розглянув в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" на ухвалу Київського апеляційного суду від 16 січня 2019 року у складі судді Мазурик О. Ф.,

учасники справи:

позивач - публічне акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк",

відповідач - ОСОБА_1,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2018 року публічне акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Позов мотивовано тим, що 22 жовтня 2013 року між публічним акціонерним товариством комерційним банком "Приватбанк" (далі - ПАТ КБ "Приватбанк") та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № б/н, за умовами якого остання отримала кредит в розмірі 3 000,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 30,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Відповідач умови кредитного договору не виконувала належним чином, внаслідок чого станом на 30 квітня 2018 року утворилася заборгованість у розмірі 116 172,59 грн.

Посилаючись на вказані обставини ПАТ КБ "Приватбанк" просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № б/н від 22 жовтня 2013 року в сумі 116 172,59 грн, яка складається: із заборгованості за кредитом - 2 998,40 грн, заборгованості за процентами за користування кредитом - 108 038,13 грн, пені та комісії - 5 136,06 грн та судовий збір у розмірі 1 762,00 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 06 листопада 2018 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції у грудні 2018 року АТ КБ "Приватбанк" подано апеляційну скаргу, яка підписана його представником за довіреністю Литвиненко О. Л .

Ухвалою Київського апеляційного суду від 19 грудня 2018 року апеляційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення її недоліків, а саме: надання доказів на підтвердження адвокатської діяльності представника Литвиненко О. Л., яким підписано та подано апеляційну скаргу.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Ухвалою Київського апеляційного суду від 16 січня 2019 року апеляційну скаргу Литвиненко О. Л., яка діє в інтересах АТ КБ "Приватбанк", на рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 06 листопада 2018 року визнано неподаною та повернуто особі, яка її подала.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що АТ КБ "Приватбанк" не виконано вимог ухвали про надання строку на усунення недоліків, зокрема, не надано доказів на підтвердження адвокатської діяльності представника, яким підписано та подано апеляційну скаргу. Апеляційну скаргу подано після набрання чинності Законом України "Про внесення змін щодо Конституції України (щодо правосуддя)" (1401-19) та підписано не керівником АТ КБ "Приватбанк", а Литвиненко О. Л., яка не є адвокатом, а тому відповідно до статті 131-2 Конституції України не уповноважена представляти інтереси банку.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі, поданій у лютому 2019 року до Верховного Суду, АТ КБ "Приватбанк" просить скасувати ухвалу апеляційного суду та передати справу до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що подана апеляційна скарга оформлена з дотриманням вимог, встановлених статтею 356 ЦПК України. Посилання апеляційного суду на необхідність надання Литвиненко О. Л. доказів на підтвердження того, що вона представляє інтереси АТ КБ "Приватбанк" як адвокат, не відповідають обставинам справи та вимогам цивільного процесуального законодавства України, зокрема, статтям 58, 60 та 274 ЦПК України. Висновок апеляційного суду про те, що вказана цивільна справа не є малозначною, належного правового обґрунтування не містить.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваних ухвал, обговоривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про задоволення касаційної скарги з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частина перша статті 129 Конституції України).

Частиною другою статті 15 ЦПК України передбачено, що представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частин другої, четвертої статті 131-2 Конституції України засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначаються законом. Законом можуть бути визначені винятки щодо представництва в суді у трудових спорах, спорах щодо захисту соціальних прав, щодо виборів та референдумів, у малозначних спорах, а також стосовно представництва малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.

Частиною першою, другою статті 60 ЦПК України передбачено, що представником у суді може бути адвокат або законний представник. Під час розгляду спорів, що виникають з трудових відносин, а також справ у малозначних спорах (малозначні справи) представником може бути особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність, за винятком осіб, визначених у статті 61 цього Кодексу.

Згідно із частиною шостою статті 19 ЦПК України (в редакції, чинній на час подання апеляційної скарги) малозначними справами є: справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справи ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Враховуючи, що положення статті 19 ЦПК України в структурі законодавчого акту розташовані серед Загальних положень цього Кодексу, суд вправі відносити справу до категорії малозначних на будь-якій стадії її розгляду. При цьому, за змістом правил пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України справи, зазначені в ньому, є малозначними в силу властивостей, притаманних такій справі, виходячи з ціни пред`явленого позову та його предмета.

Частиною четвертою статті 274 ЦПК України визначено перелік справ, які не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев`ята статті 19 ЦПК України).

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову визначається у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується, чи оспорюваною сумою за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Ціна позову у цій справі становить 116 172,59 грн, що станом на 01 січня 2018 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 762,00 грн x 100 = 176 200,00 грн).

Отже, зазначена справа є малозначною відповідно до закону.

За таких обставин висновок суду апеляційної інстанції про обов`язкову участь у справі адвоката, як представника ПАТ КБ "Приватбанк" є помилковим. Справа є малозначною, а тому представником банку може бути особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність.

Відповідно до частини четвертої статті 411 ЦПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущенні тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Таким чином, апеляційний суд допустив порушення норм процесуального права, яке призвело до обмеження права ПАТ КБ "Приватбанк" на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, висновок про відсутність у заявника права на апеляційне оскарження є неправильним, а тому ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню з направленням справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.