Постанова

Іменем України

02 березня 2020 року

м. Київ

справа № 461/11912/15-ц

провадження № 61-1890св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Воробйової І. А.,

Луспеника Д. Д.,

учасники справи:

позивач - публічне акціонерне товариство "Ідея Банк";

відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2 ;

представник ОСОБА_2 - адвокат Лиска Павло Олександрович;

третя особа - Іванов Андрій Олександрович;

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - на рішення Зарічного районного суду

м. Суми у складі судді Грищенко О. В. від 22 серпня 2019 року та постанову Сумського апеляційного суду у складі колегії суддів: Орлова І. В.,

Собини О. І., Левченко Т. А., від 19 грудня 2019 року,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2015 року публічне акціонерне товариство "Ідея Банк" (далі -

ПАТ "Ідея Банк") звернулося до суду з позовом, який було уточнено,

до ОСОБА_1, ОСОБА_2, третя особа - ОСОБА_4, про звернення стягнення на предмет застави, вилучення транспортного засобу, стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовна заява мотивована тим, що 14 лютого 2011 року між ПАТ "Ідея Банк" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, за умовами якого остання отримала кредитні кошти на придбання транспортного засобу

у розмірі 125 980,30 грн зі сплатою відсотків у розмірі 18,99 % згідно

з графіку щомісячних платежів, що є невід`ємним додатком до кредитного договору. Строк дії кредитного договору було визначено до 14 лютого

2019 року.

На забезпечення виконання зобов`язань за вищевказаним кредитним договором 07 березня 2012 року між банком та ОСОБА_5 було укладено договір застави транспортного засобу, за умовами якого ОСОБА_5 передала банку у заставу автомобіль марки FIAT Grande Punto, 2011 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Оскільки ОСОБА_5 свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконувала, на вимоги банку не реагувала, станом

на 06 червня 2015 року утворилася кредитна заборгованість у розмірі 223 931,25 грн, з яких: 87 773,61 грн - основний борг, 19 453,09 грн - прострочений борг, 35 745,85 грн - прострочені відсотки, 1468,11 грн - строкові відсотки, 79 490,59 грн - пеня.

Посилаючись на викладене, ПАТ "Ідея Банк" просило суд стягнути

з ОСОБА_5 на його користь 223 931,25 грн заборгованості за кредитним договором від 14 лютого 2011 року.

Крім того, позивач зазначав, що вищевказаний заставний автомобіль без згоди банку було неодноразово відчужено, останнім власником якого на час розгляду справи є ОСОБА_2 .

Посилаючись на те, що застава зберігає силу, якщо майно, що становить предмет застави, переходить у власність іншої особи, ПАТ "Ідея Банк" просило суд звернути стягнення на предмет застави, а саме автомобіль марки FIAT Grande Punto, 2011 року випуску, новий реєстраційний номер

НОМЕР_2, шляхом продажу зазначеного автомобіля ПАТ "Ідея банк" будь-якій третій особі - покупцю від імені власника за ціною не нижче ринкової та вилучити цей автомобіль у ОСОБА_2, яка є його власником, передавши його банку на період до його реалізації.

Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції

Заочним рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 06 лютого

2019 року позов ПАТ "Ідея Банк" задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Ідея Банк" заборгованість за кредитним договором

від 14 лютого 2012 року у розмірі 223 931, 25 грн, з яких: основний борг -

87 773,61 грн, прострочений борг - 19 453,09 грн, прострочені проценти -

35 745,85 грн, строкові проценти - 1 468,11 грн, пеня - 79 490,59 грн.

У рахунок погашення кредитних зобов`язань ОСОБА_1 за кредитним договором, укладеним 14 лютого 2012 року між ПАТ "Ідея Банк" та

ОСОБА_1, звернуто на користь ПАТ "Ідея Банк" стягнення на предмет застави, який належить ОСОБА_2, а саме на автомобіль FIAT Grande Punto, 2011 року випуску, шляхом продажу зазначеного автомобіля ПАТ "Ідея Банк" будь-якій третій особі-покупцю від імені власника за ціною, не нижче ринкової, визначеної незалежним суб`єктом оціночної діяльності, для чого надано ПАТ "Ідея Банк" усі права та повноваження на відчуження вказаного транспортного засобу, у тому числі, але не виключно: проводити всі необхідні дії в органах МВС України та всіх інших державних та недержавних органах/установах, які пов`язані з продажем автомобіля.

Вилучино у ОСОБА_2 транспортний засіб, який є предметом застави, а саме: автомобіль FIAT Grande Punto, 2011 року випуску, та передати ПАТ "Ідея Банк" на період до його реалізації. Стягнути з ОСОБА_1, ОСОБА_2

у дольовому порядку на користь ПАТ "Ідея Банк" витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 239, 41 грн, по 1 119, 71 грн з кожного.

У березні 2019 року представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - звернувся до суду із заявою про перегляд вищевказаного заочного рішення Зарічного районного суду м. Суми від 06 лютого 2019 року.

Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 22 травня 2019 року заяву представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - про скасування заочного рішення районного суду задоволено. Заочне рішення Зарічного районного суду

м. Суми від 06 лютого 2019 року у справі за позовом ПАТ "Ідея Банк" до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет застави скасовано. Справу призначено до розгляду у порядку загального позовного провадження.

Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 22 серпня 2019 року позов ПАТ "Ідея Банк" задоволено повністю. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Ідея Банк" заборгованість за кредитним договором від 14 лютого

2012 року у розмірі 223 931, 25 грн, з яких: основний борг - 87 773,61 грн, прострочений борг - 19 453,09 грн, прострочені проценти - 35 745,85 грн, строкові проценти - 1 468,11 грн, пеня - 79 490,59 грн.

У рахунок погашення кредитних зобов`язань ОСОБА_1 за кредитним договором, укладеним 14 лютого 2012 року між ПАТ "Ідея Банк" та

ОСОБА_1, звернуто на користь ПАТ "Ідея Банк" стягнення на предмет застави, який належить ОСОБА_2, а саме на автомобіль FIAT Grande Punto, 2011 року випуску, шляхом продажу зазначеного автомобіля ПАТ "Ідея Банк" будь-якій третій особі-покупцю від імені власника за ціною, не нижче ринкової, визначеної незалежним суб`єктом оціночної діяльності, для чого надано ПАТ "Ідея Банк" усі права та повноваження на відчуження вказаного транспортного засобу, у тому числі, але не виключно: проводити всі необхідні дії в органах МВС України та всіх інших державних та недержавних органах/установах, які пов`язані з продажем автомобіля.

Вилучино у ОСОБА_2 транспортний засіб, який є предметом застави, а саме: автомобіль FIAT Grande Punto, 2011 року випуску, та передати ПАТ "Ідея Банк" на період до його реалізації. Стягнути з ОСОБА_1, ОСОБА_2

у дольовому порядку на користь ПАТ "Ідея Банк" витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 239, 41 грн, по 1 119, 71 грн з кожного.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що

ОСОБА_1, як позичальник, належним чином не виконала взяті

на себе зобов`язання за кредитним договором, унаслідок чого утворилась заборгованість, розмір якої відповідає вимогам закону та умовам договору. Щодо звернення стягнення на предмет застави, то суд зазначив, що на час укладання договорів відчуження автомобіля FIAT Grande Punto, 2011 року випуску, у тому числі договору купівлі-продажу від 27 грудня 2016 року, за яким ОСОБА_2 набула право власності на нього, у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна містився запис про його обтяження у вигляді застави у банку, а тому вимога банку щодо звернення стягнення на предмет застави підлягає задоволенню, так як застава зберігає свою силу незалежно від зміни власника майна, яке перебуває у заставі.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Сумського апеляційного суду від 19 грудня 2019 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - залишено без задоволення, а рішення Зарічного районного суду м. Суми від 22 серпня 2019 року - без змін.

