розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Скадовського районного суду Херсонської області від 02 квітня 2019 року у складі судді Шабрацького Г. О. та постанову Херсонського апеляційного суду від 30 липня 2019 року у складі колегії суддів: Майданіка В. В., Кутурланової О. В. та Орловсьої Н. В. у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: Саксаганська районна в місті Кривий Ріг рада як орган опіки та піклування в особі служби у справах дітей, Скадовська районна державна адміністрація Херсонської області як орган опіки та піклування в особі служби у справах дітей про позбавлення батьківських прав,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст заяви

10 липня 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просила позбавити батьківських прав ОСОБА_2 відносно неповнолітньої дочки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позов обґрунтувала тим, що відповідач, який є батьком ОСОБА_3, ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованню дочки.

Вказувала, що після розірвання шлюбу дочка проживає разом із нею та перебуває на її утриманні. Відповідач участі в матеріальному забезпеченні дочки не бере, її вихованням не займається: з дитиною не спілкується, не займається її фізичним, моральним та духовним розвитком, не проявляє батьківської турботи й уваги, не готує дитину до самостійного життя, жодного разу не привітав дочку з днем народження чи іншим святом, не орієнтується в навчальних і творчих досягненнях дитини і не проявляє до цього інтересу, не ініціює та не супроводжує дитину на відпочинку та під час відвідування медичних закладів.

Дочка батьківської турботи не знає, батька не пам`ятає. Дочка є інвалідом дитинства у зв`язку з захворюванням аплазії зорового нерву ОД, міопії високого ступеня. Відповідач не сплачує аліменти на її утримання з березня 2010 року по грудень 2016 року, у зв`язку з чим має заборгованість станом на 01 квітня 2018 року у розмірі 25 880,04 грн. Декілька разів, з метою оздоровлення та культурного розвитку дитини, позивач разом з дочкою бажала виїхати за кордон, але відповідач не з`являвся до нотаріальної контори для надання дозволу на виїзд дитини. Це питання вирішувалось в суді і суд не надав такий дозвіл через зміну законодавства.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Скадовського районного суду Херсонської області від 02 квітня 2019 року у задоволенні позову відмовлено та попереджено відповідача про необхідність зміни ставлення до виховання дитини і покладено на орган служби у справах дітей Скадовської районної державної адміністрації Херсонської області контроль за виконанням відповідачем батьківських обов`язків.

Відмовляючи у задоволені позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом і є необхідним та можливим застосування менш радикальних заходів, що сам факт особистого прибуття відповідача в судові засідання, повне погашення заборгованості по аліментах та їх регулярна сплата з 2017 року, виплата присуджених додаткових виплат на утримання дитини, виконання рішення суду про стягнення пені за несплату аліментів, яке не набуло чинності, свідчить про наявність бажання у батька приймати участь у вихованні дитини. Також суд виходив з недоведеності позивачем умисного злісного ухилення від виконання батьківських обов`язків, а також того, що позбавлення відповідача батьківських прав матиме наслідком позитивні зміни в житті дитини. Крім того, суд дійшов висновку, що позбавлення відповідача батьківських прав не буде відповідати меті такого заходу - захисту інтересів дитини та стимулювання батька щодо належного виконання своїх обов`язків. Разом з тим судом встановлено, що відповідачу необхідно приймати більш активну участь у вихованні та утриманні дитини з урахуванням відповідного висновку служби у справах дітей. Також, на думку суду, сам факт звернення позивача до суду з цим позовом є достатнім стимулюючим заходом щодо спонукання відповідача змінити ставлення до виховання дитини, піклування про її фізичний та духовний розвиток, спілкування з нею в необхідному обсязі.

Постановою Херсонського апеляційного суду від 30 липня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Скадовського районного суду Херсонської області від 02 квітня 2019 року без змін.

Залишаючи без змін рішення місцевого суду, апеляційний суд вважав, що не може свідчити про ухилення від виконання батьківських обов`язків з утримання дитини факт стягнення з відповідача аліментів на дитину, оскільки це є одним із способів захисту прав дітей на належне матеріальне забезпечення та свідчить про спонукання батьків до надання дітям належного утримання. Наявність заборгованості за аліментами сама по собі не є підставою для позбавлення батька дитини батьківських прав. Крім того, як встановлено з матеріалів справи, заборгованість за аліментами повністю погашена до ухвалення оскаржуваного рішення, проти чого сторони не заперечують.

