У травні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" (далі - ПАТ "Укрсоцбанк"), треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чуловський В. А., Новокаховський міський відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області (далі - Новокаховський МВДВС), про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, посилаючись на те, що 24 липня 2007 року між нею та Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк", правонаступником якого є ПАТ "Укрсоцбанк", було укладено договір про надання відновлювальної кредитної лінії № Ф070568П, за умовами якого вона отримала кредит у розмірі 88 033,07 доларів США зі сплатою 15 % річних на строк до 23 липня 2022 року. 12 червня 2017 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чуловський В. А. вчинив виконавчий напис за реєстровим № 10766, яким запропоновано стягнути з неї на користь ПАТ "Укрсоцбанк" заборгованість, що виникла внаслідок невиконання (неналежного виконання) договору про надання відновлювальної кредитної лінії від 24 липня 2007 року № Ф070568П за період з 01 серпня 2014 року по 27 лютого 2017 року, а саме: заборгованість за кредитом - 81 248,05 доларів США, заборгованість за відсотками за користування кредитом - 91 789,20 доларів США. На підставі вказаного виконавчого напису нотаріуса 04 жовтня 2017 року старшим державним виконавцем Новокаховського МВДВС Луговою К. В. було відкрито виконавче провадження № 54822558. Оскільки строк виконання основного зобов`язання було змінено на 11 березня 2009 року, то саме з цієї дати у ПАТ "Укрсоцбанк" виникло право на звернення до суду чи в інший спосіб щодо захисту своїх прав. З дня виникнення у ПАТ "Укрсоцбанк" права вимоги минуло більше дев`яти років та воно не надало документів, що свідчать про безспірність його вимог, тому у нотаріуса не було підстав для вчинення виконавчого напису. Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просила застосувати позовну давність щодо стягнення заборгованості за договором про надання відновлювальної кредитної лінії від 24 липня 2007 року № Ф070568П та визнати зазначений виконавчий напис нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

У відзиві на позовну заяву ПАТ "Укрсоцбанк" зазначило, що виконавчий напис нотаріуса вчинено з дотриманням вимог законодавства, а доводи позивача про сплив позовної давності є безпідставними, так як 06 липня 2009 року між ним та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду № 3 про внесення змін до договору про надання відновлювальної кредитної лінії від 24 липня 2007 року № Ф070568П, якою збільшено максимальний ліміт заборгованості до 83 033,07 доларів США, визначено кінцевий термін погашення заборгованості 23 липня 2022 року та встановлено графік зниження максимального ліміту заборгованості.

Рішенням Новокаховського міського суду Херсонської області від 23 липня 2018 року позов задоволено. Виконавчий напис, вчинений 12 червня 2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В. А., за реєстровим номером 10766, яким запропоновано стягнути на користь ПАТ "Укрсоцбанк" заборгованість, що виникла за договором про надання відновлювальної кредитної лінії від 24 липня 2007 року № Ф070568П, боржником за яким є ОСОБА_1, за період з 01 серпня 2014 року по 27 лютого 2017 року, яка складається із: заборгованості за кредитом - 81 248,05 доларів США; заборгованості за відсотками за користування кредитом - 91 789,20 доларів США, визнано таким, що не підлягає виконанню. Стягнуто з ПАТ "Укрсоцбанк" на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 704,80 грн.

Рішення місцевого суду мотивоване тим, що останній платіж на погашення кредитної заборгованості ОСОБА_1 здійснила 08 грудня 2008 року, тому згідно з пунктом 4.5 договору про надання відновлювальної кредитної лінії від 24 липня 2007 року № Ф070568П строк користування кредитом вважається таким, що сплив 11 березня 2009 року (щодо платежу, який мав бути здійснений за графіком 10 січня 2009 року), і позичальник була зобов`язана протягом одного робочого дня, тобто 12 березня 2009 року погасити кредит в повному обсязі. Тому нотаріус мав рахувати строк звернення банку з вимогою до позичальника про стягнення боргу з 13 березня 2009 року. Крім того, у травні 2015 року між сторонами вже мав місце спір, який перебував на розгляді третейського суду при Асоціації українських банків. Тому приватний нотаріус вчинив виконавчий напис без дотримання вимог законодавства про безспірність заборгованості та з пропуском трирічної позовної давності.

Постановою Херсонського апеляційного суду від 19 грудня 2018 року апеляційну скаргу ПАТ "Укрсоцбанк" залишено без задоволення, а рішення Новокаховського міського суду Херсонської області від 23 липня 2018 року - без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи.

