розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 21 квітня 2016 року в складі судді Пепеляшкова О. С. та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 12 жовтня 2017 року в складі колегії суддів: Вадовської Л. М., Ващенко Л. Г., Колеснікова Г. Я.,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2009 року акціонерно-комерційний банк соціального розвитку "Укрсоцбанк" (далі - АКБСР "Укрсоцбанк"), правонаступником якого є публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" (далі - ПАТ "Укрсоцбанк"), звернувся до суду з позовом до приватного малого підприємства "Виробничо-комерційна фірма "Влад" (далі - ПМП "ВКФ "Влад"), ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 24 березня 2011 року позовну заяву ПАТ "Укрсоцбанк" до ПМП "ВКФ "Влад", ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором у частині стягнення заборгованості за кредитом з ПМП "ВКФ "Влад" залишено без розгляду.

Заочним рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 24 березня 2011 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 13 листопада 2013 року, позов ПАТ "Укрсоцбанк`задоволено частково.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь ПАТ "Укрсоцбанк" заборгованість за додатковою угодою № 1 про надання овердрафту від 05 грудня 2007 року за договором банківського рахунку від 01 грудня 2007 року № 693/Ю01.1-83 у розмірі 375 224,15 грн, що складається із: заборгованості за кредитом - 268 395,55 грн, заборгованості за відсотками - 97 025,84 грн, пені за прострочення відсотків за кредитом - 1 630,08 грн, інфляційних витрат за неповернутою сумою кредиту та відсотків за кредитом - 8 172,68 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Короткий зміст заяви про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами

У лютому 2016 року представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4, звернувся до суду із заявою про перегляд заочного рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 24 березня 2011 року за нововиявленими обставинами, вказуючи, що нововиявленою обставиною є припинення поруки за договором поруки від 05 грудня 2007 року, укладеним між ним, ПАТ "Укрсоцбанк" та ПМП "Виробничо-комерційна фірма "Влад", що встановлено рішенням Апеляційного суду Одеської області від 01 лютого 2016 року.

Короткий зміст рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 21 квітня 2016 року заяву ОСОБА_1 про перегляд у зв`язку з нововиявленими обставинами заочного рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 24 березня 2011 року задоволено. Заочне рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 24 березня 2011 року скасовано, позов ПАТ "Укрсоцбанк" задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ "Укрсоцбанк" заборгованість за додатковою угодою № 1 про надання овердрафту від 05 грудня 2007 року за договором банківського рахунку від 01 грудня 2007 року в розмірі 375 224,15 грн, із яких: заборгованість за кредитом - 268 395,55 грн; заборгованість за процентами - 97 025,84 грн; пеня - 1 630,08 грн; інфляційні втрати - 8 172,68 грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 26 жовтня 2016 року рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 21 квітня 2016 року скасовано, у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - ОСОБА_5, про перегляд у зв`язку із нововиявленими обставинами заочного рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 24 березня 2011 року відмовлено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 квітня 2017 року ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 26 жовтня 2016 року скасовано, справу передано на новий апеляційний розгляд.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції (новий розгляд)

Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 12 жовтня 2017 року апеляційну скаргу ПАТ "Укрсоцбанк" відхилено. Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 21 квітня 2016 року залишено без змін.

Задовольняючи заяву про перегляд заочного рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 24 березня 2011 року за нововиявленими обставинами, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що указана заявником обставина є нововиявленою у розумінні пункту 1 частини другої статті 361 ЦПК України 2004 року, про яку заявник не знав і не міг знати.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У листопаді 2017 року ПАТ "Укрсоцбанк" подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та задовольнити позовні вимоги банку в повному обсязі.

Аргументи учасників справ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про те, що указана представником ОСОБА_1 - ОСОБА_4, обставина, зокрема припинення поруки за договором поруки від 05 грудня 2007 року, укладеним між АКБСР "Укрсоцбанк", правонаступником якого є ПАТ "Укрсоцбанк", ПМП "ВКФ "Влад" та ОСОБА_1, є нововиявленою у розумінні пункту 1 частини другої статті 361 ЦПК України 2004 року. Банк вважав, що указане рішення суду, яким встановлено припинення поруки, не є нововиявленою обставиною у розумінні статті 361 ЦПК України 2004 року.

Відзив на касаційну скаргу не подано.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України (1618-15) у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

На підставі підпункту 6 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України (1618-15) справа передана до Касаційного цивільного суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 24 березня 2011 року, про перегляд якого у зв`язку з нововиявленими обставинами подано заяву, набрало законної сили.