Апеляційний суд вважав, що за встановлених обставин справи, допущені відповідачем помилки у вихованні дитини не можуть вважатися ухиленням від виконання своїх обов`язків з виховання дитини, що слугує підставою для позбавлення його батьківських прав.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У вересні 2019 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Скадовського районного суду Херсонської області від 02 квітня 2019 року та постанову Херсонського апеляційного суду від 30 липня 2019 року в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати оскаржувані судові рішення, а справу передати на новий розгляд.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди при вирішенні спору дійшли помилкових висновків про відсутність підстав для позбавлення відповідача батьківських прав по відношенню до доньки сторін. Таких висновків суди дійшли у зв`язку із неповним з`ясуванням обставин справи, адже на переконання заявника ОСОБА_2 із вересня 2009 року ухилявся від виконання своїх батьківських обов`язків, навіть після попередження місцевим судом про необхідність зміни ставлення до виховання дитини своєї поведінки не змінив.

Заявник вважає, що суд апеляційної інстанції помилково встановив недоведеність нею умисного злісного ухилення з виконання своїх батьківських обов`язків ОСОБА_2, адже, на її думку, матеріали справи свідчать про зворотнє. Суд апеляційної інстанції не зазначив у своїй постанові жодних посилань на факти, які підтверджують злісне умисне ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків.

Крім того заявник вказує, що висновок судів попередніх інстанцій про недоцільність позбавлення відповідача батьківських прав вказує на захист саме інтересів відповідача, а не інтересів дитини.

Щодо клопотання про розгляд справи в режимі відеоконференції

Касаційна скарга ОСОБА_1 містить клопотання про розгляд справи в режимі відеоконференції.

Колегія суддів вважає, що клопотання задоволенню не підлягає, з урахуванням того, що суд розглядає цю справу у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у межах, передбачених статтею 400 ЦПК України.

Відзив на касаційну скаргу іншими учасниками справи не подано

Рух справи в суді касаційної інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 04 жовтня 2019 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із Скадовського районного суду Херсонської області.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що відповідно до свідоцтва про народження, батьками ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, є ОСОБА_3 та відповідач - ОСОБА_2 .

Відповідно до характеристики виданої Криворізькою загальноосвітньою школою № 65, ОСОБА_1 працює на посаді педагога-організатора, вчителя української мови та літератури, має вищу педагогічну освіту, кандидат філологічних наук зі спеціальності "українська мова", має вчене звання доцента, є дисциплінованим, відповідальним, неконфліктним працівником. Відповідно до довідки про заробітну плату, з листопада 2017 по квітень 2018 отримувала середній заробіток в розмірі 10 689,00 грн.

Згідно з рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 14 вересня 2010 року у справі № 2-2550/10 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу, позов задоволено, шлюб між сторонами розірвано.

Відповідно до медичного висновку від 28 липня 2009 року № 65, дитині-інваліду ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, встановлено захворювання "аплозія зорового нерву справа, міопія високого ступеню" на строк до 01 серпня 2014 року.

Згідно з медичним висновком від 17 липня 2014 року № 79, дитині-інваліду ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, встановлено захворювання "аплозія зорового нерву ОД, міопія високого ступеню" на строк до 01 серпня 2019 року.

Зі змісту виконавчого листа Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 29 квітня 2010 року у справі № 2-2193/10 встановлено, що з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання дитини ОСОБА_3 стягнуто аліменти в розмірі 1/4 частки заробітку (доходу) відповідача, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 22 березня 2010 року і до повноліття дитини.

Відповідно до довідки-розрахунку Криворізького РВ ДВС від 07 травня 2018 року заборгованість ОСОБА_2 зі сплати аліментів становила 25 798,27 грн.

ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 проживає разом з матір`ю ОСОБА_1 .

Зі змісту характеристики, підписаної сусідами на громадянку ОСОБА_1, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1, встановлено, що вона проживає за вказаною адресою разом з донькою та займається її вихованням. Батько дитини ОСОБА_2 з вересня 2009 року за місцем проживання дитини не з`являвся.

На підставі довідок Криворізької спеціалізованої школи № 9 встановлено, що ОСОБА_3, 2007 року народження, навчається в 5-Б класі, батько дитини ОСОБА_2 до школи не приходив, з класним керівником не спілкувався, батьківські збори не відвідував.

