати недійсним та скасувати розпорядження Фастівської РДА від 12 червня 2007 року № 474 "Про надання дозволу громадянам України на складання технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки в межах Томашівської та Мотовилівсько-Слобідської сільської ради Фастівського району Київської області", розпорядження від 12 лютого 2008 року № 113 "Про передачу у власність земельної ділянки ОСОБА_3 для ведення садівництва в СТ "Поляна" Мотовилівсько-Слобідської сільської ради Фастівського району Київської області";

- визнати недійсним державний акт серії ЯЖ № 238865 на право власності ОСОБА_3 на земельну ділянку;

- визнати недійсним укладений 04 листопада 2010 року договір дарування земельної ділянки між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 ;

- скасувати реєстрацію права власності ОСОБА_1 на цю земельну ділянку (номер запису про право власності 235570 від 13 лютого 2013 року)

в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 10 жовтня

2016 року провадження у справі за зустрічною позовною заявою

ОСОБА_2, СТ "Поляна" в частині позовних вимог про визнання недійсним та скасування розпорядження Фастівської РДА від 12 червня 2007 року № 474 закрито.

Рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 10 жовтня 2016 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Усунуто перешкоди, які створює ОСОБА_2, у користуванні належною ОСОБА_1 на праві власності земельною ділянкою АДРЕСА_1, кадастровий номер 3224984500:01:002:0258, площею 0,0537 га, яка розташована у межах СТ "Поляна" у с. Мотовилівська Слобідка Фастівського району Київської області, шляхом демонтажу паркану та приведення земельної ділянки у належний стан, який існував до встановлення паркану.

У задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Зустрічний позов ОСОБА_2, СТ "Поляна" про визнання недійними та скасування рішень органу місцевого самоврядування, визнання недійсними державного акту на право власності на земельну ділянку та договору дарування земельної ділянки залишено без задоволення.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Ухвалою апеляційного суду Київської області від 15 листопада 2016 року скасовано ухвалу Фастівського міськрайонного суду Київської області від

10 жовтня 2016 року про закриття провадження в частині позовних вимог та направлено справу в цій частині для продовження розгляду.

Рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 19 грудня 2016 року у задоволенні позовних вимог в частині оскарження розпорядження Фастівської РДА від 12 червня 2007 року № 474 відмовлено.

Суд першої інстанції керувався тим, що ОСОБА_3 на законних підставах набула право на користування земельною ділянкою вступивши в СТ "Поляна", таке право за останньою не припинялось, на момент видачі їй державного акту земельна ділянка іншим особам не належала, тому ОСОБА_3 у встановленому законом порядку набула право власності на спірну земельну ділянку. Враховуючи, що передання цієї земельної ділянки ОСОБА_2 є незаконним, відтак з урахуванням положень статті 152 Земельного кодексу України (далі - ЗК України (2768-14) ) порушене право ОСОБА_1 підлягає захисту шляхом приведення земельної ділянки у належний стан, який існував до встановлення паркану.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Рішенням Апеляційного суду Київської області від 14 лютого 2017 року рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 10 жовтня 2016 року скасовано в частині задоволення первісного позову ОСОБА_1 та ухвалено

в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні цих позовних вимог.

В решті рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від

10 жовтня 2016 року та рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 19 грудня 2016 року залишено без змін.

Апеляційний суд керувався тим, що відсутні підстави для задоволення зустрічного позову, оскільки ОСОБА_3 як законний власник земельної ділянки розпорядилась нею шляхом вчинення договору дарування із ОСОБА_1, цей правочин є правомірним і підстав для визнання його недійсним немає.

Проте, задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції не врахував положення статті 387 ЦК України та не взяв до уваги те, що спірна земельна ділянка з 2003 року знаходиться в користуванні ОСОБА_2,

в зв`язку з чим застосував неналежний спосіб захисту прав позивача. Про витребування спірної земельної ділянки з чужого незаконного володіння

ОСОБА_1 вимог не ставила.

Аргументи учасників справи

У березні 2017 року ОСОБА_2, СТ "Поляна" подали касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просили скасувати рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 10 жовтня 2016 року та від 19 грудня 2016 року в частині відмови в задоволенні зустрічного позову та рішення Апеляційного суду Київської області від 14 лютого 2017 року про залишення в цій частині рішень суду першої інстанції без змін, ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити, а зустрічний позов задовольнити.

