розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 11 квітня 2018 року у складі судді Целуха А. П. та постанову Одеського апеляційного суду від 20 червня 2019 року у складі колегії суддів Цюри Т. В., Гірняк Л. А., Сегеди С. М.,

у справі за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Одесаобленерго" про стягнення майнової шкоди.

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до публічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Одесаобленерго" (далі - ПАТ "ЕК "Одесаобленерго") про стягнення майнової шкоди.

Позовна заява мотивована тим, що 05 січня 2012 року між ПП "АРТ-ЛАЙТ" та ОСОБА_2 був укладений договір підряду та 06 січня 2012 року укладена додаткова угода на виробництво партії лінійних конвекторів кількістю 200 шт. Зазначав, що ОСОБА_2 здійснив авансування робіт у розмірі 100 % по обох угодах. Зазначені роботи по розробці, випробуванню та виробництву лінійних конвекторів мали проводитися за адресою: АДРЕСА_1 .

Зазначав, що 10 січня 2012 року ПАТ "ЕК "Одесаобленерго" незаконно провело відключення електроенергії у кв. 93, розташованій за адресою: АДРЕСА_1 . Вказував, що протягом запланованого періоду робіт з вини відповідача електроенергія в зазначену квартиру не постачалася, у зв`язку з чим ПП "АРТ-ЛАЙТ" не вдалося закінчити роботи по розробці, проектуванню, тестуванню та виготовленню зразка лінійного конвектора та виконати таким чином умови договору підряду від 05 січня 2012 року та додаткової угоди від 06 січня 2012 року. Стверджував, що відповідно до пункту 4.2 договору підряду у разі невиконання робіт, що є предметом зазначеного договору, виконавець (ПП "АРТ-ЛАЙТ") зобов`язаний повернути аванс 24 000,00 грн та сплатити штраф у розмірі 100 % від суми авансу тобто 24 000,00 грн, разом 48 000,00 грн. Також зазначений пункт договору відноситься й до додаткової угоди від 06 січня 2012 року за якою авансовий внесок складав 305 210,36 грн.

02 квітня 2012 року ОСОБА_2 звернувся до ПП "АРТ-ЛАЙТ" із вимогою повернути аванс за договором підряду у зв`язку із його невиконанням - 24 000,00 грн. 10 квітня 2012 року ОСОБА_2 звернувся до ПП "АРТ-ЛАЙТ" із вимогою сплатити штраф за невиконання договору підряду у розмірі 100 % від розміру авансу за договором підряду - 24 000,00 грн. Стверджував, що зазначені суми відповідно до п. 4.2 договору підряду були виплачені 02 квітня 2012 року та 12 грудня 2012 року. Також 01 жовтня 2012 року ОСОБА_2 звернувся до ПП "АРТ-ЛАЙТ" із вимогою повернути аванс за додатковою угодою до договору підряду у розмірі 305 210,36 грн, що відповідно до договору еквівалентно 38 200,00 дол. США. 10 квітня 2013 року позивач повернув зазначену суму. Також 29 березня 2017 року позивач відшкодував ПП "АРТ-ЛАЙТ" втрачені грошові кошти у розмірі 44 208,00 дол. США, що на день вимоги відповідало 1 198 921,00 грн.

Також у зв`язку із неможливістю виконання робіт ПП "АРТ-ЛАЙТ" не сплатило ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 16 200,00 дол. США за користування приміщенням, розташованим за адресою: АДРЕСА_1 . Таким чином ОСОБА_1 були завдані збитки у вигляді втраченої вигоди у розмірі 16 200,00 дол. США, що еквівалентно 429 300,00 грн.

Таким чином, загальний розмір збитків, понесених ОСОБА_1, становить 1 198 921,00 грн по відшкодуванню збитків ПП "АРТ-ЛАЙТ" та 429 300,00 грн за договором користування житловим приміщенням, а загалом 1 628 221,00 грн.

У зв`язку із зазначеними обставинами позивач просив суд ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 1 628 221,00 грн та судовий збір.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Малиновського районного суду міста Одеси від 11 квітня 2018 року, яке залишено без змін постановою Одеського апеляційного суду від 20 червня 2019 року, позов ОСОБА_1 до ПАТ "ЕК "Одесаобленерго" про стягнення матеріальної шкоди залишено без задоволення.

