розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_3, подану представником ОСОБА_4, на постанову Харківського апеляційного суду від 16 січня 2019 року та додаткову постанову Харківського апеляційного суду від 23 січня 2019 року у складі колегії суддів: Котелевець А. В., Піддубного Р. М., Тичкової О. Ю.,

Описова частина

Короткий зміст вимог позовної заяви

У вересні 2016 року ОСОБА_1 і ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_3 про виділ житлових приміщень в натурі та визначення порядку користування земельною ділянкою.

Вимоги обґрунтовували тим, що сторони є співвласниками на праві спільної часткової власності будинковолодіння АДРЕСА_1 .

ОСОБА_5 належала ј частина цього будинковолодіння на підставі свідоцтв про право на спадщину від 10 лютого 1989 року; ОСОБА_6, належала ј частина будинковолодіння на підставі свідоцтва про право на спадщину від 07 квітня 1949 року; ОСОБА_3 належить Ѕ частина домоволодіння на підставі договору купівлі-продажу від 23 серпня 2012 року.

Спірне домоволодіння розташоване на земельній ділянці загальною площею 1 194 кв. м., яка зареєстрована за землекористувачами на підставі рішення виконавчого комітету Комінтернівської районної ради депутатів трудящих від 13 квітня 1954 року.

Вказували, що 31 травня 1949 року між ОСОБА_7, померлою ІНФОРМАЦІЯ_1, яка мала право на половинну частину права забудування будинковолодіння на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 03 жовтня 1947 року Першою Харківською міською нотаріальною конторою за реєстровим номером 9594/в, та ОСОБА_8, яка діяла в особистих інтересах та в інтересах неповнолітньої сестри ОСОБА_6, які також мали право на половинну частину права забудування будинковолодіння на підставі свідоцтва про право на спадщину від 07 квітня 1949 року після смерті батька ОСОБА_9, укладено договір про порядок користування житловими приміщеннями вказаного будинковолодіння.

У вказаному договорі сторони також узгодили порядок користування земельною ділянкою 1 197,23 кв. м, а саме у рівних частинах кожний в половинній частині.

У 1992 році ОСОБА_5 в межах земельної ділянки, яка перебувала у його та ОСОБА_6 користуванні, за власні кошти замість сараю літ. "Б" побудував житловий будинок літ. "Е-1" загальною площею 83,7 кв. м., житловою площею 32,1 кв. м. з надвірними будівлями, право власності на який зареєстровано 26 вересня 2016 року.

09 листопада 2016 року ОСОБА_6 передала, а ОСОБА_5 прийняв у власність дарунок - ј частку житлових будинків: літ. "А-1" загальною площею 71,6 кв. м., житловою площею 26,7 кв. м. та літ. "Е-1" загальною площею 83,7 кв. м., житловою площею 32,1 кв. м. з надвірними будівлями, що розташовані на АДРЕСА_1 .

17 лютого 2017 року ОСОБА_5 передав у дар Ѕ частку, а вони (позивачі) безоплатно прийняли у власність по ј частці кожен житлові будинки: літ. "А-1", житловою площею 26,7 кв. м., загальною площею 71,6 кв. м. та літ. "Е-1", житловою площею 32,1 кв. м., загальною площею 83,7 кв. м., з надвірними будівлями, що розташовані на АДРЕСА_1 .

Посилалися на те, що існуючий порядок користування земельною ділянкою не відповідає розмірам часток у власності співвласників будинку та унеможливлює обслуговування частини належного їм будинку.

Уточнивши позовні вимоги, просили:

1. перерозподілити частки у праві спільної часткової власності співвласників ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у житловому будинку з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 з урахуванням фактичного користування та визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право власності кожному по 71/200 частин житлового будинку з надвірними будівлями, а за ОСОБА_3 - право власності на 29/100 частин,

2. провести виділ в натурі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в домоволодінні АДРЕСА_1 :

- в житловому будинку літ. "А-1" приміщення: літ. 1-3 площею 9,4 кв.м. та літ. 1-4 площею 13,2 кв. м.; літ. 1-1 площею 10,4 кв. м. та літ. І площею 2,5 кв. м.;

- житловий будинок літ. "Е-1" з приміщеннями: літ. 3-1 площею 16,4 кв. м.; літ. 3-2 площею 21,2 кв. м.; літ. 3-3 площею 12,5 кв. м.; літ. 3-4 площею 19,6 кв. м.; літ. 3-5 площею 8,5 кв. м.; літ 3-6 площею 5,5 кв. м.;

- надвірні споруди літ. "Г" вбиральня; літ. "Ж" погріб; літ. "О" вигрібна яма; № 4 хвіртка; огорожі №№ 6; 9, 10.

