розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області на рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 24 червня 2019 року у складі судді Воронкова Д. В. та постанову Донецького апеляційного суду від 25 вересня 2019 року у складі колегії суддів: Мальованого Ю. М., Агєєва О. В., Космачевської Т. В.,

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2018 року Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області (далі - ТУ ДСА України в Донецькій області) звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про зобов`язання звільнити житлове приміщення.

Позовна заява мотивована тим, що постановою Верховної Ради України від 21 жовтня 2004 № 2107-ІV "Про обрання суддів" (2107-15) ОСОБА_1 було обрано на посаду судді Слов`янського міськрайонного суду Донецької області.

15 грудня 2006 року ТУ ДСА України в Донецькій області було придбано двокімнатну квартиру АДРЕСА_1, яка відповідно до пункту 7 Порядку забезпечення житлом суддів Апеляційного суду України, апеляційних і місцевих судів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2005 № 707 (707-2005-п) , була передана ОСОБА_1 у безоплатне користування на підставі договору позички від 07 лютого 2007 № 2. Постановою Верховної Ради України від 08 вересня 2016 року № 1515-VIII"Про звільнення суддів" (1515-19) ОСОБА_1 було звільнено з посади судді Слов`янського міськрайонного суду Донецької області у зв`язку з поданням заяви про відставку.

Зазначена квартира належить державі в особі ТУ ДСА України в Донецькій області і відчужена не була, однак ОСОБА_1, незважаючи на звільнення з посади судді Слов`янського міськрайонного суду Донецької області, квартиру не звільнив і продовжує нею користуватися.

ТУ ДСА України в Донецькій області неодноразово зверталося до ОСОБА_1 з вимогою про звільнення наданої йому квартири для подальшого її використання за необхідністю в установленому порядку. Незважаючи на це, ОСОБА_1 займану квартиру не звільнив, повідомивши, що він бажає її придбати зі знижкою 50 відсотків від її вартості згідно з договором позички.

На підставі вказаного ТУ ДСА України в Донецькій області просило суд зобов`язати ОСОБА_1 звільнити квартиру АДРЕСА_1 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 24 червня 2019 року у задоволенні позову ТУ ДСА України в Донецькій областівідмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що укладений між сторонами в 2007 році договір позички не суперечив діючому на той час законодавству, був укладений на забезпечення конституційних гарантій принципу незалежності суддів. Дійсність вказаного договору сторонами не оспорювалася, зміни до договору не вносилися. Крім того, позивачем не заперечується ані строк дії договору, ані статус відповідача на час укладення договору позички, так і на час розгляду справи. При цьому посилання позивача щодо втрати чинності Порядком забезпечення житлом суддів з 01 січня 2011 року та відсутності процедури врегулювання питання порядку забезпечення суддів (у тому числі суддів у відставці) житлом, оскільки саме держава не виконала свій обов`язок запровадити чітку процедуру врегулювання цього питання, що сприяло б юридичній визначеності у спірних правовідносинах. Таким чином, відповідач не повинен нести негативні наслідки вказаної бездіяльності.

Крім того, згідно з Положенням про порядок надання службового житла й користування ним суддями, працівниками Державної судової адміністрації України та територіальних управлінь Державної судової адміністрації України, затвердженим наказом Голови ДСА України від 22 грудня 2017 року № 1122, не можуть бути виселені із службового жилого приміщення без надання іншого жилого приміщення особи, зазначені у статті 125 ЖК Української РСР, тобто особи, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації, що надали їм службове жиле приміщення не менш десяти років.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Донецького апеляційного суду від 25 вересня 2019 року апеляційну скаргу ТУ ДСА України в Донецькій області задоволено частково.

Виключено з мотивувальної частини рішення суду наступні абзаци:

"Крім того, позиція ТУ ДСА України в Донецькій області про те, що діючим законодавством не передбачено можливості забезпечення суддів у відставці житлом, в тому числі службовим, суперечить Положенню про порядок надання службового житла й користування ним суддями, працівниками апаратів судів, працівниками Державної судової адміністрації України та територіальних управлінь Державної судової адміністрації України, затвердженому наказом Голови ДСА України від 22 грудня 2017 № 1122, пунктом 3 Розділу VI якого передбачено, що не можуть бути виселені із службового жилого приміщення без надання іншого жилого приміщення особи, зазначені у статті 125 ЖК Української РСР.

Відповідна норма ЖК Української РСР до категорії таких осіб відносить осіб, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації, що надали їм службове жиле приміщення, не менш як десять років.".

В іншій частині рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 24 червня 2019 року залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необґрунтованість позовних вимог та відмовив ТУ ДСА України в Донецькій області у задоволенні позовних вимог про зобов`язання ОСОБА_1 звільнити жиле приміщення.

