У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи: Міжрайонний відділ державної виконавчої служби по Печенізькому, Чугуївському районах та місту Чугуєву Головного територіального управління юстиції у Харківській області, ОСОБА_4, ОСОБА_5, про переведення прав і обов`язків, визнання та припинення права власності.

Позов обґрунтовано тим, що рішенням Апеляційного суду Харківської області від 15 січня 2015 року у справі № 636/5720/13-ц, залишеним без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 травня 2015 року, з ОСОБА_2 на його користь стягнуто 519 750 грн суму заборгованості за договором позики, 42 719,18 грн 3 % річних за невиконання прийнятих зобов`язань та 2854,49 грн - судових витрат, загалом 565 323 грн 67 коп.

05 лютого 2015 року головним державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Чугуївського міськрайонного управління юстиції Харківської області відкрито виконавче провадження № 46326300 з виконання виконавчого листа № 636/5720/13-ц, виданого 29 січня 2015 року Чугуївським міським судом Харківської області та надано строк до 11 лютого 2015 року самостійно виконати та надати документальне підтвердження щодо виконання рішення суду. Проте, до цього часу боржником рішення суду не виконано.

Позивач посилався на те, що згідно матеріалів виконавчого провадження за період здійснення виконавчих дій, а саме з 05 лютого 2015 року по 18 червня 2018 року, з боржника стягнуто 13 876 грн 27 коп. Під час виконання судового рішення державним виконавцем встановлено, що у боржника відсутні кошти та інші цінності, достатні для задоволення вимог стягувача.

Вказав, що відповідач є власником 1/3 частки будинку АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Чугуївського міського нотаріального округу Погрібним Д. І. 25 серпня 2006 року за № 1665 та земельної ділянки площею 2 га, що розташована у Кіровоградській області Новомиргородського району Веселівська сільська рада, кадастровий номер 3523880800:02:000:5082, наданої йому для ведення особистого селянського господарства в порядку безоплатної приватизації. Іншими власниками є ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

Будинок з надвірними спорудами розташований на земельній ділянці площею 482 кв. м.

Постановою старшого державного виконавця Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Печенізькому, Чугуївському районах та місту Чугуєву Головного територіального управління юстиції у Харківській області від 11 вересня 2017 року на вказане майно, що належить відповідачу, накладено арешт.

09 жовтня 2017 року на адресу відповідача направлено вимогу-пропозицію про продаж належної йому 1/3 частки житлового будинку, яке повернуто у зв`язку з неотриманням її відповідачем.

17 листопада 2017 року він повторно направив на адресу відповідача вимогу-пропозицію про продаж належної йому 1/3 частки житлового будинку, яку згідно повідомлення про вручення поштового відправлення отримано особисто відповідачем 21 листопада 2017 року. До цього часу про згоду або відмову з зазначеною пропозицією відповідач його не повідомив.

Також, 17 листопада 2017 року він направив іншим співвласникам домоволодіння пропозиції щодо придбання належної відповідачу 1/3 частки домоволодіння або повідомити про відмову у її придбанні. До цього часу від ОСОБА_5 та ОСОБА_4 на його адресу згоди на придбання за ринковою вартістю належної відповідачу 1/3 частки домоволодіння не надійшло, згоди на виділ в натурі частки відповідача із спірного майна також не надано.

З 28 червня 1991 року відповідач перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 . Отримані від нього за договором позики грошові кошти відповідач використав на потреби сім`ї разом з дружиною.

Вважав, що наявна сукупність передбачених законом обставин, що надає йому право вимагати переведення на нього прав та обов`язків співвласника-боржника, а саме 1/3 частки будинку АДРЕСА_1, з проведенням відповідного перерахунку.

Вартість 1/3 частки вказаного будинку, відповідно до висновку експерта з обстеження будівель і споруд ОСОБА_6 від 27 жовтня 2017 року становить 12 818 доларів США, що еквівалентно станом на дату надання висновку - 343 907 грн.

Зважаючи, що експертна вартість належної відповідачу 1/3 частки домоволодіння становить 343 907 грн, при арифметичному відрахуванні від загальної суми боргу, часткового стягнення та суми вартості домоволодіння, сума залишку боргу становить 207 540 грн 15 коп.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 росив перевести на стягувача права і обов`язки співвласника-боржника ОСОБА_2 на належну йому 1/3 частку в житловому будинку АДРЕСА_1 ; визнати за стягувачем ОСОБА_1 право власності на 1/3 частину в житловому будинку АДРЕСА_1 ; припинити право власності ОСОБА_2 на 1/3 частину в житловому будинку АДРЕСА_1 ; вважати залишок заборгованості за рішенням Апеляційного суду Харківської області від 15 січня 2015 року у справі № 636/5720/13-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу за договором позики в розмірі 207 540 грн 15 коп.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Заочним рішенням Чугуївського міського суду Харківської області від 03 серпня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Переведено на ОСОБА_1 права і обов`язки співвласника ОСОБА_2 та визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/3 частку жилого будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Припинено право власності ОСОБА_2 на 1/3 частку жилого будинку загальною площею 141 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та визнано залишок заборгованості за рішенням Апеляційного суду Харківської області від 15 січня 2015 року у цивільній справі № 636/5720/13-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу за договором позики в розмірі 207 540 грн 15 коп. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення суду мотивовано тим, що відповідач добровільно не виконує вимоги рішення суду про стягнення заборгованості за договором позики, відповідач відмовляється від продажу своєї частки, тому на підставі частини 2 статті 366 ЦК України наявні підстави для визнання за позивачем права власності на 1/3 частини будинку АДРЕСА_1, припинивши право власності відповідача на зазначене майно.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Харківського апеляційного суду від 26 вересня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.

