У квітні 2015 року заступник прокурора Харківської області звернувся з позовом до суду в інтересах держави в особі: Державного агентства лісових ресурсів України, Харківського обласного управління лісового та мисливського господарства, Державного підприємства "Вовчанське лісове господарство" (далі - ДП "Вовчанське лісове господарство") до Вовчанської районної державної адміністрації Харківської області, ОСОБА_1, Реєстраційної служби Вовчанського районного управління юстиції, третя особа - ОСОБА_2, про визнання незаконними та скасування розпоряджень, визнання недійсною та скасування рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень на земельну ділянку, витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння та зобов`язання вчинити певні дії.

Позов було обґрунтовано тим, що розпорядженням голови Вовчанської державної адміністрації Харківської області від 21 листопада 2012 року № 660 ОСОБА_2 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель запасу рекреаційного призначення, яка розташована за межами населених пунктів на території Старосалтівської селищної ради Вовчанського району, для передачі її у власність для індивідуального дачного будівництва.

На підставі розпорядження голови Вовчанської державної адміністрації Харківської області від 19 липня 2013 року № 174 ОСОБА_2 передано у власність для індивідуального дачного будівництва земельну ділянку загальною площею 0,10 га із земель запасу рекреаційного призначення, яка розташована за межами населених пунктів на території Старосалтівської селищної ради Вовчанського району, та внесено відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про державну реєстрацію вказаної земельної ділянки за кадастровим номером 6321655800:01:005:0074 (запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно № 4953880).

19 вересня 2013 року на підставі договору купівлі-продажу, нотаріального посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Хотенець Ю. А. за реєстровим № 822, ОСОБА_2 передала у власність, а ОСОБА_1 прийняла у власність цю земельну ділянку. Рішення про державну реєстрацію прав і обтяжень за індексним номером 6025877.

Посилаючись на те, що зазначена земельна ділянка відноситься до земель ДП "Вовчанське лісове господарство" (Старосалтівське лісництво, квартал 103), вибула з власності держави в особі ДП "Вовчанське лісове господарство" незаконно, без її вилучення в установленому законом порядку та зміни цільового призначення, позивач, з урахуванням уточнених позовних вимог (де також просив виключити з числа відповідачів Реєстраційну службу Вовчанського районного управління юстиції), просив: визнати незаконним та скасувати розпорядження голови Вовчанської районної державної адміністрації Харківської області від 21 листопада 2012 року № 660 "Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для передачі їх у власність для індивідуального дачного будівництва" в частині надання ОСОБА_2 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки для індивідуального дачного будівництва; визнати незаконним та скасувати розпорядження голови Вовчанської державної адміністрації Харківської області від 19 липня 2013 року № 174 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для передачі у власність 88 громадянам для індивідуального дачного будівництва за межами населених пунктів на території Старосалтівської селищної ради Вовчанського району Харківської області" в частині передачі ОСОБА_2 у власність земельної ділянки (кадастровий номер 6321655800:01:005:0074) загальною площею 0,10 га вартістю 203 152,00 грн для індивідуального дачного будівництва; визнати недійсним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень на земельну ділянку від 13 серпня 2013 року № 4953880 та від 19 вересня 2013 року № 6025877; витребувати з незаконного володіння ОСОБА_1 та передати ДП "Вовчанське лісове господарство" земельну ділянку площею 0,10 га, про що скласти акт прийому-передачі.

Рішенням Вовчанського районного суду Харківської області від 05 жовтня 2016 року позов задоволено. Визнано незаконним та скасовано розпорядження голови Вовчанської районної державної адміністрації Харківської області від 21 листопада 2012 року № 660 "Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для передачі їх у власність для індивідуального дачного будівництва" в частині надання ОСОБА_2 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки для індивідуального дачного будівництва. Визнано незаконним та скасовано розпорядження голови Вовчанської державної адміністрації Харківської області від 19 липня 2013 року № 174 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для передачі у власність 88 громадянам для індивідуального дачного будівництва за межами населених пунктів на території Старосалтівської селищної ради Вовчанського району Харківської області" в частині передачі ОСОБА_2 у власність земельної ділянки (кадастровий номер 6321655800:01:005:0074) загальною площею 0,10 га вартістю 203 152,00 грн для індивідуального дачного будівництва. Визнано недійсним та скасовано рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень на земельну ділянку (кадастровий номер 6321655800:01:005:0074) від 13 серпня 2013 року № 4953880 та від 19 вересня 2013 року № 6025877. Зобов`язано ОСОБА_1 передати, а ДП "Вовчанське лісове господарство" прийняти земельну ділянку площею 0,10 га (кадастровий номер 6321655800:01:005:0074), про що скласти акт прийому-передачі.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що спірна земельна ділянка відноситься до земель лісогосподарського призначення ДП "Вовчанське лісове господарство", тому надання її у власність ОСОБА_2 здійснено з порушенням норм Земельного кодексу України (2768-14) (далі - ЗК України).