Разом з тим, оскільки спірна квартира на момент передачі її у користування не мала статусу службової, то висновок суду про неможливість виселення відповідача із службового жилого приміщення з посиланням на Положення про порядок надання службового житла й користування ним суддями, працівниками апаратів судів, працівниками Державної судової адміністрації України та територіальних управлінь Державної судової адміністрації України та статті 125 ЖК Української РСР не може вважатися законним і обґрунтованим і підлягає виключенню з мотивувальної частини рішення.

Короткий зміст вимог касаційних скарг

У касаційній скарзі ТУ ДСА України в Донецькій області, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить судові рішення скасувати і ухвалити нове судове рішення про задоволення позову ТУ ДСА України в Донецькій області.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі судді касаційного цивільного суду від 06 листопада 2019 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2020 року справу призначено до розгляду у складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, суди першої та апеляційної інстанцій не врахували, що на час укладання договору позички процедура забезпечення суддів місцевих судів благоустроєним житлом визначалася Порядком забезпечення житлом суддів Апеляційного суду України, апеляційних і місцевих судів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2005 року № 707 (707-2005-п) . Постановою Верховної Ради України від 08 вересня 2016 року № 1515-VIII (1515-19) ОСОБА_1 було звільнено з посади судді Слов`янського міськрайонного суду Донецької області у зв`язку з поданням заяви про відставку. Відповідач перебував не посаді судді більше 10 років, що згідно норм Порядку надавало йому право на придбання квартири. Однак, вказаний Порядок втратив чинність 01 січня 2011 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 01 грудня 2010 року № 1097 "Про внесення змін до актів Кабінету Міністрів України з питань діяльності судів та визнання такими, що втратили чинність, деяких актів Кабінету Міністрів України" (1097-2010-п) , що виключає можливість реалізації пункту 3.1 договору позички.

Разом з тим, порядок (механізм) реалізації такого права, а саме придбання наймачем державного майна, не було розроблено відповідним органом державної влади у нормативному акті, який би визначив процедуру відчуження житла балансоутримувачем на користь суддів. Оскільки спірне житлове приміщення було передано у користування судді відповідно до норм вказаного Порядку, який втратив чинність, ТУ ДСА України в Донецькій області не вбачає законних підстав для відчуження нерухомого майна. Оскільки спірна квартира була передана у користування відповідачеві саме у зв`язку з призначенням на посаду судді, то після його звільнення передана йому квартира підлягала поверненню ТУ ДСА України в Донецькій області.

Крім того, суди формально підходять до тлумачення і виконання положень договору позички і не зважають на дійсну мету цього правочину, а саме забезпечення працюючого судді належними побутовими умовами при здійсненні своїх повноважень.

Доводи особи, яка подала заперечення на касаційну скаргу

У грудні 2019 року ОСОБА_1 подав відзив на касаційну скаргу, вказуючи на те, що підстав для скасування оскаржуваних судових рішень немає, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують і не свідчать про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права або порушення норм процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

' 'p' Постановою Верховної Ради України від 21 жовтня 2004 № 2107-ІV "Про обрання суддів" (2107-15) ОСОБА_1 було обрано на посаду судді Слов`янського міськрайонного суду Донецької області.

Відповідно до договору купівлі-продажу квартири від 15 грудня 2006 року, посвідченого приватним нотаріусом Слов`янського міського нотаріального округу Панченко А. В. та зареєстрованого у реєстрі за № 3269, ТУ ДСА України в Донецькій області придбало двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 .

Згідно з довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, квартира АДРЕСА_1 належить на праві власності ТУ ДСА України в Донецькій області, реєстраційний номер майна 13719815.

07 лютого 2007 року між ТУ ДСА України в Донецькій області і ОСОБА_1 було укладено договір позички, за умовами якого ТУ ДСА України в Донецькій області передав у безоплатне користування ОСОБА_1 (користувачу) квартиру АДРЕСА_1 .

У пункті 3.1.1 вказаного договору сторонами погоджено, що користувач має право придбати квартиру, яка є предметом цього договору, зі знижкою його вартості на 50 відсотків, за умови перебування на посаді судді не менше десяти років.

Згідно з пунктом 4.1 договору позички цей договір діє з моменту його підписання і є чинним поки користувач має статус судді (судді у відставці).

' 'p' Постановою Верховної Ради України від 08 вересня 2016 року № 1515-VIII"Про звільнення суддів" (1515-19) ОСОБА_1 було звільнено з посади судді Слов`янського міськрайонного суду Донецької області у зв`язку з поданням заяви про відставку.

