Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Сакари Н. Ю.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного суду від 22 січня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення компенсації в рахунок визнання права власності,

У травні 2015 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом, який в процесі розгляду цієї справи був нею уточнений, до ОСОБА_1 про визнання права власності на будівельні матеріали, які були використані спадкодавцем в процесі самочинного будівництва прибудов.

Позовна заява була мотивована тим, що після смерті її сестри ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 відкрилася спадщина у вигляді 2/10 з 2/5 частин будинку, який розташований по АДРЕСА_1 .

19 червня 2012 року державним нотаріусом Білгород-Дністровської міської державної нотаріальної їй було видано свідоцтво на право спадкування за законом.

Вказані 2/10 частин цього будинку ОСОБА_3 отримала у порядку спадкування після смерті свого чоловіка ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

На інші 2/10 з 2/5 частин вказаного будинку ОСОБА_1, який був спадкоємцем свого батька ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2, отримав свідоцтво про право на спадщину.

Свідоцтво про право на спадщину було видано нотаріусом на приміщення у житловому будинку під літерою "А" загальною площею 33, 0 кв. м, а саме: кухня № 2-1 площею 5,4 кв. м; житлова кімната № 2-2 площею 11,1 кв. м; житлова кімната № 2-3 площею 16, 5 кв. м.

Так як, прибудова під літерою "а1", розміром 6,0 x 4,0 м; прибудова під літерою "а5", розміром 1,53 x 2,42 м; гараж під літ "Д", розміром 5,52 x 3,40 м за вказаною вище адресою були самовільно побудовані ОСОБА_4, тому на ці господарські будівлі нотаріусом свідоцтво про право на спадщину не видавалося.

Оскільки, сторони у цій справі вважаються власниками будівельних матеріалів, які були використані спадкодавцем при самочинному будівництві прибудов, що не увійшли до спадщини, тому розпоряджатися цими будівельними матеріалами повинні спільно ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Сторони не можуть самостійно порозумітися щодо права власності на будівельні матеріали, тому ОСОБА_2 була змушена звернутися до суду із вказаним позовом.

Враховуючи викладене, також після проведення судової будівельно-технічної експертизи ОСОБА_2 свої позовні вимоги уточнила та просила суд: визнати за нею та ОСОБА_1 право власності на будівельні матеріали у рівних частинах; стягнути з ОСОБА_1 на її користь грошову компенсацію за 1/2 частку цих будівельних матеріалів у розмірі 48 068 грн 50 коп.; припинити її право власності на частину цих будівельних матеріалів після отримання з боку ОСОБА_1 грошової компенсації; стягнути з ОСОБА_1 на її користь судові витрати у розмірі 4 040 гривень.

Справа неодноразово розглядалася у різних судових інстанціях.

Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 11 серпня 2015 року позов ОСОБА_2 задоволено. Визнано право власності за ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на будівельні матеріали, які були використані в процесі самочинного будівництва спадкодавцем, а саме: прибудов під літерою "а1" розміром 6,0 х 4,0 м, прибудов під літерою "а5" розміром 1,53 х 2,42 м по АДРЕСА_1 у рівних частках. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішенням Апеляційного суду Одеської області від 05 листопада 2015 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду м. Одеси від 11 серпня 2015 року скасовано, й ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності в рівних частках на будівельні матеріали відмовити.

Ухвалою колегії суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 травня 2016 року касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 11 серпня 2015 року та рішення апеляційного суду Одеської області від 05 листопада 2015 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 06 травня 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного суду від 22 січня 2020 року апеляційну скаргу апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 06 травня 2019 року скасовано, й ухвалено нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково. Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину будівельних матеріалів, з яких складається прибудова літери "а1" та літери "а5". Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 суму за 1/2 частку будівельних матеріалів, які складаються: з літери "а1" та літери "а5" у розмірі 32 859 грн 50 коп. Припинено право власності ОСОБА_2 на 1/2 частину будівельних матеріалів, які складаються з літери "а1" та "а5". Вирішено питання розподілу судових витрат.

12 лютого 2020 року до Верховного Суду засобами поштового зв`язку ОСОБА_1 подано касаційну скаргу, яка надійшла 20 лютого 2020 року, в якій заявник просить скасувати постанову Одеського апеляційного суду від 22 січня 2020 року, й залишити в силі рішення суду першої інстанції.

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року

№ 460-IХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) , Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною першою статті 394 ЦПК України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

Частиною восьмою статті 394 ЦПК України передбачено, що в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження та строк для подання учасниками справи відзиву на касаційну скаргу.

Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає на порушення судом норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки суд не дослідив зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга ОСОБА_1 подана у передбачений статтею 390 ЦПК України строк та з дотриманням вимог статті 392 ЦПК України, зокрема, касаційна скарга містить підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України.

З урахуванням наведеного касаційне провадження у цій справі необхідно відкрити.

Керуючись статтями 389, 394, 395 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

Відкрити касаційне провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення компенсації в рахунок визнання права власності за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного суду від 22 січня 2020 року.

Витребувати з Овідіопольського районного суду Одеської області вищезазначену цивільну справу № 495/3009/15-ц.

Надіслати іншим учасникам справи копію касаційної скарги та додані

до неї документи, роз`яснити їм право подати відзив на касаційну скаргу, який за формою та змістом має відповідати вимогам статті 395 ЦПК України, у строк до 06 квітня 2020 року.