Заочне рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 03 серпня 2018 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що виділ 1/3 частини домоволодіння можливий. Відповідно до висновку від 27 жовтня 2017 року експертом запропоновані варіанти розподілу вказаного житлового будинку на дві окремі квартири. Застосування абзацу 2 частини другої статті 366 ЦК України можливе лише в разі неможливості такого виділу.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У жовтні 2019 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувану судову постанову та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою судді Верховного Суду від 29 жовтня 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У листопаді 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не надав належної оцінки тому, що кредитор може вимагати переведення на нього прав та обов`язків співвласника-боржника щодо належної йому частки у майні. Посилання ОСОБА_4 та ОСОБА_2, що вони не отримували від позивача пропозиції щодо придбання частки відповідача та виділ в натурі належної відповідачу частки, спростовується наявними у справі копіями вимог-пропозицій від 17 листопада 2017 року, 05 червня 2018 року, які отримані ними, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У листопаді 2019 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4, в якому вони просили залишити оскаржувану судову постанову без змін, оскільки вона прийнята при всебічному та повному з`ясуванні обставин справи, ґрунтується на правильному застосуванні норм чинного законодавства України.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 15 січня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 14 листопада 2014 року скасовано. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 519 750 грн суми заборгованості за договором позики, 42 719 грн 18 коп. - 3 % річних за невиконання прийнятих зобов`язань та 2 854 грн 49 коп. судових витрат, в цілому 565 323 грн 67 коп.

На виконання судового рішення 29 січня 2015 року Чугуївським міським судом Харківської області видано виконавчий лист № 636/5720/13-ц (а. с.56, 132, т. 1).

Постановою головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Чугуївського міськрайонного управління юстиції Харківської області від 05 лютого 2015 року відкрито виконавче провадження ВП № 46326300 з примусового виконання виконавчого листа № 636/5720/13-ц, виданого 29 січня 2015 року Чугуївським міським судом Харківської області про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 519 750 грн суми заборгованості за договором позики, 42 719 грн 18 коп. - 3 % річних за невиконання прийнятих зобов`язань та 2854 грн 49 коп. судових витрат, в цілому 565 323 грн 67 коп.(а. с.6, 57, 133, т. 1).

Відповідно до відповіді Комунального підприємства Чугуївське міжміське бюро технічної інвентаризації від 20 липня 2017 року № Н12 право власності станом на 31 грудня 2012 року на нерухоме майно, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 зареєстроване за ОСОБА_2, ОСОБА_7, ОСОБА_4 по 1/3 частини за кожним на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Чугуївського міського нотаріального округу Погрібним Д. І. від 25 серпня 2006 року реєстраційний № 1665 (а. с.7, 73, 136, т. 1).

Згідно з довідкою Комунального підприємства "Чугуївське міжміське бюро технічної інвентаризації" від 03 січня 2018 року № 01 що ОСОБА_2 на праві приватної власності в АДРЕСА_1 належить 1/3 частина вказаного житлового будинку на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Чугуївського міського нотаріального округу від 25 серпня 2006 року за реєстраційним № 1665 (а. с.135, т. 1).

25 серпня 2006 року між ОСОБА_8 та ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_7 укладено договір купівлі-продажу, відповідно до умов якого ОСОБА_8 передав у власність, а ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_7 прийняли у власність по 1/3 частині кожний житловий будинок АДРЕСА_1 (а. с.74-75, 138 том 1).

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 97504622 від 15 вересня 2017 року ОСОБА_2 на праві власності належить земельна ділянка площею 2 га, кадастровий номер 3523880800:02:000:5085, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Веселівської сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області, а також він є власником 1/3 частини житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 (а. с.10-11).

Відповідно до висновку про можливість виділення 1/3 частини домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 та її можливої ринкової вартості, складеного 27 жовтня 2017 року експертом Стусенко О. Я. Атестаційної архітектурно-будівельної комісії Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України можливе виділення 1/3 частини домоволодіння в окрему квартиру в літ. "А", літ. "А1" за адресою: АДРЕСА_1 площею 47,7 кв. м, а саме: частину приміщення І (веранди) в літ. "А1" площею 11 кв. м з облаштуванням в ньому санвузла; приміщення 1-2 в літ. "А" площею 32,5 кв. м з облаштуванням в ньому кухні; частину приміщення ІІ (веранди) в літ. "А" площею 4,7 кв. м. Одним з можливих варіантів виділення пропонується наступне: на місці існуючого віконного отвору (зліва від існуючого входу по фасаду будівлі літ. "А1" з боку АДРЕСА_1 ) виконати дверний отвір; розділити перегородкою приміщення І, відокремивши існуючий вхід в будівлю від іншого приміщення площею 11 кв. м; облаштувати дверний отвір між приміщеннями 1-1 літ. "А1" та 1-3 літ. "А"; закрити існуючий дверний отвір між приміщеннями 1-2 та 1-3 літ. "А"; в приміщенні ІІ (веранда) літ. "А" облаштувати перегородку, відокремивши частину приміщення площею 1,2 кв. м від іншого зі сторони дверного з приміщення 1-2.

Ймовірна середня ринкова вартість виділеної в окрему квартиру 1/3 частки літ. "А", літ. "А1", розташованої за адресою: АДРЕСА_1, станом на 27 жовтня 2017 року становить 12 818 доларів США або 343 907 грн (а. с.12-13).

09 жовтня 2017 року, 18 листопада 2017 року, 05 червня 2018 року ОСОБА_1 на адресу відповідачів та третьої особи направляв вимоги-пропозиції, в яких повідомляв про свою згоду на придбання за ринковою ціною належної ОСОБА_2 частки домоволодіння в рахунок погашення боргу. Проте, відповіді від відповідачів та третьої особи не отримав.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини другої розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) , Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини 1 статті 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

Відповідно до статті 371 ЦК України кредитор співвласника майна, що є у спільній сумісній власності, у разі недостатності у нього іншого майна, на яке може бути звернене стягнення, може пред`явити позов про виділ частки із спільного майна в натурі для звернення стягнення на неї. Виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, для звернення стягнення на неї здійснюється у порядку, встановленому статтею 366 цього Кодексу.

Статтею 366 ЦК України визначено, що кредитор співвласника майна, що є у спільній частковій власності, у разі недостатності у нього іншого майна, на яке може бути звернене стягнення, може пред`явити позов про виділ частки із спільного майна в натурі для звернення стягнення на неї. Якщо виділ в натурі частки із спільного майна має наслідком зміну його призначення або проти цього заперечують інші співвласники, спір вирішується судом.

У разі неможливості виділу в натурі частки із спільного майна або заперечення інших співвласників проти такого виділу кредитор має право вимагати продажу боржником своєї частки у праві спільної часткової власності з направленням суми виторгу на погашення боргу.

У разі відмови боржника від продажу своєї частки у праві спільної часткової власності або відмови інших співвласників від придбання частки боржника кредитор має право вимагати продажу цієї частки з публічних торгів або переведення на нього прав та обов`язків співвласника-боржника, з проведенням відповідного перерахунку.

Виходячи з положень цієї норми, кредитор може вимагати переведення на нього прав та обов`язків співвласника-боржника щодо належної йому частки у майні лише після того, коли останній відмовився виконати вимоги про продаж своєї частки у праві спільної часткової власності або відмови інших співвласників від її придбання.

Разом із тим для реалізації кредитором такої вимоги підлягають з`ясуванню усі обставини, передбачені статтею 366 ЦК України (недостатність у боржника іншого майна, на яке може бути звернене стягнення, можливість чи неможливість виділу в натурі частки із спільного майна в натурі без повної втрати і зміни її цільового призначення, тощо).

Подібні правові висновки викладені в ухвалі Верховного Суду від 05 вересня 2018 року у справі № 61-31224св18.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_2 є пенсіонером, розмір його пенсії станом на 2017 рік складав 3 345 грн 60 коп. Іншого нерухомого майна та житла у ОСОБА_2 немає.

Відповідно до відповіді державної виконавчої служби від 25 вересня 2019 року станом на 25 вересня 2019 року з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 примусово стягнуто та перераховано на наданий стягувачем рахунок 440 182 грн 43 коп., залишок заборгованості становить 125 141 грн 24 коп (т. 2 а.с. 228).

Відповідно до висновку складеного 27 жовтня 2017 року експертом Стусенко О. Я. Атестаційної архітектурно-будівельної комісії Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, можливе виділення 1/3 частини спірного домоволодіння в окрему квартиру.

Ухвалюючи рішення та відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив із того, що у ОСОБА_1 не виникло право вимоги переведення на нього прав та обов`язків співвласника-боржника, оскільки позивачем не надано доказів на підтвердження наявності умов, з якими закон пов`язує виникнення такого права.

Таким чином, доводи касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції не надав належної оцінки тому, що кредитор може вимагати переведення на нього прав та обов`язків співвласника-боржника щодо належної йому частки у майні є безпідставними.

Під час встановлення зазначених фактів судом не було порушені норми цивільного процесуального закону, висновки суду відповідають обставинам справи та нормам матеріального права.

Згідно зі статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.