Додатковим рішенням Вовчанського районного суду Харківської області від 31 травня 2017 року стягнуто солідарно з Вовчанської районної державної адміністрації Харківської області та ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у справі в розмірі 1 028,00 грн.

Постановою Апеляційного суду Харківської області від 02 березня 2018 року (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 17 квітня 2018 року) апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 задоволено. Апеляційну скаргу Вовчанської районної державної адміністрації Харківської області задоволено частково. Рішення Вовчанського районного суду Харківської області від 05 жовтня 2016 року скасовано та ухвалено нове судове рішення. В задоволенні позову заступника прокурора Харківської області відмовлено. Додаткове рішення Вовчанського районного суду Харківської області від 31 травня 2017 року скасовано. Стягнуто з прокуратури Харківської області судовий збір на користь ОСОБА_1 у розмірі 4 346,68 грн.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та приймаючи постанову про відмову в задоволенні позову, апеляційний суд виходив з того, що при вирішенні питання щодо перебування земельної лісової ділянки в користуванні державного лісогосподарського підприємства необхідно враховувати положення пункту 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України (3852-12) (далі - ЛК України), згідно з яким (у редакції на дату прийняття оскаржуваної постанови) до одержання в установленому порядку державними лісовпорядними підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування. Оцінивши докази у справі, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову. У свою чергу додаткове рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню як похідне від рішення Вовчанського районного суду Харківської області від 05 жовтня 2016 року.

Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги, позиція інших учасників справи

У березні 2018 року заступник прокурора Харківської області звернувся засобами поштового зв`язку до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Апеляційного суду Харківської області від 02 березня 2018 року у вищевказаній справі, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувану постанову скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції. Крім того, просив розгляд справи здійснювати за участю Генеральної прокуратури України.

Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм статей 20, 21, 57, 84, 149 ЗК України, статей 7, 8, 48 ЛК України та статей 89, 263- 265 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України (1618-15) ); право постійного користування ДП "Вовчанське лісове господарство" спірними земельними ділянками підтверджується планово-картографічними матеріалами, а саме: копією планшету лісовпорядкування № 7 Старосалтівського лісництва (квартал 103) за 2010 рік, планів лісонасаджень, копією з таксаційного опису та відповідними викопіюваннями матеріалів лісовпорядкування, з яких вбачається, що спірна земельна ділянка розташована у межах кварталу 103 Старосалтівського лісництва ДП "Вовчанське лісове господарство", відноситься до категорії земель лісогосподарського призначення. Матеріали лісовпорядкування ДП "Вовчанське лісове господарство" з планшетами, що виготовлені на основі геодезичних матеріалів землевпорядкування, відповідно до вимог статті 48 ЛК України затверджені Харківським обласним управлінням лісового та мисливського господарства, що не скасовано та є чинним. Враховуючи зазначене, вимоги статті 48 ЛК України, ці матеріали лісовпорядкування, у тому числі планшет, який є складовою частиною матеріалів лісовпорядкування, з часу їх затвердження є офіційними чинними документами, які з огляду на положення пункту 5 Прикінцевих положень ЛК України підтверджують право державного підприємства на раніше надані землі. Заявник наполягає, що право постійного користування спірною землею ДП "Вовчанське лісове господарство" належним чином посвідчене як в силу закону, так і відповідними документами, а також рішеннями суду, що відповідно до вимог частини четвертої статті 82 ЦПК України не підлягають доказуванню.