Погоджуючись із висновками районного суду щодо задоволення вимоги банку про звернення стягнення на предмет застави, а саме автомобіль FIAT Grande Punto, 2011 року випуску, який належить ОСОБА_2, шляхом продажу автомобіля у рахунок погашення кредитних зобов`язань та вилучення вказаного автомобіля, апеляційний суд також зазначив, що позичальником ОСОБА_1 порушено обов`язок з повернення кредиту частинами, а тому

є підстави для звернення стягнення на предмет застави, який на час розгляду справи перебуває у власності ОСОБА_2, так як зміна власника заставного транспортного засобу, відносно якого зареєстроване обтяження, не є перешкодою для задоволення за рахунок цього майна вимог банку

у випадку порушення заставодавцем своїх кредитних зобов`язань.

При цьому, скасування реєстрації права власності на спірний автомобіль

не позбавляє ОСОБА_2 права власності, яке вона набула на підставі договору купівлі-продажу від 27 грудня 2016 року, який у встановленому законом порядку недійсним не визнавався.

Інші учасники справи судове рішення не оскаржували.

Короткий зміст касаційної скарги

У касаційній скарзі представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення в частині задоволених позовних вимог до ОСОБА_2 скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову банку до ОСОБА_2 відмовити.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 29 січня 2020 року відкрито касаційне провадження у вищевказаній справі та витребувано її матеріали з Зарічного районного суду м. Суми. Клопотання представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - про зупинення виконання судового рішення задоволено. Зупинено виконання рішення Зарічного районного суду м. Суми від 22 серпня

2019 року у частині вилучення у ОСОБА_2 транспортного засобу до закінчення його перегляду в касаційному порядку.

У лютому 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - мотивована тим, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про те, що станом на час розгляду справи власником заставного транспортного засобу є ОСОБА_2, так як вказаний автомобіль їй ні фактично, ні юридично не належить. На підставі постанови Харківського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2017 року, яка набрала законної сили, у зв`язку

зі скасуванням реєстрації права власності за ОСОБА_2 автомобіль було знято з обліку та поновлено реєстрацію за попереднім власником - ОСОБА_4 . Таким чином, при скасуванні державної реєстрації права власності на спірний автомобіль, ОСОБА_2 втратила право на його експлуатацію, тобто на володіння ним.Крім того, у зв`язку із вжиттям судом у цій справі заходів забезпечення позову заставний автомобіль було вилучено та передано заставодержателю відповідно до ухвали Зарічного районного суду м. Суми від 06 грудня 2016 року. Отже, правові підстави для вилучення автомобіля саме у ОСОБА_2 відсутні, оскільки вона не є його власником, як помилково вважали суди попередніх інстанцій, так як договір купівлі-продажу від 27 грудня 2016 року, на підставі якого вона його

набула, є нікчемним. Зазначене також узгоджується із правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 30 жовтня 2019 року у справі № 683/2694/16-ц (провадження № 61-17988св18).

Інших доводів касаційна скарга не містить.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження

у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) , Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі в редакції до наведених змін) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Судом установлено, що 07 березня 2012 року на забезпечення зобов`язань за кредитним договором від 14 лютого 2012 року між ПАТ "Ідея Банк"

та ОСОБА_1 було укладено договір застави транспортного засобу,

а саме на автомобіль марки FIAT Grande Punto, 2011 року випуску.

Пунктом 2 параграфу 2 вищевказаного договору застави передбачено, зокрема, що відчуження предмету застави здійснюється тільки за письмовою згодою заставодержателя.

ПАТ "Ідея Банк" не надавало письмової згоди на відчуження вказаного автомобіля ні боржнику ОСОБА_1, ні іншим особам, проте він кілька разів був перепроданий.

При цьому, на час перереєстрації автомобіля за покупцями

ОСОБА_6, ОСОБА_4 та ОСОБА_2 автомобіль марки FIAT Grande Punto, 2011 року випуску, перебував у заставі банку та був внесений

у Державний реєстр обтяжень рухомого майна з 28 березня 2012 року.

Застава є способом забезпечення зобов`язань; у силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави) (стаття 1 Закону України "Про заставу" та стаття 572 ЦК України).

