розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Комунального некомерційного підприємства "Центральна районна лікарня Києво-Святошинської районної ради" на постанову Київського апеляційного суду від 11 грудня 2019 року у складі колегії суддів: Ігнатченко Н. В., Голуб С. А., Таргоній Д. О.,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Центральної районної лікарні Києво-Святошинського району, правонаступником якої

є Комунальне некомерційне підприємство "Центральна районна лікарня Києво-Святошинської районної ради" (далі - КНП "ЦРЛ Києво-Святошинської районної ради"), про визнання незаконними та скасування наказів, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позовна заява мотивована тим, що з 12 вересня 1995 року вона працювала на посаді старшої сестри медичної гінекологічного відділення Центральної районної лікарні Києво-Святошинського району. Наказом від 23 квітня 2018 року № 120к її звільнено із займаної посади з 23 квітня 2018 року згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України (322-08) ),

у зв`язку зі змінами в організації виробництва праці та реорганізацією, а саме утворенням Об`єднаного гінекологічного відділення лікарні шляхом перетворення гінекологічного відділення малоінвазивних технологій

і приєднання до відділення, що утворилося, гінекологічного відділення, внаслідок чого відбулося скорочення посади, яку вона займала.

На її думку, підставою для скорочення її посади та передумовою звільнення був наказ Центральної районної лікарні Києво-Святошинського району від 20 лютого 2018 року № 33 "Про оптимізацію роботи і структури гінекологічних відділень Центральної районної лікарні Києво-Святошинського району", яким вирішено утворити Об`єднане гінекологічне відділення лікарні, реорганізувавши шляхом перетворення гінекологічного відділення малоінвазивних технологій

і приєднання до відділення, що утворилося, гінекологічного відділення. У цьому наказі не зазначено, які саме відбулись зміни в організації виробництва і праці, вважала, що унаслідок такого "об`єднання" фактично нічого не змінилось, крім скорочення двох людей і посад, а саме скорочено працівників: ОСОБА_2, як такого, що займає посаду завідувача гінекологічного відділення, яка підлягала скороченню з 22 квітня 2018 року (пункт 4.1 наказу); ОСОБА_1, як таку, що займає посаду старшої сестри медичної гінекологічного відділення, яка підлягала скороченню з 22 квітня 2018 року (пункт 4.2 наказу). При цьому фонд оплати праці, кількість койко-місць, умови роботи, фактичне розташування працівників не змінилися. Тобто без будь-якої конкурсної процедури для визначення переважного права на залишення на роботі було одразу визначено двох осіб для звільнення, що є порушенням процедури звільнення працівника

у разі скорочення.

Зазначала, що вона двічі зверталась до відповідача із заявами про прийняття її на посаду старшої сестри медичної новоствореного гінекологічного відділення, які залишені без реагування. Відповідач не надав їй завірену копію наказу від 20 лютого 2018 року № 33 та інших документів, що стосуються її трудової діяльності у лікарні, а також переліку всіх вакантних посад, які мали би бути їй запропоновані. 06 квітня 2018 року на засіданні профспілки працівників Центральної районної лікарні Києво-Святошинського району розглядалося питання головного лікаря про її звільнення, проте рішення з цього приводу не приймалося, копії протоколу засідання вона не отримувала.

23 квітня 2018 року їй вручений лист № 367, в якому відповідач повідомив, що їй пропонували вакантні посади та запропоновано повідомити про рішення щодо надання згоди або відмови від працевлаштування на вільні посади. На наступний день, 24 квітня 2018 року її ознайомили з наказом про звільнення від 23 квітня 2018 року № 120к та видали трудову книжку.

Вважала, що при її звільненні за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України (скорочення штату працівників) відповідач мав керуватися статтею 42 КЗпП України та врахувати, що вона має переваги на залишенні на роботі,

у тому числі безперервний стаж роботи 23 роки в Центральній районній лікарні Києво-Святошинського району, тому їй мали б запропонувати посаду старшої сестри медичної, яка була утворена в новоствореному гінекологічному відділенні. Її заяви про переведення у нове гінекологічне відділення залишені без задоволення, з незрозумілих для неї підстав на цю посаду призначено ОСОБА_3 - сестру медичну операційну, яка має менші кваліфікацію

і досвід роботи, а її спеціалізація не відповідає посаді, яку вона зайняла.

