Постанова
Іменем України
03 березня 2020 року
м. Київ
справа №212/8927/18
провадження № 61-5837 св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Калараша А. А., Петрова Є.В., Сімоненко В. М. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "173 Квартал",
треті особи - Товариство з обмеженою відповідальністю "Джі Ер Сі Груп", фізична особа- підприємець ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 12 березня 2018 року у складі головуючого судді: Бондар Я.М., суддів: Барильської А.П., Зубакової В.П.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
20 листопада 2018 року заявник ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про забезпечення позову, в якій просив в якості забезпечення позову заборонити ТОВ "173 Квартал", вчиняти будь-які дії з будівництва, реконструкції тимчасової металевої споруди, що будується у вигляді металевої конструкції, належної Товариству з обмеженою відповідальністю "173 КВАРТАЛ", біля окремо розташованої одноповерхової споруди торговельно-зупиночного комплексу "173 Квартал" за адресою АДРЕСА_1, 137 м. кв загальною площею, що належить на праві спільної часткової власності громадянину України ОСОБА_1, фізичної особі-підприємцю ОСОБА_2, Товариству з обмеженою відповідальністю "ДЖІ ЕР СІ ГРУП".
Короткий зміст рішення суду першої та апеляційного інстанції
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 22 листопада 2018 року, заяву задоволено.
Заборонено ТОВ "173 Квартал", вчиняти будь-які дії з будівництва, реконструкції тимчасової металевої споруди, що будується у вигляді металевої конструкції, належної Товариству з обмеженою відповідальністю "173 Квартал" біля окремо розташованої одноповерхової споруди торговельно-зупиночного комплексу "173 квартал" за адресою АДРЕСА_1, 137 м. кв загальною площею, що належить на праві спільної часткової власності громадянину України ОСОБА_1, фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2, Товариству з обмеженою відповідальністю "ДЖІ ЕР СІ ГРУП".
Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що підстави і предмет позову, з яким має намір звернутися заявник свідчать про існування ризику по відношенню до існуючої забудови, чим порушуються майнові права та інтереси заявника, що може істотно ускладнити чи навіть унеможливити виконання рішення суду у разі задоволення позову, тому вжиття заходів забезпечення позову слугуватиме захисту прав та інтересів позивача, за захистом яких він має намір звернутися до суду.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 12 березня 2018 року апеляційну скаргу ТОВ "173 Квартал" задоволено, ухвалу Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 22 листопада 2018 року скасовано, у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовлено.
Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд виходив з того, що застосовані судом заходи забезпечення позову будуть обмежувати господарську діяльність відповідача, тобто можуть привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб, зокрема працівників які працюють на підприємстві відповідача, і відповідно отримують заробітну плату.
Окрім того, судом першої інстанції необґрунтовано, яким чином невжиття заходів забезпечення позову може в подальшому утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
21 квітня 2019 року ОСОБА_1 подав до Верховного Судуна постанову Дніпровського апеляційного суду від 12 березня 2018 року, просить скасувати це судове рішення та ухвалу Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 22 листопада 2018 року залишити без змін.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що накладання арешту на тимчасову споруду жодним чином не перешкоджає господарській діяльності (не зупиняє її) за всіма (основним та іншими) видами діяльності.
Скаржник вважає, що суд апеляційної інстанції в порушення норм частини першої статті 376 ЦПК України вийшов за межі доводів апеляційної скарги і припустив власний висновок щодо взаємозв`язку між забороною вчиняти дії з будівництва тимчасової конструкції та неотриманням заробітної плати працівниками, про що не заявляв відповідач.
Посилався на те, що відповідно до норми статті 319 ЦК України, він як співвласник може вимагати усунення будь-яких порушень його права.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 25 квітня 2019 року відкрито провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 12 березня 2018 року.
Витребувано цивільну справу з Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу № 212/8927/18.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У травні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.
Відзив на касаційну скаргу
Відзив до Верховного Суду не надходив.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди постановили судові рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, не встановивши всі фактичні обставини справи. Зазначає, що суди невірно дослідили та оцінили докази, безпідставно надали перевагу доводам відповідача.
Висновки суду, викладені у рішенні, не відповідають фактичним обставинам справи, а саме, заповіт посвідчений з порушенням до ч. 1 ст. 1257 ЦК України. Зазначає, що відповідач вчиняв тиск на рішення спадкодавця про складання заповіту. Він вважає, що особисті данні, які є в заповіті, вказують на безпосередню участь відповідача у рішенні про складання заповіту.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судом встановлено, що 30 листопада 2018 року після розгляду заяви про забезпечення позову, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ "173 квартал", треті особи на стороні позивача, які не заявляють самостійних вимог-фізична особа-підприємець ОСОБА_2, ТОВ "ДЖІ ЕР СІ ГРУП" про усунення перешкод в користуванні власністю.
