Постанова

Іменем України

31 березня 2020 року

м. Київ

справа № 755/16930/17

провадження № 61-45854св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Усика Г. І. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Ступак О. В.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1,

представник заявника - ОСОБА_2,

заінтересовані особи: старший державний виконавець Бориспільського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Бачман Олександр Іванович, державний виконавець Бориспільського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Прокопович Вікторія Володимирівна, Публічне акціонерне товариство "Кредит Європа Банк",

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 24 січня 2018 року у складі судді Виниченко Л. М. та постанову Апеляційного суду міста Києва від 05 вересня 2018 року у складі колегії суддів: Музичко С. Г., Лапчевської О. Ф., Кулікової С. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст заявлених вимог

У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії старшого державного виконавця Бориспільського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Бачмана О. І. (далі - старший державний виконавець Бачман О. І.), державного виконавця Бориспільського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Прокопович В. В. (далі - державний виконавець Прокопович В. В.) про визнання неправомірними та скасування постанов про опис та арешт майна боржника, визнання неправомірними дій державного виконавця та зобов`язання вчинити дії.

На обгрунтування заяви зазначав, що 04 листопада 2015 року було відкрито виконавче провадження № 49186402 щодо виконання виконавчого листа, виданого Дніпровським районним судом м. Києва 23 листопада 2015 року у справі № 755/19036/15-ц про стягнення з нього заборгованості у розмірі

2 577 705,18 грн. Постановою старшого державного виконавця Бачмана О. І.

від 12 липня 2017 року накладено арешт на все належне йому рухоме та нерухоме майно в межах суми стягнення. Постановами державного виконавця Прокопович В. В. від 21 вересня 2017 року накладено арешт на земельну ділянку площею 0,1755 га, кадастровий номер 3220881300:03:002:0221, та земельну ділянку, площею 0,1721 га, кадастровий номер 32208813:03:002:0220, що розташовані за адресою: Київська область, Бориспільський район, Вишенківська сільська рада, с. Петровське.

Посилаючись на те, що постанови державного виконавця про арешт майна боржника винесені з порушенням частини четвертої статті 50 та частини 5 статті 56 Закону України "Про виконавче провадження", зокрема описані земельні ділянки з розташованим на них нерухомим майном, право власності на яке, як на об`єкти незавершеного будівництва не зареєстроване, державний виконавець не звернувся до суду із заявою про вирішення питання про звернення стягнення на зазначене майно, а провів опис та арешт недобудованого об`єкту, в постановах не зазначені характеристики, за якими можливо ідентифікувати та/або зафіксувати стан і властивості об`єкту незавершеного будівництва на момент його опису та арешту, просив визнати неправомірними та скасувати постанову про арешт майна від 12 липня 2017 року та постанови про опис та арешт майна боржника від 21 вересня 2017 року, визнати неправомірними дії державного виконавця Прокопович В. В. щодо проведення 21 вересня 2017 року опису та арешту належного йому майна та зобов`язати начальника Бориспільського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області (далі - начальник Бориспільського МВ ДВС ГТУЮ у Київській області) скасувати арешт, накладений на належне йому майно, а саме на земельні ділянки.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 24 січня 2018 року у задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що аналіз статті 1 Закону "Про іпотеку" та статті 331 ЦК України дає підстави для висновку, що об`єкт незавершеного будівництва в розумінні закону не є будинком, квартирою чи житловим приміщенням, а тому при проведенні опису незавершеного будівництва на такий об`єкт не поширюється вимоги пункту 2 частини п`ятої статті 56 Закону України "Про виконавче провадження" щодо зазначення його загальної площі, кількості кімнат (приміщень), їх площі та призначення, матеріалів стін, кількості поверхів, поверху або поверхів, на яких розташоване приміщення (квартира), інформації про підсобні приміщення та споруди. Право власності на земельні ділянки, опис яких було проведено державним виконавцем з розміщеною на ній спорудою, зареєстроване за боржником ОСОБА_1, а тому відсутні підстави для визнання неправомірними дій державних виконавців щодо опису та арешту майна боржника та скасування відповідних постанов. Суд відмовив в задоволенні вимог про зобов`язання начальника Бориспільського МВ ДВС ГТУЮ у Київській області скасувати арешти, накладені на належні заявнику земельні ділянки, зазначивши, що суд не вправі зобов`язувати зазначених осіб до вчинення тих дій, які згідно із Законом України "Про виконавче провадження" (1404-19) можуть здійснюватися тільки державним виконавцем або відповідною посадовою особою державної виконавчої служби.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду міста Києва від 05 вересня 2018 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишено без задоволення, ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 24 січня

2018 року залишено без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та застосував норми матеріального права, рішення суду є законним та обгрунтованим, а тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги. Державні виконавці під час винесення постанов про опис та арешт майна боржника діяли у межах наданих їм повноважень, у спосіб та порядок, передбачений Законом України "Про виконавче провадження" (1404-19) , зокрема ними здійснено необхідні заходи для повідомлення боржника про проведення опису його майна, постанови про опис та арешт майна (коштів) боржника містять відомості про загальну площу земельних ділянок та адресу місцезнаходження майна, яке описується та на яке накладається арешт, кадастровий номер, цільове призначення, відомості про знаходження на території незавершеного будівництва, державним виконавцем також були визначені відмінні ознаки незавершеного будівництва, які підлягали опису та які, були відомі державному виконавцю на момент його проведення. Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про те, що об`єкт незавершеного будівництва, який розміщений на належних боржнику земельних ділянках, не відноситься до будівлі, споруди, приміщення, зазначених в пункті 2 частини п`ятої статті 56 Закону України "Про виконавче провадження", а тому дія зазначеної норми на нього не поширюється. Суд відхилив доводи апеляційної скарги про те, що накладення арешту на об`єкт незавершеного будівництва, право власності на який не зареєстроване та який розташований на земельних ділянках, на які накладено арешт, можливе лише після звернення до суду із заявою про вирішення питання про звернення стягнення на таке майно, зазначивши, що державним виконавцем було накладено арешт не на споруду, а на земельні ділянки, на яких вона розміщена.

Узагальнені доводи касаційної скарги та позицій інших учасників справи

У жовтні 2018 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2, у якій він просив скасувати ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 24 січня 2018 року та постанову Апеляційного суду міста Києва від 05 вересня 2018 року, ухвалити нове рішення, яким скаргу задовольнити.

Касаційна скарга обгрунтована посиланням на те, що суди попередніх інстанцій не звернули увагу, що ОСОБА_1 не був повідомлений про проведення опису та арешту належного йому майна, зокрема в матеріалах справи відсутні докази завчасного направлення на його адресу повідомлень про проведення зазначених виконавчих дій, чи отримання ним таких повідомлень, а тому висновок апеляційного суду про здійснення державним виконавцем необхідних заходів для повідомлення боржника про проведення опису його майна не відповідає дійсним обставинам справи. Суди попередніх інстанцій не надали належної правової оцінки доводам про те, що накладення арешту на належний ОСОБА_1 об`єкт незавершеного будівництва, право власності на який не зареєстроване, що розташований на земельних ділянках, на які накладено арешт, можливе лише після звернення державного виконавця до суду із заявою про вирішення питання про звернення стягнення на таке майно, проте державний виконавець з такою заявою до суду не звертався, а тому суди помилково не застосували до спірних правовідносин частину четверту статті 50 Закону України "Про виконавче провадження". Вважав, що під час проведення опису та арешту майна ОСОБА_1 державним виконавцем було порушено положення частини п`ятої статті 56 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки в постановах не зазначені характеристики, за якими можливо ідентифікувати та/або зафіксувати стан і властивості об`єкту незавершеного будівництва на момент його опису та арешту. Висновки судів про відсутність у діях державного виконавця порушень вимог зазначеної норми закону з огляду на те, що об`єкт незавершеного будівництва не є будівлею, спорудою, приміщенням чи квартирою є помилковими, оскільки грунтуються на неправильному тлумаченні норм права. Суди попередніх інстанцій не встановили обставин справи щодо будівництва, стану та вартості об`єкту незавершеного будівництва, хоча ОСОБА_1 вказував, що ним було витрачено на будівництво значні кошти (понад 250 000,00 доларів США) і загальна вартість описаного та арештованого майна може перевищувати суму стягнення за виконавчим листом на користь ПАТ "Кредит Європа Банк". Постанови державного виконавця про опис та арешт майна боржника винесені майже через два роки після відкриття виконавчого провадження, про наявність у ОСОБА_1 земельних ділянок державний виконавець достовірно знав з

12 липня 2017 року, коли ним були отримані інформаційні довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, та з 23 серпня 2017 року (отримання повідомлення стягувача від 08 червня 2017 року № 886/08) йому відомо про наявність на земельній ділянці об`єкту незавершеного будівництва, тобто оскаржувані постанови про опис та арешт майна винесені державним виконавцем з порушенням частини другої статті 56 Закону України "Про виконавче провадження", згідно з якою постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.