3. визнати за ними (позивачами) право власності на житлові кімнати літ. 1-3 площею 9,4 кв. м. та літ. 1-4 площею 13,2 кв. м.: літ.1 площею 10,4 кв. м. та літ. "І" площею 2,5 кв. м. в житловому будинку літ. "А-1"; літ. 3-1 площею 16,4 кв. м.; літ. 3-2 площею 21,2 кв. м.; літ. 3-3 площею 12,5 кв. м.; літ. 3-4 площею 19,6 кв.м.; літ. 3-5 площею 8,5 кв.м.; літ. 3-6 площею 5,5 кв.м. в житловому будинку літ. "Е-1"; вбиральню літ. " Г"; погріб літ. "Ж"; вигрібну яму літ. "О"; хвіртку № 4; огорожу № 6; огорожу № 9, та № 10, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1,

4 . припинити право спільної часткової власності в домоволодінні АДРЕСА_1,

5. виділити в спільне користування ОСОБА_1 та ОСОБА_2 земельну ділянку площею 598,615 кв.м, що відповідає 1/2 частині, за адресою: АДРЕСА_1 .

6. межу користування земельною ділянкою у домоволодінні визначити згідно з варіантом судової будівельно-технічної експертизи ХНДІСЕ ім. М. С. Бокаріуса № 3592/19905/19906 від 30 жовтня 2017 року, яка вказана червоним кольором додатку № 2 до експертизи та проходить через земельну ділянку наступним способом:

- по лінії розподілу житлового будинку літ. "А-1" та прибудови літ "а";

- від стіни прибудови літ. "а" відрізок довжиною 5,51 до крапки А, яка знаходиться на відстані 2,00 метрів від кута житлового будинку літ. "Е-1";

- по прямій відрізок довжиною 13,82 м. на відстані 2,00 метрів від житлового будинку літ. "Е-1";

- поворот праворуч відрізок довжиною 38,71 м, що розділяє тильну сторону земельної ділянки на відрізок 10,78 м. та 6,72 м.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Комінтернівського районного суду міста Харкова від 23 липня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відмовлено.

Суд зазначив, що згідно з витягом з Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна домоволодіння АДРЕСА_1 станом на 06 квітня 2017 року за вказаною адресою розташовані самовільно збудовані: житловий будинок літ. "Е-1" (загальною площею 69,7 кв.м., житловою площею 32,1 кв. м.), прибудова літ. "е" (загальною площею 14 кв. м.), сарай літ. "Н", погріб літ. "Ж" і літ. "П", загальною вартістю 335 774 грн.

У зв`язку з наведеним самочинно збудоване нерухоме майно не є об`єктом права власності, а тому не може бути предметом поділу (виділу) згідно з нормами статей 364, 367 ЦК України.

Інші вимоги є похідними, тому задоволенню також не підлягають.

Короткий зміст постанов суду апеляційної інстанції

Постановою Харківського апеляційного суду від 16 січня 2019 року рішення Комінтернівського районного суду міста Харкова від 23 липня 2018 року скасовано та ухвалено нове рішення про задоволення позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Перерозподілено частки у праві спільної часткової власності співвласників у житловому будинку з надвірними будівлями АДРЕСА_1 .

Визнано за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право власності на 71/100 частин будинковолодіння АДРЕСА_1 .

Визнано за ОСОБА_3 29/100 частин будинковолодіння АДРЕСА_1 .

Виділено в натурі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в спільну сумісну власність 71/100 частин будинковолодіння АДРЕСА_1, а саме: в житловому будинку літ. "А-1" приміщення літ. 1-3 площею 9,4 кв. м. та літ. 1-4 площею 13,2 кв. м.; кухню літ. 1-1 площею 10,4 кв. м. та тамбур літ. 1 площею 2,5 кв. м.; житловий будинок літ. "Е-1" з приміщеннями коридору літ. 3-1 площею 16,4 кв. м.; кухні літ. 3-2 площею 21,2 кв. м.; житлових кімнат літ. 3-3 площею 12,5 кв. м. та літ. 3-4 площею 19,6 кв. м.; підсобних приміщень літ. 3-5 площею 8,5 кв. м. та літ. 3-6 площею 5,5 кв. м.; надвірні споруди: вбиральню літ. "Г", погріб літ. "Ж", вигрібну яму літ. "О", хвіртку № 4, огорожі № 6, № 9, № 10. Визнано за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право спільної сумісної власності на ці житлові кімнати та надвірні споруди.

