Постанова

Іменем України

01 квітня 2020 року

м. Київ

справа 662/116/15-ц

провадження № 61-18332св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Усика Г. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідачі: Новотроїцька селищна рада Херсонської області, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, правонаступником якої є ОСОБА_8,

треті особи: Приватне підприємство "Дом", ОСОБА_9, Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_3 - ОСОБА_10 на постанову Херсонського апеляційного суду від 10 вересня 2019 року у складі колегії суддів: Склярської І. В., Радченко С. В., Чорної Т. Г.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів

У січні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Новотроїцької селищної ради Херсонської області, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, правонаступником якої є ОСОБА_8, треті особи: Приватне підприємство "Дом" (далі - ПП "Дом"), ОСОБА_9, Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області, про визнання недійсними рішень селищної ради, договорів оренди та усунення перешкод у користуванні майном.

Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що 10 грудня 1992 року між колективним сільськогосподарським підприємством "Мир" та приватним малим багатопрофільним підприємством "Дом", правонаступником якого є ПП "Дом", укладений договір купівлі-продажу готелю, розташованого на АДРЕСА_1 ; рішенням Новотроїцької селищної ради від 28 жовтня 1993 року земельну ділянку за вказаною адресою надано приватному малому багатопрофільному підприємству "Дом" у постійне користування, а рішенням від 19 листопада 1993 року за № 158 затверджено план зовнішніх меж землекористування готелю на АДРЕСА_1, загальною площею 0,50 га, у зв`язку із чим 21 лютого 1994 року приватне мале багатопрофільне підприємство "Дом" отримало державний акт на право постійного користування вказаною земельною ділянкою. Рішенням Новотроїцького районного суду Херсонської області від 06 вересня 2006 року визнано право власності на готель на АДРЕСА_1, за ОСОБА_9, який, в свою чергу, 22 лютого 2007 року на підставі договору дарування подарував йому зазначений об`єкт нерухомості. Разом із указаним об`єктом нерухомості до нього перейшло право постійного користування земельною ділянкою в межах, визначених приватному малому багатопрофільному підприємству "Дом" у розмірі 0,50 га, проте Новотроїцька селищна рада із частини земельної ділянки площею 0,50 га, що знаходиться у його користуванні, безпідставно виділила земельні ділянки відповідачам, на яких останні розмістили тимчасові споруди та створюють йому перешкоди у користуванні як земельною ділянкою, так і нерухомістю.

