розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12 листопада 2018 року в складі суді Ніколенко Д. М. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 26 лютого 2019 року в складі колегії суддів: Зубакової В. П., Барильської А. П., Бондар Я. М.,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про встановлення факту спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу та поділ спільного, набутого в період громадянського шлюбу, майна подружжя.

Позовна заява мотивована тим, що позивач перебуває з відповідачем в зареєстрованому шлюбі з 16 червня 2017 року, однак до реєстрації шлюбу з 2002 року вони з відповідачем зустрічалися, а з 2005 року по вересень 2017 року проживали однією сім`єю як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу та вели спільне господарство, мають дітей ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, які проживають з нею та перебувають на її утриманні. З 2005 року по 2013 рік вони разом з дітьми проживали однією сім`єю в будинку відповідача, який він придбав в 2005 році по АДРЕСА_1, який в подальшому ним був проданий.

З 20 серпня 2013 року після купівлі відповідачем за його особистим проханням у позивачки житлового будинку по АДРЕСА_2, який вона придбала 22 березня 2013 року, вони стали всі разом проживати там до вересня 2017 року. Крім того, доказами спільного проживання є копії договорів добровільного страхування від нещасних випадків їх спільних дітей за 2015 роки, довідка публічного акціонерного товариства "Криворіжгаз" про розрахунок платежів за їх адресою.

В період цивільного шлюбу у 2007-2008 роках відповідачем було придбано в особисту приватну власність чотири нежитлових приміщення, які на даний момент здаються відповідачем в оренду: по АДРЕСА_3 магазин "ІНФОРМАЦІЯ_4" (колишній магазин "ІНФОРМАЦІЯ_4"), по АДРЕСА_13 магазин "ІНФОРМАЦІЯ_5", по АДРЕСА_14 магазин "ІНФОРМАЦІЯ_6" та по АДРЕСА_15 магазин " ІНФОРМАЦІЯ_7 ". Доказом того, що вона, як дружина та партнер, приймала участь у веденні сумісної приватної підприємницької діяльності, пов`язана з придбаним нерухомим майном, є копія свідоцтва про державну реєстрацію її як фізичної особи-підприємця, копії квитанцій про здачу звітів до УПФУ за 2008-2009 роки, копії договорів з продавцями за 2008 роки, тощо.

Посилаючись на викладене, з урахуванням уточненої позовної заяви, позивач просила суд: визнати факт спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу в період з 2005 року до моменту реєстрації шлюбу 16 червня 2017 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ; виділити у спільну часткову власність їй 2/3 частини житлового будинку АДРЕСА_2 (далі - житловий будинок) та нежитлового приміщення АДРЕСА_9 (далі - нежитлове приміщення), виділивши відповідачу по 1/3 частини вказаних об`єктів нерухомого майна.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу від 12 листопада 2018 року позовні вимоги задоволено частково.

Визнано факт спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 та та ОСОБА_2 в період з листопада 2014 року по момент реєстрації шлюбу у встановленому законом порядку - 16 червня 2017 року.

В задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_1 - відмовлено.

Вирішено питання судових витрат.

Скасовано заходи забезпечення позову, встановлені ухвалою Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 10 липня 2018 року по даній справі щодо накладення арешту на нерухоме майно, а саме: домоволодіння в АДРЕСА_6 та нежитлове приміщення АДРЕСА_10 .

Відмовляючи в задоволені позовних вимог ОСОБА_1 про визнання факту спільного проживання сторін однією сім`єю без реєстрації шлюбу в період з 2005 року по жовтень 2014 року включно, та поділу спірного житлового будинку та нежитлового приміщення, суд першої інстанції виходив з недоведеності та необґрунтованості цих позовних вимог.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 26 лютого 2019 року рішення Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу від 12 листопада 2018 року в частині визнання факту спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в період з листопада 2014 року по момент реєстрації шлюбу у встановленому законом порядку - 16 червня 2017 року, скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні цих позовних вимог.