Припинено право спільної часткової власності на ј частини будинку АДРЕСА_1, що належать ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Виділено в спільне користування позивачам земельну ділянку площею 598,615 кв. м.

Границя між земельними ділянками співвласників проходить у наступний спосіб: по лінії розподілу житлового будинку літ. "А-1" та прибудови літ. "а"; від стіни прибудови літ. "а" відрізок довжиною 5,51 м. до крапки А, яка знаходиться на відстані 2,00 м. від кута житлового будинку літ. "Е-1"; по прямій відрізок довжиною 13,82 м.; поворот праворуч відрізок довжиною 38,71 м., що розділяє тильну сторону земельної ділянки на відрізки 10,78 м. та 6,72 м.

Границя по варіанту порядку користування земельною ділянкою вказана червоним кольором в додатку № 2 Висновку судової будівельно-технічної експертизи № 3592/19905/19906, складеного 30 жовтня 2017 року експертами Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. засл. проф. М. С. Бокаріуса.

При задоволенні позову суд апеляційної інстанції виходив із доведеності позовних вимог.

Суд указав, що з часу укладання договору про порядок користування будинком та земельною ділянкою від 31 травня 1949 року до проведення експертизи за вказаною адресою частина будівель та споруд, що входили в спільну сумісну власність, зруйнована, змінився склад співвласників та добудовано будівлі і споруди, які є особисто зведеними (зокрема, особисто зведеними ОСОБА_5 є житловий будинок літ. "Е-1", який введено в експлуатацію, та частина житлового будинку літ. "А-1").

Додатковою постановою Харківського апеляційного суду від 23 січня 2019 року стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати в загальному розмірі 7 343 грн 62 коп.

У зв`язку із задоволенням позовних вимог відповідно до статті 141 ЦПК України суд стягнув судові витрати з відповідача.

Короткий зміст касаційної скарги

У лютому 2019 року до суду касаційної інстанції від представника ОСОБА_3 надійшла касаційна скарга, у якій він, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 28 березня 2020 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано її матеріали з суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 13 березня 2020 року справу призначено до судового розгляду у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у складі колегії із п`яти суддів.

Аргументи учасників справи

Доводи касаційної скарги

Представник ОСОБА_3 зазначає, що при апеляційному перегляді справи суд апеляційної інстанції не звернув увагу на такі обставини.

Згідно з договором дарування від 09 листопада 2016 року ОСОБА_6 передала, а ОСОБА_5 прийняв у власність дарунок - 1/4 частку житлових будинків: літ. "А-1" та літ. "Е- 1" з надвірними будівлями. У договорі зазначено, що вказані об`єкти нерухомості належать ОСОБА_6 на підставі свідоцтва про право на спадщину, виданого Третьою Харківською державною нотаріальною конторою 07 квітня 1949 року, зареєстрованого у Інвентарбюро 08 квітня 1949 року.

Проте суд апеляційної інстанції не дослідив, яким чином свідоцтво про право на спадщину від 1949 року може підтверджувати право власності на об`єкт, побудований у 1992 році, а саме житловий будинок літ. "Е-1". Більше того, декларація про введення об`єкта в експлуатацію датована 04 квітня 2016 року, тобто раніше цієї дати право власності на житловий будинок літ. "Е-1" не могло виникнути.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 06 квітня 2017 року житловий будинок літ "Е-1", прибудова літ. "е", сарай літ "Н", погріб літ "Ж" і літ. "П" - загальною вартістю 335 774 грн, є самовільно побудованими.

Таким чином, в матеріалах справи відсутні достатні та належні докази реєстрації права власності за ОСОБА_6 та ОСОБА_5 права власності на вищевказані об`єкти.

Декларація про готовність до експлуатації об`єкта, замовлена ОСОБА_5, зареєстрована 04 квітня 2016 року, а у листопаді 2016 року вже ОСОБА_6 подарувала ОСОБА_5 житловий будинок літ. "Е-1" з надвірними спорудами, що вочевидь суперечить фактичним обставинам справи.

Площа житлового будинку літ. Е-1, зазначена у витягах із ДРРПНМ, відрізняється від площі, вказаної у декларації про готовність до експлуатації об`єкта.

Суд апеляційної інстанції усупереч положенням процесуального права прийняв декларацію про готовність до експлуатації об`єкта в якості доказу, не зважаючи на те, що він поданий на стадії апеляційного провадження без поважних причин.

Короткий зміст відзиву

Від ОСОБА_1 та ОСОБА_2 надійшов відзив і пояснення, у яких вони просять касаційну скаргу залишити без задоволення.

Обставини справи

Суди встановили, що співвласниками житлового будинку літ. А-1 на АДРЕСА_1 на момент подання позову були: ОСОБА_5, якому належала ј частина цього будинковолодіння; ОСОБА_6, якій належала ј частина будинковолодіння; ОСОБА_3, якій належить Ѕ частина домоволодіння на підставі договору купівлі-продажу від 23 серпня 2012 року.

09 листопада 2016 року укладено договір дарування житлового будинку, згідно з умовами якого ОСОБА_6 передала, а ОСОБА_5 прийняв у власність дарунок - ј частку житлових будинків: літ. "А-1" загальною площею 71,6 кв. м., житловою площею 26,7 кв. м. та літ. "Е-1" загальною площею 83,7 кв. м., житловою площею 32,1 кв. м., з надвірними будівлями за вказаною адресою. Договір посвідчено приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Корнійчук О. В. за реєстровим номером 7198.

17 лютого 2017 року ОСОБА_5 та ОСОБА_2, ОСОБА_1 уклали договір дарування будинку, відповідно до умов якого ОСОБА_5 передав у дар Ѕ частку, а ОСОБА_2 та ОСОБА_1 безоплатно прийняли у власність по ј частці кожний житлові будинки: літ. А-1, житловою площею 26,7 кв. м., загальною площею 71,6 кв. м., та літ. Е-1, житловою площею 32,1 кв. м., загальною площею 83,7 кв. м., з надвірними будівлями, що розташовані за зазначеною адресою. Договір посвідчено приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Харченко І. А. за реєстровим номером 350.

На даний час спірне домоволодіння складається з двох окремих домоволодінь, розташованих на земельній ділянці площею 1 194 кв. м.

У період із 1948 року до 2016 року співвласниками проводилось будівництво житлових будинків та прибудинкових будівель і споруд.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 03 липня 2016 року на АДРЕСА_1 розташовані житловий будинок літ. "А-1" з надвірними будівлями та спорудами загальною площею 71,6 кв. м, житловою площею 26,7 кв. м, а також самовільно побудовані: житловий будинок літ. "Е-1" загальною площею 83,7 кв. м, житловою площею 32,1 кв. м, прибудова літ. "е" площею 14 кв. м, сарай літ. "Н", погріб літ. "Ж" і літ. "П".

Згідно з витягом із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 06 квітня 2017 року житловий будинок літ. "Е-1" загальною площею 83,7 кв. м, житловою площею 32,1 кв. м визначений як об`єкт права спільної часткової власності ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (по ј частці).

Відповідно до декларації про готовність до експлуатації об`єкта, який належить до І-ІІІ категорії складності, - житловий будинок літ. "Е-1" на АДРЕСА_1, від 04 квітня 2016 року загальна площа будівлі становить 78,2 кв. м готовий до експлуатації.

Згідно з довідкою КП "ХМБТІ" від 28 листопада 2016 року № 1013555 погріб літ. "Ж", погріб літ. "П", розташовані під житловим будинком літ. "Е-1" АДРЕСА_1, введеного до експлуатації Декларацією про готовність об`єкта № ХК 142160940028 від 04 квітня 2016 року, та сарай літ. "Н" побудовані у 1992 році.

30 жовтня 2017 року ХНДІСЕ ім. Бокаріуса складено висновок судової будівельно-технічної експертизи № 3592/19905/19906 щодо порядку користування земельною ділянкою; запропоновано два варіанти розподілу.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) , Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

При задоволенні позову суд апеляційної інстанції виходив із того, що з часу укладання договору про порядок користування будинком та земельною ділянкою від 31 травня 1949 року до проведення експертизи за вказаною адресою частина будівель та споруд, що входили в спільну сумісну власність, зруйнована, змінився склад співвласників та добудовано будівлі і споруди, які є особисто зведеними (зокрема, особисто зведеними ОСОБА_5 є житловий будинок літ. "Е-1", який введено в експлуатацію, та частина житлового будинку літ. "А-1"), що є підставою для перерозподілу часток у праві спільної часткової власності, виділення в натурі частин будинковолодіння та земельної ділянки.