Також заявник зазначає, що судом апеляційної інстанції в порушення вимог статей 76- 80, 95 ЦПК України щодо оцінки доказів та статті 89 ЦПК України щодо об`єктивності при дослідженні доказів не було надано будь-якої правової оцінки цілому ряду доказів, що призвело до ухвалення незаконного рішення; посилання апеляційного суду на лист Державного підприємства "Харківська державна лісовпорядна експедиція" (далі - ДП "Харківська державна лісовпорядна експедиція") від 26 вересня 2017 року № 379 є безпідставним; лише органи державної влади наділені дискреційними повноваженнями приймати рішення щодо вилучення земельних ділянок та зміни їх цільового призначення, а судом апеляційної інстанції не взято до уваги, що Кабінетом Міністрів України погодження на вилучення спірної земельної ділянки лісового фонду не надавалося, що в свою чергу свідчить про перевищення Вовчанською районною державною адміністрацією Харківської області наданих законодавством повноважень щодо розпорядження землями лісогосподарського призначення та порушення вимог частини другої статті 149 ЗК України; суди необґрунтовано не застосували до спірних правовідносин положення статті 20 ЗК України, яка регулює порядок зміни цільового призначення земельних ділянок.

Відзивів на касаційну скаргу заступника прокурора Харківської області на постанову Апеляційного суду Харківської області від 02 березня 2018 року від інших учасників справи станом на дату розгляду справи Верховним Судом не надходило.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 04 травня 2018 року цю касаційну скаргу призначено судді Пророку В. В.

Ухвалою Верховного Суду від 03 серпня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою заступника прокурора Харківської області на постанову Апеляційного суду Харківської області від 02 березня 2018 року, витребувано матеріали справи № 617/683/15-ц з суду першої інстанції та надано учасникам справи строк для подання відзиву.

20 червня 2019 року розпорядженням Заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного цивільного суду № 760/0/226-19 було призначено повторний автоматизований розподіл судової справи, у зв`язку з обранням до Великої Палати Верховного Суду судді Пророка В. В.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20 червня 2019 року, провадження № 61-22670св18 призначено судді-доповідачеві Гулейкову І. Ю.

Ухвалою Верховного Суду від 24 лютого 2020року відмовлено заступнику прокурора Харківської області в задоволенні клопотання про розгляд справи за участю представника Генеральної прокуратури України та призначено зазначену справу до судового розгляду.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини другої розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) , Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (у редакції станом на дату подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України (у редакції станом на дату подання касаційної скарги) передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Отже, суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, з огляду на положення статті 400 ЦПК України.

Із зазначених підстав не підлягають розгляду та дослідженню додані до касаційної скарги заявника документи як підтвердження його доводів, що не були предметом розгляду у судах попередніх інстанцій.

За змістом частини третьої статті 411 ЦПК України (у редакції станом на дату подання касаційної скарги) підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з огляду на таке.

Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

Судами попередніх інстанцій встановлено, що розпорядженням голови Вовчанської районної державної адміністрації Харківської області від 21 листопада 2012 року № 660 88 громадянам, у тому числі ОСОБА_2, надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель запасу рекреаційного призначення, яка розташована за межами населених пунктів на території Старосалтівської селищної ради Вовчанського району, для передачі її у власність для індивідуального дачного будівництва.

На підставі розпорядження голови Вовчанської районної державної адміністрації Харківської області від 19 липня 2013 року № 174 ОСОБА_2 передано у власність для індивідуального дачного будівництва земельну ділянку загальною площею 0,10 га із земель запасу рекреаційного призначення, яка розташована за межами населених пунктів на території Старосалтівської селищної ради Вовчанського району, та внесено відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про державну реєстрацію вказаної земельної ділянки за кадастровим номером 6321655800:01:005:0074 (запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно № 4953880).

19 вересня 2013 року на підставі договору купівлі-продажу, нотаріально посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Хотенець Ю. А. за реєстровим № 822, ОСОБА_2 передала у власність, а ОСОБА_1 прийняла у власність цю земельну ділянку. Рішення про державну реєстрацію прав і обтяжень за індексним номером 6025877.

Згідно з довідкою Управління Держкомзему у Вовчанському районі Харківської області Головного управління Держкомзему у Харківській області Державного комітету України із земельних ресурсів про кількісні характеристики земельної ділянки, розподілення земель між власниками і користувачами (за даними форми 6-зем) від 05 жовтня 2012 року № 4173 земельна ділянка, надана ОСОБА_2 для індивідуального дачного будівництва, розташована за межами населених пунктів на території Старосалтівської селищної ради Вовчанського району Харківської області (а. с. 129 т. 1).