В іншій частині рішення суду залишено без змін.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині визнання факту спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в період з листопада 2014 року по 16 червня 2017 року, апеляційний суд виходив з того, що суд першої інстанції не взяв до уваги, те,

що позивачем ОСОБА_1 не ставиться питання про визнання спільною сумісною власністю та поділ майна, яке було придбане відповідачем у період з листопада 2014 року по 16 червня 2017 року, а тому визнання в судовому порядку факту спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в цей період не тягне за собою жодного правового значення, у зв`язку з чим такі позовні вимоги задоволенню не підлягають.

В іншій частині апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

22 квітня 2019 року ОСОБА_1 через засоби поштового зв`язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12 листопада 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 26 лютого 2019 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення ухвалено з неправильним застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не повним з`ясуванням обставин справи, не надано належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам, висновки судів першої та апеляційної інстанції є незаконними та необґрунтованими, та не відповідають дійсним обставинам справи.

Судами безпідставно не взято до увагу як докази спільного проживання у період з 2005 року по 2013 рік довідку голови квартального комітету № 30 Довгинцівського району міста Кривого рогу Дніпропетровської області від 03 жовтня 2017 року № 112, надавши перевагу показам свідків, які взагалі не були знайомі зі сторонами протягом усього спірного періоду.

Позивач вважає, що суди дійшли помилкового висновку про наявність окремого бюджету у сторін, з посиланням на придбання 22 березня 2013 року спірного житлового будинку № 84 на ім`я позивача, оскільки цей будинок було придбано за спільні кошти. При цьому, зазначає, що в подальшому між нею та відповідачем ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу цього будинку, який вона підписала на прохання останнього та фактично такий договір не укладався.

Позивач вважає також помилковим посилання судів на факт перебування відповідача у зареєстрованому шлюбі із іншою жінкою, оскільки предметом позову є встановлення факту спільного проживання після 22 серпня 2005 року, тобто вже після розірвання шлюбу. Крім того наявність в 2007 році цивільної справи за позов ОСОБА_2 до ОСОБА_6 про вселення, встановлення порядку користування жилим приміщенням, зобов`язання не чинити перешкод в користуванні ним та відкриття окремого особового рахунку, не спростовує факт спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу сторін по даній справі.

Вважає помилковим висновком суду щодо її проживання у Широківському районі, оскільки сам по собі факт її реєстрації за цією адресою не свідчить про її проживання, а докази проживання разом з відповідачем були надані суду, який їх не прийняв до уваги.

Доводи інших учасників справи

10 листопада 2019 року ОСОБА_2 через засоби поштового зв`язку подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому вказує на те, що доводи касаційної скарги є безпідставними, оскільки суди попередніх інстанцій забезпечили повний і всебічний розгляд справи й ухвалили законні та обґрунтовані судові рішення, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують. Просить відмовити у задоволенні касаційної скарги, та залишити без змін оскаржувані рішення.

Рух касаційної скарги

Ухвалою Верховного Суду від 09 жовтня 2019 рокувідкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ

08 лютого 2020 року набрав чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) , Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) , Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 на рішення Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12 листопада 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 26 лютого 2019 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України (1618-15) в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.

Положеннями частини другої статті 389 Цивільно-процесуального Кодексу України (далі - ЦПК України (1618-15) ) передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Короткий зміст фактичних обставин справи

У справі, яка переглядається, судом встановлено, що 16 червня 2017 року зареєстровано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Прізвище дружини після реєстрації шлюбу - ОСОБА_1 .

Сторони у справі є батьками ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Згідно довідки голови квартального (вуличного) комітету № 30 Довгинцівського району міста Кривого Рогу Дніпропетровської області № 112 від 03 жовтня 2017 року, ОСОБА_1 проживала з 2005 року по 2013 рік за адресою: АДРЕСА_11 разом з ОСОБА_2, вони вели спільне господарство.

Згідно договору купівлі-продажу житлового будинку з господарчими спорудами та земельною ділянкою від 22 березня 2013 року, укладеного між ОСОБА_8, як продавцем, та ОСОБА_3, як покупцем, остання придбала спірний житловий будинок з земельною ділянкою, на якій він розташований.

Згідно договору купівлі-продажу від 23 липня 2013 року, укладеного між ОСОБА_3, як продавцем, та ОСОБА_2, як покупцем, останній придбав у власність спірний житловий будинок, за 125 098,00 грн та згідно пункту 12 вказаного договору стверджував, що на день укладення цього договору він в шлюбі та у фактичних шлюбних стосунках не перебуває, грошові кошти, що витрачаються ним на придбання житлового будинку з господарчими спорудами та земельною ділянкою є особистими. Особи, які б могли поставити питання про визнання за ними права власності на грошові кошти (чи їх частку), витрачені на купівлю зазначеного нерухомого майна, у тому числі відповідно до статей 65, 74 та 97 Сімейного кодексу України, відсутні. Даний житловий будинок зареєстрований на праві власності за відповідачем.

22 серпня 2005 року розірвано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_9 та в 2007 році в провадженні суду перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_10 про вселення, встановлення порядку користування жилим приміщенням, зобов`язання не чинити перешкоди в користуванні ним та відкриття окремого особистого рахунку.

За повідомленням Новолатівської сільської ради від 15 березня 2018 року ОСОБА_1 була зареєстрована в АДРЕСА_12, з 23 жовтня 2006 року по 19 серпня 2013 року, 19 серпня 2013 року вона знялась з реєстрації в зв`язку з виїздом в місто Кривий Ріг, Довгинцівський район (з її слів).

Згідно ухвали Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 10 листопада 2014 року у кримінальній справі за обвинуваченням ОСОБА_1 в скоєнні кримінального правопорушення за частиною третьою статті 185 КК України, потерпілий ОСОБА_2 просив закрити кримінальне провадження, відкрите за його заявою, у зв`язку з відмовою його від обвинувачення з посиланням на те, що ОСОБА_1 є членом його сім`ї.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд

Частиною другою статті 3 Сімейного Кодексу України (далі - СК України (2947-14) ) визначено, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Відповідно до частин першої та другої статті 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя.

Згідно з частиною першою статті 36 СК України шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.

Відповідно до статті 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об`єктом спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

Для визначення осіб як таких, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, для вирішення майнового спору на підставі статті 74 СК України, суд повинен встановити факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу в період, протягом якого було придбано спірне майно.

Належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу є, зокрема докази: спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, наявності між сторонами подружніх взаємних прав та обов`язків, інших доказів які вказують на наявність встановлених між сторонами відносин притаманних подружжю.

Згідно зі статтею 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (стаття 61 СК України).

Згідно із частиною четвертою статті 368 Цивільного Кодексу України майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім`ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.

Ураховуючи викладене, особам, які проживають однією сім`єю без реєстрації шлюбу, на праві спільної сумісної власності належить майно, набуте ними за час спільного проживання або набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти.

Вирішуючи питання щодо правового режиму такого майна, суди зазвичай встановлюють факти створення (придбання) сторонами майна внаслідок спільної праці, ведення спільного господарства, побуту, виконання взаємних прав та обов`язків, з`ясовують час придбання, джерело набуття (кошти, за які таке майно було набуте), а також мету придбання майна, що дозволяє надати йому правовий статус спільної сумісної власності.

Рішення обґрунтовують належними і допустимими доказами, про що зазначають у мотивах прийнятого рішення з посиланням на конкретні факти.

Згідно положень статті 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі показань свідків, письмових доказів, речових і електронних доказів, висновків експертів.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Звертаючись з цим позовом до суду, на підтвердження факту спільного проживання з відповідачем в період з 2005 по 2017 рік позивач посилалася на довідку голови квартального (вуличного) комітету № 30 Довгинцівського району міста Кривого Рогу Дніпропетровської області № 112 від 03 жовтня 2017 року, копії договорів добровільного страхування від нещасних випадків їх спільних дітей за 2015 роки, довідка ПАТ "Криворіжгаз" про розрахунок платежів за їх адресою, а також доказом на те, що вона, як дружина та партнер, приймала участь у веденні сумісної приватної підприємницької діяльності, пов`язана з придбаним нерухомим майном, що підтверджує копією свідоцтва про державну реєстрацію її як фізичної особи-підприємця.

Однак дані докази на які посилається позивачка не підтверджують факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов`язків, притаманних подружжю, не може свідчити про те, що між сторонами склались та мали місце, протягом вказаного періоду часу, усталені відносини, які притаманні подружжю.

