розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк" в особі філії Одеське обласне управління АТ "Ощадбанк", подану адвокатом Бабенко Наталією Сергіївною, на постанову Апеляційного суду Одеської області від 18 липня

2018 року у складі суддів: Цюри Т. В., Сегеди С. М., Гірняк Л. А.,

ІСТОРІЯ СПРАВИ:

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2015 року публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк" в особі філії Одеське обласне управління АТ "Ощадбанк" (далі - ПАТ "Державний ощадний банк" в особі філії Одеське обласне управління АТ "Ощадбанк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, третя особа без самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_2, про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 05 грудня 2007 року між ВАТ "Державний ощадний банк України", правонаступником якого є позивач, та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 1747, відповідно до умов якого останньому надано кредит у розмірі 110 000,00 грн зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 16,5 % на рік, строком до 05 грудня 2017 року.

У зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань ОСОБА_2, станом

на 01 серпня 2015 року утворилася заборгованість у розмірі 415 110,90 грн.

05 грудня 2007 року між ВАТ "Державний ощадний банк України", правонаступником якого є позивач та ОСОБА_3, спадкоємцем якої є відповідач, в забезпечення кредитного договору було укладено іпотечний договір. Згідно з умовами вказаного іпотечного договору ОСОБА_3 передала в іпотеку позивачу квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 22,4 кв.м., житловою площею 12,8 кв.м.

Посилаючись на зазначене, ПАТ "Державний ощадний банк" в особі філії Одеське обласне управління АТ "Ощадбанк" просило звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на іпотечне майно, припинити право власності на іпотечне майно та припинити право користування іпотечним майном.

Разом з тим, позивач подав уточнену позовну заяву, в якій просив звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме на квартиру АДРЕСА_1, шляхом продажу предмету іпотеки ПАТ "Державний ощадний банк України" в особі філії Одеського обласного управління АТ "Ощадбанк" від свого імені, будь-якій особі покупцеві, на підставі договору купівлі- продажу за ціною, визначеною на підставі оцінки майна на момент укладення договору купівлі продажу, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Заочним рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 12 січня 2017 року позов задоволено частково. У рахунок погашення заборгованості перед ПАТ "Державний ощадний банк України" за договором кредиту № 1747 від 05 грудня 2007 року в сумі 415 110,90 грн звернуто стягнення на іпотечне майно - квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 22,4 м2, житловою площею 12,8 м2, що належить спадкоємцю ОСОБА_1 після смерті іпотекодавця ОСОБА_3 та є предметом іпотеки за договором іпотеки від 05 грудня 2007 року, укладеним між ВАТ "Державний Ощадний банк" та ОСОБА_3, а саме: шляхом проведення прилюдних торгів із визначенням початкової вартості та пріоритетності вимог інших кредиторів в порядку, передбаченому Законом України "Про виконавче провадження" (1404-19) . Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У задоволенні решти позову відмовлено.

Задовольняючи позов у частині звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом проведення публічних торгів, суд першої інстанції виходив із того, що через неналежне виконання боржником ОСОБА_2 своїх зобов`язань за кредитним договором утворилася заборгованість, що становить 415 110,90 грн,

а тому в рахунок її погашення необхідно звернути стягнення на предмет іпотеки

і доцільним способом реалізації іпотечного майна буде саме його реалізація на публічних торгах.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Одеської області від 18 липня 2018 року заочне рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 12 січня 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив із того, що суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог банку, та відповідно до положень статей 33, 36, 37, 39 Закону України "Про іпотеку", як передача у власність предмета іпотеки іпотекодержателю, так і продаж предмета іпотеки від свого імені, про що просив позивач в уточненій позовній заяві, відповідно до умов іпотечного договору є позасудовим способом задоволення вимог кредитора, а тому кредитор не позбавлений права задовольнити свої вимоги у встановлений договором спосіб.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

05 вересня 2018 року ПАТ "Державний ощадний банк" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, яка підписана представником Бабенко Н. С ., у якій просить скасувати постанову Апеляційного суду Одеської області від 18 липня 2018 року та залишити в силі заочне рішення Суворовського районного суду

м. Одеси від 12 січня 2017 року. При цьому посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга обґрунтована тим, що право продажу від свого імені предмета іпотеки може бути визнано за банком на підставі як рішення суду, так і на підставі відповідного застереження, що на його думку, підтверджується позицією, викладеною Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 21 березня

2018 року у справі № 760/14438/15-ц.

Таким чином, відмовляючи в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції не звернув належної правової уваги на те, що продаж предмета іпотеки може бути здійснений іпотекодержателем як в позасудовому, так і в судовому порядку.