Посилаючись на викладене, ОСОБА_1, з урахуванням уточнених вимог, просив визнати недійсними: рішення Новотроїцької селищної ради Херсонської області про передачу в оренду ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 земельних ділянок площею 0,0012 га; 0,0019 га; 0,0017 га; 0,0021 га; 0,003 га та 0,0004 га, що входять до складу земельної ділянки площею 0,50 га за адресою: АДРЕСА_1, яка знаходиться у його користуванні; рішення Новотроїцької селищної ради від 08 квітня 2004 року № 297 про надання дозволів на складання проектів відведення земельних ділянок, що передаються в оренду ОСОБА_5 та ОСОБА_3 ; рішення Новотроїцької селищної ради від 07 червня 2004 року № 333 та від 16 жовтня 2004 року № 417 про надання дозволу на розроблення проекту відведення земельної ділянки переданої в оренду ОСОБА_2 ; рішення Новотроїцької селищної ради від 28 грудня 2004 року № 149 про надання дозволу на відкриття торгівельного кіоску на АДРЕСА_2, ОСОБА_2 ; рішення Новотроїцької селищної ради від 09 листопада 2012 року № 414 у частині поновлення договору оренди земельної ділянки ОСОБА_2 від 21 грудня 2009 року за № 040472700052; рішення Новотроїцької селищної ради від 17 січня 2013 року № 452 про перегляд орендної плати у межах населених пунктів щодо земельної ділянки ОСОБА_2 ; рішення від 28 березня 2014 року № 678 про перегляд розмірів орендної плати та внесення змін до договорів оренди, укладених із ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ; рішення Новотроїцької селищної ради про поновлення договору оренди земельної ділянки від 23 вересня 2014 року № 749 у частині пролонгації договорів оренди з ОСОБА_2, ОСОБА_5 ; рішення Новотроїцької селищної ради від 08 квітня 2004 року № 295 про погодження на передачу в оренду земельної ділянки ОСОБА_4 ; рішення Новотроїцької селищної ради від 02 жовтня 2012 року № 391 у частині поновлення договору оренди земельної ділянки від 08 листопада 2004 року за № 040472700053; рішення Новотроїцької селищної ради від 08 квітня 2004 року № 297 у частині надання дозволу на складання проектів відведення земельних ділянок несільськогосподарського призначення, що передаються в оренду в частині надання дозволу, щодо земельної ділянки на АДРЕСА_1, під розміщення кіоску "ІНФОРМАЦІЯ_1"; рішення Новотроїцької селищної ради від 16 листопада 2004 року № 437 у частині встановлення строку договору оренди земельної ділянки площею 17 кв. м на АДРЕСА_2, під розміщення кіоску "ІНФОРМАЦІЯ_1" приватного підприємця ОСОБА_4 ; рішення Новотроїцької селищної ради від 23 вересня 2014 року № 749 про поновлення договору оренди у частині, що стосується земельної ділянки, наданої ОСОБА_4 ; рішення Новотроїцької селищної ради від 09 листопада 2012 року № 414 у частині поновлення договору оренди земельної ділянки від 11 грудня 2009 року № 040472700112, від 13 травня 2011 року № 148 про надання дозволу ОСОБА_6 на складання технічної документації із землеустрою; рішення Новотроїцької селищної ради від 13 жовтня 2011 року № 210 у частині затвердження технічної документації із землеустрою щодо відведення в оренду земельних ділянок несільськогосподарського призначення із земель запасу селищної ради та встановлення строку оренди і розміру орендної плати; рішення Новотроїцької селищної ради від 25 липня 2005 року № 553 у частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок несільськогосподарського призначення; рішення від 28 грудня 2004 року № 152 про надання дозволу на відкриття магазину приватному підприємцю ОСОБА_5 на АДРЕСА_2, рішення від 27 грудня 2005 року № 196 про надання ОСОБА_5 дозволу на продовження терміну на розміщення магазину "ІНФОРМАЦІЯ_2"; рішення Новотроїцької селищної ради від 28 грудня 2004 року № 149 про надання дозволу ОСОБА_3 на розміщення магазину "ОСОБА_3";

визнати недійсними договори оренди земельних ділянок укладених Новотроїцькою селищною радою Херсонської області: із ОСОБА_11 від 21 грудня 2009 року за № 040472700052 про оренду земельної ділянки площею 0,0012 га, розташовану на АДРЕСА_1 ; із ОСОБА_3 від 08 листопада 2004 року за № 040472700053 про оренду земельної ділянки площею 0,0019 га, розташовану на АДРЕСА_1 ; із ОСОБА_4 від 01 грудня 2004 року за № 040472700101 про оренду земельної ділянки площею 0,0017 га, розташовану на АДРЕСА_1 ; із ОСОБА_5 від 11 грудня 2009 року за № 040472700112 про оренду земельної ділянки площею 0,0021 га, розташовану на АДРЕСА_1 ; із ОСОБА_6 від 01 жовтня 2012 року за № 652440004003040 про оренду земельної ділянки площею 0,003 га, розташовану на АДРЕСА_1 ; із ОСОБА_7 від 21 жовтня 2005 року за № 040572700560 про оренду земельної ділянки площею 0,0004 га, розташовану на АДРЕСА_1 та додаткові угоди до них, визнати недійсними рішення селищної ради про пролонгацію та поновлення договорів оренди з відповідачами;

усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою площею 0,50 га та готелем, розташованими за адресою: АДРЕСА_1, шляхом зобов`язання ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 знести тимчасові споруди, які зведені на належній йому земельній ділянці в порушення норм закону та перешкоджають доступу до готелю і комунікацій.

Суди неодноразово розглядали цю справу.

Рішенням Новотроїцького районного суду Херсонської області від 16 липня 2015 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що на підставі статті 120 ЗК України (у редакції, яка діяла на час укладення сторонами договору дарування готелю від 22 лютого 2007 року) при переході до ОСОБА_1 права власності на готель, право на відповідну частину земельної ділянки до нього не перейшло, оскільки сторони не уклали будь-яких цивільно-правових угод щодо земельної ділянки, а тому відсутні підстави для висновку про порушення його прав, як землекористувача.

Рішенням Апеляційного суду Херсонської області від 14 червня 2016 року рішення суду першої інстанції скасовано і ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову.

Визнано недійсними рішення Новотроїцької селищної ради Херсонської області від 07 червня 2004 року № 333, від 16 жовтня 2004 року № 417, від 28 грудня 2004 року № 149, від 08 квітня 2004 року № № 295, 297 у частині надання дозволів на складання проектів відведення земельних ділянок, затвердження технічної документації та передачі ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 в оренду земельних ділянок відповідно площею: 0,0012 га, 0,0019 га, 0,0017 га та 0,0021 га. Визнано недійсними рішення Новотроїцької селищної ради Херсонської області від 09 листопада 2012 року № 414, від 21 грудня 2009 року № 040472700052, від 23 вересня 2014 року № 749, від 02 жовтня 2012 року № 391, від 16 листопада 2004 року № 437, від 28 грудня 2004 року № 149 у частині пролонгації та поновлення договорів оренди та надання дозволів на розміщення об`єктів торгівлі: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 . Визнано недійсними договори оренди земельних ділянок, розташованих за адресою: АДРЕСА_1, укладених між Новотроїцькою селищною радою та: ОСОБА_2 21 грудня 2009 року № 040472700052, ОСОБА_3 08 листопада 2004 року № 040472700053, ОСОБА_4 01 грудня 2004 року № 0404727000101, ОСОБА_5 11 грудня 2009року № 040472700112. Усунуто ОСОБА_1 перешкоди у користуванні земельною ділянкою площею 2235,1 кв. м та готелем, розташованими за адресою: АДРЕСА_1 . Зобов`язано: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 знести тимчасові споруди, які розміщені на земельній ділянці площею 2235,1 кв. м, що перебуває у користуванні ОСОБА_1 . Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та частково задовольняючи позов, апеляційний суд виходив із того, що позивач набув право власності на об`єкт нерухомості на підставі договору дарування від 22 лютого 2007 року, а тому за загальним правилом, закріпленим у частині четвертій статті 120 ЗК України, набув право користування земельною ділянкою, на якій знаходиться ця нерухомість, у зв`язку із чим розташовані відповідачами тимчасові споруди на вказаній земельній ділянці порушують його права; крім того, позивачем не пропущено строк позовної давності, оскільки інформація щодо осіб, які орендують земельну ділянку, на якій розташований готель, отримана ним лише після звернення до суду у липні 2014 року з відповідним адміністративним позовом про визнання незаконною бездіяльності органу місцевого самоврядування.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 серпня 2017 року рішення суду першої та апеляційної інстанцій скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій, суд касаційної інстанції виходив із того, що судам попередніх інстанцій необхідно надати оцінку доводам сторін та встановити: чи мав позивач об`єктивну можливість дізнатися про порушення його прав до звернення до суду з відповідним позовом; чи можливо було позивачу встановити наявність підстав для усунення порушення відповідачами його прав користуватися спірною земельною ділянкою з огляду на презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав у разі недоведення протилежного.

Рішенням Новотроїцького районного суду Херсонської області у складі судді від 15 березня 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивач не довів своє право на земельну ділянку, її розмір, форму та конфігурацію, у суду не має підстав для висновку про порушення його прав, як землекористувача.

Постановою Херсонського апеляційного суду від 10 вересня 2019 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_1 . Усунуто ОСОБА_1 перешкоди у користуванні земельною ділянкою площею 2235,1 кв. м, розташованою за адресою: АДРЕСА_1, шляхом зобов`язання: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 знести тимчасові споруди, які зведені на земельній ділянці на АДРЕСА_1 . В іншій частині позовної вимоги про усунення перешкод - відмовлено.У решті позовних вимог відмовлено за пропуском строку позовної давності.

