У серпні 2018 року приватний підприємець ОСОБА_2 (далі - ПП ОСОБА_2 ) звернувся до суду із позовом до Дубенської районної державної адміністрації (далі - Дубенської РДА), Рівненської обласної державної адміністрації (далі - Рівненської ОДА), третя особа - Департамент екології та природних ресурсів Рівненської ОДА, про визнання поновленим договору оренди землі та визнання поновленим договору оренди водного об`єкта на той самий строк і на тих самих умовах.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що 22 лютого 2008 року між ним та Дубенською РДА укладений договір оренди земельної ділянки загальною площею 4,9925 га, у тому числі пасовища - 1,0001 га, під господарськими шляхами і прогонами - 0,3045 га, болота - 3,6728 га, штучні водотоки - 0,0151 га, яка розташована на території Плосківської сільської ради Дубенського району Рівненської області, цільове призначення - для рибогосподарських потреб та сінокосіння строком на десять років. Згідно з пунктом 8 цього договору, за закінченням терміну договору, орендар має переважне право на поновлення договору оренди на новий термін. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію. Термін дії договору закінчився 22 лютого 2018 року. 25 лютого 2009 року між ним та Дубенською РДА укладений договір оренди водного об`єкта. Пунктом 1.2 договору передбачено, що об`єктом оренди є земельна ділянка: землі водного фонду загальною площею 4,9925 га, надані у тимчасове користування на умовах оренди на 10 років згідно з договором, укладеним між ним та Дубенською РДА від 22 лютого 2008 року. Загальна площа земель, що передаються в оренду 4,9925 га, у тому числі площа водного дзеркала 2,1 га, об`єм води - 25,2 тис. куб. м, яка розташована на території Плосківської сільської ради Дубенського району Рівненської області, строком на дев`ять років, до 22 лютого 2018 року. Термін дії договору закінчився 22 лютого 2018 року. Згідно з пунктом 3.1.1 цього договору, за закінченням терміну договору орендар має переважне право перед іншими на поновлення договору. 01 вересня 2009 року підписаний акт здачі-приймання водного об`єкта в оренду. У ньому зазначено, що ставок побудований на орендованій ним земельній ділянці на місці існуючого болота, згідно з проектною документацією виключно за його власні кошти.

30 вересня 2008 року між ним та начальником державного управління охорони навколишнього природного середовища в Рівненській області підписане охоронне зобов`язання щодо забезпечення режиму охорони та збереження гідрологічного заказника місцевого значення "Урочище "Стрілки", який створений рішенням Рівненського облвиконкому від 22 листопада 1983 року № 343, зареєстроване за № 33 ЗМЗ. Платіжними дорученнями від 09 лютого 2018 року № 164 та № 166 сплачена плата оренди землі у сумі 808,90 грн та плата за оренду водних об`єктів у сумі 52,00 грн, від 29 травня 2018 року № 189 сплачена орендна плата за землю за 2018 рік у сумі 1 602,20 грн.

28 грудня 2017 він направив орендодавцю лист-повідомлення, додав відповідний проект додаткової угоди про намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди земельної ділянки та водного об`єкта на новий строк.

10 січня 2018 року надійшла відповідь, якою йому рекомендовано щодо питання поновлення дії договору оренди земельної ділянки водного фонду звернутися до Рівненської ОДА, оскільки розпорядженням голови від 14 квітня 2014 року № 108 "Про організацію роботи із забезпечення надання водних об`єктів у користування в Рівненській області" затверджено Методичні рекомендації щодо надання у користування на умовах оренди земель водного фонду та водних об`єктів, розташованих на території Рівненської області. Тим же розпорядженням укладення від імені облдержадміністрації договорів оренди земель водного фонду та водних об`єктів доручено Департаменту екології та природних ресурсів Рівненської ОДА. Про існування такого розпорядження йому не було відомо раніше і не повідомлялося про фактичну заміну сторони орендодавця зДубенської РДА на Рівненську ОДА.