Земельні ділянки, запроектовані до відведення 88 громадянам, у тому числі ОСОБА_2, раніше надавалися для використання в рекреаційних цілях Товариству з обмеженою відповідальністю "Синтез Блеск" (далі - ТОВ "Синтез Блеск") на підставі договору оренди, укладеного 19 серпня 2002 року з Вовчанською районною державною адміністрацією, загальна площа 0,6700 га (запис у книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі № 9), та Товариству з обмеженою відповідальністю "Телесенс КСЦЛ Україна" ЛТД" (далі - ТОВ "Телесенс КСЦЛ Україна" ЛТД") на підставі договору оренди, укладеного 02 серпня 2002 року з Вовчанською районною державною адміністрацією, загальна площа 8,3300 га (запис у книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі № 10).

Дія вказаних договорів оренди була припинена розпорядженнями голови Вовчанської районної державної адміністрації від 05 жовтня 2012 року № 588 "Про припинення дії договору оренди землі від 02 серпня 2002 року, укладеного між Вовчанською районною державної адміністрацією та ТОВ "Телесенс КСЦЛ Україна" ЛТД" шляхом його розірвання" та від 05 жовтня 2012 року № 589 "Про припинення дії договору оренди землі від 19 серпня 2002 року, укладеного між Вовчанською районною державної адміністрацією та ТОВ "Синтез Блеск".

Після розірвання вказаних договорів оренди земельні ділянки були повернуті орендодавцю - державі в особі Вовчанської районної державної адміністрації Харківської області.

Обґрунтовуючи позов, заступник прокурора Харківської області посилався на те, що зазначена земельна ділянка відноситься до земель ДП "Вовчанське лісове господарство" (Старосалтівське лісництво, квартал 103), вибула з власності держави в особі ДП "Вовчанське лісове господарство" незаконно, без її вилучення в установленому законом порядку та зміни цільового призначення.

З метою з`ясування обставин, що мають значення для справи, ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 08 серпня 2017 року у справі призначалася судова земельно-технічна експертиза.

Згідно з повідомленням, складеним 07 листопада 2017 року судовим експертом Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса Луданною С. М., надання висновку експертизи № 15517 у даній цивільній справі є неможливим у зв`язку з тим, що не надано додаткові матеріали для її проведення, а саме: не надано оригіналів з відміткою про прийняття обмінного файлу або належним чином завіреної копії розробленої документації із землеустрою на спірну земельну ділянку; не надано каталоги координат земельної ділянки меж лісового кварталу земель лісового фонду, що перебуває у постійному користуванні ДП "Вовчанське лісове господарство" на підставі планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування у паперовому вигляді; завірені в органах землеустрою складальні оригінали планшетів, де проводились роботи та мають загальні кордони з іншими землекористувачами (власниками) (а. с. 58, 62 т. 2).

За результатами перевірки земельної ділянки, проведеної ДП "Харківська державна лісовпорядна експедиція", ОСОБА_1 повідомлено, що:

(1) згідно з планово-картографічними матеріалами безперервного лісовпорядкування 2017 року земельна ділянка ОСОБА_1 (кадастровий номер 6321655800:01:005:0074) площею 0,0988 га, яка розташована на території Старосалтівської об`єднаної територіальної громади Вовчанського району Харківської області, знаходиться поза межами земель лісогосподарського призначення ДП "Вовчанське лісове господарство" та частково межує з ними, а саме - із кварталом 103 Старосалтівського лісництва. Перетинів меж спірної земельної ділянки з землями ДП "Вовчанське лісове господарство" не виявлено;

(2) встановлено, що земельна ділянка, власницею якої на даний час є ОСОБА_1, повністю знаходиться в межах контуру земельної ділянки колишньої бази відпочинку "Сосновий бір", яка була вилучена зі складу земель лісогосподарського призначення ДП "Вовчанське лісове господарство" на підставі рішення Ради Міністрів Української РСР від 23 травня 1975 року № 358-р (лист-відповідь від 26 вересня 2017 року № 379: а. с. 116 т. 2).

Нормативно-правове обґрунтування та мотиви, з яких виходив Верховний Суд

Ліси та землі лісового фонду України є об`єктами підвищеного захисту зі спеціальним режимом використання та спеціальною процедурою надання.

Ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцем розташування виконують водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах (частина друга статті 1 ЛК України).