Ухвалюючи рішення, суд апеляційної інстанції виходив із того, що при застосуванні положень статті 120 ЗК України у поєднанні з нормою статті 125 ЗК України необхідно виходити з того, що у випадку переходу права власності на об`єкт нерухомості у встановленому законом порядку право власності на земельну ділянку у набувача нерухомості виникає одночасно із виникненням права власності на зведені на земельній ділянці об`єкти. Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не зареєстровано одночасно з правом на нерухомість, проте земельна ділянка раніше набула ознак об`єкта права власності. Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду України від 11 лютого 2015 року в справі № 6-2цс15, 13 квітня 2016 року в справі № 6-253цс16 та 12 жовтня 2016 року в справі № 6-2225цс16, у яких встановлені подібні правовідносини та аналогічні фактичні обставини. Отже, висновок суду першої інстанції, що позивач не довів своє право на земельну ділянку, її розмір, не ґрунтуються на нормах матеріального права у частині земельної ділянки площею 0,2235 га. Не реалізація позивачем рішення Новотроїцької селищної ради від 07 листопада 2007 року № 330 про надання ОСОБА_1 дозволу на складання проекту землеустрою на земельну ділянку площею 0,2235 га на АДРЕСА_1, для розміщення та обслуговування готелю не є підставою для відсутності у позивача, як власника нерухомого майна, права на земельну ділянку, оскільки інше суперечило б статті 120 ЗК України. Разом з тим ОСОБА_1 було достовірно відомо про розташування тимчасових споруд, належних відповідачам, на спірній земельній ділянці. Про зазначене свідчить його звернення щодо надання дозволу на складання проекту землеустрою на земельну ділянку на АДРЕСА_1, для розміщення та обслуговування готелю в 2007 році; надання дозволу на приватизацію земельної ділянки за зазначеною адресою у 2010, 2011 роках; отримана позивачем відповідь селищного голови від 26 квітня 2010 року в якій повідомляється про наявність на вказаній земельній ділянці інших власників нерухомого майна та тимчасових споруд із орендованими земельними ділянками за договорами оренди, які пройшли державну реєстрацію в ДЗК, а отже, позивач мав об`єктивну можливість дізнатися про порушення його прав до звернення до суду з відповідним позовом; та позивачу можливо було встановити наявність підстав для усунення порушення відповідачами його прав користуватися спірною земельною ділянкою з огляду на презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав у разі не доведення протилежного.

Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи

У жовтні 2019 року представник ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_3 - ОСОБА_10 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Херсонського апеляційного суду від 10 вересня 2019 року, в якій просить скасувати зазначене судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Вказує на те, що суд апеляційної інстанцій незаконно захистив позивача та зобов`язав відповідачів усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою, шляхом знесення тимчасових споруд, які розташовані на законно орендованих земельних ділянках, на підставі зареєстрованих та чинних договорах оренди землі. Оскільки ОСОБА_9, не набув ні права постійного користування, ні права оренди, ні права власності на земельну ділянку під об`єктом нерухомого майна - готель за адресою: АДРЕСА_1, то відповідно ОСОБА_1 автоматично не набуває відповідних прав щодо цієї земельної ділянки. Матеріали справи не місять інформації щодо виготовлення позивачем проекту землеустрою та відповідного оформлення і реєстрації речового права на земельну ділянку. Позивачем обрано неправильний спосіб захисту своїх прав, такий спосіб захисту не узгоджується із способами захисту, визначеними у статті 152 ЗК України. Постанова суду апеляційної інстанції не відповідає вимогам справедливості і не забезпечують ефективне поновлення в правах позивача, зокрема щодо використання своєї власності та отримання доходів у вигляді орендної плати належного розміру, відповідно до укладеного договору оренди землі, а не згідно з перемінливою волею орендаря.

У грудні 2019 року ОСОБА_1 подав до суду відзив на касаційну скаргу у якому зазначено, що позиція викладена в касаційній скарзі є досить дивною, адже з однієї сторони зазначено, що ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 не порушують ні права власності, ні права постійного користування на земельну ділянку площею 2 235,1 кв. м, але в той же час вказують, що він не має права на цю земельну ділянку.

Позиція Верховного Суду

Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи має бути проведений протягом п`яти днів після складення доповіді суддею-доповідачем колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення апеляційного суду - без змін, оскільки його ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Рішення суду апеляційної інстанції відповідає нормам ЦПК України (1618-15) щодо законності та обґрунтованості.

