Постанова

Іменем України

04 березня 2020 року

м. Київ

справа № 220/1813/18-ц

провадження № 61-8380св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Ступак О. В. (суддя-доповідач),

суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І.,

Усика Г. І., Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Южноє",

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на постанову Донецького апеляційного суду від 20 березня 2019року у складі колегії суддів: Принцевської В. П., Биліни Т. І., Мальцевої Є. Є.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів

У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Южноє" (далі - ТОВ "Южноє") про визнання недійсним та скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що він є засновником ТОВ "Южноє", у якому станом на день подання позову володіє 30 % статутного капіталу товариства. Статутом ТОВ "Южноє" (стаття 11.2) передбачено, що генеральний директор обирається (призначається) і відзивається (звільняється) загальними зборами учасників товариства. Термін призначення генерального директора складає 3 роки. Починаючи з 01 вересня 2000 року, він працював на посаді директора ТОВ "Южноє". Протоколом загальних зборів учасників ТОВ "Южноє" від 31 липня 2015 року № 2/К його повноваження, як генерального директора, продовжено на наступні три роки, тобто до 31 липня 2018 року.

25 травня 2018 року в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань з`явилась інформація про зміну з 23 травня 2018 року керівника ТОВ "Южноє" на ОСОБА_3 . На його звернення до нового керівника ТОВ "Южноє" він отримав інформацію про те, що рішенням загальних зборів від 22 травня 2018 року він звільнений з посади генерального директора з 23 травня 2018 року. Цього ж дня він звернувся до відповідача з вимогою надати протокол загальних зборів, докази повідомлення його про проведення загальних зборів та наказ про звільнення, проте зазначені документи йому не надано. 06 червня 2018 року, після внесення до реєстру змін про підписанта ТОВ "Южноє", він повторно звернувся до відповідача із заявою про надання йому зазначених вище документів, яке також проігноровано. Лише 05 липня 2018 року відповідач надав йому витяг із наказу від 23 червня 2018 року № 52/К, із якого вбачається, що він звільнений з посади генерального директора ТОВ "Южноє" на підставі пункту 5 статті 41 КЗпП України (припинення повноважень посадових осіб) із 23 травня 2018 року на підставі протоколу загальних зборів ТОВ "Южноє" від 22 травня 2018 року. У той же день відповідач зробив запис про звільнення у трудовій книжці. Враховуючи дату отримання ним копії наказу про звільнення та трудової книжки вважає, що ним не пропущений строк звернення до суду з позовом. Своє звільнення вважає незаконним, оскільки термін призначення його генеральним директором спливав лише 31 липня 2018 року. Крім того, порушена процедура його звільнення, оскільки він не був повідомлений про дату та місце проведення загальних зборів, про порядок денний, порушена процедура реєстрації учасників, присутніх на зборах, він був відсутній на загальних зборах товариства і не підписував протоколи загальних зборів від 22 та 25 травня 2018 року. Також зазначив, що згідно з порядком денним, зборами вирішувалось питання про зміну генерального директора у той час, як результатом розгляду стало його звільнення з 22 травня 2018 року. При цьому підстави звільнення у протоколі не зазначені. Згідно з наказом про звільнення, його звільнено з 23 травня 2018 року. Крім того, відповідачем порушено вимоги КЗпП (322-08) України щодо проведення остаточного розрахунку в день звільнення, що відповідачем зроблено не було, а також видачі трудової книжки та копії наказу про звільнення. Крім того, він звернувся до господарського суду з позовними вимогами про визнання недійсними рішення загальних зборів учасників ТОВ "Южноє" від 22 та 25 травня 2018 року.

Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просив визнати недійсним та скасувати наказ ТОВ "Южноє" № 52/к про звільнення з посади генерального директора ТОВ "Южноє", поновити його на роботі на посаді генерального директора ТОВ "Южноє" з 22 травня 2018 року та скасувати запис у трудовій книжці про його звільнення з 23 травня 2018 року з підстав, визначених пунктом 5 статті 41 КЗпП України, та допустити рішення у частині поновлення на роботі до негайного виконання.

Рішенням Великоновосілківського районного суду Донецької області від 17 грудня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано наказ генерального директора ТОВ "Южноє" від 23 травня 2018 року № 52/К про звільнення ОСОБА_1 із посади генерального директора ТОВ "Южноє" на підставі пункту 5 статті 41 КЗпП України. Поновлено ОСОБА_1 на посаді генерального директора ТОВ "Южноє". У задоволенні іншої частини позову відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що ТОВ "Южноє" порушена процедура скликання загальних зборів учасників товариства, а отже, і процедура звільнення генерального директора з посади. Протоколом загальних зборів учасників ТОВ "Южноє" від 31 липня 2018 року прийнято рішення про скасування протоколу загальних зборів учасників товариства від 22 травня 2018 року в зв`язку з порушенням порядку їх скликання та одночасно припинено повноваження ОСОБА_1 на посаді генерального директора в зв`язку з закінченням строку повноважень. Отже, у зв`язку зі скасуванням протоколу загальних зборів від 22 травня 2018 року, рішення цих зборів є нечинним, відповідно, підстави для видання наказу від 23 травня 2018 року про звільнення ОСОБА_1 із посади генерального директора відсутні. При цьому, позивач не заявив вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. За таких обставин, підстави для зобов`язання відповідача виплатити позивачу середній заробіток за час вимушеного прогулу відсутні.

Постановою Донецького апеляційного суду від 20 березня 2019 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 .

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив із того, що суд дійшов помилкового висновку про поновлення на роботі позивача на посаді генерального директора ТОВ "Южноє" з врахуванням того, що рішення судом ухвалено 17 грудня 2018 року, а позивач фактично вдруге звільнений з посади генерального директора ТОВ "Южноє" 31 липня 2018 року в зв`язку із закінченням строку повноважень на підставі рішення загальних зборів учасників ТОВ "Южноє" від 31 липня 2018 року, яке ніким не оспорено і не скасовано. Строк дії трудового договору закінчився 31 липня 2018 року, наміру продовжити дію цього договору у ТОВ "Южноє" немає. Тобто у позивача сплинув строк дії трудового договору, передбачений умовами статті 11.2 Статуту ТОВ "Южноє", а тому його поновлення на посаді директора після 31 липня 2018 року є неправомірним.

Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи

У квітні 2019 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Донецького апеляційного суду від 20 березня 2019 року, в якій просить скасувати судове рішення суду апеляційної інстанцій та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Вказує на те, що факт закінчення терміну на момент ухвалення судом рішення не може бути підставою для обмеження позивача у праві на захист свого цивільного права у разі його порушення, у тому числі і на отримання середнього заробітку за час вимушеного прогулу. У разі визнання незаконним та скасування акта, відповідно до якого особу звільнено із займаної посади, ефективним способом захисту та поновлення порушених прав буде поновлення на посаді, з якої його незаконно звільнено. Копія протоколу загальних зборів учасників ТОВ "Южноє" від 10 вересня 2019 pоку не долучена до матеріалів справи у суді першої інстанції, оскільки позивачу не було відомо про їх існування, оскільки він як засновник ТОВ "Южноє", не повідомлявся про проведення загальних зборів учасників ТОВ "Южноє", призначених на 22, 25 травня 2018 pоку, 10 вересня 2018 pоку, не був присутній на зборах та не знав про їх проведення.

У червні 2019 року ТОВ "Южноє" подало відзив на касаційну скаргу, у якому зазначено, що рішенням Господарського суду Донецької області від 18 жовтня 2018 року у справі № 905/1146/18 встановлено "отже 31 липня 2018 року строк повноважень генерального директора ТОВ "Южноє" сплинув. Оскільки Статутом не передбачено автоматичного продовження строку повноважень генерального директора товариства після його закінчення, цей строк міг бути продовжений лише за умови прийняття загальними зборами рішення про обрання ОСОБА_1 на цю посаду на наступний трирічний термін".

У липні 2019 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав до суду відповідь на відзив, у якому зазначено, що Господарський суд Донецької області у справі № 905/1146/18, вийшовши за межі позовних вимог, фактично розглянув вимоги, які не були заявлені позивачем (поновлення його на посаді генерального директора). При цьому жодних мотивів та обґрунтувань з приводу необхідності виходу за межі позовних вимог судом у рішенні не наведено.

У березні 2020 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав до суду письмові пояснення.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400цього Кодексу.

За змістом статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а судові рішення - скасуванню із закриттям провадження у справі.

Обставини встановлені судами

Статутом ТОВ "Южноє", затвердженим протоколом загальних зборів учасників товариства від 30 січня 2008 року № 2, визначено, що товариство є господарським товариством у формі товариства з обмеженою відповідальністю, створене відповідно до законодавства України.

Відповідно до пункту 4.4. розділу 4 Статуту із змінами, затвердженими протоколом загальних зборів учасників товариства від 10 жовтня 2011 року б/н, учасниками ТОВ "Южноє" є ОСОБА_4 та ОСОБА_1 .

Пунктом 6.1. розділу 6 Статуту встановлено, що учасники товариства безпосередньо або в особі своїх повноважних представників мають право, зокрема, брати участь у загальних зборах учасників; бути обраним у Виконавчий орган у порядку, передбаченому чинним законодавством України та цим Статутом; брати участь у керуванні справами товариства в порядку, передбаченому цим Статутом та іншими внутрішніми положеннями товариства.

За приписами розділу 11.1 Статуту вищим органом товариства є Загальні збори учасників. Збори складаються із учасників товариства або з призначених ними представників. До компетенції Зборів відноситься, зокрема, обрання (призначення) і відкликання (звільнення) генерального директора товариства.

Збори вважаються повноваженими, якщо на них присутні учасники (представники учасників), що володіють у сукупності більш як 60 відсотками голосів.

Рішення Зборів оформлюється протоколом, який підписується всіма учасниками або обраними Головою та Секретарем Зборів.

Про проведення Зборів учасники сповіщаються не менш чим за 30 днів до дня проведення Зборів. До учасників доводиться місце, час проведення, а також порядок денний Зборів будь-яким зручним для учасників способом.

Згідно з розділом 11.2. Статуту виконавчим органом товариства є генеральний директор. Генеральний директор обирається (призначається) і відзивається (звільняється) Зборами. Термін призначення генерального директора - три роки. Після закінчення цього терміну за рішенням зборів та ж особа, яка займала цей пост, знову може бути обрана на посаду генерального директора.

Згідно з рішенням загальних зборів учасників ТОВ "Южноє", оформленим протоколом від 31 липня 2015 року № 2К, повноваження ОСОБА_1 на посаді генерального директора ТОВ "Южноє" продовжено на наступні три роки до 31 липня 2018 року.

На підставі наказу від 01 серпня 2015 року № 2-К та рішення зборів учасників ТОВ "Южноє", позивач приступив до виконання обов`язків генерального директора.

Згідно із записом, що міститься у трудовій книжці ОСОБА_1, наказом від 23 травня 2018 року № 52/К, позивач звільнений на підставі пункту 5 статті 41 КЗпП України (припинення повноважень посадових осіб).

Відповідно до наказу від 23 червня 2018 року № 52/К позивача звільнено з посади генерального директора на підставі пункту 5 статті 41 КЗпП України (припинення повноважень посадових осіб) із 23 травня 2018 року.

Підставою для видання вказаного наказу є протокол генеральних зборів ТОВ "Южноє" від 22 травня 2018 року, з якого вбачається, що на зборах розглянуто питання порядку денного:

- обрання голови та секретаря загальних зборів учасників;

- про зміну генерального директора Товариства;

- про реєстрацію змін і відомостей про юридичну особу ТОВ "Южноє", що містяться в Єдиному державному реєстрі і надання повноважень для подачі документів для державної реєстрації змін до відомостей про товариства.

Присутні на загальних зборах: учасник товариства - ОСОБА_3, який є представником ОСОБА_4, якій належить 70 % статутного капіталу товариства, учасник товариства - ОСОБА_1, якому належить 30 % статутного капіталу товариства. Запрошені ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .

За результатами проведення загальних зборів вирішено обрати головою загальних зборів учасників - ОСОБА_3, секретарем загальних зборів учасників - ОСОБА_6 ; звільнити ОСОБА_1 із посади генерального директора ТОВ "Южноє" 22 травня 2018 року та призначити на посаду генерального директора ТОВ "Южноє" з 23 травня 2018 року ОСОБА_3 . Вказане рішення оформлено протоколом Загальних зборів учасників ТОВ "Южноє" від 22 травня 2018 року, підписаним головою зборів ОСОБА_3.та секретарем зборів ОСОБА_6

Відповідно до протоколу загальних зборів учасників ТОВ "Южноє" від 31 липня 2018 року, прийнято рішення про скасування протоколу загальних зборів учасників товариства від 22 травня 2018 року в зв`язку з порушенням порядку їх скликання та одночасно припинено повноваження ОСОБА_1 на посаді генерального директора в зв`язку із закінченням строку повноважень, тобто з 31 липня 2018 року.

Нормативно-правове обґрунтування

У статті 124 Конституції Українизакріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України (254к/96-ВР) принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободвід 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття "суд, встановлений законом" включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних і суспільних інтересів.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства - цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне.

Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожний із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можна вирішувати у межах відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір слід вирішувати за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа-учасник приватноправових відносин.

Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, в яких хоча б одна зі сторін, як правило, є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

28 березня 2014 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення правового регулювання діяльності юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" від 10 жовтня 2013 року № 642-VII (642-18) . Згідно з підпунктом 1 пункту 3 цього Закону пункт 4 частини першої статті 12 ГПК України викладено у новій редакції, відповідно до якої господарським судам підвідомчі справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, членами), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, пов`язаними із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи, крім трудових спорів(близький за змістом припис передбачає пункт 3 частини першої статті 20 ГПК України у редакції, чинній на час розгляду справи судом першої та апеляційної інстанцій).

Визначаючи наявність юрисдикції господарського суду на підставі пункту 3 частини першої статті 20 ГПК України у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року, необхідно враховувати, чи пов`язаний цей спір із виникненням, здійсненням або припиненням корпоративних прав.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 20 ГПК Українигосподарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.

Корпоративні права характеризуються, зокрема, тим, що особа, яка є учасником (засновником, акціонером, членом) юридичної особи має право на участь в управлінні останньою й інші правоможності, передбачені законом і статутом (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі № 509/577/18, від 01 жовтня 2019 року у справі № 910/7554/18 (пункт 5.31)).

Отже, справи, що виникають з корпоративних відносин, - це справи зі спорів між юридичними особами та їх учасниками (засновниками, акціонерами, членами), у тому числі учасниками, які вибули, а також між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, що пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи. Предметом відповідних позовів можуть бути вимоги про визнання недійсними: актів органів управління юридичної особи; її установчих документів; правочинів, укладених юридичною особою, якщо позивач обґрунтує свої вимоги порушенням його корпоративних прав або інтересів, тощо. Виняток становлять трудові спори за участю юридичної особи.

Відповідно до статті 167 ГК Україникорпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

З огляду на положення статті 84 ЦК України, частини п`ятої статті 63, частин першої та третьої статті 167 ГК України, Закону України "Про господарські товариства" (1576-12) , Закону України "Про акціонерні товариства" (514-17) , статей 1, 19 і частин першої, шостої статті 20 Закону України "Про фермерське господарство", статей 6, 8, 19 та 21 Закону України "Про кооперацію" корпоративні відносини виникають, зокрема, у господарських товариствах, виробничих кооперативах, фермерських господарствах, приватних підприємствах, заснованих на власності двох або більше осіб.

Відповідно до частини першої статті 79 ГК Українигосподарськими товариствами визнаються підприємства або інші суб`єкти господарювання, створені юридичними особами та/або громадянами шляхом об`єднання їх майна і участі в підприємницькій діяльності товариства з метою одержання прибутку.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про господарські товариства"господарським товариством є юридична особа, статутний (складений) капітал якої поділений на частки між учасниками. Господарськими товариствами цим Законом визнаються підприємства, установи, організації, створені на засадах угоди юридичними особами і громадянами шляхом об`єднання їх майна та підприємницької діяльності з метою одержання прибутку. До господарських товариств належать акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, повні товариства, командитні товариства.

