Постанова

Іменем України

15 квітня 2020 року

м. Київ

справа № 638/13346/18

провадження № 61-12122св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Дундар І. О., Журавель В. І., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідачі: Управління освіти Шевченківського району Харківської міської ради, Харківська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 131 Харківської міської ради Харківської області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 15 лютого 2019 року у складі судді Аркатової К. В. та постанову Харківського апеляційного суду від 17 травня 2019 року у складі колегії суддів: Кіся П. В., Хорошевського О. М., Яцини В. Б.,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У вересні2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Управління освіти Шевченківського району Харківської міської ради Харківської області (далі - Управління освіти), Харківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 131 Харківської міської ради Харківської області (далі - Харківська школа № 131) про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позовні вимоги мотивувала тим, що з 12 листопада 2013 року вона працювала

у Харківській школі № 131 на посаді вихователя групи продовженого дня та

з 31 серпня 2018 року її було звільнено із займаної посади на підставі пункту

1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України (322-08) ) у зв`язку зі скороченням штату відповідно до наказу № 378-К від

31 серпня 2018 року. Вказувала, що фактично скорочення штату не проводилось, а підставою стало домагання директора школи до неї та його погрози про її звільнення. При звільнення з посади їй не було надано право на першочергове залишення на посаді згідно з частиною першою та пунктами другим, третім частини другої статті 42 КЗпП України, оскільки вона має вищу освіту та високу кваліфікацію, найбільш неперервний стаж роботи серед інших працівників, педагогічний стаж її складає більш 10 років та має на утриманні матір, яка

є особою з інвалідністю 2 групи.

У зв`язку з цим з урахуванням уточнених позовних вимог просила поновити її на роботі на посаді вихователя групи продовженого дня Харківської школи № 131, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу на день винесення судом рішення у сумі 57 323,40 грн.

Короткий зміст рішення судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харковавід 15 лютого 2019 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного суду від 17 травня 2019 року, у задоволенні позову відмовлено.

Суди керувалися тим, що відповідно до наказу про припинення трудового договору від 31 серпня 2018 року № 378-к ОСОБА_1 звільнено на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України у зв`язку із скороченням штату працівників з дотриманням вимог, передбачених статтею 49-2 КЗпП України, яка була своєчасно повідомлена про наступне вивільнення, враховано відсутність переважного права на залишенні на роботі, оскільки вона не має вищої педагогічної освіти.

Відповідачем дотримано вимоги статті 43 КЗпП України та визнано обгрунтованим рішення профспілкового комітету про надання згоди на звільнення працівника.

Аргументи учасників справи

У липні 2019 року ОСОБА_1 подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила оскаржені судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у частині поновлення на роботі.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд не перевірив чи дійсно у школі мало місце скорочення штатів, прийнявши висновок суду першої інстанції щодо цього за основу. У постанові суду апеляційної інстанції немає жодної думки стосовно її твердження про штучне створення "скорочення штатів". Вважала, що суд неправильно встановив обставини справи, порушив норми матеріального права, не надав належної оцінки безпідставності її звільнення за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України. Крім того, апеляційний суд формально перевірив рішення суду першої інстанції, не надав належну оцінку доводам апеляційної скарги, не вирішив її клопотання розглянути справу в загальному порядку і надати їй можливість особисто підтримати свою апеляційну скаргу.

Відзиву іншими учасниками справи на касаційну скаргу не подано.

Рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 19 серпня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі.

Відповідно до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) , Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", який набрав чинності 08 лютого 2020 року, установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Ухвалою Верховного Суду від 03 квітня 2020 року справу призначено до судового розгляду.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

У частині третій статті 368 ЦПК України передбачено, що розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 26 квітня 2019 року відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про розгляд справи в загальному порядку з повідомленням учасників справи та справу призначено до розгляду

в порядку спрощеного письмового провадження без повідомлення учсників справи.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі

і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 лютого 2020 року в справі № 753/17720/18 (провадження № 61-17201св19) зроблено висновок, що "приписи частини першої статті 369 ЦПК України щодо письмового провадження за наявними у справі матеріалами можуть бути застосовані судами апеляційної інстанції лише

у випадку, якщо позивачем заявлені виключно вимоги майнового характеру

і розмір ціни позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження. Якщо ж у справі наяві вимоги немайнового характеру, то розгляд такої справи у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи".

У цій справі ОСОБА_1 заявлено майнову (стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу) та немайнову (поновлення на роботі) вимоги.

Отже, є помилковим висновок апеляційного суду про можливість розгляду цієї справи в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін, оскільки розгляд цієї справи судом апеляційної інстанції мав відбуватися

з повідомленням учасників справи.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржена постанова апеляційного суду постановлена без додержання норм процесуального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, оскаржену постанову апеляційного суду скасувати і передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400, 411, 416 ЦПК України (в редакції, чинній станом на

07 лютого 2020 року), Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Харківського апеляційного суду від 17 травня 2019 року скасувати.

Справу № 638/13346/18 передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

З моменту прийняття постанови судом касаційної інстанції постанова Харківського апеляційного суду від 17 травня 2019 року втрачає законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: І. О. Дундар

В. І. Журавель

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук