Постанова

Іменем України

08 квітня 2020 року

м. Київ

справа № 727/12565/17-ц

провадження № 61-43587св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О., Журавель В. І. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - заступник прокурора Чернівецької області в інтересах держави в особі Чернівецької міської ради,

відповідач - ОСОБА_1,

третя особа - Департамент містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу заступника прокурора Чернівецької області в інтересах держави в особі Чернівецької міської ради на постанову апеляційного суду Чернівецької області від 26 липня 2018 року у складі колегії суддів: Литвинюк І. М., Лисака І. Н., Яремка В. В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2017 року заступник прокурора Чернівецької області звернувся до суду в інтересах держави в особі Чернівецької міської ради з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування збитків у формі упущеної вигоди.

На обґрунтування позовних вимог посилався на те, що, вивчаючи рішення місцевих судів, розміщені в Єдиному державному реєстрі судових рішень, прокуратурою було встановлено, що Садгірським районним судом м. Чернівці 04 листопада 2014 року у справі №726/2106/14-ц задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 до Чернівецької міської ради та визнано за ним право власності на приміщення складу літ. А 2-1-2-1, загальною площею 665,70 кв. м, та підсобне приміщення літ. Б, площею 26,10 кв. м, що розташовані на АДРЕСА_1 . Згідно з даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 23 січня 2015 року відповідачем на підставі вказаного судового рішення зареєстровано право власності на вищезазначені приміщення.

Зазначав, що ОСОБА_1, як замовник будівництва, не виконав обов`язку зі сплати пайових внесків на розвиток інфраструктури населених пунктів області та не звертався до Чернівецької міської ради для отримання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, натомість, 10 грудня 2014 року Управлінням ДАБІ у Чернівецькій області було зареєстровано декларацію про готовність вищевказаного об`єкта до експлуатації за № ЧВ142143430593.

Департаментом містобудівного комплексу та земельних відносин проводилася претензійна робота щодо необхідності укладення договору про пайову участь у розвитку інфраструктури міста, однак замовником договір не було укладено.

Відповідно до статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та Положення про порядок пайової участі замовників у розвитку інфраструктури м. Чернівці, затвердженого рішенням Чернівецької міської ради від 25 липня 2013 року за № 926, яке поширюється на всіх замовників будівництва, незалежно від форми власності, які здійснюють будівництво на території м. Чернівці, у відповідача виник обов`язок сплатити пайовий внесок у розвиток інфраструктури м. Чернівці у розмірі 383 118,84 грн, однак даного внеску він сплатив.

Просив стягнути з ОСОБА_1 на користь Чернівецької міської ради 383 118,84 грн. збитків у вигляді упущеної вигоди та на користь прокуратури Чернівецької області судові витрати у справі.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 06 квітня 2018 року у складі судді Слободян Г. М. позовні вимоги заступника прокурора Чернівецької області, який діє в інтересах держави в особі Чернівецької міської ради, задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Чернівецької міської ради збитки у вигляді упущеної вигоди у розмірі 383 118,84 грн.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_1 допущено бездіяльність, яка полягає у невиконанні передбачених законом обов`язкових дій щодо звернення до міської ради для укладення договору про пайову участь та сплаті внесків. Неправомірна бездіяльність відповідача щодо його обов`язку взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, який кореспондується зі зверненням відповідача до позивача із заявою про укладення такого договору, є протиправною формою поведінки, внаслідок якої Чернівецька міська рада була позбавлена права отримати на розвиток інфраструктури населеного пункту відповідну суму коштів, яка охоплюється визначенням упущеної вигоди. А тому відповідач зобов`язаний сплатити у місцевий бюджет в якості пайової участі грошові кошти у розмірі 383 118,84 грн.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою апеляційного суду Чернівецької області від 26 липня 2018 року рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 06 квітня 2018 року в частині визначення розміру збитків змінено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Чернівецької міської ради збитки у сумі 71 682,20 грн, завданих невиконанням зобов`язання щодо сплати пайової участі.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь прокуратури Чернівецької області судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 688 гривень 05 копійок.

Змінюючи рішення місцевого суду в частині визначення розміру збитків, та стягуюючи з ОСОБА_1 на користь Чернівецької міської ради збитки у сумі 71 682,20 грн, завдані невиконанням зобов`язання щодо сплати пайової участі, апеляційний суд, відхиливши розрахунок Департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради, зроблений з урахуванням опосередкованої вартості будівництва житла по Чернівецькій області, дійшов висновку про можливість визначення величини пайової участі з урахуванням ринкової вартості майна.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Заступник прокурора Чернівецької області подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального і порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення, залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга свідчить про те, що постанова апеляційного суду оскаржується лише в частині визначення розміру збитків, в іншій частині не оскаржується, тому в касаційному порядку не переглядається (частина перша статті 400 ЦПК України (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року).

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга аргументована тим, що суд неповно дослідив обставини справи, не надав їм належної правової оцінки та дійшов помилкових висновків про те, що розрахунок величини пайової участі має здійснюватися на підставі наданої замовником будівництва ринкової вартості об`єкта.

Відзив/заперечення на касаційну скаргу не надходили

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 08 жовтня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі за позовом заступника прокурора Чернівецької області в інтересах держави в особі Чернівецької міської ради до ОСОБА_1, третя особа - Департамент містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради, про відшкодування збитків у формі упущеної вигоди.

Витребувано із Шевченківського районного суду м. Чернівці цивільну справу № 727/12565/17.

Ухвалою Верховного Суду від 26 березня 2020 року вищезазначену справу призначено до судового розгляду у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у складі колегії з п`яти суддів.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що Садгірським районним судом м. Чернівці від 04 листопада 2014 року у справі № 726/2106/14-ц задоволено позов ОСОБА_1 до територіальної громади в особі Чернівецької міської ради, ОСОБА_2 про визнання права власності на самочинно збудовані будівлі та визнано за ОСОБА_1 право власності на приміщення складу літ. А 2-1, 2-1 загальною площею 665,70 кв. м та підсобні приміщення літ. Б загальною площею 26,10 кв. м, що розташовані на АДРЕСА_1, припинивши при цьому право спільної часткової власності.

Листом від 08 грудня 2017 року прокуратура Чернівецької області повідомила Чернівецьку міську раду про допущену ОСОБА_1 несплату пайової участі у розвитку інфраструктури міста.

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відповідачем 23 січня 2015 року зареєстровано право власності на приміщення складу літ. А 2-1, 2-1 загальною площею 665,70 кв. м та підсобні приміщення літ. Б загальною площею 26,10 кв. м, що розташовані на АДРЕСА_1 на підставі рішення суду від 04 листопада 2014 року. Ринкова вартість будівель (літ. А, Б) на АДРЕСА_1 визначена в сумі 716 822,00 грн.

Відповідачем не було укладено з департаментом економіки та комунального майна Чернівецької міської ради договір про пайову участь до прийняття вказаного об`єкта будівництва до експлуатації, пайовий внесок не сплачено.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) , Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Наведені в касаційній скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Мотивувальна частина

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосування норм права

У частині дев`ятій статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію. Істотними умовами договору є: 1) розмір пайової участі; 2) строк (графік) сплати пайової участі; 3) відповідальність сторін. Невід`ємною частиною договору є розрахунок величини пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту.

Оскільки ОСОБА_1, як замовник будівництва, не уклав з Чернівецькою міськрадою договору про пайову участь відповідно до статті 40 Закону №3038-VІ та Положення про порядок пайової участі замовників у розвитку інфраструктури м. Чернівці, затвердженого рішенням Чернівецької міської ради від 25 липня 2013 року за № 926, на вимогу Департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин не виконав свого обов`язку зі сплати пайового внеску, прокурор в інтересах держави в особі Чернівецької міськради звернувся до суду з позовом про стягнення збитків.

Відповідно до частини першої та другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 у справі № 750/8676/15-ц (провадження № 14-79цс18) зроблено висновок, що "відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування. Відповідно до статті 22 ЦК України у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки, які б могли бути реально отримані при належному виконанні зобов`язання. Кредитор, який вимагає відшкодування збитків, має довести: неправомірність поведінки особи; наявність шкоди; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, що є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди; вина завдавача шкоди, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов`язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини. З іншого боку, боржник має право доводити відсутність своєї вини (стаття 614 ЦК України). Таким чином, у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки у розмірі доходів, які б могли бути реально отримані. Пред`явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов`язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані. Позивач повинен довести також, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток".

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 920/715/17 (провадження № 12-199гс18) зроблено висновок, що "збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси, як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних кредитором доходів, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником. Чинним законодавством України обов`язок доведення факту наявності таких збитків та їх розмір, а також причинно-наслідковий зв`язок між правопорушенням і збитками покладено на позивача".

Встановивши, що бездіяльність відповідача призвела до недоотримання місцевим бюджетом коштів для належного виконання органом місцевого самоврядування своїх функцій у бюджетній сфері та розвитку інженерно- транспортної та соціальної інфраструктури міської ради, апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь Чернівецької міської ради збитків, завданих невиконанням зобов`язання щодо сплати пайової участі.

Змінюючи рішення суду першої інстанції в частині визначення розміру збитків, суд апеляційної інстанції вважав, що з відповідача до стягнення підлягає 71 682,20 грн, інший розмір позивачем не доведений.

Колегія суддів погоджується з такими висновками апеляційного суду, які відповідають встановленим обставинам, а наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують цих висновків.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

За правилами статті 410 ЦПК України (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про залишення без задоволення касаційної скарги та залишення без змін постанови апеляційного суду в оскарженій частині.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року), Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу заступника прокурора Чернівецької області в інтересах держави в особі Чернівецької міської ради залишити без задоволення.

Постанову апеляційного суду Чернівецької області від 26 липня 2018 року в частині стягнення збитків у розмірі 71 682, 20 грн залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.