У зв`язку з цим та з урахуванням уточнених позовних вимог просила:

- визнати незаконним та скасувати підпункт 4.2 пункту 4 наказу Центральної районної лікарні Києво-Святошинського району від 20 лютого 2018 року № 33 "Про оптимізацію роботи і структури гінекологічних відділень Центральної районної лікарні Києво-Святошинського району";

- визнати незаконним та скасувати наказ Центральної районної лікарні Києво-Святошинського району від 23 квітня 2018 року № 120к про звільнення старшої сестри медичної гінекологічного відділення ОСОБА_1 у зв`язку зі змінами

в організації виробництва праці;

- поновити її на посаді старшої сестри медичної гінекологічного відділення Центральної районної лікарні Києво-Святошинського району;

- стягнути з Центральної районної лікарні Києво-Святошинського району на свою користь середній заробіток за час вимушеного прогулу у період з 23 квітня 2018 року по дату поновлення на роботі.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 10 травня 2019 року у задоволенні позову відмовлено.

Суд першої інстанції керувався тим, що при звільненні позивача у зв`язку зі скороченням штату працівників і на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України відповідачем дотримано правила і порядок, передбачений статтями 36, 40, 42 - 43, 49-2 КЗпП України; позивач відмовилася від переведення на інші запропоновані їй вакантні посади у Центральній районній лікарні Києво-Святошинського району. Права позивача при її звільненні не були порушені, оскільки встановлено, що відбулася реорганізація установи, позивач вчасно була попереджена про наступне звільнення, її посада скорочувалась.

В Об`єднаному гінекологічному відділенні Центральної районної лікарні Києво-Святошинського району, що утворилося унаслідок внутрішньої реорганізації, було перетворено посаду старшої сестри медичної сестри гінекологічного відділення малоінвазивних технологій на посаду старшої сестри медичної об`єднаного гінекологічного відділення, на яку було переведено ОСОБА_3, яка і працювала старшою сестрою медичною гінекологічного відділення малоінвазивних технологій.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 11 грудня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 10 травня 2019 року скасовано та ухвалено нове рішення про задоволення позовних вимог.

Визнано незаконним та скасовано пункт 4.2 наказу Центральної районної лікарні Києво-Святошинського району від 20 лютого 2018 року № 33 "Про оптимізацію роботи і структури гінекологічних відділень Центральної районної лікарні Києво-Святошинського району".

Визнано незаконним та скасовано наказ Центральної районної лікарні Києво-Святошинського району від 23 квітня 2018 року № 120к про звільнення старшої сестри медичної гінекологічного відділення ОСОБА_1 у зв`язку зі змінами

в організації виробництва праці та поновлено ОСОБА_1 на посаді старшої медичної сестри гінекологічного відділення Центральної районної лікарні Києво-Святошинського району з 23 квітня 2018 року.

Стягнуто з Центральної районної лікарні Києво-Святошинського району на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період

з 23 квітня 2018 року по 11 грудня 2019 року в сумі 106 941,30 грн та допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Апеляційний суд керувався тим, що фактично відбулось об`єднання двох відділень в одне, із двох посад завідувачів відділень і двох посад старших медичних сестер у штатному розписі залишилось лише по одній посаді. Наказом від 20 лютого 2018 року № 33 було вирішено скоротити конкретних працівників, відповідач взагалі не вирішував питання про переважне право на залишенні на роботі однієї із старших медичних сестер, а перевів на посаду старшої сестри медичної новоутвореного відділення ОСОБА_3 відразу після видання наказу від 20 лютого 2018 року № 33 "Про оптимізацію роботи і структури гінекологічних відділень Центральної районної лікарні Києво-Святошинського району".

Позивачу не було запропоновано будь-яких вакантних посад у новоствореному відділені, а пропонувались такі посади у гінекологічному відділені та гінекологічному відділенні малоінвазивних технологій.

Тому відповідач при скороченні посад двох відділень та створенні нового відділення з новими посадами допустив порушення норм трудового законодавства, а саме пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, вказавши у пункті 4 наказу від 20 лютого 2018 року № 33 про скорочення працівників, при цьому у пункті 4.2 цього наказу зазначено: " ОСОБА_1, як таку, що займає посаду старшої сестри медичної гінекологічного відділення, яка підлягає скороченню з 22 квітня 2018 року", чим фактично затвердив скорочення позивача, а не її посади. Відтак і наказ від 23 квітня 2018 року № 120к про звільнення позивача є незаконним.