Касаційна скарга ОСОБА_2, СТ "Поляна" мотивована тим, що суди попередніх інстанцій, відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, своїх рішень не мотивували, не обґрунтували викладених у них висновків, чим порушили завдання цивільного судочинства. Крім того, суди не з`ясували

в повному обсязі дійсні обставини справи, не застосували до виниклих правовідносин ті норми матеріального права, які необхідно застосовувати. Висновок суду першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, про те, що саме відсутність рішення зборів членів СТ "Поляна" про вилучення у ОСОБА_3 земельної ділянки є підставою для відмови у задоволенні зустрічного позову, не відповідає нормам матеріального права, оскільки відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2009 року № 1180-р (1180-2009-р) садівницьке товариство може бути реорганізоване в обслуговуючий кооператив лише за згодою більшості членів відповідного товариства. Діючим законодавством не передбачено при виключенні особи із членів садівницького товариства приймати ще й рішення про вилучення у цієї особи земельної ділянки, адже користуватись земельними ділянками в товаристві мають право лише його члени. Оскільки ОСОБА_3 10 липня 1999 року належним чином було виключено із членів товариства, внаслідок чого вона втратила право на користування земельною ділянкою в цьому товаристві, а ОСОБА_2 на належній правовій підставі з 31 травня 2003 року користується цієї земельною ділянкою, обробляє її, сплачує всі необхідні платежі, то саме ОСОБА_2 має право на спірну земельну ділянку.

У квітні 2017 року ОСОБА_1 подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила рішення апеляційного суду скасувати в частині скасування рішення суду першої інстанції щодо відмови

в задоволенні її позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким залишити без змін рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 10 жовтня 2016 року та від 19 грудня 2016 року, не передаючи справу на новий розгляд.

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що обраний нею спосіб захисту порушеного права відповідає змісту статті 16 ЦК України та статті 152 ЗК України. Вона як власник спірної земельної ділянки має право захистити свої права шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав. Проте апеляційний суд порушив зазначені положення законодавства, обмеживши її право на захист, на вибір способу захисту.

У серпні 2017 року ОСОБА_1 подала заперечення на касаційну скаргу ОСОБА_2, СТ "Поляна", в яких просить їх касаційну скаргу залишити без задоволення, задовольнивши вимоги її касаційної скарги.

Рух справи

Ухвалами Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ від 05 липня 2017 року відкрито касаційне провадження

у справі за вказаними касаційними скаргами.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України (1618-15) у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

На підставі підпункту 6 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України (1618-15) справа передана до Касаційного цивільного суду.

04 червня 2019 року справу передано судді-доповідачеві Краснощокову Є. В.

Відповідно до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) , Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", який набрав чинності 08 лютого 2020 року, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Ухвалою Верховного Суду від 16 квітня 2020 року справу призначено до судового розгляду.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а касаційна скарга ОСОБА_2, СТ "Поляна" - залишенню без задоволення з таких підстав.

Суди встановили, що відповідно до державного акту на право колективної власності на землю серії НОМЕР_3 від 1989 року Українському республіканському оптово-роздрібному об`єднанню з торгівлі меблями " Меблі " передано в безстрокове користування 1,5 га землі для організації колективних садів.

ОСОБА_3 відповідно до списку членів СТ "Поляна" Українського республіканського оптово-роздрібного об`єднання фірми "Меблі", затвердженого рішенням адміністрації та профкому від 17 березня 1989 року, одержала в користування земельну ділянку АДРЕСА_1 .

Відповідно до державного акту на право колективної власності на землю серії КВ № 3224984500/29 від 14 травня 1997 року, виданого на підставі рішення Мотовилівсько-Слобідської сільської Ради народних депутатів від 18 квітня 1996 року, СТ "Поляна" передано у колективну власність 3,5 га землі для загального користування.

Відносно земельної ділянки АДРЕСА_1 не приймались рішення про припинення за ОСОБА_3 права користування.

Спірна земельна ділянка АДРЕСА_1 з 2003 року знаходиться в користуванні ОСОБА_2

Розпорядженням Фастівської РДА від 12 червня 2007 року № 474 надано дозвіл гр. ОСОБА_3 на складання технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку

АДРЕСА_1 у СТ "Поляна".

