розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, від імені якого діє представник ОСОБА_2, на постанову Апеляційного суду м. Києва від 20 вересня 2018 року у складі колегії суддів: Левенця Б. Б., Ратнікової В. М., Борисової О. В.,

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "АНСУ" (далі - ТОВ "АНСУ") звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1, третя особа - Публічне акціонерне товариство "Перший Український Міжнародний Банк" (далі - ПАТ "Перший Український Міжнародний Банк"), про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовна заява мотивована тим, що 06 червня 2008 року між Закритим акціонерним товариством "Перший Український Міжнародний Банк" (далі - ЗАТ "Перший Український Міжнародний Банк"), правонаступником якого є ПАТ "Перший Український Міжнародний Банк", та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 6410009, за умовами якого останній отримав кредит у розмірі 21 499 доларів США зі сплатою 13,99 % річних за користування кредитними коштами, строком до 06 червня 2015 року.

16 липня 2013 року між ПАТ "Перший Український Міжнародний Банк" та ТОВ "АНСУ" укладений договір відступлення права вимоги № 1034/44, згідно з умовами якого ТОВ "АНСУ" набуло права кредитора за вказаним кредитним договором.

У лютому 2014 року ТОВ "АНСУ" направило ОСОБА_1 повідомлення про відступлення права вимоги за кредитним договором разом з вимогою про дострокове повернення кредитної заборгованості у розмірі 17 897,70 доларів США, з яких 11 485,86 доларів США - основна заборгованість за кредитом, 6 411,84 доларів США - заборгованість за процентами за користування кредитом.

Відповідач не виконав зобов`язання щодо повернення кредиту та нарахованих відсотків.

З огляду на викладене та уточнивши позовні вимоги, ТОВ "АНСУ" просило стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість у розмірі 8 836,43 доларів США із конвертуванням зазначеної суми в національну валюту (гривню) за курсом Національного банку України (далі - НБУ) на день ухвалення судового рішення, з яких: 5 812,10 доларів США - заборгованість за кредитом, 3 024,33 доларів США - заборгованість за відсотками за користування кредитом, та вирішити питання про розподіл витрат на оплату судового збору.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 05 жовтня 2017 року у задоволенні позову ТОВ "АНСУ" відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову ТОВ "АНСУ", суд першої інстанції виходив із наявності довідки ПАТ "Перший Український Міжнародний Банк" про відсутність у ОСОБА_1 станом на 19 липня 2013 року заборгованості закредитом і процентами за користування кредитом. Наведене також підтверджено листом ПАТ "Перший Український Міжнародний Банк" від 12 грудня 2016 року, в якому зазначено, що кредитний договір від 06 червня 2008 року№ 6410009 закрито, а не передано право вимоги щодо нього.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду м. Києва від 20 вересня 2018 року апеляційну скаргу ТОВ "АНСУ" задоволено частково.

Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 05 жовтня 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення про часткове задоволення позовних вимог ТОВ "АНСУ". Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ "АНСУ" заборгованість за кредитним договором від 06 червня 2008 року № 6410009 у розмірі 7 353,67 доларів США, що за курсом НБУ на момент ухвалення рішення становить 206 786,67 грн, яка складається із: заборгованості за кредитом у розмірі 5 812,10 доларів США, що в еквіваленті 163 437,41 грн; заборгованості за процентами за користування кредитом за період з 15 липня 2013 року до 06 червня 2015 року - 1 541,57 доларів США, що в еквіваленті 43 349,26 грн.

В іншій частині позовних вимог ТОВ "АНСУ" відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що при розгляді справи суд першої інстанції належним чином не з`ясував та не перевірив обставини справи, не надав належну оцінку зібраним доказам, що призвело до порушення норм процесуального права та, як наслідок, до ухвалення незаконного та необґрунтованого судового рішення.

Суд апеляційної інстанції виходив із доведеності того факту, що ОСОБА_1 належним чином не виконав своїх зобов`язань за кредитним договором від 06 червня 2008 року № 6410009, допустив утворення заборгованості, що надало право новому кредитору - ТОВ "АНСУ", яке набуло право вимоги за цим кредитним договором у ПАТ "Перший Український Міжнародний Банк", звернутися до суду з указаним позовом. Надані представником відповідача відомості про відсутність заборгованості за вищевказаним кредитним договором не є платіжними документами про сплату ОСОБА_1 боргу кредитору.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів

У касаційній скарзі, поданій у жовтні 2018 року до Верховного Суду, ОСОБА_1, від імені якого діє представник ОСОБА_2, просить скасувати постанову Апеляційного суду м. Києва від 20 вересня 2018 року, а рішення Дарницького районного суду м. Києва від 05 жовтня 2017 року залишити в силі, обґрунтовуючи свою вимогу порушенням апеляційним судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції помилково врахував правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду України від 01 березня 2017 року (справа № 761/1617/15-ц, провадження № 6-284цс17), відповідно до якого зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні, оскільки правовідносини у вказаній справі та у цій справі не є тотожними. Водночас апеляційний суд не врахував правові позиції, висловлені Верховним Судом України за наслідками розгляду справ № 6-190цс15, № 6-1680цс15 та № 6-145цс14.

Позивач не надав суду генеральну та індивідуальну ліцензії на використання іноземної валюти на території України, про що не заперечував і представник ТОВ "АНСУ".

Апеляційний суд порушив процесуальний порядок прийняття доказів, врахувавши повідомлення начальника управління ПАТ "Перший Український Міжнародний Банк", надане останнім на стадії розгляду справи в апеляційному порядку.

Позиція суду апеляційної інстанції про те, що саме платіжні документи є підтвердженням сплати позичальником заборгованості за кредитом, за наявності у матеріалах справи відповідних довідок банку, порушує вимоги статті 545 ЦК України.

З огляду на відсутність у ОСОБА_1 кредитної заборгованості заміна кредитора на підставі відступлення права вимоги відповідно до статті 528 ЦК України є неможливою.

Надходження касаційної скарги до Верховного Суду

Ухвалою Верховного Суду від 29 жовтня 2018 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1, від імені якого діє представник ОСОБА_2, на постанову Апеляційного суду м. Києва від 20 вересня 2018 року та витребувано цивільну справу № 753/15128/16-ц із Дарницького районного суду м. Києва.

Ухвалою Верховного Суду від 19 лютого 2020 року справу за позовом ТОВ "АНСУ" до ОСОБА_1, третя особа - ПАТ "Перший Український Міжнародний Банк", про стягнення заборгованості за кредитним договором призначено до судового розгляду.

Короткий зміст позиції інших учасників справи

У відзивах на касаційну скаргу, поданих до суду у листопаді 2018 року, ТОВ "АНСУ" та ПАТ "Перший Український Міжнародний Банк" заперечували проти доводів представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2

ТОВ "АНСУ" зазначило, що апеляційний суд з урахуванням положень пункту 14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 "Про судове рішення у цивільній справі" (v0014700-09) навів розрахунок з переведення іноземної валюти в українську за курсом, установленим НБУ на день ухвалення рішення судом.

ТОВ "АНСУ" є фінансовою установою та не надає послуги, пов`язані з валютними операціями, а тому не потребує генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій.

ПАТ "Перший Український Міжнародний Банк" вказувало, що факт отримання ОСОБА_1 грошових коштів і оплата ним придбаного ОСОБА_1 транспортного засобу підтверджується меморіальними валютними ордерами, а також договором застави транспортного засобу від 06 червня 2008 року № 6410044, укладеним між ПАТ "Перший Український Міжнародний Банк" та ОСОБА_1 .

Фактичні обставини справи, встановлені судами

06 червня 2008 року між ЗАТ "Перший Український Міжнародний Банк", правонаступником якого є ПАТ "Перший Український Міжнародний Банк", та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 6410009, за умовами якого банк надав ОСОБА_1 кредит у розмірі 21 499 доларів США зі сплатою 13,99 % річних за користування кредитними коштами, строком до 06 червня 2015 року (т. 1 а. с. 8-12).

Відповідно до пункту 1.2 кредитного договору від 06 червня 2008 року № 6410009 кредит надано позичальнику для придбання транспортного засобу "Chevrolet Lacetti" в АФ "Либідь-Авто" згідно з договором купівлі-продажу від 03 червня 2008 року № 1067.

Умовою отримання кредиту встановлено надання позичальником банку платіжного доручення на переказ коштів у розмірі 103 410 грн на рахунок продавця за придбаний позичальником транспортний засіб (пункт 2.1.4 кредитного договору).

З метою забезпечення виконання кредитних зобов`язань за вищевказаним кредитним договором 06 червня 2008 року між ЗАТ "Перший Український Міжнародний Банк" та ОСОБА_1 укладений договір застави транспортного засобу № 6410044 (т. 1 а. с. 68-71).

16 липня 2013 року між ПАТ "Перший Український Міжнародний Банк" та ТОВ "АНСУ" укладений договір відступлення права вимоги № 1034/44, згідно з умовами якого ТОВ "АНСУ" набуло прав кредитора за кредитним договором від 06 червня 2008 року № 6410009 (т. 1 а. с. 25-34, 94, 126-153).

Відповідно до додаткової угоди від 19 липня 2013 року № 3 до договору відступлення прав вимоги від 16 липня 2013 року № 1034/44 новий кредитор (ТОВ "АНСУ") та первісний кредитор (ПАТ "Перший Український Міжнародний Банк") погодили передачу прав вимоги за кредитним договором згідно з реєстром боржників. Зокрема, ОСОБА_1 за кредитним договором від 06 червня 2008 року № 6410009 мав 17 897,70 доларів США загальної суми заборгованості, з яких: 7 523,50 доларів США - прострочений основний борг, 3 962,36 доларів США - непрострочений основний борг, 6 260,17 доларів США - прострочені проценти, 151,67 доларів США - сума непрострочених процентів (т. 1 а. с. 30-33, 145-153).

ТОВ "АНСУ" зареєстроване як фінансова установа, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та свідоцтвом про реєстрацію фінансової установи (т. 1

Згідно з витягом з Державного реєстру обтяжень рухомого майна від 18 серпня 2009 року № 24419921 з реєстру вилучений запис 8143075 з контрольною сумою 7Е1Д90БВ1Е, підстава вилучення: кредитна угода від 06 травня 2008 року № 6410009, ЗАТ "Перший Український Міжнародний Банк", кредит закрито (т. 1 а. с. 66).

Відповідно до листа ПАТ "Перший Український Міжнародний Банк" від 05 грудня 2016 року № КІЕ-50.4/693 станом на 19 липня 2013 року заборгованість за кредитом і процентами за користування кредитом відсутня, банк до ОСОБА_1 претензій не має (т. 1 а. с. 67).

Листом від 12 грудня 2016 року вих. КНО-120/1162/33-1, довідкою про стан та історію заборгованості за кредитним договором від 06 червня 2008 року № 6410009, виданою ПАТ "Перший Український Міжнародний Банк" 02 лютого 2017 року, повідомлено ОСОБА_1 про те, що кредитний договір від 06 червня 2008 року № 6410009 закрито, заборгованість за ним відсутня (т. 1 а. с. 97-100).

Відповідно до довідки про стан та історію заборгованості за кредитним договором від 06 червня 2008 року № 6410009, виданої 16 липня 2013 року ПАТ "Перший Український Міжнародний Банк", ОСОБА_1 мав 17 897,70 доларів США непогашеної заборгованості, з яких 11 485,86 доларів США - заборгованість за кредитом, та 6 411,84 доларів США - заборгованість за процентами. У довідці зазначено про погашення ОСОБА_1 13 407,93 доларів США заборгованості, з яких 10 013,14 доларів США - заборгованість за кредитом, та 3 394,79 доларів США - заборгованість за процентами (т. 1 а. с. 13-16, 84-87).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини другої розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) , Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній до набрання чинності Законом України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) , Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ") передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, і норми застосованого права

Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до статей 525, 526, 530 ЦК України зобов`язання мають виконуватися належним чином та у встановлений законом строк.

Згідно зі статтею 533 ЦК України грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях.

Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов`язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Відповідно до статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно із статтею 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 57 ЦПК України 2004 року передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Згідно зі статтею 58 ЦПК України 2004 року належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до частини першої статті 60 ЦПК України 2004 року кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього кодексу.

Згідно зі статтею 179 ЦПК України 2004 року предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частин першої-третьої статті 10 ЦПК України 2004 року цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони й інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Вирішуючи вказаний спір, апеляційний суд встановив, що ОСОБА_1 отримав грошові кошти за кредитним договором від 06 червня 2008 року № 6410009, однак належним чином не виконував зобов`язання з погашення кредиту та сплати відсотків за користування ним.

