розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу приватного сільськогосподарського підприємства "Деметра" на рішення Устинівського районного суду Кіровоградської області від 19 квітня 2018 року у складі судді

Атаманової С. Ю. та постанову Апеляційного суду Кіровоградської області від 17 серпня 2018 року у складі колегії суддів: Карпенка О. Л.,

Голованя А. М. та Мурашка С. І.,

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до приватного сільськогосподарського підприємства "Деметра" (далі -

ПСП "Деметра") про визнання додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки недійсною.

Позовна заява мотивована тим, що її батько - ОСОБА_3 був власником земельної ділянки, площею 6,37 га, кадастровий номер 3525881600:02:000:0157, розташованої на території Брусівської сільської ради Устинівського району Кіровоградської області.

01 квітня 2010 року між ОСОБА_3 та ПСП "Деметра" було укладено договір оренди землі строком на 10 років, зареєстрований у відділі Держкомзему у Устинівському районі Кіровоградської області 19 грудня 2011 року за № 352580004000454.

Після смерті батька, яка настала ІНФОРМАЦІЯ_1, вона прийняла спадщину, зареєструвала своє право власності на вказану земельну ділянку та повідомила відповідача про перехід до неї права власності на орендовану земельну ділянку, надавши копії відповідних документів.

Влітку 2016 року вона отримала від ПСП "Деметра" копії додаткової угоди до договору оренди землі від 20 травня 2015 року, а також витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права. Проте, вона не підписувала вказану додаткову угоду, хто виконав підпис від її імені у графі "Орендодавець" їй не відомо.

Вважала, що вказана додаткова угода до договору оренди землі

від 01 квітня 2010 року не відповідала вимогам статей 202, 203, 207 ЦК України.

З урахуванням викладеного, ОСОБА_1 просила суд визнати додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки від 01 квітня

2010 року, укладену 20 травня 2015 року між нею, як орендодавцем, та

ПСП "Демера", як орендарем, предметом якої є земельна ділянка, площею 6,3679 га, кадастровий номер 3525881600:02:000:0157, розташованої на території Брусівської сільської ради Устинівського району Кіровоградської області, та яку було зареєстровано за заявою уповноваженої особи ОСОБА_4 державним реєстратором Реєстраційної служби Устинівського районного управління юстиції Кіровоградської області Рябовол О. С. 22 липня 2015 року на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 23144254 від 24 липня 2015 року недійсною.

У січні 2018 року ПСП "Демера" звернулося до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання указаної угоди до договору оренди земельної ділянки та визнання права оренди землі на підставі додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки дійсною.

Зустрічна позовна заява мотивована тим, що 01 квітня 2010 року між ОСОБА_3 та ПСП "Деметра" було укладено договір оренди земельної ділянки, площею 6,37 га, зареєстрований відділом Держкомзему у Устинівському районі Кіровоградської області 19 грудня 2011 року

за № 352880004000454.

Після смерті ОСОБА_3 права та обов`язки орендодавця перейшли до ОСОБА_1, яка у 2014 році надала ПСП "Деметра" відповідні документи на підтвердження її права власності на зазначену земельну ділянку з проханням продовжити термін дії договору ще на 10 років та надати грошові кошти у рахунок орендної плати наперед на термін продовження строку договору у зв`язку із сімейними обставинами.

20 травня 2015 року було погоджено з ОСОБА_1 текст додаткової угоди, зокрема, збільшення строку дії договору до 31 грудня 2031 року.

На прохання позивачки, висловлене по телефону, проект додаткової угоди було надано її чоловіку - ОСОБА_2 для передачі їй.

У подальшому ОСОБА_2 повернув ПСП "Деметра" підписану додаткову угоду.

Після державної реєстрації права оренди землі один примірник додаткової угоди через ОСОБА_2 було передано орендодавцеві.

ПСП "Деметра" зазначало, що умови додаткової угоди сторонами виконуються.

