відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Імідж Фінанс", що діє в своїх інтересах та в інтересах Венчурного закритого диверсифікованого пайового інвестиційного фонду "Печерськ Плаза";

представник відповідача - Глазовий Олексій Павлович;

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 29 травня 2019 року у складі колегії суддів: Яворського М. А., Кашперської Т. Ц., Фінагеєва В. О.,

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Імідж Фінанс", що діє в своїх інтересах та в інтересах Венчурного закритого диверсифікованого пайового інвестиційного фонду "Печерськ Плаза" (далі - ТОВ "КУА "Імідж Фінанс"), про стягнення суми боргу.

Позовна заява мотивована тим, що 29 серпня 2016 року між ним та ТОВ "КУА "Імідж Фінанс" було укладено інвестиційний договір № 1-024-271, предметом якого є інвестиційна участь позивача у будівництві об`єкта нерухомості (четвертого пускового комплексу 10 секції житлово-офісного комплексу з об`єктами соціально-побутового, торгового призначення та паркінгом по АДРЕСА_1 ), шляхом здійснення інвестиційних внесків на умовах, в обсягах та в строки, що передбачені договором, а після оформлення і реєстрації права власності Фонду на квартиру (частину об`єкту нерухомості, № 271 загальною площею 92,43 кв. м) отримання позивачем квартири у власність у порядку, що встановлений договором.

Вказував, що запланований термін введення об`єкта нерухомості в експлуатацію - 4 квартал 2017 року (пункту 3.2. договору).

Зазначав, що свої зобов`язання щодо фінансування об`єкту інвестування виконував належним чином та сплатив 3 353 044 грн. Проте у порушення умов договору відповідач свої зобов`язання не виконав, у строк, визначений договором, не ввів об`єкт будівництва до експлуатації, не передав йому у власність об`єкт інвестування, чим істотно порушив умови інвестиційного договору та позбавив його права на отримання у власність проінвестованого житла.

Починаючи з березня 2017 року будівництво об`єкту практично не велось. На неодноразові звернення до відповідача, останній не повідомив про причини зупинення у будівництві.

Ураховуючи вищевикладене, ОСОБА_1 просив суд стягнути з ТОВ "КУА "Імідж Фінанс" на його користь суму основного боргу в розмірі 3 353 044 грн, неустойку у розмірі 116 405 грн 78 коп., а також 50 тис. грн на відшкодування моральної шкоди.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 03 жовтня 2018 року у складі судді Остапчук Т. В. позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "КУА "Імідж Фінанс" на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 3 353 044 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що інвестиційний договір від 29 серпня 2016 року є розірваним на підставі пункту 1 частини першої статті 611 ЦК України унаслідок порушення відповідачем зобов`язання з моменту пред`явлення позивачем заяви про розірвання договору, а саме - з 09 жовтня 2017 року. Оскільки інвестиційним договором від 29 серпня 2016 року не передбачено умови про стягнення неустойки у разі порушення зобов`язання, то вимоги позивача про стягнення неустойки не підлягають задоволенню. Правовідносини сторін випливають з договірних відносин щодо участі сторін в реалізації інвестиційного проекту, тому моральна шкода відшкодуванню не підлягає.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 29 травня 2019 року апеляційну скаргу ТОВ "КУА "Імідж Фінанс" задоволено. Рішення Печерського районного суду м. Києва від 03 жовтня 2018 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що позивач, звертаючись до суду із вказаним позовом, зазначав та наполягав на тому, що стороною, яка порушила умови інвестиційного договору, є саме відповідач у справі, а не він, і тому застосування до вказаних обставин пункту 7.4 договору з відповідними наслідками є неправомірним. Однак, заявляючи позовні вимоги про стягнення грошових коштів, сплачених ним відповідачу в якості оплати інвестицій в будівництво, позивач не заявив позовних вимог про розірвання інвестиційного договору від 29 серпня 2016 року, тому стягнення коштів без розірвання договору є безпідставним.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У липні 2019 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій просив оскаржуване судове рішення апеляційного суду скасувати, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 22 липня 2019 року касаційне провадження у вказаній справі відкрито та витребувано цивільну справу № 757/15340/18 з Печерського районного суду м. Києва.

У серпні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 лютого 2020 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що незважаючи на те, що і позивач, і відповідач вважають, що інвестиційний договір припинив свою дію, апеляційний суд вважав, що для повернення сплачених коштів необхідно ще раз розірвати договір.