Зважаючи на це, у лютому 2018 року, ним надісланий аналогічний відповідний лист із проектом додаткової угоди на адресу Рівненської ОДА. 20 березня 2018 року на його адресу надійшов лист-відповідь, у якому зазначено, що оскільки він не скористався за місяць до спливу закінчення попереднього договору оренди, переважним правом на укладення договорів оренди, то йому відмовлено у продовженні договору оренди землі від 22 лютого 2008 року. Вважає таку відмову безпідставною і такою, що спростовується відповіддю від 10 січня 2018 року Дубенської РДА.

22 червня 2018 року він повторно подав заяву на адресу Рівненської ОДА і Департаменту екології та природних ресурсів Рівненської РДА. Вважає, що зволікання протягом тривалого часу із вирішенням питання щодо поновлення дії договорів оренди, а також посилання у відповідях на відсутність відповідного листа від нього за 30 днів до закінчення дії договору оренди, не відповідають дійсності та порушують його законні права, як орендаря. Протягом 10 років він належним чином виконував умови договору оренди земельної ділянки та водного об`єкта, використовував останні виключно за цільовим призначенням, своєчасно та у повному обсязі сплачував орендну плату, тощо. За час користування земельною ділянкою та водним об`єктом жодних претензій зі сторони відповідачів щодо порушень ним умов договору оренди ніколи не надходило. Відповідач його заяву не розглянув, додаткову угоду не підписав, заперечень щодо поновлення договору не виказав, що порушує його права, передбачені статтею 33 Закону України "Про оренду землі". Вважає, що відповідач безпідставно зволікає з підписанням додаткової угоди, договір оренди земельної ділянки відповідно до правової презумпції статті 33 Закону "Про оренду землі" є поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, отже, додаткова угода до договору оренди землі також вважається укладеною.

Станом на момент укладення договорів оренди діяла стаття 51 ВК України у редакції від 25 жовтня 2000 року, яка не містила будь-яких заборон щодо оренди водного об`єкта. Зміни та доповнення до статті 51 ВК України, щодо обмеження передачі у користування на умовах оренди для рибогосподарських поводних об`єктів, що розташовані в межах територій та об`єктів, що перебувають під охороною відповідно до Закону України "Про природно-заповідний фонд України" (2456-12) , відбулися значно пізніше укладених договорів, а тому не можуть мати зворотної сили до спірних правовідносин.

Посилаючись на викладене, ПП ОСОБА_2 просив визнати поновленим договір оренди земельної ділянки № 88, укладений 22 лютого 2008 року, між ПП ОСОБА_2 та Дубенською РДА, загальною площею 4,9925 га на той самий строк і на тих самих умовах, а саме строком на десять років до 22 лютого 2028 року, додаткову угоду вважати укладеною. Визнати поновленим договір оренди водного об`єкта № 49, укладений 25 березня 2009 року між ПП ОСОБА_2 та Дубенською РДА, загальною площею 4,9925 га.

Рішенням Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 09 вересня 2019 року у задоволенні позову ПП ОСОБА_2 відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем неправильно обрано спосіб захисту своїх прав, оскільки він звернувся з цим позовом до Дубенської РДА, тоді як районні державні адміністрації не наділені повноваженнями щодо передачі в оренду водного об`єкта, а такими повноваженнями згідно зі статтею 122 ЗК України та статтею 17-2 ВК України наділена обласна державна адміністрація.

Ухвалою Рівненського апеляційного суду від 03 грудня 2019 року рішення суду першої інстанції скасовано. Провадження у справі закрито. Роз`яснено позивачу його право на звернення з відповідним позовом до суду господарської юрисдикції.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив із того, що спір виник на підставі договірних відносин між ПП ОСОБА_2 та Дубенською РДА і Рівненською ОДА. Спірні правовідносини впливають на цивільні права вказаних суб`єктів щодо оренди об`єктів нерухомого майна, а саме: земельної ділянки загальною площею 4,9925 га, у тому числі пасовища - 1,0001 га, під господарськими шляхами і прогонами - 0,3045 га, болота - 3,6728 га, штучні водотоки - 0,0151 га, а також земельна ділянка земель водного фонду загальною площею 4,9925 га, площа водного дзеркала 2,1 га, об`єм води - 25,2 тис. куб. м, які розташовані на території Плосківської сільської ради Дубенського району Рівненської області. Як убачається із договору оренди землі від 22 лютого 2008 року № 88 та договору оренди водного об`єкта від 25 березня 2009 року № 49, вони укладені між Дубенською РДА в особі Козака О. В. та ПП ОСОБА_2 . В обох договорах у розділі "Реквізити сторін" позивач зазначений як суб`єкт підприємницької діяльності з посиланням на свідоцтво про реєстрацію юридичної особи. Таким чином, обставини справи вказують на те, що спір виник між юридичними особами з приводу договірних відносин із врегулювання господарської діяльності, у зв`язку з чим цей спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи

У січні 2020 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Рівненського апеляційного суду від 03 грудня 2019 року, в якій просить скасувати зазначене судове рішення та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Вказує на те, що він протягом 10 років належним чином виконував умови договору оренди земельної ділянки та водного об`єкта використовував їх виключно за цільовим призначенням, своєчасно та у повному обсязі сплачував орендну плату, тощо. За час використання земельною ділянкою та водним об`єктом жодних претензій зі сторони відповідачів щодо порушень умов договору оренди ніколи не надходило. Відсутні будь-які підстави для відмови у поновленні договорів оренди земельної ділянки та водного об`єкта, так як останні знаходяться у його користуванні на законних підставах. Діяльність, яку він здійснює протягом усіх цих років, лише доводить правомірність такого користування з метою збереження і охорони навколишнього природнього середовища, суворого дотримання вимог закону. Крім того, вказаний спір має розглядатися за правилами ЦПК (1618-15) України, оскільки відповідно до статті 4 ГК України не є предметом регулювання цього Кодексу земельні, гірничі, лісові та водні відносини, відносини щодо використання й охорони рослинного і тваринного світу, територій та об`єктів природно-заповідного фонду, атмосферного повітря.

У лютому 2020 року Рівненська ОДА подала відзив на касаційну скаргу, у якому зазначено, що органом, який уповноважений розпоряджатися вказаною земельною ділянкою водного фонду, є Рівненська ОДА. Висловлене позивачем твердження щодо того, що протягом одного місяця з дня закінчення дії договору йому не надходив лист орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди є таким, що не відповідає дійсності. Крім того, стороною оспорюваних договорів є ПП ОСОБА_2, а отже, вказаний позов має розглядатися за правилами господарського судочинства.

Позиція Верховного Суду

Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи має бути проведений протягом п`яти днів після складення доповіді суддею-доповідачем колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення апеляційного суду - без змін, оскільки його ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Рішення суду апеляційної інстанції відповідає нормам ЦПК України (1618-15) щодо законності та обґрунтованості.

Обставини встановлені судами

ОСОБА_2 є фізичною особою-підприємцем, про що свідчить свідоцтво про державну реєстрацію ФОП серії НОМЕР_1.

22 лютого 2008 року між ПП ОСОБА_2 та Дубенською РДА укладений договір оренди земельної ділянки загальною площею 4,9925 га, у тому числі пасовища - 1,0001 га, під господарськими шляхами і прогонами - 0,3045 га, болота - 3,6728 га, штучні водотоки - 0,0151 га, яка розташована на території Плосківської сільської ради Дубенського району Рівненської області з цільовим призначенням - для рибогосподарських потреб та сінокосіння строком на десять років. Термін дії договору закінчився 22 лютого 2018 року.

25 лютого 2009 року між ПП ОСОБА_2 та Дубенською РДА укладений договір оренди водного об`єкта. Пунктом 1.2 договору визначено, що об`єктом оренди є земельна ділянка: землі водного фонду загальною площею 4,9925 га, надані у тимчасове користування на умовах оренди на 10 років згідно з договором, укладеним між ним та Дубенською РДА від 22 лютого 2008 року. Загальна площа земель, що передаються в оренду 4,9925 га, у тому числі площа водного дзеркала 2,1 га, об`єм води - 25,2 тис. куб. м, яка розташована на території Плосківської сільської ради Дубенського району Рівненської області, строком на дев`ять років, до 22 лютого 2018 року. Термін дії договору закінчився 22 лютого 2018 року.

Звертаючись до суду із позовом, ПП ОСОБА_2 вказував на те, що відповідач безпідставно зволікає з підписанням додаткових угод на продовження дії вказаних договорів оренди.

Нормативно-правове обґрунтування

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних і юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, яку ратифіковано Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР (475/97-ВР) і яка для України набрала чинності 11 вересня 1997 року, закріплено принцип доступу до правосуддя.

