розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Чернівецького апеляційного суду від 28 лютого 2019 року у складі колегії суддів: Владичана А. І., Височанської Н. К., Лисака І. Н.,

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа - Головне територіальне управління юстиції у Чернівецькій області в особі Кіцманського районного ВДВС ГТУЮ в Чернівецькій області, про визнання права особистої приватної власності на 1/2 частини будівлі котельні та 1/2 частини земельної ділянки, звільнення майна з-під арешту.

Позовна заява мотивована тим, що позивач перебуває у зареєстрованому шлюбі з відповідачем ОСОБА_3 з 01 червня 1995 року.

Протягом подружнього життя подружжям набуто у власність земельну ділянку площею 0,0701 га кадастровий номер 7322510100:01:004:0645 та будівлю котельні, загальною площею 197,1 кв. м в АДРЕСА_1 (далі - земельна ділянка та будівля котельні.

Позивачці стало відомо про факт відкриття виконавчого провадження щодо стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 заборгованості в розмірі 151 530, 00 грн та накладено арешт на будівлю котельні та земельну ділянку.

Під час виконавчого провадження виставлено на торги належне та набуте у шлюбі нерухоме майно - будівлю котельні та земельну ділянку, які не відбулися на підставі відсутності допущених учасників торгів, у результаті чого державним виконавцем ВДВС Кіцманського РУЮ складено акт про передачу майна ОСОБА_2 .

Зазначала, що наявність арешту на спірне майно порушує її право приватної власності на вищевказане майно.

Просила визнати за нею право особистої приватної власності на 1/2 частину будівлі котельні та 1/2 частку земельної ділянки площею, та звільнити майно з-під арешту.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Кіцманського районного суду Чернівецької області від 15 листопада 2018 року позов задоволено частково.

Визнано за ОСОБА_1 право особистої приватної власності на 1/2 частку будівлі котельні загальною площею 197,1 кв. м та право приватної власності на 1/2 частку земельної ділянки площею 0,0701 га кадастровий номер 7322510100:01:004:0645, що розташовані в АДРЕСА_1 .

В іншій частині позову відмовлено.

Задовольняючи позов про визнання за позивачем права особистої приватної власності на 1/2 частку будівлі котельні та 1/2 частку земельної ділянки, суд першої інстанції виходив з презумпції спільності майна подружжя відповідно до статей 60, 61, 70 СК України та принципу непорушності права приватної власності.

Постановою Чернівецького апеляційного суду від 28 лютого 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.

Рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 15 листопада 2018 року в частині визнання за ОСОБА_1 права особистої приватної власності на 1/2 частку будівлі котельні та права приватної власності на 1/2 частку земельної ділянки - скасовано.

У задоволенні позову в цій частині відмовлено.

У решті рішення суду залишено без змін.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині визнання за ОСОБА_1 права особистої приватної власності на 1/2 частку будівлі котельні та права приватної власності на 1/2 частку земельної ділянки, апеляційний суд виходив з того, що судом першої не взято до уваги те, що ОСОБА_2 набув право власності на спірне нерухоме майно на законних підставах, ОСОБА_1 позовні вимоги про поділ майна подружжя не заявляла та не ставила питання про стягнення на її користь 1/2 частки вартості спірних об`єктів.

Вимога про визнання за позивачкою права особистої приватної власності не відповідає передбаченим законом способам захисту цивільних прав, обраний позивачем у цій справі спосіб захисту не призводить до відновлення його прав, є неефективним, законом не передбачено такого способу захисту, як встановлення права власності на минулий час.

Короткий зміст вимог та доводів касаційних скарг

26 березня 2019 року через засоби поштового зв`язку ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Чернівецького апеляційного суду від 28 лютого 2019 року в частині скасування рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 15 листопада 2018 року щодо визнання за ОСОБА_1 права особистої приватної власності на 1/2 частку будівлі котельні та права приватної власності на 1/2 частку земельної ділянки. Залишити в силі рішення суду першої інстанції в ооскаржуваній частині.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що судом апеляційної інстанції неправильне застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, не встановлено всіх обставин справи, які мають значення для правильного вирішення справи, оскаржувана постанова є незаконною та необґрунтованою.

