розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" на постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 26 червня 2018 року у складі суддів: Бондар Я. М., Барильської А. П., Зубакової В. П.,

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до приватного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" (далі - ПрАТ "ІнГЗК") про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю її чоловіка внаслідок професійного захворювання.

Позов мотивовано тим, що чоловік позивачки ОСОБА_3, працюючи впродовж 15 років у відповідача у шкідливих умовах праці, отримав професійне захворювання.

ІНФОРМАЦІЯ_1 . ОСОБА_3 помер. Актом огляду обласної МСЕК від 06 січня 2004 року №5 встановлено причинний зв`язок смерті з встановленим йому за життя професійним захворюванням.

Позивачка вважає, що смертю її чоловіка від отриманого ним професійного захворювання, їй спричинено моральну шкоду, у зв`язку із чим просила суд стягнути з відповідача на її користь в рахунок відшкодування моральної шкоди 220 000,00 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу від 09 березня 2017 року ОСОБА_1 відмовлено в задоволенні позову.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що спірні правовідносини виникли до набрання чинності ЦК України (435-15) 2003 року, яким не було визначено право члена сім`ї потерпілого на відшкодування моральної шкоди, завданої його смертю.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 26 червня 2018 року рішення суду першої інстанції скасовано і ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.

Стягнуто з ПрАТ "ІнГЗК" на користь ОСОБА_1 80 000,00 грн відшкодування моральної шкоди, завданої смертю її чоловіка від професійного захворювання.

Стягнуто з ПрАТ "ІнГЗК" на користь держави судові витрати у розмірі 1 157,52 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що право на відшкодування моральної шкоди виникло у позивача з моменту встановлення причинного зв`язку смерті чоловіка позивачки з встановленим йому за життя професійним захворюванням, тобто з 06 січня 2004 року; виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, з урахуванням глибини моральних страждань позивача, істотність вимушених змін у її життєвих стосунках, яка втратила турботу та підтримку близької людини, наслідки, що наступили, та їх невідворотність, суд апеляційної інстанції вважав, що співмірним до завданої шкоди буде стягнути з відповідача розмір у відшкодування моральної шкоди у сумі 80 000,00 грн, який не призведе до збагачення позивача та не поставить відповідача у вкрай тяжкий матеріальний стан.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у липні 2018 року до Верховного Суду ПрАТ "ІнГЗК" просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення місцевого суду.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 01 серпня 2018 року відкрито касаційне провадження, витребувано справу з суду першої інстанції.

09 серпня 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 20 лютого 2020 року справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Заяви та клопотання

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції під час розгляду справи не врахував правові позиції Верховного Суду України викладені у постановах від 11 березня 2015 року № 6-208цс14, від 02 вересня 2015 року № 6-576цс15; право позивачки на відшкодування моральної шкоди у зв`язку зі смертю особи, спричиненою професійним захворюванням, виникло з настанням юридичного факту - смерті, до набрання чинності ЦК України (435-15) , яким визначено право члена сім`ї на відшкодування моральної шкоди, завданої його смертю.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

22 серпня 2018 року до Верховного Суду надійшла заява ПрАТ "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" про поворот виконання постанови Апеляційного суду Дніпропетровської області від 26 червня 2018 року.

Заява мотивована тим, що поворот виконання рішення допускається у разі скасування судового рішення, яке виконане відповідачем у повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями від 09 серпня 2018 року № 4500012315, № 4500012316, № 4500012317.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суд установив, що ОСОБА_1 була дружиною ОСОБА_3, який протягом 15 років працював у ПрАТ "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" в умовах впливу шкідливих факторів виробництва.

Актом лікарсько-трудової експертної комісії від 03 листопада 1993 року ОСОБА_3 первинно встановлено 70 % втрати професійної працездатності.

Актом лікарсько-трудової експертної комісії від 01 грудня 1999 року встановлено 70 % втрати професійної працездатності безстроково та ІІ групу інвалідності.

Актом розслідування хронічного професійного захворювання від 04 жовтня 1997 року, причиною виникнення професійного захворювання у ОСОБА_3 визнано його роботу впродовж 15 років на ПрАТ "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" в умовах впливу шкідливих факторів, а саме: періодичне переохолодження, внаслідок недодержання відповідачем вимог щодо належного температурного режиму повітря робочої зони.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер.

