Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Сімоненко В. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - ОСОБА_2,

представник відповідача - ОСОБА_3,

третя особа - Сьома Харківська державна нотаріальна контора,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_2 на рішення Київського районного суду м. Харкова від 29 серпня 2017 року у складі судді Ніколаєнко І. В. та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 30 листопада 2017 року у складі колегії суддів: Коваленко І. П, Овсяннікової А. І., Сащенко І. С.,

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2017 рокуОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, за участю третьої особи - Сьомої Харківської державної нотаріальної контори, про розірвання договору довічного утримання.

Позовна заява мотивована тим, що 25 листопада 2016 року між нею та ОСОБА_4 укладено договір довічного утримання, за умовами якого остання зобов`язувалася довічно фінансово утримувати її у розмірі 900,00 грн щомісячного платежу, оплачувати комунальні послуги за квартиру АДРЕСА_1, а також сплатити одноразовий платіж у розмірі 40 000,00 грн. 26 січня 2017 року вони зареєстрували договір про заміну набувача у договорі довічного утримання, яким стала ОСОБА_2

ОСОБА_1 вважала, що наявні підстави для розірвання договору довічного утримання, оскільки свої зобов`язання за договором відповідач належним чином не виконувала, не сплачувала комунальні послуги за її квартиру, за березень 2017 року не виплатила щомісячний платіж у розмірі 900,00 грн. ОСОБА_2 жодного разу не приїжджала до неї та не надавала їй допомоги.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 29 серпня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Розірвано договір довічного утримання за реєстровим номером 6-1168 на квартиру АДРЕСА_1 та додатковий договір про заміну набувача в договорі довічного утримання, посвідченого 25 листопада 2016 року державним нотаріусом Сьомої Харківської державної нотаріальної контори Агасян В. Г. за реєстром номером 6-1168 та внесення змін та доповнень до нього. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 640,00 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що ОСОБА_2 неналежним чином не виконувала зобов`язання, взяті себе за договором довічного утримання.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 30 листопада 2017 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції в повному обсязі встановив права та обов`язки сторін, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін і надав їм належну правову оцінку.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 07 березня 2018 року відкрито касаційне провадження, витребувано справу з суду першої інстанції.

У квітні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у січні 2018 року до Верховного Суду, ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_2, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить судові рішення скасувати, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 .

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована невідповідністю висновків судів фактичним обставинам справи, оскільки свої зобов`язання за договором довічного утримання ОСОБА_2 виконує належним чином, тоді як ОСОБА_1 відмовляється від отримання поштових переказів. Суди вийшли за межі позовних вимог, оскільки позивач не просила визнати недійсним додатковий договір про заміну набувача в договорі довічного утримування. До участі у справі не залучено ОСОБА_4, яка є первинним набувачем за спірним договором. Суди не застосували до спірних правовідносин частину першу статті 744 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ), яка підлягала застосуванню.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суд установив, що 25 листопада 2016 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 укладено договір довічного утримання, за умовами якого остання зобов`язувалася довічно фінансово утримувати ОСОБА_1 у розмірі платежу 900,00 грн щомісяця, оплати комунальних послуг за квартиру АДРЕСА_1, а також сплатити одноразовий платіж у розмірі 40 000,00 грн.

За договором від 26 січня 2017 року сторони внесли зміни та доповнення до договору довічного утримання від 25 листопада 2016 року, а саме замінили набувача у договорі довічного утримання, якою стала ОСОБА_2 .

Відповідно до довідки Державного закладу "Спеціалізована медико-санітарна частина № 13" від 29 травня 2017 року № 323 у зв`язку з втратою зору ОСОБА_1, 1936 року народження, потребує постійної сторонньої допомоги.

У довідці Територіального центру надання соціальних послуг Київського району м. Харкова від 06 лютого 2017 року № 111 зазначено, що оскільки ОСОБА_1 уклала договір довічного утримання, то згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2009 року № 1417 "Деякі питання діяльності територіальних центрів соціального обслуговування (надання соціальних послуг)" (1417-2009-п) її обслуговування відділом соціальної допомоги на дому в подальшому надаватись не буде.