Відповідно до частини першої статті 615 ЦК України у разі порушення зобов`язання однією стороною друга сторона мас право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом.

А згідно з частиною першою статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів" споживач має право відмовитися від договору про виконання робіт (надання послуг) і вимагати відшкодування збитків, якщо виконавець своєчасно не приступив до виконання зобов`язань за договором або виконує роботу так повільно, що закінчити її у визначений строк стає неможливим.

Вважав, що апеляційний суд неправильно застосував норми статей 611, 615, 638 ЦК України та статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів".

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

29 серпня 2016 року між ОСОБА_1 як Інвестором та ТОВ "КУА "Імідж Фінанс", що діє від свого імені в інтересах та за рахунок Венчурного закритого не диверсифікованого пайового інвестиційного фонду "Печерськ Плаза" як Фондом, було укладено інвестиційний договір № 1-024-271.

Предметом договору є інвестиційна участь Інвестора у будівництві Об`єкта нерухомості (четвертого пускового комплексу 10 секції житлово-офісного комплексу з об`єктами соціально-побутового, торгового призначення та паркінгом по АДРЕСА_1 ) шляхом здійснення інвестиційних внесків на умовах, в обсягах та в строки, що передбачені договором, а після оформлення і реєстрації права власності Фонду на квартиру (частину об`єкту нерухомості, № 271 загальною площею 92,43 кв. м) отримання позивачем квартири у власність у порядку, що встановлений договором (а.с. 9-11).

Замовником будівництва є товариство з обмеженою відповідальністю "Буйфіш Холдингс" (далі - ТОВ "Буйфіш Холдингс"), генеральним проектувальником - товариство з обмеженою відповідальністю "АБК "Квадрат" (далі - ТОВ "АБК "Квадрат").

Згідно з пунктом 2.1.1 договору Фонд зобов`язується забезпечити інвестування будівництва об`єкта нерухомості та після реєстрації права власності Фонду на квартиру, передати квартиру у власність Інвестора в порядку, що встановлений договором.

Інвестор зобов`язується забезпечити інвестування квартири та після оформлення реєстрації права власності у Фонду на квартиру, отримати від Фонду у власність квартиру, в порядку, що встановлений договором (пункт 2.1.2 договору).

Будівництво об`єкта нерухомості здійснюється на підставі проектно-кошторисної документації та дозволу на виконання будівельно-монтажних робіт (пункт 3.1. договору).

Запланований термін введення об`єкта нерухомості до експлуатації - 4 квартал 2017 року (пункт 3.2 Договору), при цьому графік платежів розписано до 31 грудня 2017 року, згідно з графіком оплат останній платіж має бути внесено до 31 грудня 2017 року (пункт 5.2 Договору) (а.с. 8).

Відповідно до пункту 5.1 договору загальна сума інвестиційних внесків становить 3 880 192 грн 91 коп. (152 509 доларів США) (а.с. 8).

ОСОБА_1 було внесено на рахунок відповідача 3 353 044 грн (а.с. 15-33, 60)

Останній платіж здійснений позивачем у червні 2017 року (а.с. 15).

Вважаючи, що будівництво зупинилось 09 жовтня 2017 року, позивач звернувся до відповідача із заявою про розірвання інвестиційного договору від 29 серпня 2016 року № 1-024-271, за згодою сторін на підставі пункту 7.5. договору, та з вимогою повернення сплачених ним коштів (а.с. 13).

Суд також встановив, що станом на 31 грудня 2017 року об`єкт нерухомості не було побудовано та не введено до експлуатації згідно з пунктом 3.2 договору. Позивачем не було внесено повної вартості об`єкту інвестування за договором згідно з пунктом 4.1 договору.

Листом від 17 січня 2018 року за № 17/01-01 позивач повторно звернувся до відповідача із заявою про розірвання інвестиційного договору від 29 серпня 2016 року, за згодою сторін на підставі пункту 7.5. договору, та повернення сплачених ним коштів (а.с. 14).

Відповідно до пункту 7.5 інвестиційного договору Інвестору за власною ініціативою забороняється розірвання договору, крім випадків, якщо таке розірвання здійснюється за згодою сторін. У випадку досягнення згоди про розірвання договору між сторонами укладається відповідна угода з зобов`язанням Фонду повернути Інвестору суму отриманих Фондом від Інвестора коштів за вирахуванням штрафу на користь Фонду у розмірі 5 % від ціни договору (а.с. 10).