08 травня 2018 року ТУ ДСА України в Донецькій області направило ОСОБА_1 лист щодо вирішення питання стосовно передання квартири територіальному управлінню для подальшого використання за призначенням, оскільки вона має бути повернута після звільнення ОСОБА_1 з посади судді.

У відповідь ОСОБА_1 направив ТУ ДСА України в Донецькій області лист з проханням вирішити питання про продаж йому квартири АДРЕСА_1, зі знижкою 50 відсотків, як це передбачено пунктом 3.1.1 договору позички від 07 лютого 2007 року.

Листом від 06 червня 2018 року ТУ ДСА України в Донецькій області відмовило ОСОБА_1 у придбанні квартири зі знижкою, оскільки на час укладання договору позички був чинним і діяв Порядок забезпечення житлом суддів Апеляційного суду України, апеляційних і місцевих судів, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України № 707 від 03 серпня 2005 року (707-2005-п) , який на теперішній час втратив чинність. Таким чином, ТУ ДСА України в Донецькій області не має можливості і правових підстав для відчуження і укладання договору купівлі-продажу квартири, переданої у користування ОСОБА_1 .

Рішенням Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 26 лютого 2019 року, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного суду від 16 травня 2019 року, задоволено позов ОСОБА_1 та зобов`язано ТУ ДСА України в Донецькій області виконати умови пункту 3.1 договору позички від 07 лютого 2007 року № 2 та продати ОСОБА_1 спірну квартиру зі знижкою 50 відсотків.

Рішенням виконавчого комітету Слов`янської міської ради від 19 вересня 2018 року № 681 "Про розгляд житлових питань" квартиру АДРЕСА_1, яка перебуває у власності ТУ ДСА України в Донецькій області, включено до числа службових жилих приміщень.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) , Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) , Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги ТУ ДСА України в Донецькій області здійснюється Верховним Судом у порядку та за правилами ЦПК (1618-15) України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ТУ ДСА України в Донецькій області підлягає залишенню без задоволення.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що оскаржувані рішення суду першої інстанції у незміненій частині та постанова суду апеляційної інстанції є законними і обґрунтованими та підстав для їх скасування немає.

У частині першій статті 126 Конституції України визначено, що незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України.

Статтею 44 Закону України "Про статус суддів" від 15 грудня 1992 року (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що не пізніш як через шість місяців після обрання суддя Конституційного Суду, Верховного Суду або вищого спеціалізованого суду, який потребує поліпшення житлових умов, забезпечується благоустроєним житлом у вигляді окремої квартири або будинку Кабінетом Міністрів України, а суддя іншого суду - відповідними місцевими органами державної виконавчої влади за місцезнаходженням суду. У разі незабезпечення судді благоустроєним житлом у зазначені строки суд за рахунок державного бюджету може придбати квартиру або будинок за ринковими цінами і передати їх у користування судді. Порядок фінансування судів для цієї мети, а також порядок розрахунків з державним бюджетом органу державної виконавчої влади, який своєчасно не надав судді житло, визначається Кабінетом Міністрів України.

Судді мають право на придбання на пільгових умовах жилих приміщень комунального фонду та приміщень, наданих їм в користування в порядку, передбаченому частиною сьомою цієї статті, зі знижкою на 50 відсотків їх вартості та на одержання кредитів на індивідуальне і кооперативне житлове будівництво з погашенням наданої позики за рахунок відповідних бюджетів за умови тривалості роботи на посаді судді не менше десяти років.

На виконання вказаних положень Закону України "Про статус суддів" (2862-12) постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2005 року № 707 (707-2005-п) було затверджено Порядок забезпечення житлом суддів Апеляційного суду України, апеляційних і місцевих судів (далі - Порядок), який на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 01 грудня 2010 року №1097 "Про внесення змін до актів Кабінету Міністрів України з питань діяльності судів та визнання такими, що втратили чинність, деяких актів Кабінету Міністрів України" (1097-2010-п) втратив чинність 01 січня 2011 року.

У пункті 7 Порядку було передбачено, що у разі коли місцевий орган виконавчої влади або Міноборони у шестимісячний строк не забезпечили житлом суддю, який потребує поліпшення житлових умов, суд на підставі його заяви, за погодженням з Державною судовою адміністрацією або її територіальним управлінням (стосовно судді місцевого суду), може прийняти рішення про придбання житла за рахунок коштів державного бюджету та передачу його у користування судді.

Згідно з пунктом 10 Порядку судді мають право на придбання житла, наданого їм у користування, із знижкою його вартості на 50 відсотків, за умови перебування на посаді не менш як 10 років.

Таким чином, саме на виконання вимог зазначеного Закону України "Про статус суддів" (2862-12) та Порядку ТУ ДСА України в Донецькій області придбало житло для забезпечення судді та 07 лютого 2007 року на підставі договору позички передало його у безоплатне користування відповідача.

У пунктах 3.1.1, 4.1 вказаного договору сторонами погоджено, що користувач має право придбати квартиру, яка є предметом цього договору, зі знижкою його вартості на 50 відсотків, за умови перебування на посаді судді не менше десяти років. Цей договір діє з моменту його підписання і є чинним поки користувач має статус судді (судді у відставці).

Судом установлено, що постановою Верховної Ради України від 21 жовтня 2004 № 2107-ІV "Про обрання суддів" (2107-15) ОСОБА_1 було обрано на посаду судді Слов`янського міськрайонного суду Донецької області, а постановою Верховної Ради України від 08 вересня 2016 року № 1515-VIII "Про звільнення суддів" (1515-19) ОСОБА_1 звільнено з посади судді Слов`янського міськрайонного суду Донецької області у зв`язку з поданням заяви про відставку.

Таким чином, на посаді судді ОСОБА_1 перебував більше 10 років та після звільнення має статус судді у відставці.

Верховний Суд погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність правових підстав для зобов`язання відповідача звільнити житлове приміщення з огляду на наступне.

Так, правовідносини між сторонами виникли на підставі і на виконання вимог Конституції України (254к/96-ВР) та Закону України "Про статус суддів" (2862-12) , за положеннями яких незалежність суддів є невід`ємним елементом їх статусу та професійної діяльності і пов`язана з принципом поділу державної влади та обумовлена необхідністю забезпечувати основи конституційного ладу, дотримання прав людини, гарантувати самостійність і незалежність судової влади.

Визначені Конституцією і Законами України гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом.

Такими гарантіями, зокрема, є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці.

Право судді у відставці на грошове утримання та відповідні соціальні гарантії є запорукою належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості, не допускати вплив або втручання у здійснення правосуддя.

У постанові від 16 листопада 2015 року у справі № 21-635а15 Верховний Суд України дійшов висновку, що статус судді та його елементи, зокрема, матеріальне забезпечення судді після припинення його повноважень, є не особистим привілеєм, а засобом забезпечення незалежності працюючих суддів і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя.

Узагальнюючи вказане, конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень, так і в майбутньому - у зв`язку з досягненням відповідного віку чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці.

Таким чином, доводи касаційної скарги про те, що житло надавалось відповідачу у зв`язку з виконанням обов`язків судді, але на даний час діюче законодавство не передбачає можливості забезпечення суддів у відставці житлом, у тому числі і службовим, є необґрунтованими.

У статті 48 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначено, що незалежність судді забезпечується належним матеріальним та соціальним забезпеченням судді. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу визначених Конституцією України (254к/96-ВР) гарантій незалежності судді.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (рішення ЄСПЛ у справах "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (PincovdandPine v. The Czech Republic), "Ґаші проти Хорватії" (Gashiv. Croatia), "Трго проти Хорватії" (Trgo v. Croatia)).

Оскільки саме держава не виконала свій обов`язок запровадити чітку процедуру врегулювання питання порядку забезпечення суддів (втому числі суддів у відставці) житлом, що сприяло б юридичній визначеності у спірних правовідносинах, то позивач не повинен нести негативні наслідки вказаної бездіяльності і вони мають покладатися саме на державу.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20 березня 2018 року у справі №819/1249/17.

Таким чином, якщо сторони у договорі позички від 07 лютого 2007 року погодили, що цей договір діє з моменту його підписання і є чинним поки користувач має статус судді (судді у відставці), то з урахуванням принципу презумпції правомірності правочину відсутні підстави для відхилення від цих положень правочину.

Крім того, рішенням Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 26 лютого 2019 року, що набрало законної сили та має преюдиційне значення для розгляду цієї справи, позивача у цій справі було зобов`язано виконати умови пункту 3.1 договору позички від 07 лютого 2007 року № 2 та продати відповідачу у цій справі спірну квартиру зі знижкою 50 відсотків.

Отже, відсутні підстави для задоволення позову ТУ ДСА України в Донецькій області за наявності вищевказаного судового рішення та відсутності доказів його належного виконання.

При цьому доводи касаційної скарги не можуть бути підставою для скасування законного і обґрунтованого судового рішення, оскільки по своїй суті зводяться до незгоди з висновками суду попередньої інстанції щодо установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував.

У силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

З урахуванням того, що вказані доводи касаційної скарги є ідентичними доводам, яким судами була надана належна оцінка, Верховний Суд приходить до висновку про відсутність необхідності повторно відповідати на ті самі аргументи заявника. При цьому судом враховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Руїз Торія проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain, серія A, № 303-A, 29-30)). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому їх відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України необхідно залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.