розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 05 листопада 2018 року у складі судді Дмитрюк О. В. та постанову Запорізького апеляційного суду від 11 лютого 2019 року у складі колегії суддів: Бєлки В. Ю., Воробйової І. А., Онищенко Е. А.,

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, за участю третьої особи - районної адміністрації Запорізької міської ради по Шевченківському району, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні.

Позовна заява мотивована тим, що 09 березня 2013 року сторони зареєстрували шлюб, від якого ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народилась донька - ОСОБА_6 .

Після народження дитини сторони, разом з донькою, переїхали на постійне проживання до Республіки Кіпр, де проживали до осені 2016 року.

За вказаний період ОСОБА_6 була визнана громадянкою Республіки Кіпр за походженням, а відповідач добровільно набула громадянства Республіки Кіпр.

З вересня 2016 року відповідач припинила спільне проживання з позивачем і виїхала з дитиною до м. Запоріжжя, де разом з донькою проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

На даний час ОСОБА_2 створює позивачу перешкоди у спілкуванні з донькою і перешкоджає йому в реалізації своїх батьківських прав та обов`язків.

На підставі викладеного позивач просив суд усунути йому перешкоди у спілкуванні з донькою шляхом встановлення часу спілкування: кожної першої та третьої п`ятниці місяця з 16 год. до 20 год. з правом вільного пересування територією міста Запоріжжя у присутності матері; кожної першої та третьої суботи місяця з 10 год. до 20 год. з правом вільного пересування територією м. Запоріжжя у присутності матері; кожної першої та третьої неділі місяця з 10 год. до 18 год. з правом вільного пересування територією м. Запоріжжя в присутності матері; зобов`язати ОСОБА_2 надати ОСОБА_1 кожного тижня щосуботи та щонеділі протягом однієї години можливість безперешкодного спілкування з донькою засобами Інтернет зв`язку (час для спілкування сторони обиратимуть за взаємною згодою, враховуючи розпорядок дня дитини); надати право позивачу щороку на 10 днів виїжджати разом з дитиною в присутності матері до Республіки Кіпр з покладенням на ОСОБА_1 обов`язку щодо сплати всіх витрат матері та дитини за взаємною згодою сторін; у випадку неможливості досягнення згоди надати право позивачу щороку в період з 10 до 20 липня самостійно виїжджати разом з дитиною до Республіки Кіпр без отримання нотаріальної згоди матері.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 05 листопада 2018 року позов задоволено частково.

Визначено час спілкування та способи виховання малолітньої ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, встановивши для ОСОБА_1 : періодичні побачення з малолітньою ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, кожної першої та третьої п`ятниці місяця з 16 год. до 20 год., кожної першої та третьої суботи місяця з 14 год. до 18 год. та кожної першої та третьої неділі місяця з 10 год. до 13 год. за попередньою домовленістю з матір`ю дитини ОСОБА_2 та у її присутності, з правом відвідування розважальних закладів та закладів культури під час побачень; зобов`язано ОСОБА_2 надати ОСОБА_1 кожного тижня щосуботи та щонеділі протягом однієї години можливість спілкуватись з ОСОБА_6 засобами Інтернет зв`язку за погодженням часу такого спілкуванням між сторонами з урахуванням розпорядку дня дитини.

У решті позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відсутність можливості у батька спілкуватися з дитиною порушує не тільки права батька, а в першу чергу, порушує права та суперечить інтересам дитини, а також врахував рекомендації органу опіки та піклування та висновки спеціалістів-психологів.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Запорізького апеляційного суду від 11 лютого 2019 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що доводи апеляційних скарг не спростовують висновки суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення, а тому не є суттєвими і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі поданій до Верховного Суду у березні 2019 року ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_1 просить, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, скасувати судові рішення в частині відмови у позові та ухвалити нове рішення про задоволення позову повністю.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 25 квітня 2019 року відкрито касаційне провадження, витребувано справу з суду першої інстанції.

У травні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди відмовляючи у задоволенні вимоги про можливість дитини щороку виїжджати разом з батьком до Республіки Кіпр, не врахували інтересів дитини, оскільки Республіка Кіпр є одним із найкращих курортів з унікальним кліматом; дитина сумує за дідусем та бабусею.

У травні 2019 року до суду надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому ОСОБА_2 просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суд установив, що 09 березня 2013 року зареєстровано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, від якого ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася дитина - ОСОБА_6 .

З 2016 року фактичні шлюбні відносини між сторонами припинені, рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 19 вересня 2017 року визначено місце проживання дитини з матір`ю ОСОБА_2 .

Згідно з висновком районної адміністрації Запорізької міської ради по Шевченківському району, як органу опіки та піклування від 05 жовтня 2018 року № 1234/01-34/01 рекомендовано наступний спосіб участі у вихованні малолітньої ОСОБА_6 та спілкуванні з нею: щоденне спілкування батька ОСОБА_1 з донькою ОСОБА_6 засобами Інтернет зв`язку без обмеження у часі; три дні поспіль щомісячно у п`ятницю з 18 год. до 20 год., у суботу з 14 год. до 18 год. та у неділю з 10 год. до 13 год., за попередньою домовленістю з матір`ю дитини ОСОБА_2 у її присутності, з правом відвідування розважальних закладів і закладів культури, без права виїзду за межі України (а. с.198).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 2 розділу II "Перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) , Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Частиною другою статті 389 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

У частині третій статті 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Відповідно до частини сьомою статті 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України (254к/96-ВР) , Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Відповідно до статті 18 Конвенції про права дитини батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Відповідно до пунктів 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини, яка в силу положень статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

У статті 9 Конвенції про права дитини встановлено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Європейський суд з прав людини зауважує, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).

Згідно з статтями 11, 15 Закону України "Про охорону дитинства", кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини. Дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ним регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.

Відповідно до статті 159 СК України якщо той з батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому із батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною і в її вихованні, інший із батьків має право звернутись до суду з позовом про усунення цих перешкод.

Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування.

За таких обставин, достатньо підстав вважати, що відсутність можливості у батька спілкуватися з дитиною порушує не тільки права батька, а в першу чергу, порушує права та суперечить інтересам дитини.

Врахувавши висновок спеціаліста-психолога за результатами проведення психологічного дослідження ОСОБА_6 від 21 березня 2017 року (а. с. 44-48), лист Міністерства юстиції України від 21 квітня 2017 року (а. с. 55), висновок спеціаліста-психолога за результатами проведення психологічного дослідження ОСОБА_6 від 20 січня 2018 року (а. с. 79-85) та покази свідків, інтереси дитини, її вік, відсутність достатнього рівня язикової комунікації між батьком та донькою, а також рекомендації органу опіки та піклування, суд апеляційної інстанцій правильно застосував норми матеріального права та дійшов обґрунтованого висновку про встановлення графіку зустрічей, який не порушує режиму дня, не відриває від нормального, звичайного для дитини середовища та не заважає її нормальному існуванню.

Доводи касаційної скарги про те, що суди відмовляючи у задоволенні вимоги про можливість дитини щороку виїжджати разом з батьком до Республіки Кіпр, не врахували інтересів дитини, оскільки Республіка Кіпр є одним із найкращих курортів з унікальним кліматом; дитини сумує за дідусем та бабусею, висновків судів не спростовують та зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції згідно зі статтею 400 ЦПК України (у редакції чинній на час подання касаційної скарги).

При вирішенні справи суди правильно визначили характер правовідносин між сторонами, вірно застосували закон, що їх регулює, повно і всебічно дослідили матеріали справи та надали належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України (у редакції чинній на час подання касаційної скарги) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.