розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 09 липня 2019 року у складі колегії суддів Єлізаренко І. А., Красвітної Т. П., Свистунової О. В. у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства "Придніпровський завод кольорових металів" про визнання договору купівлі - продажу дійсним, визнання права власності,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст заяви

У травні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ДП "Придніпровський завод кольорових металів" про визнання договору купівлі-продажу дійсним, визнання права власності.

Свої позовні вимоги обґрунтовував тим, що 17 грудня 2015 року в межах процедури банкрутства по реалізації ліквідаційної маси між ним та ДП "Придніпровський завод кольорових металів" укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна - цілісного майнового комплексу по АДРЕСА_1, до складу якого входять виробничі будівлі по АДРЕСА_2, які в обов`язковому порядку підлягають державній реєстрації. Вказував, що з метою отримання свідоцтва про придбання нерухомого майна, в порядку статті 75 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", він звернувся до нотаріуса, який виніс постанову про відмову у вчиненні вказаної нотаріальної дії, мотивуючи її відсутністю нотаріально посвідченого договору та відомостей ОКП "ДБТІ" щодо відсутності відомостей про реєстрацію права власності на виробничі будівлі №179-К/4-1 та №179-К/4-2 у місті Дніпродзержинську Дніпропетровської області. Вважає, що повністю виконав умови договору купівлі-продажу, сплатив кошти та правомірно набув право власності на нерухоме майно, але не може зареєструвати придбані об`єкти у визначений законодавством спосіб. Просив визнати дійсним договір купівлі-продажу майна - комплексу будівель, який розташований за адресою: АДРЕСА_1, від 17 грудня 2015 року №1, укладений між ним та ДП "Придніпровський завод кольорових металів" та визнати за ним право власності на об`єкт нерухомого майна - виробничу будівлю, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3, загальною площею 571,4 кв. м, та складається з літера А-1 - плавильна дільниця №1. Також ОСОБА_1 просив визнати за ним право власності на об`єкт нерухомого майна - виробничу будівлю, яка розташована за адресою: АДРЕСА_4, загальною площею 268,4 кв. м, та складається з літера А-1 - плавильна дільниця № 2.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Баглійського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 19 травня 2016 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.

Визнано дійсним договір купівлі-продажу майна від 17 грудня 2015 року, укладений між ОСОБА_1, який придбав об`єкти нерухомого майна - виробничі будівлі за адресою: АДРЕСА_2 та ДП "Придніпровський завод кольорових металів".

Визнано за ОСОБА_1 право власності на об`єкт нерухомого майна - виробничу будівлю, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3, загальною площею 571,4 кв. м, та складається з літера А-1 - плавильна дільниця №1.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на об`єкт нерухомого майна - виробничу будівлю, яка розташована за адресою: АДРЕСА_4, загальною площею 268,4 кв. м, та складається з літера А-1 - плавильна дільниця №2.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач виконав умови договору купівлі-продажу від 17 грудня 2015 року, укладеного між ним та ДП "Придніпровський завод кольорових металів", сплатив грошові кошти, а тому дійшов висновку про визнання вказаного правочину дійсним на підставі статті 220 ЦК України, та визнав за ОСОБА_1 право власності на спірні будівлі та споруди.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, особа, яка не брала участі у розгляді справи, - Кам`янська міська рада Дніпропетровської області подала апеляційну скаргу.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 09 липня 2019 року апеляційну скаргу Кам`янської міської ради Дніпропетровської області задоволено.

Рішення Баглійського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 19 травня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ДП "Придніпровський завод кольорових металів" про визнання договору купівлі-продажу дійсним, визнання права власності - скасовано.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ДП "Придніпровський завод кольорових металів" про визнання договору купівлі-продажу дійсним, визнання права власності - відмовлено.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції не правильно застосував норми матеріального права та неповно з`ясував обставини справи, що мають значення для справи.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

08 серпня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Дніпровського апеляційного суду від 09 липня 2019 року, в якій просив скасувати оскаржувану постанову та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду зі стадії вирішення питання щодо відкриття апеляційного провадження.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що мотивувальна частина рішення суду першої інстанції не містить висновки суду про права та обов`язки Кам`янської міської ради, а у його резолютивній частині не вказується про права та/або обов`язки апелянта, а від так, - рішення Баглійського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 19 травня 2016 року жодним чином не стосується прав, інтерес та обов`язків скаржника, що в свою чергу, виключає право Кам`янської міської ради на його апеляційне оскарження.