Частина друга статті 3 ЗК України визначає, що відносини, що виникають при використанні, зокрема, лісів регулюються ЗК України (2768-14) , а також нормативно-правовими актами про ліси, якщо вони не суперечать цьому кодексу.

За основним цільовим призначенням ЗК України (2768-14) передбачає виділення в окрему категорію земель лісогосподарського призначення (пункт "е" частини першої статті 19 ЗК України).

Ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів (стаття 63 ЛК України).

Відповідно до статті 48 ЛК України у матеріалах лісовпорядкування дається якісна і кількісна характеристика кожної лісової ділянки, комплексна оцінка ведення лісового господарства, що є основою для розроблення на засадах сталого розвитку проекту організації та розвитку лісового господарства відповідного об`єкта лісовпорядкування.

Проект організації та розвитку лісового господарства передбачає екологічно обґрунтоване ведення лісового господарства і розробляється відповідно до нормативно-правових актів, що регулюють організацію лісовпорядкування.

У проекті організації та розвитку лісового господарства визначаються і обґрунтовуються основні напрями організації і розвитку лісового господарства об`єкта лісовпорядкування з урахуванням стану та перспектив економічного і соціального розвитку регіону.

Матеріали лісовпорядкування затверджуються в установленому порядку органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, за погодженням відповідно з органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Затверджені матеріали лісовпорядкування є обов`язковими для ведення лісового господарства, планування і прогнозування використання лісових ресурсів.

Відповідно до частин першої, другої та четвертої статті 20 ЗК України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об`єктів природоохоронного та історико-культурного призначення. Зміна цільового призначення земель, зайнятих лісами, провадиться з урахуванням висновків органів виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища та лісового господарства.

Порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання недійсними рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам; визнання недійсними угод щодо земельних ділянок; відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною; притягнення до відповідальності відповідно до закону громадян та юридичних осіб, винних у порушенні порядку встановлення та зміни цільового призначення земель (стаття 21 ЗК України).

Згідно зі статтею 55 ЗК України до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства. До земель лісогосподарського призначення не належать землі, зайняті: зеленими насадженнями у межах населених пунктів, які не віднесені до категорії лісів; окремими деревами і групами дерев, чагарниками на сільськогосподарських угіддях, присадибних, дачних і садових ділянках.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У свою чергу, суд зберігає об`єктивність і неупередженість. На суд також, серед іншого, покладено обов`язок встановити, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; існування інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Докази у справі, надані сторонами, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції вважав доведеним, що спірна земельна ділянка, виділена ОСОБА_1, належить до земель лісового фонду.

Апеляційний суд, ухвалюючи нове рішення про відмову заступнику прокурора в задоволенні позову, не спростував надані позивачем на підтвердження належності спірної земельної ділянки до лісового фонду довідку ДП "Харківська Державна лісовпорядна експедиція" від 19 березня 2015 року № 128, згідно з якою відповідно до лісовпорядкування 2010 року земельні ділянки, які надані громадянам для індивідуального дачного будівництва, знаходяться в кварталі 103, виділ 8-9, 11, 15-22, 28-29, схему меж Старосалтівського лісництва кварталу 103, викопіювання з планшету лісовпорядкування (Старосалтівського лісництва кварталу 103), а також надану ДП "Вовчанське лісове господарство" довідку ДП "Харківська державна лісовпорядна експедиція" від 02 листопада 2017 року № 432, згідно з якою останні зміни, внесені експедицією в планшет № 7 Старосалтівського лісництва, лісовпорядкування 2017 року, просять вважати недійсними.

Відповідно до пункту 5 розділу VIII "Прикінцеві положення" ЛК України до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

Планово-картографічні матеріали лісовпорядкування складаються на підставі натурних лісовпорядних робіт та камерного дешифрування аерознімків, містять детальну характеристику лісу. Перелік планово-картографічних лісовпорядкувальних матеріалів, методи їх створення, масштаби, вимоги до змісту та оформлення, якості виготовлення тощо регламентуються галузевими нормативними документами. Зокрема, за змістом пункту 1.1 Інструкції про порядок створення і розмноження лісових карт, затвердженої Держлісгоспом СРСР 11 грудня 1986 року, планшети лісовпорядкування належать до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування, а частина друга зазначеної Інструкції присвячена процедурі їх виготовлення. Відтак, вирішуючи питання щодо перебування земельної лісової ділянки в користуванні державного лісогосподарського підприємства, необхідно враховувати пункт 5 розділу VIII "Прикінцеві положення" ЛК України (пункт 42 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц).