18 січня 2019 року Акціонерне товариство "Укрсоцбанк" подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просило скасувати рішення Новокаховського міського суду Херсонської області від 23 липня 2018 року та постанову Херсонського апеляційного суду від 19 грудня 2018 року, і ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди неповно з`ясували обставини справи, не дослідили в повному обсязі доказів, не звернули уваги на те, що на час виникнення спірних правовідносин в судах не існувало спору щодо розміру заборгованості за договором про надання відновлювальної кредитної лінії від 24 липня 2007 року № Ф070568П, що свідчить про її безспірність. Оскільки умовами зазначеного договору було встановлено кінцевий термін повернення заборгованості 23 липня 2017 року, а додатковою угодою від 06 липня 2009 року № 3 сторони збільшили цей термін до 23 липня 2022 року і ОСОБА_1 не виконала своїх зобов`язань, то обставини для початку перебігу позовної давності відсутні. Тому суди неправильно застосували до спірних правовідносин статті 252- 255 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ) та дійшли помилкового висновку про задоволення позову.

У лютому 2019 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просила залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, зазначивши про їх законність і обґрунтованість та безпідставність доводів скарги.

Рух справи в суді касаційної інстанції.

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 29 січня 2019 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали з Новокаховського міського суду Херсонської області.

12 лютого 2019 року справа № 661/1892/18 надійшла до Верховного Суду.

Позиція Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України (1618-15) ) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) , Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ". Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Частиною першою статті 400 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги, передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Частиною першою статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судами встановлено, що 24 липня 2007 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк", правонаступником якого є ПАТ "Укрсоцбанк", та ОСОБА_1 було укладено договір про надання відновлювальної кредитної лінії № Ф070568П з наступними змінами до нього, внесеними додатковими угодами від 11 квітня 2008 року № 1, від 01 жовтня 2008 року № 2, від 06 липня 2009 року № 3, за умовами якого ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 88 033,07 доларів США зі сплатою 15 % річних із щомісячним погашення рівними частинами по 562 долари США до 10 числа кожного місяця та з кінцевим терміном повернення до 23 липня 2022 року.

Таким чином, умовами договору погашення кредитної заборгованості та строки сплати чергових платежів визначено місяцями.

Отже, поряд з установленням строку дії договору сторони визначили також строки виконання боржником окремих зобов`язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов`язання, яке виникло на основі договору.

Згідно з частиною третьою статті 254 ЦК України строк виконання кожного щомісячного зобов`язання спливає у відповідне число останнього місяця строку.

Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок (стаття 253 ЦК України).

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 260 ЦК України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу.

Згідно з частинами першою, п`ятою статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно з пунктами 3.3.7-3.3.9. договору про надання відновлювальної кредитної лінії від 24 липня 2007 року № Ф070568П позичальник зобов`язалася своєчасно та в повному обсязі погашати кредит, проценти та інші платежі відповідно до умов договору.

Відповідно до пункту 4.5 договору про надання відновлювальної кредитної лінії від 24 липня 2007 року № Ф070568П у разі невиконання (неналежного виконання) позичальником обов`язків, визначених пунктами 3.3.7, 3.3.8, 3.3.9 цього договору, протягом більше, ніж 60 (шістдесят) календарних днів, строк користування кредитом вважається таким, що сплив, та, відповідно, позичальник зобов`язаний протягом одного робочого дня погасити кредит в повному обсязі, сплатити проценти за фактичний час використання кредиту та нараховані штрафні санкції (штраф, пеню).

Таким чином, у пункті 4.5 договору про надання відновлювальної кредитної лінії від 24 липня 2007 року № Ф070568П сторони врегулювали питання дострокового повернення кредиту, тобто зміни строку виконання основного зобов`язання та визначили умови такого повернення.

Останній платіж на виконання договору про надання відновлювальної кредитної лінії від 24 липня 2007 року № Ф070568П ОСОБА_1 здійснила 08 грудня 2008 року.

12 червня 2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В. А. вчинено виконавчий напис за реєстровим номером 10766, яким запропоновано стягнути на користь ПАТ "Укрсоцбанк" заборгованість, що виникла за договором про надання відновлювальної кредитної лінії від 24 липня 2007 року № Ф070568П, боржником за яким є ОСОБА_1, за період з 01 серпня 2014 року по 27 лютого 2017 року, яка складається із: заборгованості за кредитом - 81 248,05 доларів США; заборгованості за відсотками за користування кредитом - 91 789,20 доларів США.

На підставі вказаного виконавчого напису нотаріуса 04 жовтня 2017 року старшим державним виконавцем Новокаховського МВДВС Луговою К. В. було відкрито виконавче провадження № 54822558 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Укрсоцбанк" заборгованості в розмірі 173 037,25 доларів США.