Відповідно до пункту 6.2.6 інвестиційного договору Фонд зобов`язаний повідомляти інвестора про всі обставини, що роблять неможливим виконання даного договору (а.с. 9).

24 квітня 2018 року листом № 586 ТОВ "Буйфіш Холдингс" повідомило відповідача про те, що станом на 20 квітня 2018 року генеральним проектувальником - ТОВ "АБК "Квадрат" завершувалось коригування проекту, тому будівництво було затримано (а.с. 58).

25 квітня 2018 року відповідач надіслав позивачеві лист № 26/04-01 про розірвання інвестиційного договору, яким повідомив, що у зв`язку з порушенням графіку платежів та невиконанням позивачем зобов`язань по сплаті інвестиційних внесків, Фонд в односторонньому порядку розриває інвестиційний договір від 29 серпня 2016 року згідно з пунктом 7.4. договору (а.с. 59).

Відповідно до пункту 7.4. договору у разі порушення Інвестором умов договору, Фонд має право розірвати цей договір в односторонньому порядку шляхом направлення повідомлення про розірвання. У цьому разі цей договір є розірваним і вважається припиненим в повному обсязі без укладення будь-яких документів через 10 (десять) робочих днів з дати направлення такого повідомлення про розірвання. Сплачені Інвестором, кошти повертаються Фондом Інвестору за вирахуванням штрафу на користь 5 % від ціни договору протягом 10 (десяти) календарних днів після укладення з третьою особою інвестиційного договору на квартиру або договору купівлі-продажу квартири (а.с. 10).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) , Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі в редакції до наведених змін) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судове рішення апеляційного суду не відповідає.

Згідно з частиною першою статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до частин першої та другої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку, зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною першою статті 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За положеннями частини першої статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди (частина перша статті 611 ЦК України).

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Судом установлено, що і позивач, і відповідач порушили умови інвестиційного договору, а саме: позивач - в частині сплати інвестиційних внесків, а відповідач - в частині строків завершення будівництва.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив із того, що позивачем не заявлено вимог про розірвання інвестиційного договору.

Проте з таким висновком суду апеляційної інстанції колегія суддів погодитись не може.

Судом встановлено, що позивачем неодноразово подавались заяви про розірвання інвестиційного договору, а 25 квітня 2018 року відповідач надіслав позивачеві лист № 26/04-01 про розірвання інвестиційного договору.

Відповідно до частини першої статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відтак, інвестиційний договір від 29 серпня 2016 року є розірваним, оскільки наявне волевиявлення сторін правочину про розірвання договору.

Колегія суддів виходить з того, що позивачем не було виконано у повному обсязі зобов`язань по сплаті інвестиційних внесків, умовами інвестиційного договору не передбачено право sнвестора на односторонню відмову від договору, а згоди щодо укладення відповідної угоди між позивачем та відповідачем не досягнуто (пункт 7.5 інвестиційного договору).

При цьому колегія суддів враховує те, що відповідач порушив строки введення об`єкту до експлуатації і доказів виконання такого обов`язку відповідачем на час розгляду справи суду не надано.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позову ОСОБА_1, проте зазначає, що умовами інвестиційного договору не передбачено право інвестора на повернення всієї суми сплачених інвестиційних внесків.

За таких обставин постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а рішення суду першої інстанції залишенню в силі зі зміною його мотивувальної та резолютивної частини, оскільки стягненню підлягають суми інвестиційних внесків, за вирахуванням суми штрафу у розмірі 5 %, так як і пункт 7.4, за яким інвестиційний договір було розірвано ТОВ "КУА "Імідж Фінанс", і пункт 7.5 договору, на застосуванні якого наполягав позивач, містять положення про застосування штрафу у разі розірвання договору.

Ураховуючи викладене, з ТОВ "КУА "Імідж Фінанс" на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню 3 185 391 грн 80 коп. (3 353 044 грн - 167 652 грн 20 коп.).

Відповідно до статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини четвертої статті 412 ЦПК України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина друга статті 410 ЦПК України).

Керуючись статтями 400, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного суду від 29 травня 2019 року скасувати, рішення Печерського районного суду м. Києва від 03 жовтня 2018 року залишити в силі, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови та зменшивши суму, яка підлягає стягненню з товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Імідж Фінанс", що діє в своїх інтересах та в інтересах Венчурного закритого диверсифікованого пайового інвестиційного фонду "Печерськ Плаза", на користь ОСОБА_1, до 3 185 391 грн 80 коп.