Апеляційним судом при прийнятті постанови не враховано, що рішенням Харківського районного суду Харківської області від 18 травня 2017 року у справі № 635/5773/16-ц (про яке також зазначено у листах-відповідях ДП "Харківська державна лісовпорядна експедиція" від 26 вересня 2017 року № 379 та від 02 листопада 2017 року № 432), яке набрало законної сили, планово-картографічні матеріали лісовпорядкування лісовпорядкувального планшету № 7 кварталу 103 Старосалтівського лісництва ДП "Вовчанське лісове господарство", розробленого Українським державним проектним лісовпорядним виробничим об`єднанням "Харківська державна лісовпорядна експедиція" у 2001 та 2010 роках, визнано частково недійсними. Наведеним судовим рішенням зобов`язано ДП "Харківська державна лісовпорядна експедиція" в порядку поточного лісовпорядкування внести зміни до планшету лісовпорядкування № 7 планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування 2010 року щодо земель, які надані в постійне користування Державному підприємству "Вовчанське лісове господарство", виключивши із кварталу 103 Старосалтівського лісництва земельні ділянки, що вилучені для розташування баз відпочинку "Сосновий бір" (площею 1,29 га), " Залив " (площею 3,1 га) та "Сосновий бір ЗЕМІ-1" (площею 1,0 га), у відповідності з координатами зовнішніх меж вказаних земельних ділянок, встановлених у Технічних звітах, що складені Товариством з обмеженою відповідальністю "АГ РІЕЛТІ".

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Звертаючись до суду з позовом, прокурор посилався на те, що оспорюване розпорядження суперечить вимогам закону, а всі подальші рішення районної державної адміністрації щодо відведення земельних ділянок для передачі їх у власність громадян є незаконними, оскільки з державної власності протиправно вибули земельні ділянки лісового фонду.

Відповідно до статей 317 і 319 ЦК України саме власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 21 Закону України "Про місцеві державні адміністрації", пункту 5 частини першої статті 31 ЛК України (до його виключення згідно із Законом України від 15 березня 2012 року № 4539-VI (4539-17) ) до повноважень державних адміністрацій у сфері лісових відносин належить, зокрема, передання у власність земельних лісових ділянок площею до 1 га, що перебувають у державній власності, на відповідній території.

Порядок вилучення земельних ділянок визначає стаття 149 ЗК України, за приписами якої земельні ділянки, надані у постійне користування, зокрема, із земель державної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за згодою землекористувачів за рішеннями Кабінету Міністрів України, місцевих державних адміністрацій відповідно до їх повноважень.

Частина шоста статті 149 ЗК України встановлює, що обласні державні адміністрації на їх території вилучають земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, в межах міст обласного значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами п`ятою, дев`ятою цієї статті.

Відповідно до частини п`ятої статті 149 ЗК України районні державні адміністрації на їх території вилучають земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, в межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: а) сільськогосподарського використання; б) ведення водного господарства, крім випадків, визначених частиною дев`ятою цієї статті; в) будівництва об`єктів, пов`язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, лікарень, підприємств торгівлі тощо), крім випадків, визначених частиною дев`ятою цієї статті. А згідно з останньою Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, зокрема, ліси площею понад 1 гектар для нелісогосподарських потреб, крім випадків, визначених частинами п`ятою - восьмою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 150 ЗК України.

Відповідно до статей 56, 57 ЗК України землі лісогосподарського призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.

Громадянам та юридичним особам за рішенням органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади можуть безоплатно або за плату передаватись у власність замкнені земельні ділянки лісогосподарського призначення загальною площею до 5 гектарів у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств. Громадяни і юридичні особи в установленому порядку можуть набувати у власність земельні ділянки деградованих і малопродуктивних угідь для залісення.

Земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства.

Порядок використання земель лісогосподарського призначення визначається законом.

Таким чином, землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства, належать до земель лісогосподарського призначення, на які розповсюджується особливий режим щодо використання, надання в користування та передачі у власність, який визначається нормами Конституції України (254к/96-ВР) , ЗК України (2768-14) , іншими законами й нормативно-правовими актами.

