Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Сердюка В. В.,

учасники справи:

позивач - Одеська міська рада,

відповідач - ОСОБА_1,

треті особи: ОСОБА_2, приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Тітаренко Ольга Сергіївна, Третя Одеська державна нотаріальна контора,

позивач - ОСОБА_2,

відповідач - Одеська міська рада,

третя особа - ОСОБА_1,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Одеської міської ради на рішення Київського районного суду міста Одеси від 03 жовтня 2017 року в складі судді Калашнікової О. І. та постанову Апеляційного суду Одеської області

від 30 січня 2018 року в складі колегії суддів: Цюри Т. В., Сегеди С. М.,

Гірняк Л. А.,

Відповідно до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) , Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон № 460-IX) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2016 року Одеська міська рада звернулася до суду із заявою до ОСОБА_1 про визнання спадщини відумерлою.

У листопаді 2016 року Одеська міська рада звернулася до суду з уточненою позовною заявою до ОСОБА_1, треті особи: ОСОБА_2, приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Тітаренко О. С., Третя Одеська державна нотаріальна контора, про визнання спадщини відумерлою, визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину, витребування майна від добросовісного набувача.

Позовна заява Одеської міської ради мотивована тим, що

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3, після якої відкрилася спадщина на квартиру

Рішенням Апеляційного суду Одеської області від 27 травня 2015 року у справі № 520/10293/14-ц встановлено факт проживання ОСОБА_3 однією сім`єю без шлюбу з ОСОБА_2 з листопада 2007 року. На підставі вказаного судового рішення державним нотаріусом видано на ім`я

ОСОБА_2 свідоцтво про право на спадщину на квартиру

АДРЕСА_1 . ОСОБА_2 за договором купівлі-продажу від 15 жовтня 2015 року відчужив вищевказану квартиру на користь ОСОБА_1 .

У подальшому рішення Апеляційного суду Одеської області від 27 травня 2015 року у справі № 520/10293/14-ц скасовано, заяву ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю без шлюбу залишено без розгляду. Таким чином, свідоцтво про право на спадщину за законом, видане 31 липня 2015 року на ім`я ОСОБА_2 як спадкоємця після смерті

ОСОБА_3, є недійсним.

Враховуючи, що з часу смерті спадкодавця жодна особа, крім ОСОБА_2 із заявою до нотаріальної контори про вступ у спадщину не зверталася, у ОСОБА_3 відсутні спадкоємці за заповітом і за законом, то квартира АДРЕСА_1 є відумерлою спадщиною та власністю територіальної громади м. Одеси за заявою Одеської міської ради.

Оскільки спірне майно вибуло з володіння територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради поза її волею, квартира АДРЕСА_1 повинна бути витребувана з незаконного володіння ОСОБА_1 .

На підставі викладеного Одеська міська рада з урахуванням уточнених позовних вимог просила: визнати спадщину після смерті ОСОБА_3, що складається з квартири АДРЕСА_1, відумерлою; визнати свідоцтво про право на спадщину за законом, видане 31 липня 2015 року на ім`я ОСОБА_2, недійсним; витребувати квартиру з незаконного володіння ОСОБА_1 на користь територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради.

У лютому 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Одеської міської ради, третя особа - ОСОБА_1, про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу.

Позовна заява ОСОБА_2 мотивована тим, що він з листопада 2007 року проживав разом з ОСОБА_3 однією сім`єю до дня смерті останньої, тому має право на спадщину - квартиру АДРЕСА_1 .

Вказував, що рішення Апеляційного суду Одеської області від 27 травня

2015 року у справі № 520/10293/14-ц скасовано з процесуальних підстав, тому він має право звернутися до суду з цим позовом, який підтверджений доданими до нього документами. Зазначав, що є свідки, які можуть підтвердити факт його спільного проживання разом зі спадкодавцем.

На підставі викладеного ОСОБА_2 просив встановити факт проживання ОСОБА_3 однією сім`єю без шлюбу з ОСОБА_2 у квартирі АДРЕСА_1 з листопада 2007 року до дня смерті ОСОБА_3 - ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Київського районного суду міста Одеси від 03 жовтня 2017 року позов залишено без задоволення.

Позов ОСОБА_2 задоволено.

Встановлено факт проживання ОСОБА_3 однією сім`єю без шлюбу з ОСОБА_2 у квартирі АДРЕСА_1 з листопада 2007 року до дня смерті ОСОБА_3 - ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнуто з Одеської міської ради на користь ОСОБА_2 2 200 грн судового збору.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що зібраними у справі доказами та поясненнями свідків підтверджено факт проживання

ОСОБА_3 однією сім`єю без шлюбу з ОСОБА_2 у квартирі АДРЕСА_1 з листопада 2007 року до дня смерті ОСОБА_3

Спадщина, що відкрилась після смерті ОСОБА_3, в установленому законом порядку прийнята спадкоємцем четвертої черги, тому правові підстави визнавати спадщину після її смерті відумерлою відсутні.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Одеської області від 30 січня 2018 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, а також зазначив, що Одеська міська рада не була власником квартири

АДРЕСА_1 на час прийняття ОСОБА_2 спадщини після смерті ОСОБА_3 і на момент відчуження ОСОБА_2 цієї квартири, тому відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог органу місцевого самоврядування.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі Одеська міська рада просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду, ухвалити нове судове рішення про задоволення позову Одеської міської ради та відмову в задоволенні позову ОСОБА_2, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_2 не довів факту проживання разом зі спадкодавцем однією сім`єю без шлюбу у спірний період та факту прийняття спадщини, тому висновки судів ґрунтуються на припущеннях. Для підтвердження проживання однією сім`єю необхідно підтвердити факт спільного проживання, ведення спільного господарства зі спадкодавцем, наявність спільного бюджету, піклування та підтримку один одного морально і матеріально, проте докази на підтвердження вказаних обставин відсутні.

Суди залишили поза увагою, що судове рішення, яке стало підставою для набуття ОСОБА_2 права власності на квартиру АДРЕСА_1, скасоване, тому останній не мав права на спадкування вказаної квартири, отже свідоцтво право на спадщину є недійсним.

Після смерті ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 відкрилася спадщина на квартиру АДРЕСА_1, проте спадщину в установленому законом порядку ніхто не прийняв, тому Одеська міська рада відповідно до норм чинного законодавства звернулася до суду з позовом про визнання спадщини відумерлою та витребування спірної квартири.

Територіальна громада м. Одеси з часу відкриття спадщини набула речові права на відумерлу квартиру - право володіння та право користування нею і, відповідно, право на захист цих прав. Спірне майно вибуло з володіння територіальної громади м. Одеси поза її волею на підставі договору купівлі-продажу від 15 жовтня 2015 року, укладеному між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Доводи інших учасників справи

Інші учасники справи не скористалися своїми правами на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 22 серпня 2018 року відкрито касаційне провадження і витребувано цивільну справу.

01 жовтня 2018 року справу передано до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що ОСОБА_3 на праві власності належала квартира АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 10 червня 2004 року.

ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

ОСОБА_2 03 листопада 2014 року подав нотаріусу заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3, вказуючи, що він є спадкоємцем четвертої черги, оскільки з листопада 2007 року по день смерті проживав з ОСОБА_3 однією сім`єю без шлюбу, інші спадкоємці відсутні.

У 2014 році ОСОБА_2 звернувся до суду з вимогами про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка і жінки без шлюбу.

Рішенням Апеляційного суду Одеської області від 27 травня 2015 року у справі № 520/10293/14-ц вимоги ОСОБА_2 задоволено. Встановлено факт проживання ОСОБА_3 однією сім`єю без шлюбу з ОСОБА_2 з листопада 2007 року.

ОСОБА_2 31 липня 2015 року отримав свідоцтво про право на спадщину за законом.