Колегія не погоджується з висновком суду апеляційної інстанції з таких підстав.

Згідно зі статтею 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.

Відповідно до частини третьої статті 357 ЦК України співвласник має право на відповідне збільшення своєї частки у праві спільної часткової власності, якщо поліпшення спільного майна, які не можна відокремити, зроблені ним своїм коштом за згодою всіх співвласників, з додержанням встановленого порядку використання спільного майна.

У постанові Верховного Суду України від 04 грудня 2013 року у справі № 6-130цс13 зроблено висновок, що "за змістом статей 316, 317 ЦК України право власності - це право особи володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном на свій розсуд, але у межах, передбачених законом, здійснення особою самочинного будівництва відповідно до частини другої статті 376 ЦК України не породжує в неї права власності на таке майно. Отже, самочинно збудоване нерухоме майно не є об`єктом права власності, а тому не може бути предметом поділу (виділу) згідно з нормами статей 364, 367 ЦК України.".

Апеляційний суд зазначених норм матеріального права не врахував, не дослідив, чи дотримались позивачі всіх необхідних умов при здійсненні поліпшень, не з`ясував правового режиму добудованих та переобладнаних об`єктів та чи можуть вони вважатися поліпшеннями у розумінні статті 357 ЦК України, унаслідок чого передчасно задовольнив позов.

Крім того, при апеляційному перегляді справи мали місце порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення спору.

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Мотивувальна частина постанови суду апеляційної інстанції повинна містити: встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини, а також обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначені відповідно до них правовідносин; мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу; зазначення про те, чи були і ким порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси, за захистом яких особа звернулася до суду (стаття 382 ЦПК України).

При зверненні до суду позивачі посилалися на те, що існує необхідність у перерозподілі часток у праві спільної часткової власності на об`єкти нерухомості на АДРЕСА_1 у зв`язку добудовою житлового будинку літ. "Е-1" загальною площею 83,7 кв. м, прибудови літ. "е" площею 14,0 кв. м., сарай літ. "Н", погріб літ. "Ж" і літ. "П".

Апеляційний суд вважав доведеним факт набуття позивачами права власності на будинок літ. "Е-1" з урахуванням відомостей, які містяться у декларації про готовність до експлуатації об`єкта від 04 квітня 2017 року, а також витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 06 квітня 2017 року.

Проте такі висновки є також передчасними.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 03 липня 2016 року, який був приєднаний до позовної заяви, на АДРЕСА_1 розташовані житловий будинок літ. "А-1" з надвірними будівлями та спорудами загальною площею 71,6 кв. м, житловою площею 26,7 кв. м, а також самовільно побудовані: житловий будинок літ. "Е-1" загальною площею 83,7 кв. м, житловою площею 32,1 кв. м, прибудова літ. "е" площею 14 кв. м, сарай літ. Н, погріб літ. "Ж" і літ. "П".

Разом із тим відповідно до даних із декларації про готовність до експлуатації об`єкта, який належить до І-ІІІ категорії складності, - житлового будинку літ. "Е-1" на АДРЕСА_1, від 04 квітня 2016 року загальна площа будівлі становить 78,2 кв. м.

При апеляційному перегляді справи суд апеляційної інстанції усупереч нормам процесуального права не встановив усіх фактичних обставин справи, які мають значення для правильного вирішення справи, не надав належну оцінку усім доказам у сукупності та окремо кожному, не з`ясував причин наявності протиріч у відомостях про загальну площу житлового будинку літ. "Е-1" (матеріали справи не містять документу, який би підтверджував факт введення житлового будинку літ. "Е-1" площею 83,7 кв. м в експлуатацію), внаслідок чого зробив помилковий висновок про задоволення позову.

У силу вимог статті 400 ЦПК України (в редакції станом на 07 лютого 2020 року) суд касаційної інстанції позбавлений можливості встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Висновок за наслідками розгляду касаційної скарги

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, постанови апеляційного суду - скасуванню з переданням справи на новий апеляційний розгляд.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 (в редакції станом на 07 лютого 2020 року) ЦПК України (1618-15) , Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_3, подану представником ОСОБА_4, задовольнити частково.

Постанову Харківського апеляційного суду від 16 січня 2019 року та додаткову постанову Харківського апеляційного суду від 23 січня 2019 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції постанова Харківського апеляційного суду від 16 січня 2019 року та додаткова постанова Харківського апеляційного суду від 23 січня 2019 року втрачають законну силу.