Актом посмертного огляду № 5 Комунальної установи "Обласний центр медичної соціальної експертизи" департаменту охорони здоров`я Дніпропетровської обласної державної адміністрації від 06 січня 2004 року встановлено причинний зв`язок смерті ОСОБА_3 зі встановленим йому за життя професійним захворюванням.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 2 розділу II "Перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) , Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Частиною другою статті 389 ЦПК України (у редакції чинній на час подання касаційної скарги) передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною першою і другою статті 400 ЦПК України (у редакції чинній на час подання касаційної скарги) під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Скасовуючи рішення місцевого суду та задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1, суд апеляційної інстанції виходив з того, що право на відшкодування моральної шкоди виникло у позивача з моменту встановлення причинного зв`язку смерті її чоловіка з встановленим йому за життя професійним захворюванням, тобто з 06 січня 2004 року.

Однак із цим висновком неможливо погодитися з таких підстав.

Згідно зі статтями 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого порушеного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до положень статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Право на звернення до суду про відшкодування моральної шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи виникає у зв`язку з настанням певних подій: каліцтво, ушкодження здоров`я або смерть фізичної особи.

Якщо події, які породили цивільне право на відшкодування моральної шкоди та стали підставою для звернення до суду з позовними вимогами, мали місце після 01 січня 2004 року, тобто після набрання чинності ЦК України, то вони підлягають розгляду згідно з положеннями статей 1167, 1168 ЦК України.

Такий висновок викладений у Постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року у справі №6-208цс14.

Верховний Суд від позицій викладених у вказаній постанові Верховного Суду України не відходив.

Суд апеляційної інстанції встановивши, що чоловік позивачки помер ІНФОРМАЦІЯ_1, не правильно застосував до даних правовідносин положення статей 1167, 1168 ЦК України, оскільки право на відшкодування моральної шкоди членам сім`ї смертю фізичної особи виникло у позивачки з моменту смерті її чоловіка, тобто до набрання чинності ЦК України (435-15) 2003 року. Цивільний кодексу України (435-15) прийнятий 16 січня 2003 року. Відповідно до пунктів 1, 4 "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України (435-15) цей Кодекс набирає чинності з 1 січня 2004 року. Цивільний кодекс України (435-15) застосовується до цивільних правовідносин, що виникли після набрання ним чинності.

Так, частиною першої статті 58 Конституції України закріплює загальновизнаний принцип права, відповідно до якого закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.

У рішенні Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року №1-рп/99 (v001p710-99) у справі про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів наголошується на тому, що до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ним чинності.

Заборона зворотної дії є однією з важливих складових принципу правової визначеності.

Принцип неприпустимості зворотної дії в часі нормативних актів знайшов своє закріплення в міжнародно-правових актах, зокрема і в Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини (995_004) (стаття 7).

Отже, доводи касаційної скарги є обґрунтованими, суд апеляційної інстанції при розгляді справи припустився помилки в застосуванні норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи та скасував законне й обґрунтоване рішення суду першої інстанції.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

За таких обставин, Верховний Суд вважає за необхідне скасувати постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 26 червня 2018 року та залишити в силі рішення Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу від 09 березня 2017 року.

Вирішуючи заяву ПрАТ "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" про поворот виконання постанови Апеляційного суду Дніпропетровської області від 26 червня 2018 року Верховний Суд дійшов такого висновку.

Розгляд заяв про поворот виконання рішення проводиться відповідно до Розділу VI "Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб)" ЦПК України (1618-15) .

Відповідно до частини першої статті 444 ЦПК України суд апеляційної чи касаційної інстанції, приймаючи постанову, вирішує питання про поворот виконання, якщо, скасувавши рішення (визнавши його нечинним), він закриває провадження у справі; залишає позов без розгляду; відмовляє в позові повністю; задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі.

Оскільки колегія суддів дійшла висновку про скасування рішення суду апеляційної інстанції та залишення в силі рішення суду першої інстанції, тому заява ПрАТ "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" про поворот виконання постанови Апеляційного суду Дніпропетровської області від 26 червня 2018 року підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 402, 409, 413, 416, 444 ЦПК України (у редакції чинній на час подання касаційної скарги), Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" задовольнити.

Постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 26 червня 2018 року скасувати.

Рішення Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу від 09 березня 2017 року залишити в силі.

Заяву ПрАТ "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" про поворот виконання постанови Апеляційного суду Дніпропетровської області від 26 червня 2018 року задовольнити.

Головуючий	В. М. Сімоненко
Судді:	А. А. Калараш
	С. Ю. Мартєв
	Є. В. Петров
	С. П. Штелик