Частиною першою статті 155 ЗК України передбачено, що у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

При цьому статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На підтвердження заявлених вимог до суду прокурором подано докази, зокрема, лист ДП "Харківська державна лісовпорядна експедиція" від 19 березня 2015 року № 128, схему меж Старосалтівського лісництва кварталу 103, викопіювання з планшету лісовпорядкування (Старосалтівського лісництва кварталу 103), тощо.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, апеляційний суд виходив із недоведеності прокурором належності спірної земельної ділянки до земель лісогосподарського призначення ДП "Вовчанське лісове господарство" та відповідно відсутністю правових підстав для задоволення позову.

Апеляційний суд посилався на те, що за результатами перевірки земельної ділянки, проведеної ДП "Харківська державна лісовпорядна експедиція", встановлено, що згідно з планово-картографічними матеріалами безперервного лісовпорядкування 2017 року земельна ділянка ОСОБА_1 (кадастровий номер 6321655800:01:005:0074) площею 0,0988 га, яка розташована на території Старосалтівської об`єднаної територіальної громади Вовчанського району Харківської області, знаходиться поза межами земель лісогосподарського призначення ДП "Вовчанське лісове господарство" та частково межує з ними, а саме - з кварталом 103 Старосалтівського лісництва. Перетинів меж спірної земельної ділянки з землями ДП "Вовчанське лісове господарство" не виявлено. Земельна ділянка, власницею якої на даний час є ОСОБА_1, повністю знаходиться в межах контуру земельної ділянки колишньої бази відпочинку "Сосновий бір", яка була вилучена зі складу земель лісогосподарського призначення ДП "Вовчанське лісове господарство" на підставі рішення Ради Міністрів Української РСР від 23 травня 1975 року № 358-р.

Частина друга статті 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно пункту 3 вказаної частини, є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Зіславшись на відомості, зазначені у листі-відповіді ОСОБА_1. ДП "Харківська державна лісовпорядна експедиція" від 26 вересня 2017 року № 379, апеляційний суд вважав достатнім для спростування доводів позивача про те, що спірна земельна ділянка має статус земельної ділянки лісогосподарського призначення.

Разом із тим суд не дав належної оцінки тому факту, що наведеним вище судовим рішенням у справі № 635/5773/16-ц картографічні матеріали лісовпорядкування лісовпорядкувального планшету визнані частково недійсними, а саме: щодо земель для розташування баз відпочинку "Сосновий бір" (площею 1,29 га), " Залив " (площею 3,1 га) та "Сосновий бір ЗЕМІ-1" (площею 1,0 га).

Крім того, суд апеляційної інстанції не дав жодної правової оцінки наявному в матеріалах справи розпорядженню Ради Міністрів Української РСР від 23 травня 1975 року № 358-р та додатку до нього, на яке посилалось ДП "Харківська державна лісовпорядна експедиція" у листі від 26 вересня 2017 року № 379, та не встановив, якими доказами зміст даного розпорядження спростовує доводи позивача про те, що спірна земельні ділянка відноситься до земель лісового фонду, перебуває під охороною держави та протиправно вибула з державної власності.

Також суд апеляційної інстанції не дав жодної правової оцінки наявному в матеріалах справи листу ДП "Вовчанське лісове господарство" від 26 листопада 2015 року № 10-05/959 від 26 листопада 2015 року, з посиланням на постанову Верховного Суду України від 27 січня 2015 року у справі № 2а8124/12/2070 (в Єдиному державному реєстрі судових рішень справа під № 21-570а14), на яку також посилався позивач у своїй позовній заяві, з відомостями, що спірні лісові ділянки відносяться до земель лісогосподарського призначення, які можуть використовуватися в рекреаційних цілях.

У силу положень статті 400 ЦПК України (у редакції станом на дату подання касаційної скарги) касаційний суд позбавлений процесуальної можливості встановлювати нові обставини, які не були встановлені судами попередніх інстанції, та давати оцінку доказам, які судами не досліджено, а відтак, не має можливості вирішити спір по суті за результатами касаційного перегляду.

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України (у редакції станом на дату подання касаційної скарги) підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

головуючого -	Ступак О. В.,
суддів:	Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Усика Г. І.,	Гулька Б. І., Яремка В. В.,

Головуючий	О. В. Ступак
Судді:	І. Ю. Гулейков
	Б. І. Гулько
	Г. І. Усик

	В. В. Яремко