Підставою прийняття цього розпорядження стала заява ОСОБА_3 про передачу їй безкоштовно у приватну власність земельної ділянки АДРЕСА_1 та відповідні документи, зокрема, довідка СТ "Поляна" від 02 червня 2007 року № 7, підписана головою правління Сімоновою та скріплена печаткою, про членство ОСОБА_3 у СТ "Поляна".

Розпорядженням Фастівської РДА від 12 лютого 2008 року № 113 затверджено технічну документацію, передано ОСОБА_3 у власність земельну ділянку АДРЕСА_1 в СТ " Поляна " в межах Мотовилісько-Слобідської сільської ради Фастівського району Київської області.

31 липня 2008 року Управлінням земельних ресурсів у Фастівському районі Київської області видано ОСОБА_3 державний акт серії ЯЖ № 238865 на право власності на земельну ділянку площею 0,0537 га, яка розташована у межах

СТ "Поляна" у с. Мотовилівська Слобідка Фастівського району Київської області.

Відповідно до договору дарування земельної ділянки, посвідченого 04 листопада 2010 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу за реєстровим № 415, ОСОБА_3 подарувала ОСОБА_1 належну дарувальнику на праві власності земельну ділянку у Фастівському районі Київської області Мотовилівсько-Слобідської сільської ради, СТ "Поляна", площею 0,0537 га, кадастровий номер 3224984500:01:002:0258.

Право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 13 лютого 2013 року № 235570.

Частиною третьою статті 41 Конституції України гарантовано, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності

є непорушним.

Аналогічні положення містяться й у частині першій статті 321 ЦК України.

Частинами першою та другою статті 16 ЦК України передбачено, зокрема, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів (частини друга, третя статті 152 ЗК України).

Відповідно до частини другої статті 5 ЦПК України у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які

ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Отже, власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його права власності на цю ділянку, зокрема і вимагаючи привести земельну ділянку у стан, який існував до порушення прав, шляхом демонтажу певної споруди.

Тому апеляційний суд зробив помилковий висновок про те, що за обставин цієї справи належним способом захисту прав ОСОБА_1 є виключно витребування спірної земельної ділянки з чужого незаконного володіння згідно статті 387 ЦК України.

При цьому встановивши, що ОСОБА_3 приватизувала спірну земельну ділянку з додержанням установленого порядку (статті 81, 118 Земельного кодексу України), а позивачі за зустрічним позовом не довели підстав недійсності спірного договору, визначених у статтях 203, 215 ЦК України, суди зробили правильний висновок про відмову у задоволенні зустрічного позову.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги ОСОБА_1 дають підстав для висновку, що апеляційний суд в частині відмови в задоволенні вимог її первісного позову скасував судове рішення, яке відповідає закону, тому суд касаційної інстанції скасовує в цій частині рішення суду апеляційної інстанції, а рішення суду першої інстанції залишає в силі.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_2, СТ "Поляна" не дають підстав для висновку, що оскаржені судові рішення в частині відмови у задоволенні зустрічного позову ухвалені без додержання норм матеріального

і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу ОСОБА_2, СТ "Поляна" слід залишити без задоволення, оскаржені судові рішення - без змін.

Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України

у постанові суду касаційної інстанції має бути зазначено про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Згідно із частиною шостою статті 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку,встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до підпункту 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" (у редакції, чинній на момент звернення позивача до суду) ставка судового збору за подання касаційної скарги на рішення суду становить 120 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви

і скарги. Розмір судового збору відповідно до вимог цього Законуза подання касаційної скарги ОСОБА_1 на судове рішення у цій справі становив

1753,92 грн.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ від 05 липня 2017 року звільнено ОСОБА_1 від сплати судового збору за подання касаційної скарги у цій справі на підставі статті

8 Закону України "Про судовий збір" (3674-17) .

З огляду на це та у зв`язку з задоволенням скарги ОСОБА_1, судовий збір підлягає стягненню з відповідачів в дохід держави.

Керуючись статтями 400, 410, 413, 416 ЦПК України (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року), Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Касаційну скаргу ОСОБА_2, садівницького товариства "Поляна" залишити без задоволення.

Рішення Апеляційного суду Київської області від 14 лютого 2017 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог первісного позову ОСОБА_1 скасувати.

Рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 10 жовтня

2016 року та рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від

19 грудня 2016 року залишити в силі.

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір у розмірі 876,96 грн.

Стягнути з садівницького товариства "Поляна" в дохід держави судовий збір у розмірі 876,96 грн.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук