Постанова

Іменем України

28 лютого 2020 року

м. Київ

справа № 296/11408/18

провадження № 61-1781св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Коротуна В. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

представник позивача - адвокат Козлов Андрій Іванович,

відповідач - публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк",

представник відповідача - адвокат Люта Віталіна Василівна,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу акціонерного товариства "УкрСиббанк" на постанову Житомирського апеляційного суду у складі колегії суддів: Трояновської Г. С., Павицької Т. М., Миніч Т. І. від 08 січня 2020 року,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк", яке змінило найменування на акціонерне товариство "УкрСиббанк" (далі - АТ "УкрСиббанк"), про визнання звільнення з роботи незаконним, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позовна заява мотивована тим, що 12 жовтня 2012 року підставі наказу № 407-ВК АТ "УкрСиббанк" його було прийнято на посаду старшого менеджера Подільського центру досудового супроводження клієнтів роздрібного бізнесу Департаменту роботи з проблемною заборгованістю, а з 22 жовтня 2018 року він був звільнений у зв`язку зі скороченням штату за пунктом 1 частиною першою статті 40 КЗпП України.

Позивач вважає звільнення з роботи незаконним, оскільки відповідачем не отримано згоди профспілкового комітету на його звільнення.

Посилаючись на вказані обставини та з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, позивач просить визнати його звільнення згідно наказу № 312-ВК від 22 жовтня 2018 року незаконним; поновити його на роботі в АТ "УкрСиббанк" на посаді старшого менеджера Подільського центру досудового супроводження клієнтів роздрібного бізнесу Департаменту роботи з проблемною заборгованістю; стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 23 жовтня 2018 року, в загальній сумі 132 496,43 грн, а також відшкодувати за рахунок АТ "УкрСиббанк" понесені витрати на правничу допомогу в сумі 6 000 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 30 жовтня 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Судове рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що звільнення позивача на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України відбулося з дотриманням вимог трудового законодавства.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Житомирський апеляційний судвід 20 січня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 30 жовтня 2019 року скасовано, позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано звільнення ОСОБА_1 згідно наказу № 312-ВК від 22 жовтня 2018 року незаконним.

Поновлено ОСОБА_1 на посаді старшого менеджера Подільського центру досудового супроводження клієнтів роздрібного бізнесу Департаменту роботи з проблемною заборгованістю АТ "УкрСиббанк" з 22 жовтня 2018 року.

Стягнуто з АТ "УкрСиббанк" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 23 жовтня 2018 року по 08 січня 2020 року в сумі 207 326,02 грн. без утримання податку з доходу фізичних осіб та інших обов`язкових платежів.

Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді старшого менеджера Подільського центру досудового супроводження клієнтів роздрібного бізнесу Департаменту роботи з проблемною заборгованістю АТ "УкрСиббанк" з 22 жовтня 2018 року та стягнення середнього заробітку в розмірі місячного заробітку за час вимушеного прогулу, допущено до негайного виконання.

Судове рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що при звільненні позивача відповідачем було порушено вимоги статті 43, 252 КЗпП України та статей 22, 39, 41 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності", оскільки первинною профспілковою організацією "Захист праці" було надано обґрунтовану відмову на його звільнення, як члена профспілки, що в свою чергу свідчить про порушення трудових прав позивача, які підлягають захисту шляхом поновлення на роботі та стягнення на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу відповідно до частини другої статті 235 КЗпП України.

Узагальнені доводи вимог касаційної скарги

У січні 2020 року АТ "УкрСиббанк" подало до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що у відмові первинної профспілкової організації на звільнення з роботи позивача відсутнє належне правове обґрунтування такого рішення і суд уповноважений самостійно надати правову оцінку обґрунтування такої відмови. При цьому підстави для скорочення штату працівників були, про які позивач був повідомлений в установленому законом порядку. Крім того, профспілка перевищила свої повноваження шляхом втручання в повноваження роботодавця щодо доцільності скорочення посад, оскільки вирішення такого питання стосується внутрішньогосподарської діяльності підприємства та є виключною компетенцією роботодавця. Разом із тим, суд апеляційної інстанції необґрунтовано та без належної оцінки будь-яких доказів вказав на порушення відповідачем вимог частини другої статті 49-4 КЗпП України та частини третьої статті 22 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності". Крім того, на час вирішення справи в суді апеляційної інстанції, позивач був працевлаштований на посаді заступника директора КП "Житомиртранспорт" з 03 січня 2020 року.

Відзив на касаційну скаргу до суду не надходив.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 29 січня 2020 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 296/11408/18 з Корольовського районного суду м. Житомира.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Суд установив, що з 12 жовтня 2012 року ОСОБА_1 прийнятий на посаду старшого менеджера Подільського центру досудового супроводження клієнтів роздрібного бізнесу департаменту роботи з простроченою заборгованістю АТ "УкрСиббанк".

З метою вдосконалення структури банку, у зв`язку зі змінами в організації праці АТ "УкрСиббанк", що призводять до скорочення чисельності і штату працівників, на підставі наказу від 20 червня 2018 року за реєстраційним № П-НR-2018-199 "Про внесення змін в організаційну структуру та штатний розклад АТ "УкрСиббанк" відповідачем видано наказ від 23 червня 2018 року № 182-ВК про заплановане вивільнення працівників АТ "УкрСиббанк" з 16 жовтня 2018 року.

Згідно попередження про вивільнення від 14 серпня 2018 року відповідач попередив ОСОБА_1 про те, що він підлягає вивільненню на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України у зв`язку зі скороченням посади з 17 жовтня 2018 року. Також запропоновано працевлаштування шляхом переведення на посаду персонального консультанта фінансового відділення № 4 АТ "УкрСиббанк" з робочим місцем у м. Житомирі з посадовим окладом 9 240,00 грн до нарахування. Попереджено, що у разі відмови від переведення на вакантні посади банку, трудовий договір з ним підлягає розірванню за пунктом 1 частиною першою 40 КЗпП України (322-08) 16 жовтня 2018 року.

Наказом № 312-ВК "Про кадрові питання" від 22 жовтня 2018 року ОСОБА_1 звільнено з посади старшого менеджера Подільського центру досудового супроводження клієнтів роздрібного бізнесу департаменту роботи з простроченою заборгованістю АТ "УкрСиббанк" 22 жовтня 2018 року, у зв`язку із скороченням штату за пунктом 1 частиною першою статті 40 КЗпП України.

2.Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) , Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) , Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги АТ "УкрСиббанк" на постанову Житомирського апеляційного суду від 08 січня 2020 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України (1618-15) в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Відповідно до частин першої та сьомої статті 43 КЗпП України розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу з підстав, передбачених пунктом 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації) статті 40 КЗпП України, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного профспілкового органу (профспілкового представника) первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

Рішення виборного органу первинної профспілкової організації про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору повинно бути обґрунтованим. У разі якщо в рішенні немає обґрунтування відмови в наданні згоди на розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган має право звільнити працівника без згоди виборного органу первинної профспілкової організації.

Згідно з частиною шостою статті 39 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" рішення профспілки про ненадання згоди на розірвання трудового договору має бути обґрунтованим. У разі якщо в рішенні немає обґрунтування відмови у згоді на звільнення, роботодавець має право звільнити працівника без згоди виборного органу профспілки.

В аспекті положень частини сьомої статті 43 КЗпП України і частини шостої статті 39 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" та з урахуванням вищезазначеного висновку виходить, що, оскільки необґрунтованість рішення профспілкового комітету породжує відповідне право власника на звільнення працівника, а обґрунтованість такого рішення виключає виникнення такого права, то суд зобов`язаний оцінювати рішення профспілкового органу на предмет наявності чи відсутності ознак обґрунтованості.

Установлено, що ОСОБА_1 був членом Первинної профспілкової організації АТ "УкрСиббанк" Київської місцевої професійної спілки "Захист праці".

21 вересня 2018 року АТ "УкрСиббанк" звернулось до Первинної профспілкової організації АТ "УкрСиббанк" Київської місцевої професійної спілки "Захист праці" з поданням про надання згоди на розірвання трудового договору з ОСОБА_1 на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України.

Первинна профспілкова організація працівників АТ "УкрСиббанк" Київської місцевої професійної спілки "Захист Праці" листом від 05 жовтня 2018 року за № 2018/10/05-2 повідомила відповідача про те, що на засіданні профспілки 04 жовтня 2018 року було прийнято рішення про відмову у наданні згоди на розірвання з позивачем трудового договору з відповідним правовим обґрунтуванням.

Вирішуючи спір по суті, суд апеляційної інстанції підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, дійшов правильного висновку про незаконність звільнення позивача з роботи, оскільки у порушення частин першої та сьомої статті 43 КЗпП України його звільнення відбулось без попередньої згоди первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, а відмовою первинної профспілкової організації АТ "УкрСиббанк" Київської місцевої професійної спілки "Захист праці" від 05 жовтня 2018 року обґрунтовано, з наведенням мотивів, відмовлено у наданні згоди на звільнення ОСОБА_1 .

На підставі викладеного суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що звільнення позивача на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України відбулося з порушенням норм трудового законодавства, права якого підлягають захисту в обраний ним спосіб.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування постанови суду апеляційної інстанції, оскільки зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції, були предметом дослідження у суді із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції без змін.

Оскільки оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції залишено без змін, а скаргу без задоволення, то судовий збір за подання касаційної скарги покладається на особу, яка подала касаційну скаргу.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу акціонерного товариства "УкрСиббанк" залишити без задоволення.

Постанову Житомирського апеляційного суду від 08 січня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: М. Є. Червинська

С. Ю. Бурлаков

В. М. Коротун