Вважало, що спірна додаткова угода може бути визнана судом дійсною на підставі статті 218 ЦК України, оскільки ОСОБА_1 отримувала орендну плату у розмірі, визначеному цією угодою, наперед, а тому вона визнавала таку угоду.

Крім того, ПСП "Деметра" вважало, що висновок судового експерта, яким встановлено виконання підпису на додатковій угоді до договору оренди землі не ОСОБА_1, а іншою особою, не може бути належним доказом у справі, оскільки є неповним, а в укладенні оскаржуваної угоди

ОСОБА_1 діяла через свого чоловіка - ОСОБА_2, якого вона уповноважувала отримувати додаткову угоду та який повернув підписану додаткову угоду орендарю.

З урахуванням викладеного, ПСП "Деметра" просило суд: визнати додаткову угоду від 20 травня 2015 року до договору оренди від 01 квітня 2010 року земельної ділянки, площею 6,37 га, кадастровий номер 3525881600:02:000:0157 дійсною, право оренди зареєстровано на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 23144254 від 24 липня 2015 року; визнати право оренди землі на підставі додаткової угоди від 20 травня 2015 року до договору оренди від 01 квітня 2010 року земельної ділянки, площею 6,37 га, кадастровий номер 3525881600:02:000:0157, право оренди зареєстровано на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 23144254 від 24 липня 2015 року.

Ухвалою Устинівського районного суду Кіровоградської області від 12 січня 2018 року прийнято зустрічний позов ПСП "Деметра" про визнання додаткової угоди до указаного договору оренди земельної ділянки дійсною, укладеної 20 травня 2015 року, до спільного розгляду з первісним позовом

ОСОБА_1 про визнання вказаної додаткової угоди недійсною.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Устинівського районного суду Кіровоградської області

від 19 квітня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки

від 01 квітня 2010 року, укладену 20 травня 2015 року між ОСОБА_1 та ПСП "Деметра" щодо земельної ділянки, площею 6,3679 га, кадастровий номер 3525881600:02:000:0157, розташованої на території Брусівської сільської ради Устинівського району Кіровоградської області, право оренди за якою було зареєстроване державним реєстратором реєстраційної служби Устинівського районного управління юстиції Кіровоградської області на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 23144254 від 24 липня 2015 року недійсною.

У задоволенні зустрічного позову ПСП "Деметра" відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду мотивовано тим, що оскаржувана додаткова угода укладена з порушенням вимог частини третьої статті 203 ЦК України, зокрема: не було волевиявлення позивачки за первісним позовом на укладення спірної додаткової угоди, оскільки така угода була підписана не нею, а іншою особою, що є підставою для визнання цього правочину недійсним.

Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову ПСП "Деметра" виходив із недоведеності факту укладення від імені позивачки (орендодавця) додаткової угоди її представником із перевищенням повноважень.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Кіровоградської області від 17 серпня

2018 року апеляційну скаргу ПСП "Деметра" залишено без задоволення. Рішення Устинівського районного суду Кіровоградської області від 19 квітня 2018 року залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що вирішуючи спір суд першої інстанції повно і всебічно дослідив докази у справі, правильно встановив її обставини та визначив характер правовідносин між сторонами, правильно визначив закон, що їх регулює, надав належну правову оцінку доводам сторін та вирішив спір відповідно до закону.

Суд апеляційної інстанції вважав, що висновки суду першої інстанції про наявність підстав для визнання оскаржуваної додаткової угоди недійсною є обґрунтованими, оскільки така угода укладена з порушенням вимог частини третьої статті 203 ЦК України.

При цьому, суд апеляційної інстанції вважав, що судом першої інстанції обґрунтовано визнано висновок почеркознавчої експертизи всебічним, повним та зрозумілим, що виключало сумніви у його правильності.

Також, суд першої інстанції, як вважав суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні зустрічного позову

ПСП "Деметра", оскільки відсутні належні та допустимі докази на підтвердження факту укладення від імені позивачки (орендодавця) додаткової угоди її представником із перевищенням повноважень.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у жовтні 2018 року до Верховного Суду,

ПСП "Деметра", посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій, відмовити у задоволенні первісного позову та задовольнити зустрічний позов.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 16 жовтня 2018 року було поновлено

ПСП "Деметра" строк на касаційне оскарження рішення Устинівського районного суду Кіровоградської області від 19 квітня 2018 року та постанову Апеляційного суду Кіровоградської області від 17 серпня

2018 року, відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано матеріали цивільної справи із Устинівського районного суду Кіровоградської області.

У листопаді 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій належним чином не дослідили усіх обставин, що мають значення для правильного вирішення справи та не надали належної оцінки наявним у матеріалах справи доказам.

У зв`язку із чим суди попередніх інстанцій, як ПСП "Деметра" вважало, дійшли до не правильного висновку про задоволення первісного позову щодо визнання спірної угоди недійсною та відмові у задоволенні зустрічного позову.

Посилалось на те, що висновок експертизи, який міститься у матеріалах справи є недостатньо обґрунтованим, таким, що суперечить іншим матеріалам справи та викликає сумніви у його повноті, та істотно порушує процесуальні норми, які регламентують порядок доказування.

Вважало, що спірна угода не суперечить нормам ЦК України (435-15) , оскільки укладена у письмовій формі та спрямована на реальне настання правових наслідків.

Зазначало, що ПСП "Деметра" не може відповідати за незаконні дії ОСОБА_1 та ОСОБА_2 які, як воно вважало, навмисно підробили підпис на спірній угоді, а потім звинувачували його у таких діях.

Вважало, що дії відповідачів за зустрічним позовом несправедливі, незаконні та порушують права ПСП "Деметра".

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, як вважало ПСП "Деметра", не врахував те, що підставою зустрічного позову є домовленість ОСОБА_1 та

ОСОБА_2, а також те, що ОСОБА_1 знала про спірну угоду та ця угода була складена за її проханням, та дійсною причиною звернення до суду було невирішення питання щодо збільшення орендної плати за землю між сторонами цієї угоди.

Відзив на касаційну скаргу до суду не надійшов

Фактичні обставини справи, встановлені судами

01 квітня 2010 року між ОСОБА_3 (спадкодавцем ОСОБА_1 ) та ПСП "Деметра" було укладено договір оренди землі, відповідно до умов якого ОСОБА_3, як орендодавець, надав, а ПСП "Деметра", як орендар, прийняло у строкове, платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 6,37 га, яка належала на праві власності орендодавцю, строком на 10 років (а. с. 4-5 т. 1).

Пунктом 43 вказаного договору він набуває чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації .

Договір оренди землі від 01 квітня 2010 року було зареєстровано у відділі Держкомзему у Устинівському районі Кіровоградської області 19 грудня 2011 року за № 352880004000454.

Після смерті ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, спадщину прийняла ОСОБА_1, якій Компаніївською державною нотаріальною конторою було видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом

від 10 вересня 2013 року на земельну ділянку, площею 6,3679 га, кадастровий номер 3525881600:02:000:0157, розташовану на території Брусівської сільської ради Устинівського району Кіровоградської області

(а. с. 11, 16 т. 1).

Право власності ОСОБА_1 на спадкове майно було зареєстровано у Державному реєстру речових прав на нерухоме майно (а. с. 12-14 т. 1).

20 травня 2015 року між ОСОБА_1, як орендодавцем, та

ПСП "Деметра", в особі директора Потапова І. Ю., як орендарем, було укладено додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки

від 01 квітня 2010 року, відповідно до умов якої було змінено сторону орендаря правонаступником померлого ОСОБА_3 - ОСОБА_1, а також продовжено строк дії договору на 10 років та визначено, що строк дії договору закінчиться 31 грудня 2031 року (а. с. 8-10 т. 1).

На підставі цієї додаткової угоди у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано інше речове право - право ПСП "Деметра" оренди земельної ділянки.

