Постанова

Іменем України

14 квітня 2020 року

м. Київ

справа № 199/2602/18-ц

провадження № 61-1303св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Усика Г. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Приватне науково-виробниче підприємство фірма "Алтей",

третя особа - Гаражний кооператив "Віраж",

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадженнякасаційну скаргу Приватного науково-виробничого підприємства фірми "Алтей" на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 10 липня 2018 року у складі судді Руденко О. О. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 24 грудня 2019 року у складі колегії суддів: Куценко Т. Р., Демченко Е. Л., Макарова М. О.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів

У квітні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Приватного науково-виробничого підприємства фірми "Алтей" (далі - ПНВПФ "Алтей"), третя особа - Гаражний кооператив "Віраж" (далі - ГК "Віраж"), про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження власністю.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що 12 серпня 2013 року між ним та ОСОБА_2 укладений договір купівлі-продажу гаража АДРЕСА_3, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Євчук І. Л. Відомості про придбання права власності на гараж, внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, номер запису про право власності 2086354, про що останній отримав Витяг із вказаного реєстру. На день укладення вказаного договору купівлі-продажу гаража, останній належав ОСОБА_2 на підставі договору дарування гаража (ВМР № 303919, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І. М., 01 березня 2010 року, реєстровий № 1727, зареєстрованого 26 березня 2010 року, номер витягу 25694992. Із моменту придбання та фактично до серпня 2015 року позивач постійно користувався придбаним гаражем за його цільовим призначенням: здійснював зберігання належного йому автомобіля, запасних та комплектуючих частин до нього, здійснював його поточній ремонт та обслуговування, тощо. Проте, починаючи із серпня 2015 року ПНВПФ "Алтей"в особі директора ОСОБА_3 почало здійснювати різного роду перешкоди у користуванні гаражем. Відповідач неодноразово не допускав його не лише до приміщення гаража, але й на саму територію гаражного кооперативу, чинив різного роду спротив із метою не допустити його до приміщення гаража. Зазначений спротив виражався у викликах представників приватного охоронного підприємства "Гуард", пошкодженні дверних засобів зачинення дверей (замків), заміні вказаних замків та вчинення інших протиправних дій. За фактами протиправних дій відповідача до Амур-Нижньодніпровського РВ ДМУ ГУ МВС України в Дніпропетровській області ним неодноразово подавались заяви з вимогою вжити до відповідача відповідних заходів, передбачених чинним законодавством України.

16 грудня 2015 року йому став відомий факт, що відповідач за допомогою невідомих осіб проник до приміщення належного йому гаража та виніс звідти його майно. Цей факт став підставою для подання 16 грудня 2015 року повторної заяви до Амур-Нижньодніпровського відділення поліції ДВП ГУГІП в Дніпропетровській області.На підставі поданої заяви, відомості про вказані обставини внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань із попередньою правовою кваліфікацією про вчинення кримінального правопорушення передбаченого статтею 356 КК України. Неодноразові намагання довести відповідачу своє законне право на користування належним йому на праві приватної власності гаражем, жодних результатів не дали.

Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просив усунути перешкоди у користуванні належним йому на праві приватної власності гаражем АДРЕСА_3, шляхом зобов`язання не чинити перешкод у його використанні за цільовим призначенням.

Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 10 липня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено. Зобов`язано ПНВПФ "Алтей" усунути перешкоди ОСОБА_1 у користуванні власністю - гаражем АДРЕСА_3, шляхом забезпечення доступу ОСОБА_1 до вказаного гаража та можливості використання за цільовим призначенням.Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач в особі представника чинить перешкоди позивачу у користуванні власністю, оскільки вважає спірний гараж своєю власністю, що визнається сторонами та не підлягає доказуванню згідно з вимогами статті 82 ЦПК України. Суд не прийняв до уваги заперечення проти позову відповідача про належність спірного гаража на праві власності іншій особі, оскільки, як встановлено судом, спір щодо користування гаражем існує тільки між сторонами у справі. Щодо доводів про різні нумерації гаражів у технічних паспортах, то вказана обставина будь-яким чином не спростовує відсутність у відповідача будь-кого майнового права на спірний гараж.