Відповідно до частини першої та другої статті 20 Закону України "Про заставу" заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов`язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Згідно із частиною першою статті 589 ЦК України в разі невиконання зобов`язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

Відповідно до статті 27 Закону України "Про заставу" застава зберігає силу, якщо за однією з підстав, зазначених в законі, майно або майнові права, що складають предмет застави, переходять у власність іншої особи; застава зберігає силу і у випадках, коли у встановленому законом порядку відбувається уступка заставодержателем забезпеченої заставою вимоги іншій особі або переведення боржником боргу, який виник із забезпеченої заставою вимоги.

Зазначені норми застосовуються з урахуванням положень Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" (1255-15) , який визначає правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених з метою забезпечення виконання зобов`язань, оприлюднення та реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна.

Відповідно до частини третьої статті 9 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", якщо інше не встановлено законом, зареєстроване обтяження зберігає силу для нового власника (покупця) рухомого майна, що є предметом обтяження, за винятком таких випадків: 1) обтяжувач надав згоду на відчуження рухомого майна боржником без збереження обтяження; 2) відчуження належного боржнику на праві власності рухомого майна здійснюється в ході проведення господарської діяльності, предметом якої є систематичні операції з купівлі-продажу або інші способи відчуження цього виду рухомого майна.

У статті 10 вищевказаного Закону визначено, що у разі відчуження рухомого майна боржником, який не мав права його відчужувати, особа, що придбала це майно за відплатним договором, вважається його добросовісним набувачем згідно зі статтею 388 ЦК України за умови відсутності

в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна (далі - Державний реєстр) відомостей про обтяження цього рухомого майна. Добросовісний набувач набуває право власності на таке рухоме майно без обтяжень. У разі передачі рухомого майна в забезпечення боржником, який не мав на це права, таке забезпечення є чинним, якщо в Державному реєстрі немає відомостей про попереднє обтяження відповідного рухомого майна. Обтяжувач, права якого порушені внаслідок дій боржника, визначених цією статтею, вправі вимагати від боржника відшкодування завданих збитків.

Відповідно до статті 12 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" взаємні права та обов`язки за правочином, на підставі якого виникло обтяження, виникають у відносинах між обтяжувачем і боржником з моменту набрання чинності цим правочином, якщо інше не встановлено законом.

Вирішуючи спір, суди, належним чином дослідивши та оцінивши подані сторонами докази, врахувавши наведені вище норми матеріального

права, дійшли правильного висновку про задоволення вимоги банку про звернення стягнення на предмет застави, а саме автомобіль марки FIAT Grande Punto, 2011 року випуску, який належить ОСОБА_2, шляхом продажу автомобіля у рахунок погашення кредитних зобов`язань та вилучення вказаного автомобіля у ОСОБА_2, оскільки позичальником ОСОБА_1 порушено обов`язок з повернення кредиту частинами, а тому є підстави для звернення стягнення на предмет застави, який на час розгляду справи перебуває у власності ОСОБА_2, так як зміна власника заставного транспортного засобу, відносно якого зареєстроване обтяження, не

є перешкодою для задоволення за рахунок цього майна вимог банку

у випадку порушення заставодавцем своїх кредитних зобов`язань.

При цьому скасування реєстрації права власності на спірний автомобіль не позбавляє ОСОБА_2 права власності, яке вона набула на підставі договору купівлі-продажу від 27 грудня 2016 року, який у встановленому законом порядку визнаний недійсним не був.

Зазначеним спростовуються доводи касаційної скарги у відповідній частині.

Посилання касаційної скарги на правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 30 жовтня 2019 року у справі № 683/2694/16-ц (провадження № 61-17988св18), безпідставні, так як у тій справі інші фактичні обставини та застосовані норми права, а саме спір стосувався визнання права власності на автомобіль. Таких вимог у цій справі не заявлялося.

Інші доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність судових рішень не впливають, а фактично стосуються переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

При цьому, згідно з частиною третьою статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - залишити без задоволення.

Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 22 серпня 2019 року та постанову Сумського апеляційного суду від 19 грудня 2019 року залишити без змін.

Поновити виконання рішення Зарічного районного суду м. Суми

від 22 серпня 2019 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Б. І. Гулько

І. А. Воробйова

Д. Д. Луспеник