Доступом до правосуддя згідно зі стандартами Європейського суду з прав людини є здатність особи безперешкодно отримати судовий захист до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.

У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

З метою якісної та чіткої роботи судової системи міжнародним і національним законодавством передбачено принцип спеціалізації судів.

Згідно із частиною першою статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Тобто в порядку цивільного судочинства розглядаються справи, що виникають із приватноправових відносин.

Із моменту укладення між землекористувачем та органом місцевого самоврядування договору оренди землі припиняються адміністративні відносини між цими суб`єктами та в подальшому виникають договірні відносини, які характеризуються рівністю їх учасників та свободою договору. Такі ознаки притаманні не адміністративним а цивільним правовідносинам, які з урахуванням суб`єктного складу можуть бути предметом судового розгляду у відповідному суді загальної юрисдикції або господарському суді.

Згідно із частиною другою статті 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до частин першої - третьої статті 3 ГК України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність). Діяльність негосподарюючих суб`єктів, спрямована на створення і підтримання необхідних матеріально-технічних умов їх функціонування, що здійснюється за участі або без участі суб`єктів господарювання, є господарчим забезпеченням діяльності негосподарюючих суб`єктів.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

За загальним правилом розмежування компетенції судів з розгляду земельних та пов`язаних із земельними відносинами майнових спорів відбувається залежно від суб`єктного складу їх учасників.

Земельні та пов`язані із земельними відносинами майнові спори, зокрема про оренду землі, сторонами в яких є юридичні особи, а також громадяни, що здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статус суб`єкта підприємницької діяльності, розглядаються господарськими судами.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Ураховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що спір у цій справі є господарським і підлягає вирішенню за правилами ГПК України (1798-12) , оскількиспір не має ознак приватноправового та підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.

Позовна заява мотивована тим, що, на думку позивача, відповідач безпідставно не поновив договори оренди земельної ділянки та водного дзеркала шляхом підписання відповідних додаткових угод.

За таких умов фактично предметом позову у цій справі є право орендаря на поновлення строку договору оренди, предметом судового розгляду є спір між сторонами у договірних відносинах. У такому випадку суб`єкт владних повноважень діє як учасник договірних правовідносин.

Характер правовідносин, що виникли між сторонами, свідчить про те, що він пов`язаний з використанням спірної земельної ділянки та об`єкта водного фонду позивачем для здійснення підприємницької діяльності, спір пов`язаний з правом оренди, яке відповідачем не визнається, а позовні вимоги стосуються прав та інтересів сторін саме як учасників господарських відносин.

Отже, суд апеляційної інстанції, ураховуючи суть спірних правовідносин та суб`єктний склад, дійшов обґрунтованого висновку про закриття провадження у справі у зв`язку з тим, що справа підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Аналогічну правову позицію викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 461/980/16-а (провадження № 11-248апп18), від 14 листопада 2018 року у справі № 127/2709/16-ц (провадження № 14-352цс18).

Отже, закриття провадження у справі судом загальної юрисдикції у справі за позовом заявника з роз`ясненням про те, що розгляд такої справи віднесено до компетенції суду господарської юрисдикції, не порушує право заявника на доступ до суду.

Наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків суду та не дають підстав вважати, що судом апеляційної інстанції порушено норми процесуального права, про що зазначає у касаційній скарзі заявник.

Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін із підстав, передбачених статтею 410 ЦПК України.

02 жовтня 2019 року прийнято Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підстав передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду та щодо строків повернення справи", відповідно до якого частину шосту статті 403 ЦПК України викладено у такій редакції: справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції, крім випадків, якщо: 1) учасник справи, який оскаржує судове рішення, брав участь у розгляді справи в судах першої чи апеляційної інстанції і не заявляв про порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції; 2) учасник справи, який оскаржує судове рішення, не обґрунтував порушення судом правил предметної чи суб`єктної юрисдикції наявністю судових рішень Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду у справі з подібною підставою та предметом позову у подібних правовідносинах; 3) Велика Палата Верховного Суду вже викладала у своїй постанові висновок щодо питання предметної чи суб`єктної юрисдикції спору у подібних правовідносинах.