У січні 2019 року до касаційного суду надійшов відзив на касаційну скаргу від ПАТ "Кредит Європа Банк, у якому просило касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишити без задоволення, посилаючись на те, що суди попередніх інстанцій повно та всебічно з`ясували обставини справи та ухвалили законні і обгрунтовані судові рішення.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Відповідно до статті 388 ЦПК України, який набрав чинності з 15 грудня

2017 року, судом касаційної інстанції є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 29 жовтня 2018 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу з місцевого суду.

Згідно частини другої статті 389 ЦПК України, в редакції чинній на час подання касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України, в редакції чинній на час подання касаційної скарги, під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши наведені у касаційній скарзі та відзиві доводи, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 не підлягає задоволенню з таких підстав.

Установлені судами фактичні обставини справи

Судами попередніх інстанцій установлено, що 23 жовтня 2015 року Дніпровським районним судом м. Києва видано виконавчий лист №755/19036/15-ц про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Кредит Європа Банк" заборгованості у розмірі 2 551 961,58 грн та витрат, пов`язаних з вирішенням спору третейським судом, у розмірі 25 500,00 грн.

Постановою старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Бориспільського міськрайонного управління юстиції Потерайло К. Р.

від 04 листопада 2015 року відкрито виконавче провадження № 49186402 з виконання виконавчого листа № 755/19036, виданого 23 жовтня 2015 року Дніпровським районним судом м. Києва.

Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 12 липня 2017 року № 91748004, ОСОБА_1 належать на праві власності земельна ділянка площею 0,1755 га, кадастровий номер 3220881300:03:002:0221 та земельна ділянка площею 0,1721 га, кадастровий номер 32208813:03:002:0220, що розташовані за адресою: Київська область, Бориспільський район, Вишенківська сільська рада, с. Петровське.

Постановою старшого державного виконавця Бачмана О. І. від 12 липня

2017 року накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно, що належить боржнику, у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів на загальну суму 2 835 575,69 грн.

08 вересня 2017 року та 14 вересня 2017 року державним виконавцем Прокопович В. В. направлено ОСОБА_1 вимоги про необхідність його присутності 14 вересня 2017 року о 10:00 год. та 21 вересня 2017 року о

10:00 год. при описі майна на території земельних ділянок.

Постановами державного виконавця Прокопович В. В. від 21 вересня 2017 року описано та накладено арешт на належну на праві власності заявнику земельну ділянку площею 0,1755 га, кадастровий номер 3220881300:03:002:0221, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, яка знаходиться за адресою: Київська область, Бориспільський район, Вишенківська сільська рада, с. Петровське, на території якої знаходиться об`єкт незавершеного будівництва без дверей та вікон, внутрішнього оздоблення, наявність комунікацій встановити неможливо, та арешт на земельну ділянку, площею 0,1751 га, кадастровий номер 3220881300:03:002:0220, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, яка знаходиться за адресою: Київська область, Бориспільський район, Вишенківська сільська рада, с. Петровське, наявність комунікацій встановити неможливо, на території земельної ділянки знаходиться об`єкт незавершеного будівництва без вікон та дверей, внутрішнього оздоблення.

22 вересня 2017 року зазначені постанови були направлені ОСОБА_1

12 жовтня 2017 року державний виконавець Прокопович В. В. направив до Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області та Відділу державного архітектурно-будівельного контролю Бориспільської міської ради запити про надання інформації, а саме: чи надавалися/погоджувалися органами Державної архітектурно-будівельної інспекції (далі - ДАБІ) дозволи на будівництво/декларації (повідомлення) про початок будівельних робіт житлового будинку, інші дозвільні документи на зазначених земельних ділянках, та чи надавалися органами ДАБІ декларації про завершення будівельних робіт житлового будинку на вказаних земельних ділянках.

Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обгрунтування

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язанні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 383 ЦПК України 2004 року сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження", зараз і надалі в редакції чинній на час вчинення виконавчих дій, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України (254к/96-ВР) , цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Заходами примусового виконання рішень, є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; ) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом (стаття 10 Закону України "Про виконавче провадження").

Відповідно до частин першої статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з пунктом 6 частини 3 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.

За змістом частин першої-четвертої статті 56 Закону України "Про виконавче провадження" арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Відповідно до змісту частини п`ятої статті 56 Закону України "Про виконавче провадження" про проведення опису майна (коштів) боржника виконавець виносить постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника. У постанові про опис та арешт майна (коштів) боржника обов`язково зазначаються: 1) якщо опису підлягає земельна ділянка - її розмір, цільове призначення, наявність комунікацій тощо; 2) якщо опису підлягає будівля, споруда, приміщення, квартира - загальна площа, кількість кімнат (приміщень), їх площа та призначення, матеріали стін, кількість поверхів, поверх або поверхи, на яких розташоване приміщення (квартира), інформація про підсобні приміщення та споруди; 3) якщо опису підлягає транспортний засіб - марка, модель, рік випуску, об`єм двигуна, вид пального, пробіг, комплектація, потреба у ремонті, колір тощо. Копія постанови про опис та арешт майна (коштів) надається сторонам виконавчого провадження.

Відповідно до частини першої статті 28 Закону України "Про виконавче провадження" копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простою кореспонденцією або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, які надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження.

Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази в їх сукупності, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку, що дії державних виконавців щодо опису та арешту належного боржнику майна вчинені відповідно до вимог статті 56 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки постанова про арешт майна від 12 липня 2017 року винесена державним виконавцем в день виявлення майна боржника (отримання державним виконавцем інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 12 липня 2017 року), а постанови про опис та арешт майна (коштів) боржника від 21 вересня 2017 року містять відомості про загальну площу земельних ділянок, адресу місцезнаходження майна, яке описується та на яке накладається арешт, кадастровий номер, цільове призначення, відомості про знаходження на території незавершеного будівництва, визначення його загальних відмінних ознак (вказівка на відсутність дверей та вікон, внутрішнього оздоблення).

Оскільки за змістом частини третьої статті 331 ЦК України до завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником лише матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна), об`єкт незавершеного будівництва не можна ототожнювати з новоствореним нерухомим майном (житлові будинки, будівлі, споруди тощо), право власності на яке у особи виникає з моменту завершення будівництва (створення майна), а тому суди попередніх інстанцій правильно вказали на те, що об`єкт незавершеного будівництва, розміщений на належних на праві власності боржнику земельних ділянках, не відноситься до завершених будівництвом будівель, споруд, приміщень, наявність яких відповідно до частини п`ятої статті 56 Закону України "Про виконавче провадження" покладає на державного виконавця обов`язок зазначати у постанові про опис та арешт майна (коштів) боржника детальний опис та характеристику таких будівель, споруд (загальну площу, кількість кімнат (приміщень), матеріали стін, кількість поверхів тощо).

Доводи касаційної скарги про те, що на об`єкт незавершеного будівництва, що розташований на земельних ділянках (на які накладено арешт), не зареєстровано право власності, а тому накладення на нього арешту можливе лише після звернення державного виконавця до суду із заявою про вирішення питання про звернення стягнення на таке майно є необгрунтованими, оскільки державними виконавцями накладено арешт на земельні ділянки, на яких розміщений об`єкт незавершеного будівництва, а не на об`єкт незавершеного будівництва.

Матеріалами справи підтверджується, що за адресою зареєстрованого місця проживання боржника: АДРЕСА_1, 08 вересня 2017 року та 14 вересня 2017 року державним виконавцем Прокопович В. В. направлялися повідомлення-вимоги про присутність ОСОБА_1 14 вересня 2017 року о 10:00 год. та 21 вересня 2017 року о 10:00 год. при описі майна на території земельних ділянок, а тому державним виконавцем здійснено необхідні заходи для повідомлення боржника про проведення опису його майна. Крім того,

12 липня 2017 року та 22 вересня 2017 року державними виконавцями були направлені боржнику за адресою його зареєстрованого місця проживання рекомендованими повідомленнями копії постанови про арешт майна

від 12 липня 2017 року та постанов про опис та арешт майна боржника

від 21 вересня 2017 року, а тому посилання заявника на те, що суди не звернули увагу на те, що він не був повідомлений про проведення опису та арешту належного йому майна, є безпідставними.

Інші доводи касаційної скарги законність та обгрунтованість рішень судів попередніх інстанцій не спростовують, зводяться до переоцінки доказів, що перебуває поза межами повноважень Верховного Суду, визначених статтею 400 ЦПК України.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Аналізуючи наведене Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що суди попередніх інстанцій повно та об`єктивно встановили обставини справи, правильно визначилися з характером спірних правовідносин та застосували закон, що їх регулює, надали належну правову оцінку доводам сторін та зібраним у справі доказам, а тому касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 400, 401, 415, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 24 січня 2018 року та постанову Апеляційного суду міста Києва від 05 вересня 2018 року залишити без змін.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Г. І. Усик

І. Ю. Гулейков

О. В. Ступак

' 'p'