Також подаючи апеляційну скаргу Кам`янська міська рада не навела об`єктивних обставин на поновлення строку на апеляційне оскарження, оскільки маючи вільний доступ до Єдиного державного реєстру судових рішень та до Державного реєстру прав на нерухоме майно (через державних реєстраторів Департаменту комунальної власності, земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно Кам`янської міської ради) мала можливість дізнатися про визнання судом за ОСОБА_1 права власності на об`єкти нерухомого майна.

Доводи інших учасників справи

Представник Кам`янської міської ради Дніпропетровської області - Донець В. В. у поданому відзиві на касаційну скаргу зазначив, що постанова апеляційного суду є законною та обґрунтованою, та такою, що прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Суд першої інстанції не залучив до участі у справі Кам`янську міську раду Дніпропетровської області, у зв`язку з чим було порушено права та законні інтереси територіальної громади міста Кам`янське. Предметом позову по даній справі було визнання права власності на об`єкти нерухомого майна, які знаходяться на земельній ділянці, яка перебуває у комунальній власності міста Кам`янське.

Так, як ОСОБА_1 не довів належності права власності на спірні об`єкти нерухомого майна за відповідачем, то Кам`янська міська рада правомірно може вважати ці об`єкти самочинним будівництвом, визнання права власності на яке заборонено законом. Таким чином, суд першої інстанції ухваливши оскаржуване рішення фактично визнав право власності на об`єкти самочинного будівництва не залучивши до участі у справі Кам`янську міську раду, як законного представника власника земельної ділянки на якій було здійснено таке будівництво.

Використання земельних ділянок для забудови здійснюється у відповідності з містобудівною документацією, яка представляє собою затверджені текстові та графічні матеріали, якими регулюється планування, забудова та інше використання території.

Тому, суд апеляційної інстанції правомірно не погодився з висновками суду першої інстанції, оскільки суд першої інстанції дійшов них через неправильне застосування норм матеріального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

У касаційній скарзі заявник порушує питання, щодо строку на апеляційне оскарження Кам`янською міською радою рішення суду першої інстанції.

Відповідно до частини другої статті 358 ЦПК України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі у справі, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та обов`язки.

Із зазначених вище норм, вбачаються, чіткі процесуальні дії, які дають правову підставу для звернення з апеляційною скаргою та поновлення строку на її подання, будь-яких інших підстав та іншого джерела, крім офіційного повідомлення сторін, законодавством не передбачено.

Кам`янська міська рада не була повідомлена належним чином про дату та час розгляду справи, а тому не знала про ухвалене рішення і не мала можливості його оскаржити у час його прийняття.

Отже, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.

З даної справи вбачається, що позивач на земельній ділянці Кам`янської міської ради, без залучення її стороною у справі, намагався визнати право власності на самочинне будівництво тим самим незаконно позбавив Кам`янську міську раду земельної ділянки, яка належить їй на праві комунальної власності.

З урахуванням викладеного, просив залишити постанову Дніпровського апеляційного суду від 09 липня 2019 року без змін, а касаційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення.

Рух справи в суді касаційної інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 21 серпня 2019 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано матеріали справи із Баглійського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судом апеляційної інстанції встановлено, що з 10 квітня 2009 року ДП "Придніпровський завод кольорових металів" знаходився в процедурі банкрутства.

Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 09 липня 2013 року у справі №Б29/117-09 ДП "Придніпровський завод кольорових металів" визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру строком до 09 липня 2014 року. Ліквідатором ДП "Придніпровський завод кольорових металів" призначено арбітражного керуючого Усачова О. М., тобто позивача у даній справі.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 22 грудня 2014 року припинено повноваження ліквідатора - арбітражного керуючого Усачова О. М. та призначено ліквідатором арбітражного керуючого Проскуріна Д. О. Процедуру ліквідації продовжено до 22 червня 2015 року.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 18 червня 2015 року продовжено термін ліквідаційної процедури та повноваження ліквідатора Проскуріна Д. О. до 18 грудня 2015 року.

Наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 15 вересня 2014 року №643 погоджено перелік майна, що внесено до ліквідаційної маси ДП "Придніпровський завод кольорових металів" ринковою вартістю 4 142 078 грн станом на 01 січня 2014 року згідно з додатком, і може відчужуватись в установленому законодавством порядку для задоволення вимог кредиторів під час провадження у справі №Б29/117-09 про банкрутство за попередньою згодою Міненерговугілля.

Наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України №360 від 11 червня 2015 року погоджено кандидатуру організатора аукціону з продажу майна ДП "Придніпровський завод кольорових металів", внесеного до ліквідаційної маси підприємства, перелік якого погоджено Наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 15 вересня 2014 року №643 "Про погодження переліку майна, що внесено до ліквідаційної маси ДП "Придніпровський завод кольорових металів".

Як вбачається із додатку до наказу Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 15 вересня 2014 року №643 "Про погодження переліку майна, що внесено до ліквідаційної маси ДП "Придніпровський завод кольорових металів", спірні об`єкти нерухомого майна - виробничі будівлі, які розташована за адресою: АДРЕСА_2 до переліку майна, що внесено до ліквідаційної маси ДП "Придніпровський завод кольорових металів" не входили.

17 грудня 2015 року на аукціоні, який проводився Українською універсальною біржою в межах процедури банкрутства між ДП "Придніпровський завод кольорових металів" та ОСОБА_1 укладено договір №1 купівлі-продажу цілісного майнового комплексу, відповідно до умов якого позивач придбав цілісний майновий комплекс по АДРЕСА_1, який, зокрема, складається з виробничої будівлі № НОМЕР_1, загальною площею 6 962 кв. м та спірних виробничих будівель:

- виробнича будівля №179-К/4-1 - плавильна дільниця №1, літ. А-1, загальною площею 571,4 кв. м;

- виробнича будівля №179-К/4-2- плавильна дільниця № 2, літ. А-1, загальною площею 268,4 кв. м.

Договір було укладено на підставі Протоколу №1 про проведення другого повторного аукціону від 17 грудня 2015 року, згідно якого переможцем аукціону став ОСОБА_1, ціна продажу нерухомого майна склала 634 899,78 грн, які були сплачені позивачем та з яких кошти у розмірі 628 868,23 грн були перераховані на рахунок замовника аукціону - ДП "Придніпровський завод кольорових металів".

За актом про передачі права власності на майно від 18 грудня 2015 року ДП "Придніпровський завод кольорових металів" передали, а ОСОБА_1 прийняв у власність обумовлене договором майно.

Постановою приватного нотаріуса Дніпродзержинського міського нотаріального округу Жидкова В. Ю. від 10 березня 2016 року було відмовлено ОСОБА_1 у вчиненні нотаріальної дії - видачі свідоцтва про придбання нерухомого майна на аукціоні при продажу майна в провадженні у справі про банкрутство на цілісний майновий комплекс, розташований за адресою: АДРЕСА_1, у зв`язку з тим, що не виконані умови Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) , а саме договір купівлі-продажу не був нотаріально посвідчений, акт про передання права власності на куплене нерухоме майно разом із протоколом про проведення аукціону не був поданий нотаріусу протягом трьох днів після повної сплати переможцем запропонованої ним ціни, та відсутня інформація щодо реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна.

Також судом апеляційної інстанції встановлено, що договір №1 купівлі-продажу цілісного майнового комплексу від 17 грудня 2015 року, укладений між позивачем ОСОБА_1 та ДП "Придніпровський завод кольорових металів", укладений у простій письмовій формі.

З Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна спірні будівлі, які розташовані за адресою: АДРЕСА_2 не були зареєстровані за ДП "Придніпровський завод кольорових металів" у встановленому законом порядку на час укладання договору - купівлі продажу від 12 грудня 2015 року.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) , Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року №460-ІХ установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Тому у тексті цієї постанови норми ЦПК України (1618-15) наводяться в редакції, яка була чинною станом на 07 лютого 2020 року.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Згідно із частиною другою статті 220 ЦК України, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Відповідно до частини третьої статті 640 ЦК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення. Пленум Верховного Суду України в пункті 13 постанови "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 6 листопада 2009 року № 9 (v0009700-09) роз`яснив, що вирішуючи спір про визнання правочину, який підлягає нотаріальному посвідченню, дійсним, судам необхідно враховувати, що норма частини другої статті 220 ЦК України не застосовується щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до статтей 210, 640 ЦК України пов`язується з їх державною реєстрацією, тому вони не є укладеними і не створюють прав та обов`язків для сторін.

Статтею 657 ЦК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, встановлено, що договір купівлі-продажу житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

З матеріалів справи вбачається Договір №1 купівлі-продажу цілісного майнового комплексу від 17 грудня 2015 року, укладений між позивачем ОСОБА_1 та ДП "Придніпровський завод кольорових металів", укладений у простій письмовій формі.

Стосовно юридичної особи ДП "Придніпровський завод кольорових металів" внесено запис про державну реєстрацію припинення юридичної особи. Дата запису: 16 листопада 2016 року.

Однією з умов застосування частини другої статті 220 ЦК України та визнання правочину дійсним в судовому порядку є встановлення судом факту безповоротного ухилення однієї із сторін від нотаріального посвідчення правочину та втрата стороною можливості з будь-яких причин нотаріально посвідчити правочин.

Відповідно до пункту 13 постанови пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 2009 року (v0009700-09) при розгляді справи про визнання правочину дійсним суд повинен з`ясувати, чому правочин не був нотаріально посвідчений, чи дійсно сторона ухилилася від його посвідчення та чи втрачена така можливість, а також чи немає інших підстав нікчемності правочину. При цьому саме по собі небажання сторони нотаріально посвідчувати договір, її ухилення від такого посвідчення з причин відсутності коштів на сплату необхідних платежів та податків під час такого посвідчення не може бути підставою для застосування частини другої статті 220 ЦК України.

Відповідно до частини четвертої статті 334 ЦК України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

З Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна спірні будівлі, які розташовані за адресою: АДРЕСА_2 не були зареєстровані за ДП "Придніпровський завод кольорових металів" у встановленому законом порядку на час укладання договору-купівлі продажу від 12 грудня 2015 року.

Верховний Суд зазначає, що апеляційний суд дійшов правильного висновку про те, що визнаючи за позивачем право власності на зазначені об`єкти нерухомості, суд першої інстанції не перевірив їх належності відповідачу ДП "Придніпровський завод кольорових металів", вказана обставина залишилася поза увагою суду першої інстанції.

Будь-які правовстановлюючі документи на вказане нерухоме майно в матеріалах справи відсутні.

Також в матеріалах справи відсутні правовстановлюючі документи на право власності або ж на право користування земельною ділянкою, на якій розташоване зазначене нерухоме майно.

Спірні об`єкти нерухомості розташовані на земельній ділянці по АДРЕСА_1, тобто в межах міста Кам`янське.

Кам`янська міська рада не була залучена до участі у даній справі.

Колегія суддів погоджується із висновком суду апеляційної інстанції про те, що суд першої інстанції не звернув належної уваги на те, що норма частиною другою статті 220 ЦК України не застосовується щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до статтей 210, 640 ЦК України пов`язується з їх державною реєстрацією, дійшов помилкового висновку про задоволення позовних вимог позивача та безпідставно визнав за позивачем право власності на будівлі, які розташовані за адресою: АДРЕСА_2 .

Підсумовуючи вищенаведене Верховний Суд зазначає, що доводи касаційної скарги ОСОБА_1 не спростовують правильність висновку суду апеляційної інстанцій, яким у повному обсязі з`ясовані права та обов`язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені та їм дана належна оцінка, а зводяться до неправильного тлумачення норм матеріального права та до переоцінки доказів, що відповідно до приписів статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржені судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

Судді:	І. В. Литвиненко

	В. С. Висоцька

	І. М. Фаловська