розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Одеського апеляційного суду від 20 вересня 2019 року у складі судді Ващенко Л. Г.,

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2014 року публічне акціонерне товариство "ОТП Банк" (далі - ПАТ "ОТП Банк") звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 і ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 30 січня 2008 року та договором поруки від 30 січня 2008 року у розмірі 62 206,80 доларів США, що еквівалентно 953 979,47 гривень.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 18 листопада 2014 року позов ПАТ "ОТП Банк" задоволено. Стягнуто у солідарному порядку з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь ПАТ "ОТП Банк" заборгованість за кредитним договором від 30 січня 2008 року № ML-500/012/2008 у сумі 62 206,80 доларів США, що згідно офіційного курсу Національного банку України становить 953 979,47 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 31 жовтня 2016 року рішення Київського районного суду м. Одеси від 18 листопада 2014 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 вересня 2017 року касаційну скаргу ПАТ "ОТП Банк" задоволено. Рішення апеляційного суду Одеської області від 31 жовтня 2016 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постановою Одеського апеляційного суду від 21 березня 2019 року апеляційні скарги ОСОБА_1, ОСОБА_2 залишено без задоволення, рішення Київського районного суду м. Одеси від 18 листопада 2014 року залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 24 липня 2019 року рішення Київського районного суду м. Одеси від 18 листопада 2014 року та постанову Одеського апеляційного суду від 21 березня 2019 року залишено без змін.

У вересні 2019 року ОСОБА_3, який не був стороною у справі, подав апеляційну скаргу на Київського районного суду м. Одеси від 18 листопада 2014 року, посилаючись на те, що оскаржуване рішення суду впливає на його права і про наявність рішення суду йому стало відомо у серпні 2019 року під час виникнення спору між ним та ОСОБА_1 щодо розпорядження майном подружжя.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 20 вересня 2019 року відмовлено ОСОБА_3 у відкритті апеляційного провадження за його апеляційною скаргою на рішення Київського районного суду м. Одеси від 18 листопада 2014 року у цивільній справі за позовом публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Апеляційний суд виходив із того, що рішенням Київського районного суду м. Одеси від 18 листопада 2014 року не вирішувались питання про права, свободи, інтереси та обов`язки ОСОБА_3, а тому наявні підстави для відмови у відкритті апеляційного провадження за його апеляційною скаргою.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

До Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_3 у якій він, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Вважає вказану ухвалу незаконною, оскільки суд апеляційної інстанції має процесуальну можливість зробити висновок щодо вирішення чи не вирішення судом першої інстанції питань про права та інтереси особи, яка не брала участі у справі і подала апеляційну скаргу після спливу річного строку з дня складання повного тексту судового рішення, лише в межах відкритого апеляційного провадження.

Відзив/заперечення на касаційну скаргу на надходили

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 04 листопада 2019 року відкрите касаційне провадження у справі № 520/8608/14-ц за касаційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Одеського апеляційного суду від 20 вересня 2019 року, витребувано справу із суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 11 березня 2020 рокусправу призначено до судового розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у складі колегії із п`яти суддів.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) , Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги та скасування оскарженого судового рішення.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року) визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Зазначеним вимогам закону судове рішення суду апеляційної інстанції не відповідає.

Мотивувальна частина

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосування норм права

Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до статті 6 Конвенції таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Звертаючись до апеляційного суду із апеляційною скаргою на рішення Київського районного суду м. Одеси від 18 листопада 2014 року, ОСОБА_3 посилався на те, що оскаржуваним рішенням порушуються його права як власника майна, набутого під час шлюбу з ОСОБА_1 .

Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

В контексті зазначеного, за приписами процесуального законодавства судове рішення, оскаржуване особою, яка не брала участі у справі, повинно безпосередньо стосуватися прав та обов`язків цієї особи, що випливають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків.

Підстави відмови у відкритті апеляційного провадження визначені у статті 358 ЦПК України і вказана процесуальна норма не містить підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження у випадку подання апеляційної скарги особою, питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки якої судом не вирішувалося.

Разом із тим, пунктом 3 частини першої статті 362 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що при розгляді апеляційної скарги, поданої особою, яка не брала участі в розгляді справи судом першої інстанції і яка вважає, що місцевим судом вирішено питання про її права та обов`язки, суд апеляційної інстанції, перевіривши матеріали апеляційної скарги на предмет їх відповідності статті 354, 356 ЦПК України, та за відсутності підстав для залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги чи для відмови у відкритті апеляційного провадження з інших підстав, відкриває апеляційне провадження за апеляційною скаргою такої особи та має належним чином дослідити і встановити, чи вирішив суд в оскаржуваному рішенні питання про права, інтереси та (або) обов`язки заявника апеляційної скарги.

Якщо ж під час розгляду справи судом апеляційної інстанції буде встановлено, що права, інтереси та (або) обов`язки такої особи оскаржуваним судовим рішенням не порушені та що питання про її права, інтереси та (або) обов`язки у справі судом першої інстанції не вирішувалися, то апеляційний суд не позбавлений права закрити апеляційне провадження на підставі пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 17 лютого 2020 року Верховного Суду у складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду у справі № 61-41547сво18.

Апеляційний суд указаного не врахував та дійшов помилкового висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження.

З огляду на зазначене, колегія суддів вважає доводи касаційної скарги обґрунтованими та достатніми для скасування ухвали апеляційного суду, яка перешкоджає провадженню у справі.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частин третьої та четвертої статті 406 ЦПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

У випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.

У відповідності до частини третьої статті 411 ЦПК України (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року) підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу задовольнити, а справу передати на новий розгляд суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400, 406, 411, 416, 419 ЦПК України (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року), Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Ухвалу Одеського апеляційного суду від 20 вересня 2019 року скасувати, справу передати до апеляційного суду для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.