Згідно висновку експерта Кропивницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 14 листопада 2017 року

№ 678/679/17-27, підписи від імені ОСОБА_1 у розділі "Реквізити та підписи сторін" у графі "Орендодавець" та у рядку перед прізвищем та ініціалами " ОСОБА_1 у двох примірниках додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки від 01 квітня 2010 року, укладеної

20 травня 2015 року, зареєстрованої державним реєстратором Реєстраційної служби Устинівського районного управління юстиції Кіровоградської області 22 липня 2015 року, виконані рукописним способом, пастою кулькової ручки, без попередньої технічної підготовки чи застосування технічних засобів, виконані не самою ОСОБА_1, а іншою особою (а. с. 107 - 110 т. 1).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ПСП "Деметра" задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Частиною першою статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статей 13, 14 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Згідно із статтею 6, частиною першою статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом статті 203, частини першої статті 215 ЦК України правочин може бути визнаний судом недійсним у разі недотримання умов, передбачених частинами першою-третьою, п`ятою, шостою статті 203 ЦК України, а саме: відсутність у сторін (сторони) необхідного обсягу цивільної дієздатності, відсутність волевиявлення учасника правочину та його невідповідність внутрішній волі учасника правочину, невідповідність форми вчиненого правочину вимогам закону, відсутність спрямованості волі учасників правочину на реальне досягнення обумовленого ним юридичного результату.

Відповідно до вимог частин першої, п`ятої, шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо, суд призначає експертизу (стаття 103 ЦПК України).

Відповідно до Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої Міністерства юстиції України від 08 жовтня 1998 року № 53/5, основним завданням почеркознавчої експертизи є ідентифікація виконавця рукописного тексту, обмежених за обсягом рукописних записів (буквених та цифрових) і підпису.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частина перша статті 89 ЦПК України).

Загальна концепція справедливого судового розгляду охоплює фундаментальний принцип змагальності процесу (рішення у справі "Ruiz-Mateos v. Spain", від 23 червня 1993 року, пункт 63). Принцип рівності сторін вимагає надання кожній стороні розумної можливості представити свою справу за таких умов, які не ставлять його у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною (див. рішення у справі "Dombo Beheer B.V. v. the Netherlands", від 27 жовтня 1993 року, пункт 33, Series А № 274).

Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази і надавши їм належну оцінку, враховуючи висновок проведеної у справі експертизи від 14 листопада 2017 року, згідно із яким доведено, що підписи від імені ОСОБА_1 у двох примірниках спірної додаткової угоди виконані не самою ОСОБА_1, а іншою особою, дійшов правильного висновку про те, що спірна додаткова угода до договору оренди землі

від 01 квітня 2010 року укладена із порушенням вимог законодавства та порушенням прав позивачки за первісним позовом та у відповідності до вимог статей 203, 215 ЦК України підлягає визнанню недійсною.

Разом з тим, відмовляючи у задоволенні зустрічного позову ПСП "Деметра", суд дійшов правильного висновку про відсутність належних та допустимих доказів на підтвердження факту укладення від імені ОСОБА_1 (орендодавця) додаткової угоди її представником із перевищенням повноважень.

Доводи касаційної скарги про те, що висновок експертизи, який міститься у матеріалах справи, є недостатньо обґрунтованим, таким, що суперечить іншим матеріалам справи та викликає сумніви у його повноті, та істотно порушує процесуальні норми, які регламентують порядок доказування, є безпідставними, оскільки суд першої інстанції при призначенні експертизи не допустив порушень та не знайшов будь-яких істотних порушень під час її проведення експертом, а висновок почеркознавчої експертизи є всебічним, повним, зрозумілим та таким, який не суперечить іншим доказам у справі, що виключає сумніви у його правильності.

Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження у судах попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Інші доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржувані судові рішення ухвалені без додержання норм матеріального і процесуального права, та зводяться до переоцінки доказів у справі, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України, знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації", у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації") повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу приватного сільськогосподарського підприємства "Деметра" залишити без задоволення.

Рішення Устинівського районного суду Кіровоградської області від 19 квітня 2018 року та постанову Апеляційного суду Кіровоградської області