Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Воробйової І. А.,

Луспеника Д. Д.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ;

представник позивача - ОСОБА_2 ;

відповідач - Кальченківська сільська рада Білопільського району Сумської області;

представник відповідача - Даценко Артур Миколайович ;

третя особа -Білопільська районна державна адміністрація Сумської області;

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Білопільського районного суду Сумської області

від 16 жовтня 2019 року у складі судді Терещенко О. І. та постанову Сумського апеляційного суду від 19 грудня 2019 року у складі колегії суддів:

Левченко Т. А., Собини О. І., Орлова І. В.,

1. Описова частина

Короткий зміст позовної заяви

У травні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом

до Кальченківської сільської ради Білопільського району Сумської області, третя особа - Білопільська районна державна адміністрація Сумської області, про визнання права власності у порядку спадкування.

Позовна заява мотивована тим, що у ІНФОРМАЦІЯ_1, після смерті його матері - ОСОБА_3, відкрилася спадщина, яка складається із житлового будинку

та земельної частки (паю). Проте він оформив право власності у порядку спадкування за законом лише на житловий будинок, оскільки відсутні правовстановлюючі документи на земельну частку (пай).

Зазначав, що його мати - ОСОБА_3 з 1955 по 1980 роки була членом колгоспів у с. Шкуратівка та с. Кальченки Білопільського району Сумської області, які згодом було реорганізовано у колективне сільськогосподарське товариство "Шкуратівське" (далі - КСП "Шкуратівське") та, відповідно, колективне сільськогосподарське товариство "Кальченківське" (далі -

КСП "Кальченківське").

Вказував, що 20 червня 1995 року був виданий державний акт на право колективної власності на землю КСП "Кальченківське" та списки членів КСП, до якого його матір ОСОБА_3 безпідставно не було внесено, у зв`язку

з чим їй не було видано сертифікат на земельну частку (пай).

Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просив суд визнати за ним право власності у порядку спадкування після смерті матері - ОСОБА_3

на земельну частку (пай) розміром 4,14 га без визначення меж цієї частки

в натурі, що перебуває у колективній власності КСП "Кальченківське".

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Білопільського районного суду Сумської області від 16 жовтня

2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано недоведеністю та необґрунтованістю заявлених позовних вимог. Сертифікат та державний акт на право власності

на земельну частку (пай) ОСОБА_3, як члену КСП "Кальченківське",

за життя не видавався, до списків членів КСП "Кальченківське", що додавався до державного акта, її внесено не було, і такі дії нею за життя не оскаржувалися, тому право власності на земельну частку (пай) до складу спадщини,

що відкрилася після її смерті, не входить, у зв`язку з чим відсутні підстави для визнання права власності на земельну частку (пай) за ОСОБА_1 .

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Сумського апеляційного суду від 19 грудня 2019 року апеляційну

скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишено без задоволення. Рішення Білопільського районного суду Сумської області

від 16 жовтня 2019 року залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що судом першої інстанції при розгляді справи повно та всебічно з`ясовно обставини справи, перевірено доводи та заперечення сторін, досліджено надані сторонами докази та ухвалено законне і обґрунтоване рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Також зазначено, що відсутні підстави для визнання за ОСОБА_1 права власності на земельну частку (пай)

у порядку спадкування, оскільки ОСОБА_3, як спадкодавець, такого права за життя не набула, так як працювала у колгоспі, а до членів КСП після реорганізації підприємства включена не була, відповідні заяви про прийняття до членів КСП вона не подавала.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій скасувати, прийняти нову постанову про задоволення позову ОСОБА_1 .

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду

від 27 січня 2020 року касаційне провадження у зазначеній справі відкрито

та витребувано її з суду першої інстанції.

У лютому 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 мотивована тим, що позивач є спадкоємцем першої черги за законом після смерті своєї матері - ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . На час отримання

КСП "Кальченківське" державного акта про право колективної власності

від 20 червня 1995 року на землю мати ОСОБА_1 була фактично членом такого КСП і рішень про виключення її із членів колгоспу не приймалось. Вважає, що право на земельну частку (пай) виникло у спадкодавця, як у члена КСП, саме 20 червня 1995 року, тобто з часу видачі державного акта на право колективної власності на землю. При цьому, саме лише невключення члена КСП до списку при розпаюванні землі, не є законодавчо визначеною підставою для позбавлення права на пай у порядку спадкування.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 25 грудня 2004 року, спадкоємцем ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, є її син - ОСОБА_1 . Спадкове майно складається із житлового будинку

АДРЕСА_1 (а. с. 12).

Згідно з трудовою книжкою ОСОБА_3 вступила до колгоспу Жовтневої революції Шкуратівської сільської ради у 1955 році (а. с. 5), та була членом колгоспу ім. Свердлова Кальченківської сільської ради з 01 січня

1955 року по 31 грудня 1955 року, з 01 січня 1957 року по 31 грудня 1978 року

Із повідомлення Шкуратівської сільської ради Білопільського району

від 04 липня 2019 року № 318 вбачається, що 29 листопада 1978 року ОСОБА_3 вибула у м. Ворожба Сумської області (а. с. 104).

20 червня 1995 року КСП "Кальченківське" видано державний акт серія

СМ 00019 на право колективної власності на 2688,5 гектарів землі для сільськогосподарського використання (а. с. 17-18).

14 травня 1995 року КСП "Шкуратівське" видано державний акт серія СМ 00005 на право колективної власності на 2216,2 гектарів землі для сільськогосподарського використання (а. с. 57-58).

Розпорядженням голови Білопільської районної державної адміністрації Сумської області від 05 квітня 1996 року № 106 затверджений розрахунок вартості земельної частки (паю) та її розміру в умовних кадастрових гектарах АПТ "Кальченківське" (а. с. 7-8).

У відповідях на адвокатський запит Головне управління Держгеокадастру

у Сумській області зазначило, що ОСОБА_3 у списках громадян-членів КСП "Кальченківське" та КСП "Шкуратівське" відсутня (а. с. 21). Загальна площа земель запасу та земель резервного фонду на території Кальченківської сільської ради Білопільського району Сумської області станом на 01 січня

2016 року складає 415,6 га та 259,9 га (а. с. 22, 23).

Згідно з інформаційною довідкою Головного управління Держгеокадастру

у Сумській області, нормативна грошова оцінка земельної частки (паю) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Кальченківської сільради Білопольського району Сумської області становить 70 405 грн (а. с. 24).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження

у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) , Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі в редакції

до наведених змін) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задоволенню

не підлягає.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним

і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) (стаття 1216 ЦК України).

Відповідно до статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Статтею 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Частиною дев`ятою статті 5 ЗК України (у редакції від 22 червня 1993 року), кожний член колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства у разі виходу з нього має право одержати свою частку землі в натурі (на місцевості), яка визначається в порядку, передбаченому частинами шостою і сьомою статті 6 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 22 ЗК України право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і документа, що посвідчує це право.

Пунктом 1 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" (720/95) встановлено,

що паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. Паювання земель радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств здійснюється після перетворення їх на колективні сільськогосподарські підприємства.

Відповідно до пункту 2 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" (720/95) право на частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому

і залишилися членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Пунктом 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування" (v0007700-08) судам роз`яснено, що при вирішенні спору про спадкування права на земельну частку (пай) основним документом, що посвідчує таке право, є сертифікат про право на земельну частку (пай).

Водночас відповідно до роз`яснень, що містяться в пункті 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" (va007700-04) , член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності

на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта,

і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється

за нормами ЦК України (435-15) , у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай).

Згідно з частиною першою статті 5 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" (у редакції 1992 року) членство

в підприємстві ґрунтується на праві добровільного вступу до членів підприємства і безперешкодного виходу із складу його членів.

Відповідно до статті 19 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" трудові відносини членів підприємства регулюються цим Законом і статутом підприємства, а громадян, які працюють за трудовим договором або контрактом, - законодавством про працю України.

Набуття членства в КСП після реорганізації колгоспу автоматично

не передбачено та без свого волевиявлення ОСОБА_3 не могла стати членом КСП "Кальченківське", оскільки це порушує принцип добровільності, визначений статтею 5 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство".

Матеріалами справи не встановлено, що спадкодавець за життя зверталася

із заявою про прийняття її до членів КСП для включення до списків

на отримання права на земельну частку (пай), враховуючи, що на території

як Кальченківської сільської ради так і Шкуратівської сільської ради вона

на час створення КСП не проживала. Саме у зв`язку з цим вона і не була включена до списків, що додаються до державного акта на право колективної власності на землю, яке було видане КСП "Кальченківське" у 1995 році.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, встановивши вищезазначені фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для

її вирішення, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для визнання за ОСОБА_1 права на земельну частку (пай) у порядку спадкування, оскільки ОСОБА_3, як спадкодавець, такого права

за життя не набула.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_1 про наявність підстав для визнання за ним права на земельну частку (пай) у порядку спадкування після смерті матері - ОСОБА_3 є безпідставними та спростовуються матеріалами справи.

ОСОБА_3 не було включено до списку осіб, що є обов`язковим додатком до державного акту на право колективної власності на землю КСП "Кальченківське", який видано 20 червня 1995 року, оскільки 29 листопада

1978 року ОСОБА_3 вибула у м. Ворожба Сумської області, а з 31 грудня 1978 року розірвала трудові відносини із зазначенимпідприємством.

Право на земельну частку (пай) виникає в осіб, які на час видачі колективному сільськогосподарському підприємству державного акта на право колективної власності на землю були членами цього підприємства. Сам по собі факт перебування особи в трудових відносинах із таким підприємством

не є підставою для отримання нею земельної частки (паю).

Інші доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, на законність судових рішень не впливають, а направлені на переоцінку доказів,

що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції. У силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального

і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду