Згідно з  наказом  по  підприємству  та колективним договором
мені було нараховано матеріальну допомогу до чергової відпустки  в
розмірі   середньомісячної  заробітної  плати  (600  грн.).  Я  її
одержала, а через місяць цей наказ було анульовано і видано новий,
за яким мені надано матеріальну допомогу не 600,  а 200 грн.  Нині
щомісяця з мене утримують по 100 грн.  на підставі наказу без моєї
згоди  та  заяви  на  утримання 400 грн.  (це не єдиний випадок на
нашому  підприємстві).  Причина  скасування  наказу,  за   словами
керівника,  -  немає  змоги платити матеріальну допомогу в розмірі
середньомісячної заробітної плати.  Чи мали право це зробити, якщо
гроші мені вже видано?
     Хто конкретно несе за це відповідальність і як мені повернути
гроші в разі, якщо було допущено порушення?
               К.Куйтуклу, с. Олександрівка Дніпропетровської обл.

     Частиною першою  ст.127  КЗпП України ( 322-08 ) передбачено,
що відрахування із заробітної плати можуть робити лише у випадках,
передбачених  законодавством України.  Власник не має права робити
відрахування,  якщо  для   цього   нема   підстави,   передбаченої
законодавством.  Підставою  для  відрахування не можуть бути норми
генеральної,  галузевої  та  регіональної  угод,   колективних   і
трудових договорів, інших угод між працівником і власником.

     Частиною другою  ст.127 КЗпП ( 322-08 ) передбачено вичерпний
перелік підстав,  що дають право власнику робити  відрахування  із
заробітної  плати  для  погашення  заборгованості працівника перед
підприємством, з яким він перебуває в трудових відносинах.

     Пунктом 1 частини другої  ст.127  КЗпП  України  (  322-08  )
встановлено,  що  відрахування із заробітної плати працівників для
покриття завданої шкоди підприємству,  установі,  організації,  де
вони  працюють,  можна робити за наказом (розпорядженням) власника
або уповноваженого ним органу для повернення  авансу,  виданого  в
рахунок  заробітної  плати;  для повернення сум,  зайво виплачених
унаслідок  лічильних  помилок;  для  повернення  невитраченого   і
своєчасно не поверненого авансу,  виданого на службове відрядження
або переведення до іншої місцевості; на господарські потреби, якщо
працівник    не    оспорює   підстав   і   розміру   відрахування.
Законодавством не передбачено інших  підстав  для  відрахувань  із
заробітної плати працівника.

     Отже, в  наведеному  випадку відрахування із заробітної плати
виплаченої матеріальної допомоги суперечить законодавству.

     Крім того,  неодмінною  умовою  для  такого наказу є те,  аби
працівник не оспорював підстав і розміру  відрахувань  та  аби  не
минув  термін  (один  місяць) з дня,  встановленого для повернення
авансу.

     Наказ про   відрахування   з  порушенням  зазначених  умов  є
незаконним.

     Згідно з п.2 постанови Пленуму Верховного  Суду  України  від
24.12.99 р. N 13 ( v0013700-99 ) "Про практику застосування судами
законодавства про оплату праці" і частиною  2  ст.124  Конституції
України (  254к/96-ВР  )  суди  вирішують  будь-які  індивідуальні
трудові  спори   щодо   оплати   праці   за   вибором   працівника
безпосередньо   або  після  попереднього  розгляду  в  Комісії  по
трудових спорах.  Пунктом 6 зазначеної постанови  передбачено,  що
матеріальна допомога належить до заробітної плати.

     Відповідно до частини другої ст.233 КЗпП України ( 322-08 ) в
разі порушення законодавства про оплату праці працівник має  право
звернутися   до   суду  з  позовом  про  стягнення  належної  йому
заробітної плати без обмеження будь-яким терміном.

     На запитання наших дописувачів відповідає державний інспектор
праці Державного департаменту нагляду за додержанням законодавства
про  працю  Міністерства  праці  та  соціальної  політики  України
Н.ІЛЛЄНКО