розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" на рішення Яготинського районного суду Київської області від 11 червня 2018 року у складі судді Литвин Л. І. та постанову Київського апеляційного суду від 13 листопада 2018 року у складі колегії суддів: Таргоній Д. О., Ігнатченко Н. В., Приходька К. П.,

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2016 року публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк" (далі - ПАТ "УкрСиббанк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

На обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що 16 липня 2008 року між акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк", правонаступником якого є ПАТ "УкрСиббанк", та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту № 11370839000, за умовами якого останній отримав кредит у розмірі 22 021,00 доларів США з терміном повернення до 16 липня 2015 року та сплатою протягом перших 30 календарних днів, рахуючи з дати видачі кредиту, 14,50 % річних. Після закінчення цього строку та кожного наступного місяця, кредитування процентна ставка підлягає перегляду відповідно до умов кредитного договору.

26 березня 2009 року між сторонами укладено додаткову угоду № 1 до кредитного договору, відповідно до умов якої кінцевий термін повернення кредиту визначений не пізніше 16 липня 2025 року.

З метою забезпечення виконання кредитних зобов`язань між банком та ОСОБА_2 укладено договір поруки від 16 липня 2008 року № 216814.

У зв`язку з неналежним виконанням позичальником умов кредитного договору 20 січня 2016 року банківською установою направлено відповідачам вимоги про погашення заборгованості, які не були виконані.

Станом на 25 квітня 2016 року розмір кредитної заборгованості становить 20 511,92 доларів США, з яких: 17 674,73 доларів США - кредитна заборгованість; 2 837,19 доларів США - заборгованість за процентами; 19 423,60 грн - заборгованість зі сплати пені за несвоєчасне погашення кредиту та процентів, з яких, зокрема, 4 511,41 грн - пеня за прострочення сплати кредиту та 14 912,19 грн - пеня за прострочення сплати процентів, яку позивач просив стягнути солідарно з відповідачів.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Яготинського районного суду Київської області від 11 червня 2018 року в задоволенні позову ПАТ "УкрСиббанк" відмовлено.

Суд першої інстанції виходив із недоведеності позивачем надання та отримання ОСОБА_1 кредиту. Сам кредитний договір не містить інформації щодо позичкового рахунку позичальника, який є обліковим для виконання зобов`язань за кредитним договором.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 13 листопада 2018 року рішення Яготинського районного суду Київської області від 11 червня 2018 року залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з рішенням місцевого суду, вважаючи його таким, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

ПАТ "УкрСиббанк" подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами обох інстанцій норм матеріального і порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані рішення, ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга аргументована тим, що суди неповно дослідили обставини справи, не надали їм належної правової оцінки та дійшли помилкових висновків при вирішенні спору.

Банк надав виписку з кредитного договору від 26 березня 2009 року та розгорнутий розрахунок заборгованості, які відображають детальну інформацію про розміри отриманих та повернутих коштів та залишку заборгованості.

Відзив/заперечення на касаційну скаргу

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 через свого представника ОСОБА_3 подали відзив, у якому просять залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, які ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 14 січня 2019 року відкрито касаційне провадження в справі за позовом публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Витребувано із Яготинського районного суду Київської області цивільну справу № 382/626/16-ц.

Ухвалою Верховного Суду від 26 березня 2020 року справу № 382/626/16-ц призначено до судового розгляду у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у складі колегії з п`яти суддів.

Обставини справи

Суди встановили, що 16 липня 2008 року між акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк", правонаступником якого є ПАТ "УкрСиббанк", та ОСОБА_1 укладений договір про надання споживчого кредиту № 11370839000, згідно з яким останньому надано кредит у розмірі 22 021,00 доларів США з терміном повернення до 16 липня 2015 року та сплатою протягом перших 30 календарних днів, рахуючи з дати видачі кредиту, 14,50 % річних.

Додатковою угодою від 16 липня 2018 року № 1 до договору про надання споживчого кредиту внесено зміни щодо умов кредитного договору при реструктуризації, відповідно до умов якої змінено ануїтетний платіж та встановлено в розмірі 282,00 долари США зі строком сплати 26 числа кожного місяця, змінено кінцевий термін повернення кредиту та визначений не пізніше 16 липня 2025 року, перенесено строки виконання зобов`язань зі сплати прострочених процентів. Сторони домовились, що для ідентифікації договору може застосовуватись як номер договору зазначений при його укладенні № 11370839000, так і реєстраційний номер в системі обліку банку, а саме № 11370839001 .

З метою забезпечення виконання зобов`язань позичальника за кредитним договором 16 липня 2008 року між банком та ОСОБА_2 укладено договір поруки № 216814, а 26 березня 2009 року між ними укладено додаткову угоду № 1 до договору поруки № 216814, за умовами якої ОСОБА_2 надала згоду забезпечувати змінене основне зобов`язання.

Згідно розрахунку заборгованості у ОСОБА_1 станом на 25 квітня 2016 року виникла заборгованість у розмірі 20 511,92 доларів США, з яких: 17 674,73 доларів США - кредитна заборгованість; 2 837,19 доларів США - заборгованість за процентами; 19 423,60 грн - заборгованість зі сплати пені за несвоєчасне погашення кредиту та процентів, з яких: 4 511,41 грн - пеня за прострочення сплати кредиту; 14 912,19 грн - пеня за прострочення сплати процентів.