Встановлені судами обставини

Право власності на об`єкт нерухомого майна - готель на АДРЕСА_1, зареєстровано на підставі рішення Новотроїцької районної Ради народних депутатів Херсонської області від 06 березня 1984 року за № 85/3.

Рішенням Новотроїцької селищної Ради народних депутатів Херсонської області від 20 травня 1993 року за № 159, у зв`язку з купівлею-продажем будівлі готелю, переоформлено земельну ділянку площею 0,49 га на АДРЕСА_2, з колгоспу " Мир " на приватне мале багатопрофільне підприємство "Дом".

Рішенням селищної Ради народних депутатів від 19 листопада 1993 року за № 158 затверджено план зовнішніх меж землекористування готелю приватного малого багатопрофільного підприємства "Дом", площею 0,50 га.

На підставі рішення Новотроїцької селищної Ради народних депутатів за № 89 від 28 жовтня 1993 року приватному малому багатопрофільному підприємству "Дом", 21 лютого 1994 року видано Державний акт серії ХС на право постійного користування землею 0,50 га в межах, згідно з планом землекористування. Державний акт зареєстрований у Книзі записів державних актів за № 38.

Рішенням Новотроїцької селищної ради від 06 грудня 2005 року № 623 припинено право постійного користування приватного малого багатопрофільного підприємства "Дом" земельною ділянкою площею 5008 кв. м у смт Новотроїцьке (під будівлею готелю) та визнано таким, що втратив силу з 06 грудня 2005 року Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою, виданий 21 лютого 1994 року ХС б/н, на земельну ділянку площею 0,50 га на АДРЕСА_2 .

Рішенням Новотроїцького районного суду Херсонської області від 06 вересня 2006 року право власності на готель, розташований за адресою: АДРЕСА_1, визнано за ОСОБА_9 .

Рішенням Новотроїцького районного суду Херсонської області від 25 грудня 2006 року за ОСОБА_9 визнано право власності на земельну ділянку, розташовану на АДРЕСА_1, загальною площею 0,50 га, посвідчену державним актом серії ХС, виданим 21 лютого 1994 року Новотроїцькою селищною радою.

Рішеннями Новотроїцької селищної ради від 08 квітня 2004 року за № 295, від 07 червня 2004 року № 333, від 28 грудня 2004 року № 149, від 08 квітня 2004 року № 297, від 28 грудня 2004 року № 152 надано дозволи: ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_5 на складання проектів відведення земельних ділянок несільськогосподарського призначення під розміщення тимчасових торгівельних кіосків на АДРЕСА_2 та дозволи на відкриття торгівельних кіосків на АДРЕСА_2 .

Згідно з договором оренди землі від 19 жовтня 2004 року та додаткових угод від 30 травня 2005 року, 27 грудня 2009 року, 18 грудня 2012 року, 14 лютого 2013 року, 04 квітня 2014 року, 20 жовтня 2014 року, укладених між Новотроїцькою селищною радою та ОСОБА_2, останньому надана в оренду земельна ділянка площею 12 кв. м (0,0012 га) із земель комунальної власності на АДРЕСА_2, для розміщення тимчасового кіоску та продовжено термін дії договору оренди.

Відповідно до договору оренди землі від 10 вересня 2004 року та додаткової угоди від 20 жовтня 2014 року, укладених між Новотроїцькою селищною радою та ОСОБА_3 останньому надана в оренду земельна ділянка площею 19,25 кв. м (0,0019 га) із земель комунальної власності на АДРЕСА_2, для розміщення тимчасового магазину та продовжено термін дії договору оренди.

20 жовтня 2004 року між Новотроїцькою селищною радою та ОСОБА_5 укладений договір оренди землі, загальною площею 21,0 кв. м (0,0021 га) із земель комунальної власності на АДРЕСА_2, для розміщення тимчасового магазину, рішенням Виконавчого комітету від 27 грудня 2005 року за № 196 надано дозвіл на розміщення магазину " ІНФОРМАЦІЯ_2 ", а додатковими угодами до договору оренди від 23 вересня та від 20 жовтня 2014 року продовжено термін дії договору оренди на 10 років.