Доводи інших учасників справи

13 листопада 2018 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити без задоволення касаційну скаргу ПАТ "Державний ощадний банк", а оскаржувану рішення залишити без змін.

При цьому посилається на безпідставність доводів касаційної скарги і законність постанови Апеляційного суду Одеської області від 18 липня 2018 року, прийнятої без порушення норм матеріального та процесуального права.

Короткий зміст ухвал суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 24 вересня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з суду першої інстанції.

У жовтні 2018 року справа № 756/3551/18 надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 27 листопада 2018 року справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою Верховного Суду від 10 квітня 2018 року зупинено касаційне провадження в справі № 523/8298/16-ц за позовом ПАТ "Державний ощадний банк" в особі філії Одеське обласне управління АТ "Ощадбанк" до ОСОБА_1, третя особа без самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_2, про звернення стягнення на предмет іпотеки за касаційною скаргою ПАТ "Державний ощадний банк" в особі філії Одеське обласне управління АТ "Ощадбанк" на постанову Апеляційного суду Одеської області від 18 липня 2018 року до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 205/578/14-ц.

Ухвалою Верховного Суду від 22 квітня 2020 року поновлено касаційне провадження в справі.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

05 грудня 2007 року між ВАТ "Державний ощадний банк України", правонаступником якого є ПАТ "Державний ощадний банк", та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 1747, відповідно до умов кредитного договору ОСОБА_2 надано кредит у розмірі 110 000,00 грн зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 16,5 % на рік, строком до 05 грудня 2017 року.

Згідно з розрахунком заборгованості станом на 01 серпня 2015 року ОСОБА_2 не виконує умови погашення кредиту і заборгованість становить 415 110,90 грн.

05 грудня 2007 року між ВАТ "Державний ощадний банк України", правонаступником якого є ПАТ "Державний ощадний банк", та ОСОБА_3, спадкоємцем якої є ОСОБА_1, в забезпечення кредитного договору було укладено іпотечний договір.

Згідно з умовами вказаного іпотечного договору ОСОБА_3 передала в іпотеку позивачу квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 22,4 кв.м., житловою площею 12,8 кв. м.

У зазначеному договорі іпотеки сторони встановили порядок, за умови недотримання якого іпотекодержатель набуває право звернути стягнення на предмет іпотеки в разі невиконання іпотекодавцем основного зобов`язання повністю або частково, проте іпотекодержатель (позивач) цього порядку не дотримався.

Відповідно до пунктів 4.1, 4.2, 4.3 іпотечного договору іпотекодержатель набуває право звернути стягнення на предмет іпотеки незалежно від строку виконання основного зобов`язання у наступних випадках: якщо у момент настання строку виконання зобов`язань за кредитним договором вони не будуть виконані при повному або частковому не поверненні у встановлені Кредитним договором строки суми кредиту; та/або при несплаті або частковій несплаті у встановлені кредитним договором строки сум неустойки (пені, штрафних санкцій);або у випадку протягом трьох місяців частки кредиту та нарахування процентів.

При настанні зазначених випадків іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю письмову вимогу про усунення порушення основного зобов`язання у строк, що не перевищує тридцяти календарних днів, та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки

Іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання зобов`язання за Кредитним договором, забезпеченого цією іпотекою, а якщо його вимога не буде задоволена, - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до пункту 4.4. договору іпотеки звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється:

- за рішенням суду;

- у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса;

- згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

У пункті 4.5. зазначеного договору іпотеки способами задоволення вимог іпотекодержателя у випадку невиконання іпотекодавцями або боржником письмової вимоги іпотекодержателя у встановлений строк такі вимоги задовольняються за рахунок предмета іпотеки. Цей договір згідно з вимогами статті 36 Закону України "Про іпотеку" вважається договором про задоволення вимог іпотекодержателя та, за вибором іпотекодержателя є, у тому числі: правовстановлюючим документом на предмет іпотеки і правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 Закону України "Про іпотеку", є підставою набуття іпотекодержателем права від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 Закону України " Про іпотеку" .

Листом-вимогою від 28 травня 2015 року № 28-1/03/1747-Н/10474 про сплату простроченої заборгованості в тридцятиденний строк, повідомлено про можливість передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у позасудовому порядку.

Мотивувальна частина.

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних

Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, викладені у відзиві, Верховний суд у складі колегії суддів Третьої судової палати касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Спосіб захисту цивільного права чи інтересу - це дії, які спрямовані на попередження порушення або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Спосіб захисту цивільного права чи інтересу має бути доступним та ефективним.

Способи захисту цивільного права чи інтересу можуть бути судові (стаття 16 ЦК України) та позасудові (статті 17- 19 ЦК України).