Так, факт отримання кредитних коштів і оплата цими коштами придбаного в АФ "Либідь-Авто" транспортного засобу "Chevrolet Lacetti" згідно з договором купівлі-продажу від 03 червня 2008 року № 1067 підтверджується меморіальним валютним ордером від 06 червня 2008 року № 451539323, меморіальними ордерами від 06 червня 2008 року № 451539324 і № 451539325 (т. 1 а. с. 17-19, 91-93).

Обставини щодо придбання автомобіля "Chevrolet Lacetti" в АФ "Либідь-Авто" за кредитні гроші, отримані від ПАТ "Перший Український Міжнародний Банк", ОСОБА_1 та його представник не заперечували.

Посилання відповідача на наявність довідки ПАТ "Перший Український Міжнародний Банк" від 05 грудня 2016 року про відсутність у нього заборгованості перед банком за укладеним кредитним договором досліджувалось судом апеляційної інстанції. Судом було враховано наявність взаємовиключних відомостей, наданих сторонами у справі, щодо наявності у ОСОБА_1 заборгованості.

Надаючи оцінку кожному доказу окремо, а також наявним у матеріалах справи доказам у сукупності, суд апеляційної інстанції врахував, що ОСОБА_1 не підтвердив платіжними документами погашення заборгованості у повному обсязі, що є його процесуальним обов`язком у силу вимог 10, 60 ЦПК України (1618-15) 2004 року.

При цьому під час апеляційного розгляду справи судом досліджувались як надані представником відповідача листи і повідомлення ПАТ "Перший Український Міжнародний Банк" від 05 грудня 2016 року, від 12 грудня 2016 року, від 03 серпня 2018 року № КІЕ-50.4/294 та виписки банку від 02 лютого 2017 року, від 02 серпня 2018 року щодо відсутності у ОСОБА_1 заборгованості, так і виписки та довідки про стан та історію заборгованості за кредитним договором від 06 червня 2008 року № 6410009, розрахунки банку щодо непогашеної заборгованості, заперечення представника ПАТ "Перший Український Міжнародний Банк", начальника управління ПАТ "Перший Український Міжнародний Банк" Кузьменко С. М., які стверджували про наявність у ОСОБА_1 заборгованості на момент відступлення банком права вимоги за кредитним договором від 06 червня 2008 року № 6410009.

Зазначені докази апеляційний суд не поклав в основу ухваленого судового рішення, однак зауважив, що вони не є платіжними документами про сплату боргу кредитору, а тому не підтверджують виконання боржником кредитних зобов`язань як на час відступлення права вимоги, так і на час розгляду справи судом.

З огляду на наявні у справі докази, зокрема довідку про стан та історію заборгованості за кредитним договором від 06 червня 2008 року № 6410009, якою підтверджено, що ОСОБА_1 востаннє здійснював часткове погашення заборгованості 19 серпня 2009 року, суд апеляційної інстанції, застосувавши норми статей 512, 526, 1048, 1054 ЦК України, дійшов обґрунтованого висновку про непогашення ОСОБА_1 кредитної заборгованості на час відступлення права вимоги ПАТ "Перший Український Міжнародний Банк" до ТОВ "АНСУ" за договором від 16 липня 2013 року, та наявність правових підстав для задоволення позову.

Апеляційний суд врахував правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 28 березня 2018 у справі № 14-10цс18, щодо нарахування відсотків за користування кредитними коштами в межах строку кредитування, визначеного сторонами договору.

Доводи касаційної скарги в цій частині спростовуються встановленими у справі обставинами.

Заперечення і доводи відповідача зводяться значною мірою до того, що ТОВ "АНСУ" не підтвердило наявність у нього заборгованості за кредитним договором, що за своїм змістом передбачає встановлення нових обставин у справі та дослідження або переоцінку наявних у матеріалах справи доказів, що на стадії касаційного перегляду положеннями статті 400 ЦПК України не передбачено.

Доводи касаційної скарги про неможливість відступлення ПАТ "Перший Український Міжнародний Банк" права вимоги на користь ТОВ "АНСУ" спростовуються тим, що останнє є фінансовою установою, зареєстрованою у встановленому законом порядку. Відсутність у ТОВ "АНСУ" генеральної та індивідуальної ліцензій на використання іноземної валюти на території України не є підставою для відмови у позові, оскільки позивач не надавав відповідачу послуг, що пов`язані з обігом іноземної валюти.

Колегія суддів вважає, що постанова апеляційного суду винесена з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Згідно із статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.