Згідно виписки за особовим рахунком ОСОБА_1 від 16 липня 2008 року на рахунок № НОМЕР_2 зараховано кошти згідно з угодою від 16 липня 2008 року № 11370839000 у розмірі 22 021,00 доларів США, що еквівалентно 106 583,84 грн.

Відповідно до висновку експерта Експертно-дослідної служби України Тарасової О. Б., за результатами проведення у ході розгляду справи судово-економічної експертизи від 05 березня 2018 року, зокрема, не встановлено документальне підтвердження надання кредиту (оформлення) за договором від 16 липня 2008 року № 11370839000, відсутні меморіальні документи (передбачені пунктом 4.6. постанови Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254 (z0559-03) ), які підтверджують здійснення безготівкових операцій із надання кредитних коштів на поточний рахунок позичальника № НОМЕР_2 .

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) , Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги та скасування судового рішення апеляційного суду.

Мотивувальна частина

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосування норм права

Колегія суддів частково приймає аргументи, які викладені в касаційній скарзі, з таких мотивів.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції зазначив, що банк документально не підтвердив надання та отримання ОСОБА_1 кредиту, відсутні документи, які б підтвердили виконання кредитного договору позивачем. Доданий до матеріалів справи кредитний договір не містить інформації щодо позичкового рахунку позичальника, який є обліковим для виконання зобов`язань за кредитним договором. Крім того, позивачем до матеріалів справи надано два неузгоджені між собою оригінали додаткових угод з оригіналами додатків до них з різними умовами погашення заборгованості за період з 26 березня 2009 року до 25 квітня 2016 року, що унеможливлює встановлення дійсного розміру заборгованості відповідача.

Апеляційний суд, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, виходив із того, що ПАТ "УкрСиббанк" не надав належних та допустимих доказів на підтвердження розміру заборгованості, яка утворилась у зв`язку з неналежним виконанням позичальником своїх зобов`язань за договором. Надана позивачем довідка-розрахунок заборгованості за кредитом по суті є калькуляцією, якою позивач обґрунтовує розмір своїх вимог. З урахуванням наявності в матеріалах кредитної справи двох різних за змістом додаткових угод № 1 до договору про надання споживчого кредиту від 26 березня 2009 року № 11370839000, якими визначено перенесення строків виконання зобов`язань щодо сплати процентів та розмір ануїтентного платежу, суд першої інстанції обґрунтовано піддав сумніву розрахунок заборгованості.

Проте з висновком апеляційного суду повністю погодитись не можна, виходячи з такого.

Як свідчить тлумачення статті 526 ЦК України цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов`язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов`язання.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів, на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України (435-15) ; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).

Аналогічний висновок зроблений у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17.

Відповідно до частин першої, другої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків (стаття 79 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (частина перша статті 79 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмету доказування.

Виходячи з принципу диспозитивності, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до пункту 4 статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода у наданні суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За змістом частини п`ятої статті 13 ЦПК України на суд покладені обов`язки зі створення для сторін змагального процесу, а саме суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи: роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій.

Апеляційний суд під час розгляду справи встановив, що ОСОБА_1 підписав договір про надання споживчого кредиту 16 липня 2008 року зі сплатою щомісячно 420 дол. США ануїтетних платежів

26 березня 2009 року ним була підписана додаткова угода про зміну строку повернення кредиту до 2025 року і відповідно змінено розмір ануїтетного платежу до 282,00 дол. США. Свій підпис відповідач не заперечував.

Відповідно до наданої ПАТ "УкрСиббанк" виписки по особовому рахунку № НОМЕР_2 ОСОБА_1. 16 липня 2008 року банком було перераховано еквівалент 22 021 дол. США на суму 106 583,84 грн.

Водночас, погодившись із висновком суду першої інстанції про відмову у позові у зв`язку із недоведеністю розміру заборгованості за кредитним договором, апеляційний суд на порушення статей 89, 367, 382 ЦПК України належним чином не встановив усі необхідні обставини, які мають значення для правильного вирішення спору, не забезпечив повного та всебічного її розгляду, не надав належної оцінки поданим сторонами доказам, не сприяв сторонам у здійсненні ними процесуальних прав, що призвело до передчасного висновку про відмову у задоволенні позову.

Так, апеляційний суд взагалі не досліджував наданий банком розрахунок заборгованості у сукупності з умовами кредитного договору та не спростував правильність виконаного розрахунку.

У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми, які підлягають стягненню, та вирішує питання про стягнення доведеної суми заборгованості, щодо якої у суду не має сумніву, оскільки за кредитним договором банк зобов`язувався надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Обов`язок доказування покладається на обидві сторони, а на відповідача покладається обов`язок спростувати наданий банком розмір заборгованості, що відповідає умовам договору, довести наявними у нього квитанціями про сплату платежів, що він за вказаний банком період належно виконував умови кредитного договору.

Наведене свідчить про те, що апеляційний суд не здійснив належної перевірки доводів апеляційної скарги, не встановив обставини справи та не надав оцінки зібраним у справі доказів у їх сукупності, обмежившись лише посиланням на необґрунтованість розміру заборгованості за кредитним договором.

Суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, з огляду на положення статті 400 ЦПК України (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року).

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що судове рішення суду апеляційної інстанції постановлено без додержання норм матеріального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає за необхідне частково задовольнити касаційну скаргу ПАТ "УкрСиббанк", постанову апеляційного суду скасувати з направленням справи на новий апеляційний розгляд.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року), Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

Головуючий	В. І. Крат

Судді:	Н. О. Антоненко

	В. І. Журавель Є. В. Краснощоков
	М. М. Русинчук