Відповідно до статей 12 і 33 Закону України "Про іпотеку", одним зі способів захисту прав та інтересів іпотекодержателя є звернення стягнення на предмет іпотеки.

Підставами звернення стягнення на предмет іпотеки є: рішення суду, виконавчий напис нотаріуса або договір про задоволення вимог іпотекодержателя (частина третя статті 33 Закону).

З огляду на вказане Закон визначає такі способи звернення стягнення на предмет іпотеки: судовий (звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду); позасудовий: захист прав нотаріусом (звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі виконавчого напису нотаріуса) або самозахист (згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя).

Способами задоволення вимог іпотекодержателя під час звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідного застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, є (частина третя статті 36 Закону): 1) передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 Закону; 2) право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 Закону.

У разі порушення іпотекодавцем обов`язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов`язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки (частина перша статті 12 Закону України "Про іпотеку").

У разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки (частина перша статті 33 цього Закону).

У разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору (частина перша статті 35 Закону України "Про іпотеку"). Положення вказаної частини не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку (частина друга статті 35 зазначеного Закону).

Сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки (частина перша статті 36 Закону України "Про іпотеку").

Частина перша статті 626 ЦК України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У справі, що переглядається, встановлено, що у договорі іпотеки від 05 грудня 2007 року, укладеного між ВАТ "Державний ощадний банк України", правонаступником якого є ПАТ "Державний ощадний банк", та ОСОБА_3, спадкоємцем якої є ОСОБА_1, сторони встановили порядок, за недотримання якого іпотекодержатель набуває право звернути стягнення на предмет іпотеки в разі невиконання іпотекодавцем основного зобов`язання повністю або частково.

Сторони погодили, що способами задоволення вимог іпотекодержателя у випадку невиконання іпотекодавцями або боржником письмової вимоги іпотекодержателя у встановлений строк такі вимоги задовольняються за рахунок предмета іпотеки. Цей договір згідно з вимогами статті 36 Закону України "Про іпотеку" вважається договором про задоволення вимог іпотекодержателя та, за вибором іпотекодержателя є, у тому числі: правовстановлюючим документом на предмет іпотеки і правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 Закону України "Про іпотеку", є підставою набуття іпотекодержателем права від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 Закону України "Про іпотеку".

З огляду на наведені вище висновки щодо застосування приписів статей 35, 36, 37, 38 і 39 Закону України "Про іпотеку", враховуючи обов`язковість договору для сторін (стаття 629 ЦК України), які, визначаючи його умови, реалізували принцип свободи договору (пункт 3 частини першої статті 3, стаття 627 ЦК України), колегія суддів погоджується з висновками апеляційного суду про те, що продаж предмета іпотеки банком від свого імені, про що заявлено у позовній заяві, є позасудовим способом задоволення вимоги кредитора, оскільки сторони у договорі іпотеки визначили відповідний спосіб задоволення вимог іпотекодержателя як позасудовий. Наявність істотних перешкод для іпотекодержателя у реалізації позасудового способу звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі іпотечного застереження позивач у судах першої й апеляційної інстанцій не обґрунтовував, а тому позивач просить захистити його право, яке ніхто не оспорює.

Таким чином, звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом встановлення у рішенні суду права іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, визначеному статтею 38 Закону України "Про іпотеку", можливе лише за умови, що сторони договору іпотеки не передбачили цей спосіб задоволення вимог іпотекодержателя у договорі про задоволення вимог іпотекодержателя або в іпотечному застереженні, яке прирівнюється до такого договору за юридичними наслідками. Якщо ж сторони договору іпотеки передбачили такий спосіб задоволення вимог іпотекодержателя у договорі про задоволення вимог іпотекодержателя або в іпотечному застереженні, позовна вимога про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом встановлення у рішенні суду права іпотекодержателя продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, визначеному статтею 38 Закону України "Про іпотеку", є неналежним способом захисту незалежно від того, чи просить позивач встановити у рішенні суду право продати предмет іпотеки від імені іпотекодержателя, чи від імені іпотекодавця.

Аналогічний правовий висновок зроблено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 310/11024/15-ц, від 12 червня 2019 року у справі № 205/578/14-ц.

Таким чином, рішення суду апеляційної інстанції містить вичерпні висновки, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи, та обґрунтування щодо кожного доводу сторін по суті позову, що є складовою вимогою частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують таких висновку суду та не дають підстав вважати, що ним порушено норми матеріального та процесуального права, про що зазначає у касаційній скарзі банк.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з частиною першою статті 410 ЦПК Українисуд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржене рішення постановлено без додержанням норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржене рішення - без змін.