Ухвалюючи оскаржувані судові рішення, суди попередніх інстанцій, на підставі належної оцінки зібраних у справі доказів, дійшли правильного висновку про те, що позивач не надала належних і допустимих доказів на підтвердження факту її проживання однією сім`єю з відповідачем без реєстрації шлюбу на час придбання спірного житлового будинку та нежитлового приміщення та придбання цього майна за спільні кошти, при цьому, суд правильно визначив, що подані позивачем докази не підтверджують факт ведення спільного господарства, наявність спільного побуту та бюджету, взаємних прав та обов`язків подружжя, набуття майна тощо.

Крім того, як вбачається з договору купівлі-продажу спірного житлового приміщення ОСОБА_3, як продавцем, та ОСОБА_2, як покупцем, останній придбав у власність даний будинок за 125 098,00 грн та згідно пункту 12 вказаного договору стверджував, що на день укладення цього договору він в шлюбі та у фактичних шлюбних стосунках не перебуває, грошові кошти, що витрачаються ним на придбання житлового будинку з господарчими спорудами та земельною ділянкою є особистими. Особи, які б могли поставити питання про визнання за ними права власності на грошові кошти (чи їх частку), витрачені на купівлю зазначеного нерухомого майна, у тому числі відповідно до статей 65, 74 та 97 Сімейного кодексу України, відсутні.

Доводи касаційної скарги про те, що позивач підписала даний договір купівлі-продажу спірного житлового будинку на прохання відповідача та фактично такий договір не укладався, не можуть бути прийнято до уваги, оскільки не містить свого підтвердження. Даний договір купівлі-продажу є чинним, не скасований, та в судовому порядку не оскаржувався.

За відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог про встановлення факту спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, відсутні і підстави, передбачені статтею 74 СК України вважати майно (спірний житловий будинок і нежитлове приміщення) такими, що належить на праві спільної сумісної власності сторонам, як жінці та чоловікові, які проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою.

Вирішуючи питання щодо правового режиму такого майна, суди мають встановити факти створення (придбання) сторонами майна внаслідок спільної праці, ведення спільного господарства, побуту, виконання взаємних прав та обов`язків, з`ясувати час придбання, джерело набуття (кошти, за які таке майно було набуте), а також мету придбання майна, що дозволяє надати йому правовий статус спільної сумісної власності.

Вирішуючи цей спір, суди попередніх інстанцій, правильно застосували наведені вище норми матеріального права, надали належну оцінку правовим підставам заявленого позову та зібраним у справі доказам, з урахуванням принципу диспозитивності цивільного процесу та засад змагальності сторін, відповідно до яких позивач зобов`язана була довести обставини, на які посилався на підтвердження позову, у зв`язку з чим дійшли обґрунтованого висновку про недоведеність факту спільного проживання однією сім`єю сторін без реєстрації шлюбу та набуття сторонами у спірний період у власність спірного нерухомого майна під час ведення спільного господарства, побуту, виконання взаємних прав та обов`язків, внаслідок спільної праці або за спільні кошти, та з цих підстав правильно відмовили у позові.

Виходячи з вищезазначеного, висновки суду про те, що позивач не довела факт спільного проживання з відповідачем однією сім`єю без реєстрації шлюбу у період з 2005 року по 16 червня 2017 року є правильними та обґрунтованими, та не спростовуються доводами касаційної скарги.

У справі, що переглядається, вимога про встановлення факту проживання однією сім`єю позивачем висунута з конкретною правовою метою - визначення правового статусу нерухомого майна, набутого сторонами у період спільного проживання як такого, що є спільним майном сторін.

Разом з тим, оскільки суди дійшли висновку про відсутність підстав визнавати спірне майно, що зареєстровано за відповідачем, спільною власністю сторін, відмова суду у встановленні факту з урахуванням принципу ефективності способу судового захисту є обґрунтованою.

Доводи касаційної скарги, що суди першої та апеляційної інстанцій неналежним чином дослідили підстави заявленого позову, неналежним чином дослідили представлені сторонами докази, зводяться до незгоди з висновками судів першої та апеляційної інстанцій стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судами, які їх обґрунтовано спростували. В силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та здійснювати переоцінку доказів.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 410, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12 листопада 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 26 лютого 2019 року залишити без змін.