Відповідно до статті 87 Закону України "Про нотаріат" для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з підпунктами 1.1, 1.2 пункту 1 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок), для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України.

Підпунктом 2.3 пункту 2 глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв`язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу.

Згідно з підпунктом 3.2 пункту 3 глави 16 розділу ІІ Порядку безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (1172-99-п) (далі - Перелік).

Пунктом 1 Переліку визначено, що для одержання виконавчого напису за нотаріально посвідченими договорами, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно (крім випадку, передбаченого пунктом 1-1 цього переліку), подаються: а) оригінал нотаріально посвідченої угоди, що передбачає сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно; б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Відповідно до статті 88 Закону України "Про нотаріат" нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Отже, статтею 88 Закону України "Про нотаріат" передбачено, що якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом установлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку. Тобто інший строк давності для вчинення виконавчого напису нотаріуса повинен бути прямо передбачений саме законом, і не може бути змінений домовленістю сторін (постанова Великої Палати Верховного Суду від 02 липня 2019 року у справі № 916/3006/17 (провадження № 12-278гс18)).

Судами також встановлено, що оскаржуваним виконавчим написом нотаріус запропонував стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Укрсоцбанк" заборгованість за період з 01 серпня 2014 року по 27 лютого 2017 року, однак така заборгованість суперечить графіку зниження максимального ліміту заборгованості і свідчить про фактичне стягнення заборгованості з 10 січня 2009 року.

Припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики в разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц, провадження № 14-318цс18, наведено правовий висновок про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

Встановивши, що останній платіж на виконання договору про надання відновлювальної кредитної лінії від 24 липня 2007 року № Ф070568П ОСОБА_1 здійснила 08 грудня 2008 року і протягом наступних 60 календарних днів не виконувала зобов`язань, суд першої інстанції, з рішенням якого погодився апеляційний суд, обґрунтовано виходив з того, що відповідно до пункту 4.5 цього договору строк користування кредитом вважається таким, що сплив 11 березня 2009 року і позичальник зобов`язана була протягом одного робочого дня, тобто 12 березня 2009 року погасити кредит в повному обсязі. Вчиняючи виконавчий напис, нотаріус не переконався у безспірності заборгованості та не врахував, що після спливу визначеного договором строку кредитування (11 березня 2009 року) банк не мав права нараховувати передбачені договором проценти за кредитом. За таких обставин, зважаючи на те, що банк звернувся до нотаріуса лише 12 червня 2017 року, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про вчинення нотаріусом виконавчого напису без дотримання вимог законодавства про безспірність заборгованості та з пропуском встановленого статтею 88 Закону України "Про нотаріат" трирічного строку з дня виникнення права вимоги.

Доводи касаційної скарги про те, що договором про надання відновлювальної кредитної лінії від 24 липня 2007 року № Ф070568П зі змінами, внесеними додатковою угодою від 06 липня 2009 року № 3, сторони визначили кінцевий термін повернення заборгованості 23 липня 2022 року, не заслуговують на увагу, оскільки не спростовують тих обставин, що строк виконання основного зобов`язання було змінено відповідно до умов пункту 4.5 зазначеного договору.

Крім того, ПАТ "Укрсоцбанк" не заперечувало той факт, що останній платіж на виконання договору про надання відновлювальної кредитної лінії від 24 липня 2007 року № Ф070568П ОСОБА_1 здійснила 08 грудня 2008 року, тобто навіть після укладення між сторонами додаткової угоди від 06 липня 2009 року № 3 позичальник не виконувала своїх зобов`язань. З часу підписання договору про надання відновлювальної кредитної лінії від 24 липня 2007 року № Ф070568П ПАТ "Укрсоцбанк" було обізнане з його змістом та мало можливість знати про стан своїх майнових прав та обов`язків. При цьому ПАТ "Укрсоцбанк" не навело переконливих аргументів щодо наявності в нього об`єктивних перешкод звернутися до нотаріуса для вчинення виконавчого напису в межах встановленого законом трирічного строкуз дня виникнення права вимоги, який є розумними і достатніми для захисту порушеного права.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суди правильно визначилися з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідили наявні у справі докази і дали їм належну оцінку, правильно встановили обставини справи, внаслідок чого ухвалили законні й обґрунтовані судові рішення, які відповідають вимогам матеріального та процесуального права.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з висновками судів першої та апеляційної інстанцій стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судами, які їх обґрунтовано спростували. В силу вимог вищевказаної статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі "Проніна проти України").

Судді:	В. А. Стрільчук

	С. О. Карпенко

	М. Ю. Тітов