За змістом заяви про перегляд рішення підставою для перегляду рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами є припинення поруки ОСОБА_1, яку заявник вважає істотною для справи обставиною, що не була і не могла бути відома ОСОБА_1 на час розгляду справи, а саме на 24 березня 2011 року.

Так, рішенням апеляційного суду Одеської області від 01 лютого 2016 року за апеляційною скаргою ОСОБА_1 скасовано рішення Приморського районного суду м. Одеси від 23 жовтня 2015 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано припиненою поруку за укладеним між АКБ СР "Укрсоцбанк", ПМП "Виробничо-комерційна фірма "Влад" та ОСОБА_1 договором поруки від 05 грудня 2007 року № 07-15/1633. У задоволенні вимог про визнання договору поруки частково недійсним відмовлено.

За змістом указаного судового рішення поруку визнано припиненою на підставі частини четвертої статті 559 ЦК України, оскільки кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання зобов`язання не пред`явив вимоги до поручителя, при цьому суд виходив з того, що умовами додаткових угод до кредитного договору та забезпечувальних договорів встановлено строк повернення заборгованості 04 грудня 2008 року.

Судове рішення про визнання поруки припиненою набрало законної сили.

Відповідно до частини третьої статті 61 ЦПК України 2004 року (аналогічна норма частина четверта статті 82 ЦПК України від 03 жовтня 2017 року, зі змінами) обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Так, преюдиційні факти є обов`язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв`язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акта, який набрав законної сили.

З преамбули статті 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдінг проти України", а також рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.1999 у справі за заявою № 28342/95 "Брумареску проти Румунії" вбачається, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) , Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) , Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України (1618-15) в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до положень статті 361 ЦПК України (у редакції, чинній на момент розгляду заяви судами попередніх інстанцій), рішення або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, а також судовий наказ можуть бути переглянуті у зв`язку з нововиявленими обставинами. Вказана норма передбачає чітко підстави для перегляду рішення, ухвали суду чи судового наказу у зв`язку з нововиявленими обставинами, зокрема: істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

При перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову.

При цьому необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність таких трьох умов: по-перше, їх існування на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте). Необхідно чітко розрізняти поняття нововиявленої обставини (як факту) і нового доказу (як підтвердження факту); так, не можуть вважатися такими обставинами подані учасником судового процесу листи, накладні, розрахунки, акти тощо, які за своєю правовою природою є саме новими доказами.

Нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин (частина два статті 361 ЦПК України (у редакції, чинній на момент розгляду справи судами попередніх інстанцій).

Тобто, нововиявленою може бути визнана лише та обставина, яка існувала в об`єктивній дійсності на момент ухвалення рішення, проте не була відома заявнику, а підставою перегляду є наявність обставини, що може істотно вплинути на вирішення справи.

Крім того, судам необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами.

Виходячи з наведених та встановлених обставин у даній справі, суди дійшли висновку, що заявлена представником ОСОБА_3 - ОСОБА_4 нововиявлена обставина має вирішальне значення для правильного вирішення спору, оскільки спростовує висновки судового рішення від 24 березня 2011 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь банку заборгованості за кредитним договором у зв`язку з простроченням банком строку на звернення з вимогою до поручителя.

Відповідно до частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред`явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Матеріалами справи встановлено, що додаткові угоди до договору поруки свідчать про те, що встановлено строк повернення заборгованості до 04 грудня 2008 року.

Враховуючи наведене, суди дійшли висновку про те, що обставини у даній справі не змінилися під час розгляду позову, існували на день його розгляду, стали відомі лише внаслідок розгляду справи № 522/1361/15-ц, не оцінювалися судом, не є переоцінкою доказів, не є доказом, який не був поданий стороною своєчасно, а тому, враховуючи норми чинного законодавства, наявні матеріали справи, суди визнали вимоги банку про стягнення з ОСОБА_1 375224,15 грн заборгованості за кредитним договором необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, і прийняли рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки банком відповідно до частини четвертої статті 559 ЦК України втрачено право вимоги до поручителя.

Тобто нововиявленою обставиною у даній справі є не рішення суду, а те, що порука на час ухвалення судом рішення про стягнення заборгованості з поручителя припинилася у силу закону, а не на підставі рішення суду. Ця обставина є нововиявленою, про яку заявник не знав і не міг знати.

Зважаючи на викладене, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для перегляду заочного рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 24 березня 2011 року у зв`язку з нововиявленими обставинами, оскільки вказані заявником обставини, зокрема припинення правовідносин за договоромпоруки, встановлені у рішенні суду, у розумінністатті 361 ЦПК України 2004 року є нововиявленими.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.