Аргументи учасників справи

У січні 2020 року КНП "ЦРЛ Києво-Святошинської районної ради" подало до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 11 грудня 2019 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, просило постанову апеляційного суду скасувати, рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що апеляційний суд стягнув кошти

з юридичної особи - Центральної районної лікарні Києво-Святошинського району, державна реєстрації якої припинена 09 січня 2019 року. При цьому невірно стягнув суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу на підставі довідки про доходи без дати, чим порушено вимоги Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (996-14) , Положення про документальне забезпечення записів

у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 (z0168-95) , зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704 (z0168-95) , де зазначено, що документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, як назву документа (форми) та дату складання.

У касаційній скарзі зазначено, що апеляційний суд самостійно визначив причину реорганізації відповідача, проте дійсні причини реорганізації зазначені в наказі від 20 лютого 2018 року № 33. Крім того, насправді відбулося не злиття двох відділень, як невірно визначив апеляційний суд, а перетворення гінекологічного відділення малоінвазивних технологій та приєднання до нього гінекологічного відділення.

У лютому 2020 року ОСОБА_1 подала відзив на касаційну скаргу, у якому просила касаційну скаргу залишити без задоволення, постанову апеляційного суду - без змін.

УхвалоюВерховного Суду від 27 січня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі.

Відповідно до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) , Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", який набрав чинності 08 лютого 2020 року, установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Ухвалою Верховного Суду від 20 березня 2020 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

З 18 лютого 1992 року ОСОБА_1 працювала у Центральній районній лікарні Києво-Святошинського району на посаді операційної медичної сестри гінекологічного відділення, а з 12 вересня 1995 року переведена на посаду старшої сестри медичної гінекологічного відділення.

Наказом головного лікаря Центральної районної лікарні Києво-Святошинського району Завадецького О. Т. від 20 лютого 2018 року № 33 "Про оптимізацію роботи і структури гінекологічних відділень Центральної районної лікарні Києво-Святошинського району" утворено Об`єднане гінекологічне відділення Центральної районної лікарні, реорганізувавши його шляхом перетворення гінекологічного відділення малоінвазивних технологій і приєднавши до відділення, що утворилося, гінекологічне відділення.

Відповідно до пункту 3 цього наказу та додатку № 1 до наказу внесені відповідні зміни до штатного розпису, зокрема в пункті 4.2 наказу зазначено про скорочення з 22 квітня 2018 року посади старшої сестри медичної гінекологічного відділення, яку займає ОСОБА_1 .

Згідно з пунктом 5 цього наказу в.о. начальника відділу кадрів Швець О. А. доручено: запропонувати працівникам гінекологічного відділення

і гінекологічного відділення малоінвазивних технологій, посади яких скорочуються працевлаштування на відповідних посадах новоствореного відділення, а тим, хто відмовився, інші вакантні посади Центральної районної лікарні; внести записи в трудові книжки працівників щодо переведення їх

у новостворене Об`єднане гінекологічне відділення, в разі їх згоди; в разі відсутності згоди працівників перевестися на запропоновані посади, або відсутності посад, які влаштовують працівників - підготувати попередження про можливе вивільнення таких працівників та інші необхідні документи, передбачені чинним законодавством; з даним наказом ознайомити усіх задіяних у ньому осіб та усіх працівників гінекологічного відділення малоінвазивних технологій та гінекологічного відділення під особистий підпис.

21 лютого 2018 року ОСОБА_1 була ознайомлена з наказом від 20 лютого 2018 року № 33, з листом від 21 лютого 2018 року № 196 та додатком до нього, за підписом головного лікаря Центральної районної лікарні Києво-Святошинського району, в якому останній повідомлено про скорочення штатної одиниці (посади) старшої сестри медичної гінекологічного відділення та запропоновано працевлаштування в Центральній районній лікарні Києво-Святошинського району на вакантні посади згідно додатку до даного листа,

в якому зазначено перелік вакантних посад цієї лікарні для пропонування особам, посади яких підлягають скороченню.

Згідно з протоколом засідання профспілкового комітету працівників Центральної районної лікарні Києво-Святошинського району від 06 квітня 2018 року № 9 було розглянуто в присутності ОСОБА_1 подання головного лікаря Центральної районної лікарні Києво-Святошинського району Завадецького О. Т. щодо надання згоди на розірвання трудового договору із старшою сестрою медичною гінекологічного відділення ОСОБА_1, прийнято рішення про надання згоди на скорочення посади старшої сестри медичної гінекологічного відділення та розірвання трудового договору (звільнення) ОСОБА_1 у порядку, визначеному пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України.