З позовної заяви вбачається, що позивач ОСОБА_1 просить усунути перешкоди в користуванні власністю: окремо розташованою одноповерховою спорудою торгівельно -зупиночного комплексу "173 Квартал" АДРЕСА_1, що належить, як стверджує ОСОБА_1 йому на праві спільної часткової, фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2, ТОВ "ДЖІ ЕР СІ ГРУП", шляхом знесення тимчасової металевої споруди, що будується у вигляді металевої конструкції, належної ТОВ "173 квартал", за адресою: АДРЕСА_1 та за його рахунок.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Перевіривши наведені у касаційній скарзі доводи, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
За змістом статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, тимчасових заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання можливого судового рішення, якщо його буде ухвалено на користь позивача, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті є обмеженням суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.
У відповідності до змісту пункту четвертого постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" (va009700-06)
розглядаючи заяву про забезпечення позову,суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Оцінюючи співмірність, необхідно враховувати безпосередній зв`язок заяви про забезпечення позову з предметом позову, відповідність заявленій вимогі, їхній меті, необхідність вжиття забезпечувальних заходів.
Тобто співмірність передбачає врахування судом співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Обґрунтованою підставою для забезпечення позову має бути існування очевидної загрози порушення законних прав та інтересів позивача у справі в разі невжиття заходів забезпечення позову. Відповідно, звертаючись із заявою про забезпечення позову, особа має довести належність їй таких прав, а існування загрози їх порушення повинно мати очевидний та об`єктивний характер.
При цьому, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має дотримуватися балансу прав та інтересів сторін спору, вживати заходи забезпечення позову лише у разі співмірності вимог заяви вимогам позову та лише за умови дотримання принципу правомірного обмеження прав та інтересів протилежної сторони спору.
Окрім того, заява про забезпечення позову має бути обґрунтованою, її доводи мають підтверджуватися доказами. Позивач зобов`язаний довести, що невжиття заходів забезпечення позову призведене до утруднення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що з позовної заяви вбачається, що позивач ОСОБА_1 просить усунути перешкоди в користуванні власністю: окремо розташованою одноповерховою спорудою торгівельно-зупиночного комплексу "173 КВАРТАЛ" АДРЕСА_1, що належить, як стверджує ОСОБА_1 йому на праві спільної часткової, фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2, Товариству з обмеженою відповідальністю "ДЖІ ЕР СІ ГРУП", шляхом знесення тимчасової металевої споруди, що будується у вигляді металевої конструкції, належної Товариству з обмеженою відповідальністю "173 квартал", за адресою: АДРЕСА_1 та за його рахунок.
Отже, предметом позовних вимог ОСОБА_1 є усунення перешкод в користуванні власністю шляхом знесення тимчасової металевої споруди, що будується у вигляді металевої конструкції, належної Товариству з обмеженою відповідальністю "173 квартал", таким чином, забезпечення позову шляхом заборони Товариству з обмеженою відповідальністю "173 КВАРТАЛ", вчиняти будь-які дії з будівництва, реконструкції тимчасової металевої споруди, що будується у вигляді металевої конструкції, належної Товариству з обмеженою відповідальністю "173 КВАРТАЛ" біля окремо розташованої одноповерхової споруди торговельно-зупиночного комплексу "173 квартал" за адресою АДРЕСА_1, 137 м. кв загальною площею, що належить за твердженням ОСОБА_1 на праві спільної часткової власності йому, фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2, Товариству з обмеженою відповідальністю "ДЖІ ЕР СІ ГРУП" до вирішення спору судом, а саме до набрання рішенням суду законної сили, буде фактичним вирішенням спору по справі на користь позивача.
Тому колегія судів апеляційного суду прийшла до обґрунтованого висновку щодо неспівмірності заходів забезпечення позову по відношенню до заявлених позивачем вимог.
Аргументи касаційної скарги не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині судового рішення, та зводяться до переоцінки доказів і незгоди заявника з висновками суду щодо їх оцінки, що згідно з положеннями статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
З урахуванням викладеного та керуючись статтями 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Дніпровського апеляційного суду від 12 березня 2019 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді: А. А. Калараш
Є. В. Петров
В. М. Сімоненко