розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 03 червня 2019 року у складі судді Осаулова А. А. та постанову Київського апеляційного суду від 26 вересня 2019 року у складі колегії суддів: Мельника Я. С., Іванової І. В., Матвієнко Ю. О.,

у справі за позовом публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по кредиту.

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2017 року ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по кредиту.

Позовна заява мотивована тим, що 23 квітня 2008 року між ТОВ "Банк "Фінанси та Кредит", правонаступником якого є ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 03-08-Из/50, відповідно до умов якого банк надав останньому кредит в сумі 80 000,00 дол. США, з процентною ставкою 11,3 % річних та строком повернення до 22 квітня 2018 року. Також з метою забезпечення виконання зобов`язань позичальника за даним кредитним договором, 23 квітня 2008 року між банком та ОСОБА_2 було укладено договір поруки. Банк виконав свої зобов`язання за кредитним договором в повному обсязі, а відповідачі в свою чергу зобов`язання в частині повної та своєчасної сплати кредитних платежів систематично порушують та не виконують, внаслідок чого, станом на 24 січня 2017 року утворилась заборгованість по кредитному договору у сумі 2 497 640,75 грн, яка складається з: суми заборгованості по основному боргу - 38 237,90 дол. США, що за офіційним курсом Національного банку України становить 1 045 137,36 грн; суми строкової заборгованості по відсоткам - 288,06 дол. США, що за офіційним курсом Національного банку України становить 7 873,40 грн; суми простроченої заборгованості по відсоткам 7 239,37 дол. США, що за офіційним курсом Національного банку України становить 197 870,07 грн; суми простроченої заборгованості по щомісячній комісії - 767,60 грн; пені - 1 245 99,32 грн.

В суді першої інстанції представник ТОВ "Фінансова компанія "Інвент" (далі - ТОВ "ФК "Інвент") подав заяву, згідно якої просив замінити правонаступником позивача у цій справі на ТОВ "ФК "Інвент". У вказаній заяві вказав, що відбулось відступлення прав вимог за кредитним договором № 03-08-Из/50 від 23 квітня 2008 року, укладеним між ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" та ОСОБА_1 .

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 03 червня 2019 року, яка залишена без змін постановою Київського апеляційного суду від 26 вересня 2019 року,заяву задоволено, замінено первісного позивача у справі ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" на правонаступника ТОВ "ФК "Інвент".

Ухвала місцевого суду, з якою погодився суд апеляційної інстанції, мотивована тим, що 28 березня 2019 року був укладений договір між ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" та ТОВ "ФК "Інвент" про відступлення прав вимоги за кредитним договором № 03-08-Из/50 від 23 квітня 2008 року, а також відбулось відступлення прав за договором поруки № 03-08-Из/50-П від 23 квітня 2008 року. Беручи до уваги положення статті 512 ЦК України, статті 55 ЦПК України суд дійшов до висновку, що новим кредитором є ТОВ "ФК "Інвент".

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у жовтні 2019 року до Верховного Суду, ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить ухвалу суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції скасувати і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні клопотання про залучення до участі у справі правонаступника.

Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) , Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-ІХ установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Тому у тексті цієї постанови норми ЦПК України (1618-15) наводяться в редакції, яка була чинною станом на 07 лютого 2020 року.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 21 жовтня 2019 року відкрито касаційне провадження у цивільній справі, витребувано її з Шевченківського районного суду міста Києва.

04 листопада 2019 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі суддів Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Фаловської І. М.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що обґрунтовуючи свої висновки, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з припущень та недоведених обставин, оскільки не було надано належних і допустимих доказів переходу права вимоги від банку до ТОВ "ФК "Інвент". Зокрема, між банком і товариством не було підписано акт прийому-передачі до договору про відступлення права вимоги за правочинами, що, на думку скаржника, свідчить про відсутність підтвердження факту набуття цих прав, крім того представник товариства не мав права подавати таку заяву, оскільки у матеріалах справи відсутні докази представництва ним сторони як адвоката.

У касаційній скарзі зазначається, що ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" не відступало ТОВ "ФК "Інвент" право вимоги в частині сплати судового збору за подання позову, тому ТОВ "ФК "Інвент" зобов`язане було сплатити судовий збір.

Доводи інших учасників справи

У листопаді 2019 року ТОВ "ФК "Інвент" надіслало відзив на касаційну скаргу у якому зазначає, що матеріали справи містять усі необхідні докази переходу права вимоги за кредитним договором № 03-08-Из/50 від 23 квітня 2008 року, укладеним між ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" і ОСОБА_1, крім того посилається на те, що момент переходу права вимоги за вказаними договорами відбувся саме в день укладення договору про відступлення прав вимоги і такий перехід прав не пов`язується із підписанням відповідного акту прийому-передачі документів. Також вважає, що посилання на відсутність повноважень представника ТОВ "ФК "Інвент" на подання заяви про залучення правонаступника є необґрунтованими, оскільки ним надано довіреність та свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю, що відповідно до положень Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (5076-17) і статті 62 ЦПК України є належним підтвердженням його повноважень як представника.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суд установив, що у березні 2017 року представник ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" звернувся до суду із позовом про стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором № 03-08-Из/50 від 23 квітня 2008 року та договором поруки № 03-08-Из/50-П/50 від 23 квітня 2008 року (т. 1 а. с. 1).

Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 09 листопада 2017 року позов задоволено.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 11 грудня 2018 року заочне рішення скасовано та призначено справу до розгляду в загальному позовному провадженні.

В суді першої інстанції представник ТОВ "ФК "Інвент" подав заяву, згідно якої просив замінити позивача у цій справі на ТОВ "ФК "Інвент".

У вказаній заяві вказав, що відбулось відступлення прав вимог за кредитним договором № 03-08-Из/50 від 23 квітня 2008 року, укладеним між ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" та ОСОБА_1 .

З протоколу електронного аукціону № UA-EA-2019-02-04-000104-b вбачається, що 13 березня 2019 року відбувся аукціон із продажу активів ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит", переможцем в якому визначено ТОВ "ФК "Інвент" (т. 1 а. с. 181).

Відповідно до договору про відступлення прав вимоги від 28 березня 2019 року, укладеного між ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" та ТОВ "ФК "Інвент", банк передав товариству права вимоги за вказаним кредитним договором на підставі результатів аукціону, оформленого протоколом електронних торгів № UA-EA-2019-02-04-000104-b. У додатках до вказаного договору відступлення прав вимоги зазначено договори, права вимоги за якими відступаються, та боржників за такими договорами (т. 1 а. с.159 - 199).

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, аоскаржувана ухвала суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до положень частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За змістом статті 55 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку він замінив.

Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.

Таким чином, колегія суддів Верховного Суду вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій, оцінивши надані сторонами докази та встановивши обставини у справі, правильно виходили з того, що оскільки ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" передало ТОВ "ФК "Інвент" права вимоги за договором кредиту від 23 квітня 2008 року № 03-08-Из/50, укладеним між банком та ОСОБА_1, при цьому перехід права вимоги до товариства відбувся із дотриманням вимог законодавства і договір про відступлення прав недійсним не визнавався та не скасований, тому суди дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення заяви про заміну позивача його правонаступником у справі.

Посилання на те, що товариством не було надано належних, достатніх і допустимих доказів на підтвердження факту відступлення права вимоги за кредитним договором, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки вони спростовуються матеріалами справи, зокрема наданими протоколом електронного аукціону, договором про відступлення прав вимоги від 28 березня 2019 року, укладеним між ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" та ТОВ "ФК "Інвент", а також додатками до нього із переліком договорів, за якими відступаються вимоги, та боржників по ним.

Крім того, твердження про те, що відсутність підписаного між банком та товариством акту прийому-передачі до договору про відступлення права вимоги за правочинами свідчить про відсутність підтвердження факту набуття цих прав, колегія суддів також відхиляє, оскільки перехід цих прав відбувається у день укладення договору про це та не пов`язується із підписанням відповідного акту прийому-передачі документів.

Доводи про те, що порушено право відповідача на ознайомлення із змістом клопотання та підготовку письмових заперечень на нього, колегія суддів вважає формальними, оскільки підставою для заміни сторони у справі внаслідок правонаступництва є настання певних обставин, які мають юридичне значення і в результаті яких виникають цивільні права та обов`язки, або пряма вказівка акта цивільного законодавства, що не залежить від умов та порядку реалізації процесуальних прав учасників справи, тому такі доводи не можуть бути підставою для скасування обґрунтованої і правильної по суті ухвали.

Відповідно до статті 62 ЦПК України повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (5076-17) .

Згідно із статтею 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

У матеріалах справи наявна довіреність на ім`я ОСОБА_3 на представництво інтересів ТОВ "ФК "Інвент", а також свідоцтво ОСОБА_3 про право на зайняття адвокатською діяльністю (т. 2 а. с. 172, 173).

Таким чином, доводи про те, що представник товариства ОСОБА_3 не мав права подавати заяву про залучення правонаступника позивача у справі не ґрунтуються на матеріалах справи та вимогах закону.

Відповідно до абзацу 2 частини шостої статті 6 Закону України "Про судовий збір" у разі вибуття із справи позивача судовий збір сплачується його правонаступником, якщо збір не був сплачений. Як вбачається із матеріалів справи, при поданні позову у вказаній справі, судовий збір був сплачений ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит".

Отже, доводи стосовно сплати судового збору скаржника є необґрунтованими.

Інших вагомих, достовірних та достатніх доводів, які б містили інформацію щодо предмета доказування і спростовували висновки судів першої та апеляційної інстанцій та впливали на законність і обґрунтованість оскаржуваних рішень, касаційна скарга не містить.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

Таким чином, наведені в касаційній скарзі доводи не дають підстав для висновку, що оскаржувані судові рішення ухвалені без додержання норм матеріального і процесуального права у справі. Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження в суді попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Вищевикладене свідчить про те, що касаційна скарга є необґрунтованою, а тому не підлягає задоволенню.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З огляду на вищевказане, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін, оскільки доводи касаційної скарги правильних висновків суду першої та апеляційної інстанцій не спростовують.

Судді:	А. І. Грушицький
	В. В. Сердюк
	І. М. Фаловська