Висновки апеляційного суду, що ОСОБА_2 законно набув права власності на спірне майно є неправильними, оскільки відповідно до статті 334 ЦК України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації, а останній не зареєстрував своє право власності.

Судом апеляційної інстанції не взято до уваги наявні в матеріалах справи докази про те, що відповідач ОСОБА_3 є власником спірного майна на підставі свідоцтва про право власності та витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.

Також суд апеляційної інстанції не звернув уваги, що позов пред`явлений з підстав передбачених частиною першою статті 59 Закону України "Про виконавче провадження", а саме, що особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Суд апеляційної інстанції не взяв до уваги, що 1/2 частина спірного майна належить позивачу, як одному з подружжя.

Доводи інших учасників справи

19 серпня 2019 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому вказує на те, що доводи касаційної скарги є безпідставними, оскільки суд апеляційної інстанції забезпечив повний і всебічний розгляд справи й ухвалив законне та обґрунтоване судове рішення, а доводи скарги висновків суду не спростовують. Просить відмовити у задоволенні касаційної скарги, та залишити без змін оскаржуване рішення.

Рух касаційної скарги

Ухвалою Верховного Суду від 06 травня 2019 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Кіцманського районного суду Чернівецької області.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) , Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) , Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 на постанову Чернівецького апеляційного суду від 28 лютого 2019 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України (1618-15) в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.

Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Короткий зміст фактичних обставин справи

У справі, яка переглядається, судами встановлено, що 01 червня 1995 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 зареєстровано шлюб.

За час проживання у шлюбі та ведення спільного господарства подружжям набуто майно, а саме: будівлю котельні, та земельну ділянку. Дане майно зареєстровано за ОСОБА_3 згідно свідоцтв про право власності та Витягів з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.

Рішенням Шевченківського районного суду міста Чернівці від 05 листопада 2008 року стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 борг за договором позики в сумі 150 000, 00 грн та 1 530,00 грн судових витрат. 30 вересня 2010 року видано виконавчий лист.

Постановою державного виконавця ВДВС Кіцманського РУЮ Петрюк О. В. від 15 лютого 2012 року відкрито виконавче провадження на виконання рішення суду.

02 грудня 2014 року державним виконавцем ВДВС Кіцманського РУЮ Петрюк О. В. складено акт опису й арешту майна на будівлю котельні та земельної ділянки.

Згідно акту державного виконавця про проведення оцінки майна № 10033/02-44/6 від 27 листопада 2015 року встановлено, що торги з реалізації арештованого вищевказаного майна не відбулися в зв`язку з ненадходженням цінових пропозицій від жодного учасника.

Згідно акту про передачу майна стягувачу від 25 березня 2016 року в рахунок погашення боргу, прилюдні торги спірного майна не відбулись у зв`язку з відсутністю допущених учасників торгів. Стягувач ОСОБА_2 відповідно до статті 62 Закону України "Про виконавче провадження" виявив бажання залишити за собою нереалізоване на електронних торгах спірне майно - будівлю котельні та земельну ділянку.

20 травня 2016 року приватним нотаріусом Кіцманського районного нотаріального округу Чернівецької області Троянською М. М. на підставі протоколу від 11 січня 2016 року № 138945 про визнання прилюдних торгів такими, що не відбулися, та акта про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу, посвідчила, що ОСОБА_2 належить на праві власності будівля котельні та земельна ділянка.

14 червня 2016 року державним виконавцем ВДВС Кіцманського РУЮ Петрюк О. В. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження.

Згідно рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 04 травня 2016 року за ОСОБА_1 визнано право особистої приватної власності на 1/2 будівлю котельні та право особистої приватної власності на 1/2 земельної ділянки. Дане рішення скасовано рішенням апеляційного суду Чернівецької області від 28 вересня 2016 року та відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 у зв`язку з тим, що ОСОБА_2 не був залучений до участі в справі.