ОСОБА_3, проживає разом з матір`ю ОСОБА_1 та дідусем ОСОБА_4 . Дитина проживає в окремій кімнаті, має необхідні меблі та речі.

Відносно ОСОБА_2 розпочате досудове розслідування за частиною першою статті 164 КК України, що підтверджується довідкою Скадовського ВП Новокаховського ВП ГУНП в Херсонській області від 18 травня 2018 року за № 7068/01/793.

Згідно з висновком Скадовської районної державної адміністрації від 30 листопада 2018 за № 01-11/905 про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітньої ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, встановлено, що вказане питання розглядалось на засіданні комісії з питань захисту прав дитини районної державної адміністрації 29 листопада 2018 року за участі ОСОБА_2, який заперечував проти позбавлення його батьківських прав та повідомив, що дійсно не спілкувався з дочкою та мав великий борг зі сплати аліментів, але він погашає борг та бажає спілкуватись з дитиною. Відповідно до вказаного висновку, орган опіки та піклування районної державної адміністрації вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 відносно його дочки ОСОБА_3 .

Відповідно до повідомлення Скадовського ВП Новокаховського ВП ГУНП в Херсонській області від 09 липня 2018 року за № 10414/01/39.3-2018 начальнику служби у справах дітей Саксаганської районної в м. Кривий Ріг ради, в діях ОСОБА_2 відсутні ознаки правопорушення передбаченого частини першої статті 184 КУпАП.

ОСОБА_2 працює провідним спеціалістом відділу агропромислового розвитку Скадовської РДА, у січні - березні 2019 року йому нараховано 14 076,07 грн заробітної плати, з яких 4 806,91 грн перераховано на сплату аліментів.

Відповідно до наданих суду квитанцій про переказ грошових коштів ОСОБА_2 перерахував 20 лютого 2019 року кошти в сумі 1 546,00 грн в рахунок погашення заборгованості за аліментами.

ОСОБА_2 сплатив 06 березня 2019 року додаткові витрати на утримання дитини згідно рішення суду в сумі 5 000,00 грн та 28 березня 2019 року додаткові витрати на утримання дитини згідно рішення суду в сумі 6 326,00 грн.

Крім того, 28 березня 2019 ОСОБА_2 сплатив 5 000,00 грн пені за прострочку сплати аліментів за рішенням суду, яке не набрало чинності.

Згідно характеристики, виданої начальником відділу агропромислового розвитку Скадовської РДА, ОСОБА_2 зарекомендував себе як професійний, компетентний, дисциплінований, доброзичливий, комунікабельний працівник, який користується повагою та авторитетом у колективі.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) , Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-ІХ установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Тому в тексті цієї постанови норми ЦПК України (1618-15) наводяться в редакції, яка була чинною станом на 07 лютого 2020 року.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Згідно із частиною восьмою статті 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї.

Частиною четвертою статті 19 СК України визначено, що при розгляді судом спорів щодо позбавлення батьківських прав обов`язковою є участь органу опіки та піклування.

Відповідно до частини п`ятої статті 19 СК України орган опіки і піклування подає до суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України. Зокрема, пунктом 2 частини першої статті 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїх обов`язків.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).

Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (995_004) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі "Хант проти України" від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграф 57, 58).

У статті 9 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року зазначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

У рішенні по справі "Мамчур проти України" від 16 липня 2015 року (заява № 10383/09) Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте основні інтереси дитини є надзвичайно важливими (параграф 100).

Залишаючи без змін рішення місцевого суду про відмову у задоволенні позову апеляційний суд, погодився з його висновками про відсутність підстав для позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав по відношенню до його доньки - ОСОБА_3 .

Апеляційний суд вказував, що висновок Скадовської районної державної адміністрації Херсонської області, як органу опіки та піклування, від 30 листопада 2018 року № 01-11/905, згідно якого було визнано за доцільне позбавити відповідача батьківських прав відносно його малолітньої дочки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, має рекомендаційний характер та не є обов`язковим для суду (частини п`ята-шоста, статті 19 СК України).

У силу частини шостої статті 19 СК України суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Колегія суддів зазначає, що лише самого висновку органу опіки та піклування про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав та встановлення факту неналежного виконання батьком свого обов`язку щодо виховання дитини, згідно із положеннями діючого в Україні сімейного законодавства, є недостатнім для позбавлення особи батьківських прав.