Згідно з договором оренди землі, укладеного між Новотроїцькою селищною радою та ОСОБА_4 від 08 листопада 2004 року, та додатковими угодами від 19 листопада 2014 року та рішенням від 23 вересня 2014 року № 749, останньому надано в оренду земельну ділянку площею 0,0017 га із земель комунальної власності на АДРЕСА_2, для обслуговування кіоску "ІНФОРМАЦІЯ_1", розміщення тимчасового магазину, поновлено договір оренди та продовжено строк дії договору до 2024 року.

Рішення Новотроїцького районного суду Херсонської області від 25 грудня 2006 року за ОСОБА_9 визнано право власності на земельну ділянку, розташовану на АДРЕСА_1, загальною площею 0,50 га.

22 лютого 2007 року між ОСОБА_9, як дарувальником, та ОСОБА_1, як обдарованим, укладений нотаріально посвідчений договір дарування, за умовами якого ОСОБА_9 подарував належний йому на праві приватної власності готель за АДРЕСА_1 . Готель розташований на земельній ділянці площею 2235,1 кв. м, і складається із: готель літ. "А", б/блоки, тамбур літ. "а", тераса літ. "а1", котельня літ. "Б", мостіння І, огорожа № 1.

У пункті 2 договору дарування зазначено, що готель розташований на земельній ділянці 2 235, 1 кв. м.

Право власності ОСОБА_1 на зазначений об`єкт нерухомості зареєстровано 06 березня 2007 року, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно.

Матеріали архівної інвентарної справи р№ 45 на готель на АДРЕСА_1, та матеріали реєстраційної справи № 17918302 на цей готель містять неодноразове посилання на розмір земельної ділянки 2 235,1 кв. м, у тому числі в оригіналах довідок Новотроїцької селищної ради від 17 січня 2006 року за № 2702 та від 21 лютого 2007 року за № 1446 за підписом спеціаліста землевпорядника з посиланням "згідно рішення сесії (виконкому селищної ради) від 26 лютого 1998 року № 16".

Висновком судової земельно-технічної експертизи від 22 квітня 2016 року № 42 встановлено, що торгівельні об`єкти, що належать ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_4 та ОСОБА_2, розташовані в межах земельної ділянки площею 2235,1 кв. м зі сторони фасадної межі на АДРЕСА_1 (займають площу 99,4 кв. м), та перешкоджають власнику готелю користуватися земельною ділянкою в повному обсязі в розмірі 2235,1 кв. м (фактично в користуванні позивача знаходиться земельна ділянка площею 2135,7 кв. м) та встановити огорожу по лінії фасадної межі для забезпечення безпеки тимчасового проживаючих у готелі та виключення несанкціонованого доступу до будівель і споруд готелю, здійснювати безперешкодний доступ до огорожі, встановленої на лінії лівої бокової межі для її обслуговування та ремонту, здійснити реконструкцію готелю з метою приведення його відповідно до вимог ДБН В.2.2-20:2008 "Готелі".

Нормативно-правове обґрунтування

Відповідно до частини першої статті 120 ЗК України, у редакції, чинній на момент укладення договору дарування, при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування -на підставі договору оренди.

Разом з тим за відсутності цивільно-правової угоди щодо земельної ділянки при переході права власності на об`єкт нерухомості необхідно враховувати таке.

Згідно із статтею 377 ЦК України, у редакції, чинній на момент укладення договору дарування, до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором.

Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування. Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Отже, вказана стаття закріплює принцип цілісності об`єкта нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований. За приписом цієї частини визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на відповідні житловий будинок, будівлю чи споруду.

Переважному застосуванню підлягає не частина перша статті 120 ЗК України, а частина перша статті 377 ЦК України, яка передбачає, що в таких випадках до набувача переходить право власності на земельну ділянку або право користування, оскільки спеціальна норма загального закону регулює ті ж самі відносини, що і стаття 120 ЗК України.

Якщо співставити обсяг регулювання статті 377 ЦК України та статті 120 ЗК України, то обидві норми будуть мати однаковий предмет правового регулювання, проте статтю 377 ЦК України запроваджено законодавцем пізніше у часі, тому за темпоральним принципом вирішення колізій норм права саме їй необхідно надати перевагу під час визначення належної до застосування правової норми.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2019 року у справі № 635/7556/16-ц (провадження № 61-19823св18).

Статтею 152 ЗК України визначено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Установивши, що земельна ділянка площею 2235,1 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1, на якій розташований готель, що належить на праві власності ОСОБА_1, належала продавцю ОСОБА_9 на підставі рішення Новотроїцького районного суду Херсонської області від 25 грудня 2006 року про визнання за ним права власності на земельну ділянку загальною площею 0,50 га, розташовану на АДРЕСА_1, а у пункті 2 договору дарування зазначено, що готель розташований на земельній ділянці 2 235, 1 кв. м, суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову, дійшов правильного висновку про усунення ОСОБА_1 перешкод у користуванні земельною ділянкою площею 2235,1 кв. м, розташованою за адресою: АДРЕСА_1, шляхом зобов`язання ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 знести тимчасові споруди, які зведені на вказаній земельній ділянці, оскільки у випадку переходу права власності на об`єкт нерухомості у встановленому законом порядку, право власності на земельну ділянку у набувача нерухомості виникає одночасно із виникненням права власності на зведені на земельній ділянці об`єкти. Це правило стосується і випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об`єкта права власності.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 11 лютого 2015 року у справі № 6-2цс15.

За правилами статей 256- 258 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша та п`ята статті 261 ЦК України).

Негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном.

Так, позивач звернувся до суду з позовом про усунення перешкод у користуванні землею, тобто з негаторним позовом, сутністю вимог за яким є усунення порушення, яке триває і має місце на момент звернення з позовом до суду (тобто початковий момент перебігу позовної давності зміщується із кожним новим порушенням права власника або володільця). Тому на негаторний позов не поширюються вимоги щодо позовної давності, оскільки з таким позовом можна звернутися в будь-який час, поки існує правовідносини та правопорушення.

Отже, суд апеляційної інстанції правильно застосував норми матеріального права про позовну давність до правовідносин які є триваючими, що свідчить про те, що позивач, звертаючись до суду з указаним позовом за захистом своїх порушених прав, не пропустив позовну давність, оскільки вимога про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою необхідно розглядати як негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав власника такої земельної ділянки.

Твердження заявника про те, що суд апеляційної інстанцій незаконно захистив позивача та зобов`язав відповідачів усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою, шляхом знесення тимчасових споруд, які розташовані на законно орендованих земельних ділянках, на підставі зареєстрованих та чинних договорах оренди землі, є безпідставними та необґрунтованими, оскільки Новотроїцька селищна рада Херсонської області розпорядилася землями шляхом передачі їх в оренду не з`ясувавши правовий статус такої земельної ділянки.

Не є підставою для скасування оскаржуваного судового рішення доводи заявника про те, що ОСОБА_9, не набув ні права постійного користування, ні права оренди, ні права власності на земельну ділянку під об`єктом нерухомого майна - готель за адресою: АДРЕСА_1, то відповідно ОСОБА_1 автоматично не набуває відповідних прав щодо цієї земельної ділянки, оскільки ОСОБА_9 став власником спірної земельної ділянки на підставі судового рішення Новотроїцького районного суду Херсонської області від 25 грудня 2006 року.

Доводи заявника про те, що позивачем обрано неправильний спосіб захисту своїх прав, такий спосіб захисту не узгоджується із способами захисту, визначеними у статті 152 ЗК України, не заслуговують на увагу суду, оскільки обраний позивачем спосіб захисту своїх порушених прав є ефективним, таким, що узгоджується з вимогами норм матеріального права.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновку суду апеляційної інстанції, Верховний Суд виходить із того, що у справі, що розглядається, сторонам надано вмотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду апеляційної інстанції.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника із висновками суду апеляційної інстанцій щодо встановлених обставин справи, проте повноваження суду касаційної інстанції стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду (пункт 42 рішення у справі "Пономарьов проти України" (Заява № 3236/03).

Наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків суду та не дають підстав вважати, що судом апеляційної інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, про що зазначає у касаційній скарзі заявник.

Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін із підстав, передбачених статтею 410 ЦПК України.

Керуючись статтями 395, 401, 409, 410 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_3 - ОСОБА_10 залишити без задоволення.

Постанову Херсонського апеляційного суду від 10 вересня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: О. В. Ступак

І. Ю. Гулейков

Г. І. Усик