Рішенням Кіцманського районного суду Чернівецької області від 30 листопада 2017 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_2, про визнання права власності на 1/2 частину будівлі котельні та земельну ділянку задоволено. Постановою апеляційного суду Чернівецької області зазначене рішення скасовано та в позові відмовлено в зв`язку з тим, що ОСОБА_2 залучено як третю особу, а не як відповідача у справі.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно зі статтею 321 Цивільного Кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ) право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Частиною першою статтею 369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Статтею 60 Сімейного Кодексу України (далі - СК України (2947-14) ) визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно частини третьої статті 61 СК України якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

У випадку коли при розгляді вимог про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім`ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.

Як встановлено судом апеляційної інстанції та вбачається з матеріалів справи 25 березня 2016 року при примусовому виконанні виконавчого листа від 30 вересня 2010 року № 2-3418, виданого Шевченківським районним судом міста Чернівці, згідно акту про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2, останньому передано у власність спірне майно. 20 травня 2016 року приватним нотаріусом Кіцманського районного нотаріального округу Чернівецької області Троянською М. М. посвідчено свідоцтво про право власності на будівлю котельні та свідоцтво про право власності на земельну ділянку.

Відповідно до частини четвертої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Як вбачається з відзиву на касаційну скаргу позивачка зверталася до суду з позовом до ОСОБА_3, Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області, ОСОБА_2, третя особа - приватний нотаріус Кіцманського районного нотаріального округу Чернівецької області, про визнання неправомірними дій державного виконавця, в якому позивач просила суд визнати неправомірними дії державного виконавця та скасувати акт про передачу майна стягувачеві, постанову про закінчення виконавчого провадження та визнати недійсними свідоцтва про право власності ОСОБА_2 .

Рішенням Кіцманського районного суду Чернівецької області ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні позову.

Виходячи з вищезазначеного ОСОБА_2 набув право власності на спірне нерухоме майно на законних підставах. Свідоцтва про право власності ОСОБА_2 є дійсними та не скасовані.

Крім того ОСОБА_1 не заявлялися позовні вимоги про поділ майна подружжя, а також позивач не ставила питання про стягнення на її користь 1/2 частки вартості спірних об`єктів нерухомого майна.

Доводи касаційної скарги, про те, що ОСОБА_2 не є власником спірного майна, оскільки він не зареєстрував своє право власності відповідно до законодавства, відхиляються касаційним судом як безпідставні, оскільки останній набув право власності на підставі акту про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу та свідоцт про право власності на спірне майно, нотаріально посвідчених, які є належними правовстановлюючими документами, на підставі яких проводиться державна реєстрація права власності.

Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1, правильно визначив характер спірних правовідносин, правильно застосував норми права, та дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог заявниці, оскільки позивач не надано належних та допустимих доказів того, що ОСОБА_2 незаконно набув право власності на спірне нерухоме майно. Крім того висновки суду апеляційної інстанції, що позивачем обрано неправильний спосіб захисту є правильними, оскільки обраний позивачем у цій справі спосіб захисту не призводить до відновлення його прав.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року). Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

За таких обставин, суд апеляційної інстанцій повно та всебічно дослідив обставини справи, надавши належну оцінку наявним у справі доказам, правильно встановив коло спірних правовідносин та норми матеріального права, які їх регулюють та дійшов обґрунтованого висновку про скасування рішення суду першої інстанції в частині задоволенні позовних вимог та ухвалення в цій частині нового рішення про відмови у задоволені позовних вимог.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильність рішень судів, якими надано належну оцінку всім обставинам справи, аргументи учасників справи перевірено, а зводяться до неправильного тлумачення норм матеріального права та до переоцінки доказів, що відповідно до правил частини першої статі 400 ЦПК України (1618-15) виходить за межі компетенції суду касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а постанову Чернівецького апеляційного суду від 28 лютого 2019 року в оскаржуваній частині - без змін, оскільки підстави для скасування судового рішення відсутні.

Керуючись статтями 400, 401, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Чернівецького апеляційного суду від 28 лютого 2019 року в частині скасування рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 15 листопада 2018 року в частині визнання за ОСОБА_1 права особистої приватної власності на 1/2 частку будівлі котельні та права приватної власності на 1/2 частку земельної ділянки - залишити без змін.