Відповідно до договору купівлі-продажу від 15 жовтня 2015 року ОСОБА_2 продав ОСОБА_1 квартиру

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 лютого 2016 року рішення Апеляційного суду Одеської області від 27 травня 2015 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 25 травня 2016 року заяву ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу залишено без розгляду. Роз`яснено заявнику про його право на звернення з позовними вимогами з залученням всіх осіб.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що із заяви ОСОБА_2 про встановлення факту, що має юридичне значення та факту родинних відносин, вбачається спір про право, тому вказану заяву необхідно залишити без розгляду відповідно до частини четвертої статті 256 ЦПК України (в редакції, чинній на час вирішення справи № 520/10293/14-ц).

Суди також встановили, що зібраними у справі доказами та показаннями свідків підтверджено факт проживання ОСОБА_3 однією сім`єю без шлюбу з ОСОБА_2 у квартирі

АДРЕСА_1 з листопада 2007 року до дня смерті ОСОБА_3 .

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі в редакції, що діяла до набрання чинності Законом № 460-IX) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження

у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог

і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду відповідають.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

За змістом частин другої-четвертої статті 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Права члена сім`ї має одинока особа. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

При вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК України про те, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Зазначений п`ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю до набрання чинності цим Кодексом.

До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім`єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки, інші особи, які взяли до себе дитину як члена сім`ї, тощо.

Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї, крім власне факту спільного проживання, є ведення з спадкодавцем спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв`язку, установивши факт проживання ОСОБА_3 однією сім`єю без шлюбу з ОСОБА_2 у квартирі АДРЕСА_1 з листопада 2007 року до дня смерті ОСОБА_3, суди дійшли обґрунтованого висновку про задоволення позову ОСОБА_2 та відмову в задоволенні позовних вимог Одеської міської ради.

При цьому встановивши, що Одеська міська рада не набула права власності на квартиру АДРЕСА_1 на час прийняття ОСОБА_2 спадщини після смерті ОСОБА_3 і на момент відчуження цієї квартири ОСОБА_1, дійшли правильного висновку про відсутність правових підстав для застосування до спірних правовідносин норм

статей 387, 388 ЦК України та витребування в останнього на користь вищевказаного органу місцевого самоврядування зазначеної квартири.

Встановивши наведені обставини, дослідивши підстави позовів і їхнє правове обґрунтування, подані сторонами докази, суди дійшли правильних висновків про задоволення позову ОСОБА_2 та відмову в задоволенні позовних вимог Одеської міської ради.

Не заслуговують на увагу доводи касаційної скарги, що рішення Апеляційного суду Одеської області від 27 травня 2015 року у справі № 520/10293/14-ц скасоване, тому ОСОБА_2 не мав права спадкувати майно ОСОБА_3, відповідно, позов Одеської міської ради є обґрунтованим, оскільки під час розгляду цієї справи встановлено факт проживання спадкоємця разом з спадкодавцем протягом визначеного статтею 1264 ЦК України строку, тому відсутні правові підстави для застосування до цих правовідносин норм

статті 1277 ЦК України, яка регулює відумерлість спадщини, а також норм статей 387, 388 ЦК України, які визначають право власника на витребування майна від добросовісного набувача.

Безпідставними є доводи касаційної скарги, що ОСОБА_2 не довів факту проживання разом зі спадкодавцем однією сім`єю без шлюбу у спірний період та факту прийняття спадщини, оскільки такі доводи спростовані зібраними у справі доказами та показаннями свідків, яким судами надана належна права оцінка у їх сукупності.

Інші наведені у касаційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновками судів першої та апеляційної інстанцій стосовно установлення обставин справи, зводяться до переоцінки доказів, що в силу вимог статті 400 ЦПК України виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження в судах попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Одеської міської ради залишити без задоволення.

Рішення Київського районного суду міста Одеси від 03 жовтня 2017 року та постанову Апеляційного суду Одеської області від 30 січня 2018 року залишити без змін.