Отже, апеляційний суд обґрунтовано зазначав, що вказаний вище висновок від 30 листопада 2018 року № 01-11/905 не містить в собі відомостей щодо наявності виключних обставин, підтверджених відповідними доказами, які б свідчили про свідоме нехтування відповідачем своїми обов`язками, та які б були законною підставою для застосування такого крайнього заходу впливу, як позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав. Вказаний висновок містить посилання на факт звернення позивача з цим позовом, характеристику дитини, довідку школи, рішення суду про стягнення аліментів, а також на заяву відповідача, в якій останній заперечує проти позову, вказує про часткове погашення заборгованості по аліментах й обіцяє повністю погасити її найближчим часом, а також планує виконувати свої батьківські обов`язки, бажає спілкуватися з дитиною, сподівається на особисті зустрічі з нею. Жодних мотивів, на підставі яких орган опіки та піклування прийшов до свого висновку, вказаний висновок не містить.

Колегія суддів зазначає, що суди попередніх інстанцій правильно вказували, що той факт, що відповідач послідовно заперечує проти цього позову, приймав активну участь в судових засіданнях, повністю погасив заборгованість по аліментах, свідчить про його інтерес до своєї дочки. При цьому він має бажання виправити допущені ним помилки щодо виконання батьківських обов`язків і такі дії відповідають інтересам дитини.

З огляду на вказане вище, колегія суддів вважає, що позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав, тобто природніх прав, наданих батькам щодо дитини на її виховання, захист її інтересів та інших прав, які виникають із факту кровної спорідненості з дитиною, є крайнім заходом впливу, необхідність застосування якого за обставин цієї справи не доведено, а суди дійшли правильних висновків про відсутність підстав для задоволення позову.

Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги стосовно того, що висновків про відсутність підстав для позбавлення відповідача батьківських прав по відношенню до неповнолітньої доньки сторін суди дійшли у зв`язку із неповним з`ясуванням обставин справи, адже, на переконання заявника, ОСОБА_2 із вересня 2009 року ухилявся від виконання своїх батьківських обов`язків, навіть після попередження місцевим судом про необхідність зміни ставлення до виховання дитини своєї поведінки не змінив, а суд апеляційної інстанції помилково встановив недоведеність позивачем умисного злісного ухилення з виконання своїх батьківських обов`язків ОСОБА_2 з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що з 2017 року відповідач регулярно сплачував аліменти і станом на березень 2019 року повністю погасив відповідну заборгованість, відповідач активно заперечував проти позову, проявляв інтерес до цієї справи, брав участь у судових засіданнях, що свідчить про наявність у нього бажання приймати участь у вихованні дитини.

Таким чином суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд обґрунтовано виходив з того, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом і є необхідним та можливим застосування менш радикальних заходів - попередження про необхідність змінити ставлення до виховання дитини.

Доводи касаційної скарги стосовно того, що відповідач ухилявся від виконання своїх батьківських обов`язків після ухвалення місцевим судом оскаржуваного рішення не заслуговують на увагу адже суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції та позбавлений процесуальної можливості встановлювати нові обставини, які не були встановлені судами попередніх інстанції, та давати оцінку доказам, які судами не досліджено.

Водночас колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги стосовно того, що висновок судів попередніх інстанцій про недоцільність позбавлення відповідача батьківських прав свідчить про захист саме інтересів відповідача, а не інтересів дитини, адже таке твердження є лише припущенням заявника.

Доводи касаційної скарги стосовно того, що суд апеляційної інстанції не зазначив у своїй постанові жодних посилань на факти, які на думку заявника, підтверджують злісне умисне ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків колегія суддів вважає необґрунтованими з огляду на те, що ці доводи касаційної скарги спростовуються встановленими апеляційним судом фактами і обставинами, а також змістом правильно застосованих до спірних правовідносин норм матеріального закону.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі "Проніна проти України").

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції при розгляді справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: Саксаганська районна в місті Кривий Ріг рада як орган опіки та піклування в особі служби у справах дітей, Скадовська районна державна адміністрація Херсонської області як орган опіки та піклування в особі служби у справах дітей про позбавлення батьківських прав відмовити.

Судді:	І. В. Литвиненко

	В. С. Висоцька

	І. М. Фаловська