Відносини між членами вказаного товариства та товариством, які пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, є корпоративними.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Таким чином, звільнення ОСОБА_1, який є одним із засновників ТОВ "Южноє",з посади генерального директора ТОВ "Южноє"на підставі протоколу загальних зборів цього товариства, за своєю правовою природою, предметом регулювання правовідносин і правовими наслідками відрізняється від припинення трудового договору, визначеного трудовим законодавством. Саме тому можливість уповноваженого органу товариства прийняти рішення про припинення виконання повноважень генерального директора міститься не в приписах Кодексу законів про працю (322-08) , а у статті 99 ЦК України, тобто не є предметом регулювання нормами трудового права.

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 12 січня 2010 року № 1-2/2010 у справі про офіційне тлумачення частини третьої статті 99 ЦК Українироз`яснив, що реалізація учасниками акціонерного товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, відкликання членів виконавчого органу цього товариства стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством. Такі рішення уповноваженого на це органу мають розглядатися не в межах трудових, а корпоративних правовідносин, що виникають між товариством і особами, яким довірено повноваження з управління ним.

У зв`язку з цим припинення повноважень члена виконавчого органу товариства відповідно до частини третьої статті 99 ЦК Україниє дією уповноваженого органу товариства, спрямованою на унеможливлення здійснення членом його виконавчого органу управлінської діяльності. Необхідність такої норми зумовлена специфічним статусом члена виконавчого органу, який отримав від уповноваженого органу товариства право на управління. За природою корпоративних відносин учасникам товариства має бути надано можливість у будь-який час оперативно відреагувати на дії особи, яка здійснює представницькі функції зі шкодою (чи можливою шкодою) для інтересів товариства, шляхом позбавлення її відповідних повноважень.

Зважаючи на вказане, зміст положень частини третьої статті 99 ЦК Українинадає право компетентному (уповноваженому) органу товариства припинити повноваження члена виконавчого органу у будь-який час, на свій розсуд, з будь-яких підстав.

Така форма захисту є специфічною дією носіїв корпоративних прав у відносинах з особою, якій вони довірили здійснювати управління товариством, і не може розглядатися в площині трудового права.

Реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, звільнення, відкликання членів виконавчого органу стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством. Хоча такі рішення уповноваженого на це органу можуть мати наслідки і в межах трудових правовідносин, але визначальними за таких обставин є корпоративні правовідносини.

Зміст положень частини третьої статті 99та частини четвертої статті 145 ЦК України треба розуміти як право компетентного (уповноваженого) органу товариства відкликати члена виконавчого органу від виконання обов`язків, які він йому визначив.

Аналогічні за змістом висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі № 562/304/17 (провадження № 14-471цс18).

Оскільки підставою поданого позову ОСОБА_1 вказує недотримання вимог законодавства та установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів товариства, що є порушенням прав учасника на управління товариством, а не трудових прав керівника товариства, то спір за своєю правовою природою та правовими наслідками належить до корпоративних спорів і підлягає вирішенню господарськими судами.

Отже, оскільки спір виник між учасниками юридичної особи, яка є господарським товариством, і цією особою та пов`язаний із діяльністю й управлінням нею, такий спір виник з корпоративних відносин і належить до юрисдикції господарського суду згідно з пунктом 3 частини першої статті 20 ГПК України.

Таким чином, перевіривши застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених ними фактичних обставин справи та в межах доводів касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування рішень судів попередніх інстанцій та закриття провадження у цій справі.

З урахуванням наведеного зазначений спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до частини першої статті 414 ЦПК України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково із закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.

Оскільки суди першої та апеляційної інстанцій дійшли помилкових висновків про належність розгляду цієї справи за правилами цивільного судочинства, то оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню із закриттям провадження у справі.

Керуючись статтями 255, 409, 414, 416ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Великоновосілківського районного суду Донецької області від 17 грудня 2018року та постанову Донецького апеляційного суду від 20 березня 2019 року скасувати.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Южноє" про визнання недійсним та скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі, закрити.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Ступак

Судді: І. Ю. Гулейков

Б. І. Гулько

Г. І. Усик

В. В. Яремко