З відповіді Поштамент-Центру поштового зв`язку № 1 публічного акціонерного товариства "Укрпошта" від 20 червня 2017 року № 09-07-733 відомо, що з грудня 2016 року до березня 2017 року на ім`я ОСОБА_1 у виплаті значиться два перекази: № НОМЕР_1 на суму 900,00 грн, виплачений 16 лютого 2017 року, та № 0042 на суму 900,00 грн, виплачений 16 березня 2017 року.

Крім того, на адресу ОСОБА_1 надійшло повідомлення про припинення газоспоживання та погашення простроченої заборгованості, за умовами якого станом на 28 березня 2017 року за її особовим рахунком обліковується заборгованість у розмірі 1 118,71 грн. Також позивачу надійшло попередження від публічного акціонерного товариства "Укртелеком" про припинення надання послуг у зв`язку з наявною заборгованістю на суму 102,01 грн. Відповідно до рахунків комунального підприємства "Харківводоканал", акціонерного товариства "Харківобленерго" за ОСОБА_1 існує заборгованість за послуги з водопостачання та постачання електроенергії.

ОСОБА_2 постійно проживає у м. Києві та зв`язок з відчужувачем не підтримує.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 2 розділу II "Перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) , Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Частиною другою статті 389 ЦПК України (у редакції чинній на час подання касаційної скарги) передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України (у редакції чинній на час подання касаційної скарги) під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з статтею 744 ЦК України за договором довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов`язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно.

У договорі довічного утримання (догляду) можуть бути визначені всі види матеріального забезпечення, а також усі види догляду (опікування), якими набувач має забезпечувати відчужувача (частина перша статті 749 ЦК України).

За змістом частини першої статті 755 ЦК України договір довічного утримання (догляду) може бути розірваний за рішенням суду на вимогу відчужувача або третьої особи, на користь якої він був укладений, у разі невиконання або неналежного виконання набувачем своїх обов`язків, незалежно від вини.

З огляду на наведене, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку, що істотні умови договору довічного утримання набувачем не виконується, позивач є особою похилого віку, потребує сторонньої допомоги.

Крім того, в судовому засіданні апеляційної інстанції позивач пояснила, що вона не бачила ніколи відповідача і її не знає, будь-якої допомоги вона не надає, їй обіцяли надавати допомогу, однак ніхто такої допомоги не надає, вона бажає розірвати цей договір.

Доводи касаційної скарги стосовно того, що суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог, оскільки розірвав і додатковий договір про заміну набувача в договорі довічного утримання, посвідченого 25 листопада 2016 року державним нотаріусом Сьомої Харківської державної нотаріальної контори Агасян В. Г. за реєстром номером 6-1168 та внесення змін та доповнень до нього є безпідставними, оскільки спірний договір є одним договором про довічне утримання з доповненнями та змінами до нього.

Також не заслуговують на увагу доводи касаційної скарги стосовно того, що судовими рішеннями порушені права іншої особи - ОСОБА_4, оскільки відомостей щодо наявності у заявника повноважень на представлення інтересів ОСОБА_4 суду не надано.

Суд касаційної інстанції вважає, що висновки судів відповідають вимогам закону та не суперечать обставинам, що мають значення для справи, судами правильно застосовано закон, який підлягав застосуванню, тому підстав для скасування судових рішень немає.

Доводи касаційної скарги на законність судових рішень не впливають та зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції згідно зі статтею 400 ЦПК України (у редакції чинній на час подання касаційної скарги).

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України (у редакції чинній на час подання касаційної скарги) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України (у редакції чинній на час подання касаційної скарги), Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Київського районного суду м. Харкова від 29 серпня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 30 листопада 2017 року залишити без змін.