Рішення місцевого суду, з яким погодився суд апеляційної інстанції, мотивоване тим, що ОСОБА_1 єненалежним позивачем по справі у зв`язку з тим, що особисті права та інтереси ОСОБА_1 не порушено, так як останній не несе відповідальності за невиконання робіт згідно договору підряду, укладеного між ПП "АРТ-ЛАЙТ" та ОСОБА_2 .

Позивачем не надано жодного належного доказу на підтвердження своїх вимог, а саме отримання коштів на виконання робіт згідно договору підряду від 05 січня 2012 року та повернення коштів. Крім того для задоволення позову про стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди позивач має довести за допомогою документів бухгалтерського та податкового обліку розмір завданих збитків (упущеної вигоди), причинний зв`язок між порушенням зобов`язання та неотриманими доходами (прибутком), зазначити (з відповідним документальним підтвердженням) на заходи, вжиті ним щодо одержання доходів, обґрунтувати (з документальним підтвердженням) з яких міркувань він виходив, при визначенні розміру упущеної вигоди (докази того факту, що при відсутності порушення відповідачем зобов`язання, позивач одержав би зазначений розмір доходу). Будь-яких доказів на підтвердження вищезазначених обставин позивачем не надано, а також відсутні посилання на обставини предмета доказування у справі.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у вересні 2019 року до Верховного Суду, ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції скасувати і передати справу на новий розгляд.

Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) , Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-ІХ установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Тому у тексті цієї постанови норми ЦПК України (1618-15) наводяться в редакції, яка була чинною станом на 07 лютого 2020 року.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 20 вересня 2019 року відкрито касаційне провадження у цивільній справі, витребувано її з Малиновського районного суду міста Одеси.

10 жовтня 2019 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі суддів Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Фаловської І. М.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій не в повному обсязі дослідили обставини, що мають істотне значення для вирішення справи та не дослідили докази, які визначають правовідносини з постачання і споживання електричної енергії.

Доводи інших учасників справи

Інші учасники справи не надіслали відзив на касаційну скаргу.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суд установив, що позивачу на праві власності належить квартира АДРЕСА_1 .

10 січня 2012 року споживач ОСОБА_1 був відключений ПАТ "ЕК "Одесаобленерго" від електропостачання.

Рішенням Малиновського районного суду міста Одеси від 22 травня 2012 року дії ПАТ "ЕК Одесаобленерго" щодо відключення 10 січня 2012 року квартири АДРЕСА_1 від мережі електропостачання визнані незаконними, ПАТ "ЕК "Одесаобленерго" зобов`язано підключити зазначену квартиру до мережі електропостачання.

06 червня 2012 року згідно вищезазначеного рішення електропостачання було поновлено.

Рішенням Малиновського районного суду міста Одеси від 03 грудня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ПАТ "ЕК "Одесаобленерго" було стягнуто з ПАТ "ЕК "Одесаобленерго" на корить ОСОБА_1 1 093,00 грн в рахунок відшкодування двократної вартості недовідпущеної споживачу електричної енергії та 681,00 грн в рахунок відшкодування послуг копіцентра.

13 серпня 2014 року ПАТ "ЕК "Одесаобленерго" в добровільний строк для самостійного виконання вимог виконавчого документу, виданого для виконання рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 03 грудня 2012 року у справі № 1519/16955/2012 оплатило стягувачу заборгованість в сумі 1 988,60 грн.

Правовідносини щодо постачання та споживання електричної енергії у квартирі за адресою: АДРЕСА_1, між Південним РЕМ ПАТ "Одесаобленерго" (енергопостачальник) та ОСОБА_1 (власник приміщення) (споживач) є договірними, що підтверджується договором про користування електричною енергією від 26 липня 2005 року за № 963733. Тобто, ПАТ "ЕК "Одесаобленерго" несе відповідальність за шкоду, заподіяну споживачу або його майну в розмірі і порядку, визначеному договором.

05 січня 2012 року між приватним підприємством "АРТ-ЛАЙТ" (виконавець) в особі засновника ОСОБА_1, який діє на підставі статуту та фізичною особою підприємцем ОСОБА_2 (замовник) був укладений договір підряду від 05 січня 2012 року.

Згідно договору ПП "АРТ-ЛАЙТ" бере на себе зобов`язання спроектувати, розробити та виготувати зразок лінійного конвектора.

06 січня 2012 року було укладено додаткову угоду на виробництво партії лінійних конвекторів кількістю 200 шт.

Зазначені роботи мали проводитися за адресою: АДРЕСА_1 .

Протягом запланованого періоду робіт електроенергія в зазначену квартиру не постачалася, у зв`язку з чим ПП "АРТ-ЛАЙТ" не вдалося закінчити роботи по проектуванню та розробці, тестуванню та виготовленню зразка лінійного конвектора та виконати таким чином умови договору підряду від 05 січня 2012 року та додаткової угоди від 06 січня 2012 року.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до положень частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Статтею 1 Закону України "Про електроенергетику" (який був чинний на момент розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій) встановлено, що електрична енергія, що виробляється на об`єктах електроенергетики є товарною продукцією, призначеною для купівлі-продажу.

Відповідно до статті 26 Закону України "Про електроенергетику" споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником.

Статтею 714 ЦК України зазначено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Правовідносини щодо постачання та споживання електричної енергії між енергопостачальником та споживачем регулюються Правилами користування електричною енергією для населення (далі - Правила або ПКЕЕН), затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1999 року № 1357 (1357-99-п) (які були чинні на момент виникнення спірних правовідносин).

Пунктом 3 Правил зазначено, що споживання електричної енергії здійснюється на підставі договору про користування електричною енергією між споживачем і енергопостачальником.

Тобто, зміст правовідносин (права та обов`язки сторін) визначений договором.

Предметом вказаних відносин згідно договору є зобов`язання енергопостачальника надійно постачати споживачу електричну енергію в необхідних йому обсягах відповідно до потужності 7 кВт електроустановок споживача, з гарантованим рівнем надійності, безпеки і якості, а споживач зобов`язується оплачувати одержану електричну енергію за обумовленими тарифами (цінами) у термін, передбачений цим договором.

05 січня 2012 року між ПП "АРТ-ЛАЙТ" (виконавець) та ОСОБА_2 (замовник) був укладений договір підряду від 05 січня 2012 року. Згідно договору ПП "АРТ-ЛАЙТ" бере на себе зобов`язання спроектувати, розробити та виготувати зразок лінійного конвектора.

Відповідно до статті 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями, учасник (засновник) юридичної особи не відповідає за зобов`язанням юридичної особи, а юридична особа не відповідає за зобов`язанням її учасника (засновника). Особи, які створюють юридичну особу, несуть солідарну відповідальність за зобов`язанням, що виникли до її державної реєстрації.

Отже, судами першої та апеляційної інстанцій правильно зазначено, що ПП "АРТ-ЛАЙТ", як юридична особа, самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями, а тому ОСОБА_1 є неналежним позивачем по справі в частині інтересів ПП "АРТ-ЛАЙТ" зв`язку з тим, що особисті права та інтереси ОСОБА_1 не порушено.

Доводи про те, що громадянин ОСОБА_1 та засновник ПП "АРТ-ЛАЙТ" - ОСОБА_1 уклали договір, предметом якого є право користування приміщенням з 04 січня 2012 року до 04 січня 2015 року, а тому громадянин ОСОБА_1 виступає як фізична особа по справі і є належним позивачем, суди оцінили критично, оскільки цей факт спростовується вищевикладеним та матеріалами справи.

Крім того, між ПАТ "ЕК "Одесаобленерго" та ПП "АРТ-ЛАЙТ" відсутні договірні правовідносини.

ОСОБА_1 посилався на те, що в зв`язку з відсутністю у ПП "АРТ-ЛАЙТ" виробничих приміщень, згідно рішення № 2 від 19 січня 2001 року, для виконання підрядних робіт, всі роботи виконуються за адресою: АДРЕСА_1 .

Положеннями абзацу першого пункту 3 ПКЕЕН встановлено, що споживання електричної енергії здійснюється на підставі договору про користування електричною енергією між споживачем і енергопостачальником, що розробляється енергопостачальником згідно з Типовим договором про користування електричною енергією (Додаток 1 до ПКЕЕН).

Відповідно до положень пункту 1.2 ПКЕЕН, населення - це споживачі електричної енергії - фізичні особи, які з метою задоволення власних побутових або господарських потреб споживають електричну енергію для потреб електроустановок, що належать їм за ознакою права власності або користування, за винятком електроустановок, які використовуються для здійснення в установленому законодавством порядку підприємницької діяльності.

Пунктом 1.3 ПКЕЕН встановлено, що постачання електричної енергії для забезпечення потреб електроустановки здійснюється на підставі договору про постачання електричної енергії, що укладається між власником цієї електроустановки та постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, або договору про купівлю-продаж електричної енергії, що укладається між власником цієї електроустановки (уповноваженою власником особою) та постачальником електричної енергії за нерегульованим тарифом.

Положеннями статті 4 ЖК Української РСР передбачено, що житловий фонд утворюють жилі будинки, а також жилі приміщення в інших будівлях, що знаходяться на території України.

При цьому, до житлового фонду не входять нежилі приміщення в жилих будинках, призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру.

Разом з цим, основними положеннями державних будівельних норм України "Будинки і споруди житлових будинків ДБН В.2.2-15-2005", затверджених наказом Державного комітету України з будівництва та архітектури від 18 травня 2005 року № 80, встановлено, що нежитлове приміщення є самостійним об`єктом цивільно-правових відносин.

Отже, використання електричної енергії фізичними особами на об`єктах, які не відносяться до житлового фонду не можна віднести до задоволення власних побутових або господарських потреб населення.

Таким чином, ОСОБА_1 не мав права використовувати квартиру для здійснення господарської діяльності.

В своїй позовній заяві ОСОБА_1 зазначав, що робота згідно договору підряду, а саме виготовлення зразка лінійного конвектора, повинна проводитись у побутових приміщеннях.

Як вбачається з договору купівлі-продажу нерухомого майна від 01 жовтня 1999 року за адресою: АДРЕСА_1, знаходиться двохкімнатна квартира, на підставі чого між ПАТ "Одесаобленерго" та ОСОБА_1 був оформлений договір про користування електричною енергією, як з побутовим споживачем. Отже, ПАТ "ЕК Одесаобленерго" не може нести відповідальність за те, що за зазначеною адресою ( АДРЕСА_1 ) ПП "АРТ-ЛАЙТ" (виконавець за договором підряду) не мав можливості виконати роботу згідно договору підряду, а саме виготовити зразок лінійного конвектора.

Правильними є висновки суду першої та апеляційної інстанцій щодо того, що позивачем не надано достовірних доказів на підтвердження того, що ПАТ "АРТ-ЛАЙТ" отримував та повертав грошові кошти в сумі 48 000,00 грн.

З урахуванням наведеного, колегія суддів Верховного Суду погоджується із висновками суду першої та апеляційної інстанцій стосовно того, що ОСОБА_1 не було доведено, яким саме чином відсутність електропостачання в квартирі позивача до 06 червня 2012 року виключала можливість виконання укладених договорів між ОСОБА_2 та ПП "АРТ-ЛАЙТ", та між ПП "АРТ-ЛАЙТ" в особі ОСОБА_1 з однієї сторони та особисто ОСОБА_1 з іншої сторони, що виключає доведення позивачем усіх необхідних складових підстав для стягнення шкоди на підставі положень ЦК України (435-15) , про що правильно зазначено судами.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

Таким чином, наведені в касаційній скарзі доводи не дають підстав для висновку, що оскаржувані судові рішення ухвалені без додержання норм матеріального і процесуального права у справі. Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження в суді попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Вищевикладене свідчить про те, що касаційна скарга є необґрунтованою, а тому не підлягає задоволенню.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З огляду на вищевказане, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін, оскільки доводи касаційної скарги правильних висновків суду першої та апеляційної інстанцій не спростовують.

Судді:	А. І. Грушицький
	В. В. Сердюк
	І. М. Фаловська