Додатковим рішенням цього ж суду від 08 жовтня 2018 року вирішено питання розподілу судових витрат.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 24 грудня 2019 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, суд апеляційної інстанції виходив із того, що відповідачем не надано належних, допустимих та достатніх доказів, що спірне майно входить до його власності, а також, не надано доказів щодо поважності чинення перешкод позивачу у користуванні спірним майном. Суд першої інстанції дійшов правильного правового висновку про наявність правових підстав для задоволення позову. Доводи апеляційної скарги про розбіжності відомостей у техпаспортах позивача та відповідача свідчить про те, що техпаспорт позивача є фальшивим, колегія суддів відхилила, оскільки правомірність права власності спірного нерухомого майна за позивачем не є предметом спору у цій справі. Крім того, відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження того, що ним вчинялися дії щодо оспорення права власності позивача на спірне майно.

Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги

У січні 2020 року ПНВПФ "Алтей" подало до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 10 липня 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 24 грудня 2019 року, в якій просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Вказує на те, що згідно з витягом із Державного реєстру речових прав про нерухоме майно про реєстрацію права власності від 19 березня 2019 року № 160166216 та технічного паспорта від 24 грудня 2014 року № 01677 на плані земельної ділянки вказано: адміністративна будівля літера "А-2" загальною площею 505,8 кв. м. Відповідно до експлікації приміщень до плану поверхів громадського будинку № 16 літ. "А-2" входять приміщення 28 приміщень, які в експлікації значаться під порядковими номерами. Приміщення яким хоче протиправно заволодіти позивач порядковий №№ 26, 27, 28 ніколи не було гаражем № 21, також позивач не надав суду жодного доказу.

Учасники справи своїм правом надати відзив на касаційну скаргу не скористалися.

Позиція Верховного Суду

Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

За змістом частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судові рішення судів першої й апеляційної інстанцій відповідають вимогам статей ЦПК (1618-15) України щодо законності та обґрунтованості.

Обставини встановлені судами

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 14 березня 2006 року встановлено факт права власності ПНВПФ "Алтей" на будівлі та споруди на території АДРЕСА_3, а саме: адміністративну будівлю літ. "А-2" загальною площею 505,8 кв. м, цех літ. "Б-3" загальною площею 452,9 кв. м, цех та битовки літ. "В-3" загальною площею 452,9 кв. м, трансформаторний пункт літ. "Д-2".

12 серпня 2013 року між позивачем та ОСОБА_2 укладений договір купівлі-продажу гаража АДРЕСА_3, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Євчук І. Л.

Нормативно-правове обґрунтування

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

За статтею 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місце знаходження майна.

Відповідно до частини першої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

За положеннями статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Установивши, що ОСОБА_1 є власником гаражного боксу АДРЕСА_3, на підставі договору купівлі-продажу від 12 серпня 2013 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Євчук І. Л., а ПНВПФ "Алтей" визнає факт здійснення ним перешкод позивачу у володінні та користуванні належним йому гаражним боксом, так як вважає, що цей гараж є власністю ПНВПФ "Алтей", суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про задоволення вимог ОСОБА_1 .

При цьому доводи заявника про те, що приміщення, яким хоче протиправно заволодіти позивач порядковий №№ 26, 27, 28 ніколи не було гаражем № 21, є безпідставними, оскільки ПНВПФ "Алтей" не надало доказів того, що цей гараж входить до числа приміщень, що належать йому на праві власності.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення в оскаржуваних рішеннях, питання вичерпності висновків судів попередніх інстанцій, Верховний Суд виходить із того, що у справі, що переглядається, сторонам надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правильних висновків судів.

Верховний Суд розглянув справу в межах доводів, наведених заявником у касаційній скарзі; враховуючи правомірний правовий результат вирішення спору судами першої та апеляційної інстанцій, підстав вийти за межі розгляду справи судом касаційної інстанції не встановлено.

Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, арішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін із підстав, передбачених статтею 410 ЦПК України.

Керуючись статтями 400, 401, 402, 409, 410 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного науково-виробничого підприємства фірми "Алтей" залишити без задоволення.

Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 10 липня 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 24 грудня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: О. В. Ступак

І. Ю. Гулейков

Г. І. Усик