розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу приватного підприємства "Коротищанське" на рішення Миронівського районного суду Київської області від 02 липня 2018 року у складі судді Капшук Л. О. та постанову Київського апеляційного суду від 12 березня 2019 року у складі суддів: Саліхова В. В., Вербової І. М., Поліщук Н. В.,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2017 року Регіональний ландшафтний парк "Трахтемирів" (далі - РЛП "Трахтемирів") звернувся до суду із позовом до Головного управління Держгеокадастру у Київській області, державного кадастрового реєстратора Головного управління Держгеокадастру у Київській області Юзика О. М., ОСОБА_1, ОСОБА_2, треті особи: Департамент екології та природних ресурсів при Київській обласній державній адміністрації, приватне підприємство "Коритищанське" (далі - ПП "Коритищанське"), про визнання наказу про затвердження документації із землеустрою незаконним та скасування свідоцтва про право власності на земельну ділянку.

Позов мотивовано тим, що на підставі рішень Черкаської обласної ради від 26 лютого 2000 року № 14-4 та Київської обласної ради від 17 лютого 2000 року № 168-10-ХХІІІ "Про організацію регіонального парку "Трахтемирів" був організований ландшафтний парк "Трахтемирів", який набув статусу об`єкта природно-заповідного фонду місцевого значення.

Ландшафтний парк "Трахтемирів" у межах Київської області розміщується на території, що розташована на землях Малобукринської та Грушівської сільських рад Миронівського району і займає площу 5 148,7 га та охороняється як національне надбання, є складовою частиною системи природних територій та об`єктів, що перебувають під особливою охороною та включений до ключового елементу Дніпровського коридору Екологічної мережі України.

01 квітня 2014 року на ім`я ОСОБА_1 було зареєстровано право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3222984000:01:004:0016 на території Малобукринської сільської ради Миронівського району, загальною площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства. Проте, відповідно до "Проекту створення Регіонального ландшафтного парку "Трахтемирів" та даних "Державного кадастру територій та об`єктів природно-заповідного фонду України станом на 01 січня 2013 року" Міністерства екології та природних ресурсів України, земельна ділянка з кадастровим номером 3222984000:01:004:0016, яка виділена ОСОБА_1 знаходиться на території Регіонального ландшафтного парку "Трахтемирів".

Вказував, що згідно листа Департаменту екології та природних ресурсів Київської обласної державної адміністрації від 02 лютого 2015 року формування земельної ділянки з кадастровим номером 3222984000:01:004:0016 на території ландшафтного парку проведено з порушенням статті 186 ЗК України, оскільки проекти землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої на території об`єкта природно-заповідного фонду, підлягають погодженню з органом виконавчої влади у сфері охорони навколишнього природного середовища, структурним підрозділом обласної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації у сфері охорони навколишнього природного середовища, проте такого погодження відповідачу не було надано.

Посилаючись на викладені обставини Регіональний ландшафтний парк "Трахтемирів" просив поновити строк звернення до суду; визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 11 березня 2014 року № КИ/3222984000:01:003/00016460 "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність", яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 на території Малобукринської сільської ради Миронівського району Київської області та надано йому у власність земельну ділянку загальною площею 2,0000 га кадастровий номер 3222984000:01:004:0016, для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташовану на території Малобукринської сільської ради Миронівського району Київської області; скасувати свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії САК № 927521, індексний номер 19948387, видане Реєстраційною службою Миронівського районного управління юстиції 03 квітня 2014 року ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 2,0000 га, кадастровий номер 3222984000:01:004:0016, призначену для ведення особистого селянського господарства, номер запису про право власності 5214203.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Миронівського районного суду Київської області від 02 липня 2018 року позов задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано наказ Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 11 березня 2014 року № КИ/3222984000:01:004/00016460 "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність", яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 на території Малобукринської сільської ради Миронівського району Київської області та надано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку загальною площею 2,0000 га, кадастровий номер 3222984000:01:004:0016, для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташовану на території Малобукринської сільської ради Миронівського району Київської області.

Скасовано свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії САК № 927521, індексний номер 19948387, видане Реєстраційною службою Миронівського районного управління юстиції 03 квітня 2014 року ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 2,0000 га, кадастровий номер 3222984000:01:004:0016, призначену для ведення особистого селянського господарства, номер запису про право власності 5214203. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про судові витрати.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що оспорювані наказ Головного управління Держземагенства у Київській області і свідоцтво видані з порушенням вимог закону та прав позивача, оскільки надана у власність ОСОБА_1 земельна ділянка відповідно до "Проекту створення РЛП "Трахтемирів", Державного кадастру територій та об`єктів природно-заповідного фонду України Міністерства екології та природних ресурсів України, карти-схеми регіонального ландшафтного парку "Трахтемирів" та схеми розташування земельної ділянки розташована в адміністративних межах Малобукринської сільської ради Миронівського району Київської області і знаходиться на території РЛП "Трахтемирів".

При цьому суд виходив із того, що РЛП "Трахтемирів" утворений у встановленому законом порядку, розташований та знаходиться у межах Малобукринської та Грушевської сільських рад Миронівського району і займає площу 5148,7 га та перебуває на обліку територій та об`єктів природно-заповідного фонду України, охороняється як національне надбання і є складовою частиною системи природних територій та об`єктів, що перебувають під особливою охороною та включений до ключового елементу Дніпровського коридору Екологічної мережі України. Також районний суд дійшов висновку про те, що позивачем подано позов в межах трирічного строку позовної давності. Заяв про застосування строку позовної давності відповідачами не подано.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 12 березня 2019 року рішення Миронівського районного суду Київської області від 02 липня 2018 року залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції вірно виходив із того, що позивачем доведено належними та допустимими доказами факт порушення прав позивача та факт передачі земельної ділянки у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства без дотримання встановленої законом процедури такої передачі. Підстави для поновлення строку звернення до суду відсутні, оскільки такий строк не пропущено позивачем.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у квітні 2019 року до Верховного Суду, ПП "Коритищанське" просить скасувати рішення суду першої інстанції, постанову апеляційного суду та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що ПП "Коритищанське" на даний час орендує спірну земельну ділянку, використовує її для вирощування сільськогосподарської продукції, тому оскаржуваними судовими рішеннями порушено його право. Суди попередніх інстанцій не врахували, що у позивача не існує порушеного, невизнаного або оспорюваного права на спірну земельну ділянку, що належить ОСОБА_1, оскільки Регіональний ландшафтний парк "Трахтемирів", як об`єкт природно-заповідного фонду у встановленому порядку не створений, межі ландшафтного парку в натурі не винесені. Отже, відсутні докази про належність спірної земельної ділянки до земель природно-заповідного фонду. ОСОБА_1 отримав право власності на земельну ділянку на законних підставах, реєстрація його права власності є правомірною. Також, зазначено, що суди попередніх інстанцій не врахували пропуск позивачем строку позовної давності.

Позиція інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу Регіональний ландшафтний парк "Трахтемирів" зазначив про те, що судові рішення першої та апеляційної інстанцій ухвалені з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Касаційна скарга не відповідає установленим судами обставинам справи, є необґрунтованою та не підлягає задоволенню. Судом установлено, що ОСОБА_1, який не оскаржував судові рішення, отримав спірну земельну ділянку із порушенням встановленого законом порядку.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої й апеляційної інстанцій

Згідно частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційні скарги задоволенню не підлягають.

Суди установили, що 08 жовтня 1999 року директором Наукового центру досліджень з проблем заповідної справи затверджено "Проект створення регіонального ландшафтного парку "Трахтемирів".

Згідно рішення Київської обласної ради № 168-10-ХХІІІ від 17 лютого 2000 року та рішення Черкаської обласної ради № 14-4 від 26 лютого 2000 року "Про організацію регіонального парку "Трахтемирів" Регіональний ландшафтний парк "Трахтемирів" був організований та набув статусу об`єкта природно-заповідного фонду місцевого значення.

Відповідно до пункту 1 рішення Київської обласної ради від 17 лютого 2000 року № 168-10-ХХІІІ об`єкт природно-заповідного фонду РЛП "Трахтемирів" організовано у власності Акціонерне товариство закритого типу "Аграрно-екологічне об`єднання "Трахтемирів" площею - 5148,7 га на землях Малобукринської та Грушівської сільських рад Миронівського району Київської області без вилучення земель у землекористувача. Пунктом 2.2 даного рішення обласна рада зобов`язала Акціонерне товариство закритого типу "Аграрно-екологічне обєднання "Трахтемирів" протягом 2000 року розробити і подати на затвердження обласної ради проект організації РЛП "Трахтемирів".

Згідно даних обліку територій та об`єктів природно-заповідного фонду України Регіональний ландшафтний парк "Трахтемирів" в Київській області розташований та знаходиться в межах Малобукринської та Грушевської сільських рад Миронівського району та займає площу 5148,7 га.

Відповідно до пунктів 1.2-1.4 Положення "Про регіональний ландшафтний парк "Трахтемирів" РЛП є природоохоронною, науково-дослідною та еколого-просвітницькою установою, територія й акваторія якої включає природні комплекси й об`єкти, що мають особливу екологічну, історичну і естетичну цінність і які призначені для використання в природоохоронних, наукових, просвітницьких, культурних, обмежено-рекреаційних цілях і для регульованого туризму.

Регіональний ландшафтний парк "Трахтемирів" перебуває на обліку територій та об`єктів природно-заповідного фонду України, охороняється як національне надбання і є складовою частиною системи природних територій та об`єктів, що перебувають під особливою охороною та включений до ключового елементу Дніпровського коридору Екологічної мережі України.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 27 січня 2014 року № КИ/3222984000:01:004/00014812 "Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою" ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої на території Малобукринської сільської ради Миронівського району Київської області.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 11 березня 2014 року № КИ/3222984000:01:003/00016460 "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність" затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 на території Малобукринської сільської ради Миронівського району Київської області, надано йому у власність земельну ділянку загальною площею 2,0000 га, кадастровий номер 3222984000:01:00:0016, для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташовану на території Малобукринської сільської ради Миронівського району Київської області.

03 квітня 2014 року Реєстраційною службою Миронівського районного управління юстиції ОСОБА_1 видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії САК № 927521, індексний номер 19948387, на земельну ділянку площею 2,0000 га, кадастровий номер 3222984000:01:004:0016, призначену для ведення особистого селянського господарства, номер запису про право власності 5214203.

Згідно даних "Проекту створення РЛП "Трахтемирів", Державного кадастру територій та об`єктів природно-заповідного фонду України Міністерства екології та природних ресурсів України, карти-схеми регіонального ландшафтного парку "Трахтемирів" та схеми розташування земельної ділянки, земельна ділянка з кадастровим номером 3222984000:01:004:0016 розташована в адміністративних межах Малобукринської сільської ради Миронівського району Київської області, знаходиться на території РЛП "Трахтемирів".

Відповідно до статті 13 Конституції України земля є об`єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

На підставі частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями частин першої та другої статті 116 ЗК України (тут і далі у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що громадяни набувають права власності на земельні ділянки із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування у межах їх повноважень. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно з частиною п`ятою статті 116 ЗК України земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Положеннями статті 140 ЗК України визначено, що припинення права користування земельною ділянкою можливе лише за добровільною згодою користувача або шляхом примусового вилучення у нього земельної ділянки.

Згідно зі статтею 149 ЗК України примусове вилучення земельної ділянки без згоди землекористувача можливе лише в судовому порядку за позовом відповідного органу влади чи місцевого самоврядування.

Частинами першою та четвертою статті 186-1 ЗК України встановлено, що проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності підлягає обов`язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Розробник подає на погодження до вказаного органу за місцем розташування земельної ділянки оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Відповідно до частини третьої статті 186-1 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки: природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, земельної ділянки, розташованої на території чи в межах об`єкта природно-заповідного фонду або в межах прибережної захисної смуги, підлягає також погодженню з органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері охорони навколишнього природного середовища, структурним підрозділом обласної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації (частина шоста статті 186-1 ЗК України).

Згідно зі статтею 9 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" території природно-заповідного фонду можуть використовуватися у природоохоронних цілях; у науково-дослідних цілях; в оздоровчих та інших рекреаційних цілях; в освітньо-виховних цілях; для потреб моніторингу навколишнього природного середовища.

Частинами першою та третьою статті 152 ЗК України визначено, що власник або землекористувач земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані із позбавленням права володіння земельною ділянкою.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється в тому числі: шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Встановивши, що РЛП "Трахтемирів" був утворений на підставі рішень Київської обласної ради від 17 лютого 2000 року № 168-10-ХХІІІ та Черкаської обласної ради від 26 лютого 2000 року № 14-4 "Про організацію регіонального парку "Трахтемирів", набув статусу об`єкта природно-заповідного фонду місцевого значення, проект землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 спірної земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Малобукринської сільської ради Миронівського району Київської області на території РЛП "Трахтемирів" на розгляд до Департаменту екології та природних ресурсів при Київській обласній державній адміністрації не надходив, надана йому у власність земельна ділянка відповідно до "Проекту створення РЛП "Трахтемирів", Державного кадастру територій та об`єктів природно-заповідного фонду України Міністерства екології та природних ресурсів України, карти-схеми РЛП "Трахтемирів" й схеми розташування земельної ділянки розташована в адміністративних межах Малобукринської сільської ради Миронівського району Київської області і знаходиться на території РЛП "Трахтемирів", суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог про визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Держземагенства у Київській області від 11 березня 2014 року "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність" і скасування свідоцтва про право власності на спірну земельну ділянку від 03 квітня 2014 року на ім`я ОСОБА_1 .

Доводи касаційної скарги ПП "Коритищанське" про те, що РЛП "Трахтемирів", як об`єкт природно-заповідного фонду, не створений, межі ландшафтного парку у натурі не винесені та відсутні докази про належність спірної земельної ділянки до земель природно-заповідного фонду, є безпідставними та були предметом перегляду суду апеляційної інстанції, який їх обґрунтовано спростував.

При цьому апеляційний суд вірно зазначив про те, що позивач надав "Проект організації території, охорони, відтворення та рекреаційного використання природних комплексів і об`єктів РЛП "Трахтемирів", виготовлений у 2001 році Науковим центром заповідної справи Міністерства екології та природних ресурсів України та у встановленому порядку погоджений із Державним управлінням екології та природних ресурсів в Черкаській області Державним управлінням екології та природних ресурсів в Київській області, затверджений Акціонерним товариством закритого типу "Аграрно-екологічне об`єднання "Трахтемирів", в якому чітко встановлені межі РЛП "Трахтемирів".

Не заслуговують на увагу й доводи про те, що ОСОБА_1 правомірно отримав право власності на спірну земельну ділянку, так як судами попередніх інстанцій було встановлено, що спірна земельна ділянка, яка була виділена ОСОБА_1 розташована на територіїРЛП "Трахтемирів", а проект її відведення не був погоджений у встановленому законом порядку Департаментом екології та природних ресурсів при Київській обласній державній адміністрації, що свідчить про неправомірність набуття відповідачем права власності на земельну ділянку природно-заповідного фонду.

Посилання заявника на пропуск позивачем строку позовної давності, є безпідставним, так як судами попередніх інстанцій було встановлено, що РЛП "Трахтемирів" дізнався про оскаржуваний наказ Головного управління Держземагенства у Київській області у 2015 році, а до суду звернувся у березні 2017 року, тобто у межах трирічного строку позовної давності, оскільки перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України). При цьому заяв про застосування строку позовної давності відповідачами подано не було.

Аналогічних висновків Верховний Суд дійшов при постановленні судових рішень у справах № 371/452/17 від 17 квітня 2019 року та № 371/456/17 від 10 квітня 2019 року, які є аналогічними за установленими фактичними обставинами та підставами позову справі, що є предметом перегляду.

Інші доводи касаційної скарги не можуть бути підставами для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм матеріального та процесуального права й зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.