У день звільнення - 23 квітня 2018 року ОСОБА_1 повторно була ознайомлена з переліком вакантних посад у Центральній районній лікарні Києво-Святошинського району.

На підставі наказу від 23 квітня 2018 року № 120к старшу сестру медичну гінекологічного відділення ОСОБА_1 звільнено в зв`язку зі змінами

в організації виробництва праці, реорганізацією, а саме утворенням Об`єднаного гінекологічного відділення Центральної районної лікарні шляхом перетворення гінекологічного відділення малоінвазивних технологій і приєднання до відділення, що утворилося, гінекологічного відділення, внаслідок якої скорочено посаду, яку вона займає, згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України.

З наказом від 23 квітня 2018 року № 120к ОСОБА_1 ознайомлена, його копію отримала.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці,

в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу (частина друга статті 40 КЗпП України).

Згідно з частинами першою - третьою статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

Відповідно до статті 43 КЗпП України звільнення працівників, зокрема з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України, необхідно також отримати згоду відповідного профспілкового органу.

Відповідно до частини першої статті 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. При цьому роботодавець зобов`язаний запропонувати працівнику, який вивільнюється, всі наявні вакансії та роботи, які може виконувати працівник, тобто ті посади, які відповідають кваліфікації працівника.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі

і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 вересня 2018 року у справі № 800/538/17 зроблено висновок, що "за приписами частини першої статті 40, частин першої та третьої статті 49-2 КЗпП України вбачається, що власник або уповноважений ним орган одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці зобов`язаний запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації. Тобто, роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, які відповідають зазначеним вимогам, що існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював. З огляду на викладене, оскільки обов`язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом усього періоду і існували на день звільнення".

Колегія суддів Верховного Суду вважає правильним висновок суду першої інстанції, що відповідачем були запропоновані позивачу всі інші вакантні посади (інша робота) протягом усього періоду, як з часу її попередження про звільнення, так і на день звільнення. ОСОБА_1 була обізнана про наявність інших вакансій у Центральній районній лікарні Києво-Святошинського району, які вона може обіймати відповідно до своєї кваліфікації, проте не вчинила необхідних дій для свого переведення на одну із пропонованих посад. Посада, яку бажала зайняти позивач - старша сестра медична новоствореного гінекологічного відділення, була відсутня у переліку вакантних посад. Наказом від 20 лютого 2018 року № 33 передбачено скорочення посади сестри медичної гінекологічного відділення з 22 квітня 2018 року, яку займала на той час ОСОБА_1 . Крім того, згідно з рішенням протоколу засідання профспілкового комітету профспілки працівників Центральної районної лікарні Києво-Святошинського району від 06 квітня 2018 року № 9, на якому була присутня також ОСОБА_1, вирішено надати згоду на скорочення посади старшої сестри медичної гінекологічного відділення та розірвання трудового договору (звільнення)

з ОСОБА_1 в разі відсутності її згоди на працевлаштування на одну із запропонованих посад.

При цьому, є помилковим висновок апеляційного суду, що відповідач не вирішував питання про переважне право на залишенні на роботі однієї із старших медичних сестер, чим порушив вимоги статті 42 КЗпП України.

За змістом статті 42 КЗпП України власник або уповноважений ним орган має виключне право при здійсненні вивільнення провести перестановку (перегрупування) працівників та перевести більш кваліфікованого працівника, посада якого скорочується, за його згодою, на іншу посаду. При цьому, вирішення питання щодо того, хто з працівників має більш високу кваліфікацію

і продуктивність праці, належить до компетенції роботодавця. Якщо це право не використовувалось, суд не повинен обговорювати питання про доцільність такої перестановки (перегрупування).

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 14 березня 2018 року у справі № 826/150/16, від 04 квітня 2018 року у справі № 814/3934/15, від 11 квітня 2018 року у справі № 642/461/17.

Тому у цій справі не було порушено переважне право позивача на залишення на роботі при звільненні за скороченням штату, передбачене частиною першою статті 42 КЗпП України, оскільки цим правом наділені працівники, які займають однакові посади, а посада позивача була єдиною в гінекологічному відділенні Центральної районної лікарні Києво-Святошинського району.

Права позивача при її звільненні не були порушені, оскільки встановлено, що відбулася реорганізація установи, скорочувалась лише посада ОСОБА_1, яка була єдиною у гінекологічному відділенні, позивач вчасно була попереджена про наступне звільнення, на запропоновані для переведення інші вакантні посади