розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову апеляційного суду Одеської області у складі колегії суддів: Сєвєрової Є. С., Ващенко Л. Г., Колеснікова Г. Я. від 03 липня 2018 року,

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Стройтехснаб" (далі - ТОВ "Стройтехснаб"), публічного акціонерного товариства "Фінансова компанія "СТС-Інвест" (далі - ПАТ "ФК "СТС-Інвест") про стягнення неустойки та пені за несвоєчасне виконання зобов`язань.

Позовна заява мотивована тим, що 04 вересня 2006 року вона уклала з ТОВ "ФК "СТС-Інвест", правонаступником якого є ПАТ "ФК "СТС-Інвест", угоду № 247/09 про участь у фонді фінансування будівництва. На виконання угоди, з метою отримання у власність квартири АДРЕСА_1, вона передала відповідачу на рахунок фонду фінансування будівництва у довірче управління 438 007,50 грн, що еквівалентно 85 050,00 дол. США. Відповідно до умов договору будинок мав бути споруджений і зданий в експлуатацію в IV кварталі 2008 року, але термін здачі об'єкта будівництва не дотриманий. Забудовник ТОВ "Стройтехснаб" декілька разів переносив термін здачі об`єкта будівництва в експлуатацію, про що ПАТ "ФК "СТС-Інвест" її не повідомляло. Такі дії відповідачів є порушенням її права як добросовісного довірителя та споживача фінансових послуг.

Посилаючись на вказані обставини та на приписи частини п`ятої статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів", просила стягнути з ПАТ "ФК "СТС-Інвест" штраф у розмірі 67 614,75 грн за прострочення та неналежне надання фінансової послуги з управління майном, а з ТОВ "Стройтехснаб" пеню в розмірі 24 679 383,75 грн за несвоєчасне виконання зобов`язань з будівництва об`єкту та передачі у власність об`єкту інвестування.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 19 червня 2017 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що оскільки послугу з управління майном згідно угоди № 247/09 та правил Фонду фінансування будівництва позивач отримує безкоштовно, то заявлені нею вимоги до ПАТ "ФК "СТС-Інвест" не підлягають задоволенню. Крім того, позивач не надала суду належних доказів того, що зверталася до управителя фондом ПАТ "ФК "СТС-Інвест" із заявами про розірвання угоди № 247/09, вихід з учасників фонду фінансування будівництва та повернення коштів, внесених до фонду фінансування будівництва.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою апеляційного суду Одеської області від 03 липня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 19 червня 2017 року скасовано та прийнято нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з ТОВ "Стройтехснаб" на користь ОСОБА_1 пеню за період з 26 грудня 2015 року по 26 грудня 2016 року в розмірі 13 140 грн.

Стягнуто з ПАТ "ФК "СТС - Інвест" на користь ОСОБА_1 пеню за період з 26 грудня 2015 року по 26 грудня 2016 року в розмірі 13 140 грн.

У решті позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що у зв`язку із порушенням відповідачами умов угоди № 04 про фінансування об`єкту будівництва та № 247/09 про участь у фонді фінансування будівництва, загальна вартість замовлення за якою складається із суми 438 007,50 грн, сплачених позивачем за об`єкт інвестування, відповідачі відповідно до положень частини п?ятої статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів" повинні сплатити позивачу розмір неустойки за період з 26 грудня 2015 року по 26 грудня 2016 року в сумі 13 140 грн кожен.

Узагальнені доводи касаційної скарги

ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить постанову суду апеляційної інстанції змінити, стягнувши з відповідачів обумовлену у позові суму неустойки.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційним судом до спірних правовідносин не застосовано приписи статті 553 ЦК України, оскільки в угоді № 247/09 від 04 вересня 2006 року визначена загальна вартість об`єкта інвестування в сумі 438 007,50 грн, що еквівалентно 85 050,00 дол. США, тому і пеня має обраховуватися відповідно до курсу гривні до долара США, який на день звернення до суду з позовом становив 26,50 грн за 1 дол. США. Тому визначений судом розмір платежів, який підлягає стягненню з відповідачів, є неправильним.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 20 вересня 2018 року поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження постанови апеляційного суду Одеської області від 03 липня 2018 року; відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 501/3051/16-ц з Іллічівського міського суду Одеської області.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Суд установив, що 04 вересня 2006 року між ТОВ "ФК "СТС-Інвест", правонаступником якого є ПАТ "ФК "СТС-Інвест", та ТОВ "Стройтехснаб" укладена угода № 04 про фінансування будівництва з залученням коштів наданих в управління Фонду фінансування будівництва, відповідно до умов якої управитель ПАТ "ФК "СТС-Інвест" замовило забудовнику ТОВ "Стройтехснаб" збудувати об`єкт будівництва 19-23-поверховий житловий комплекс, розташований за адресою: м. Іллічівськ, вул. Карла Маркса 4, буд. № 7 ; 8; 9; 10 ; 11 (будівельна адреса) із вбудованими приміщеннями соціально-побутового призначення згідно затвердженої проектно-кошторисної і технічної документації, ввести його в експлуатацію та передати об`єкт будівництва установникам на умовах і в термін, визначені цією угодою та правилами Фонду.

Пунктом 7.3. угоди № 04 встановлена відповідальність забудовника у разі порушення термінів будівництва, введення об`єкта в експлуатацію, передачі об`єкта інвестування у власність довірителям, а також за порушення термінів оформлення права власності на житло і передачі оформлених документів довірителям перед управителем у вигляді штрафу в розмірі 0,01% від загальної суми фінансування будівництва за кожні 10 днів порушення термінів.

Пунктом 2.2.1. угоди № 247/09 визначений орієнтовний (запланований) термін здачі об`єкта будівництва - ІV квартал 2008 року.

04 вересня 2006 року між ОСОБА_1, як довірителем, та ТОВ "ФК "СТС-Інвест", правонаступником якого є ПАТ "ФК "СТС-Інвест", як управителем, укладено угоду № 247/09 про участь у фонді фінансування будівництва об`єкту будівництва за адресою: АДРЕСА_1 . Об`єктом інвестування визначена 4-кімнатна квартира АДРЕСА_1 на 8 поверсі, загальна площа квартири 121,5 кв. м, житлова площа 69,67 кв. м. (пункт 2.2.).

Пунктом 2.4. угоди № 144/05 визначена загальна вартість об`єкта інвестування, яка становить 438 007,50 грн, що еквівалентно 85 050,00 дол. США.

Позивач виконала свої зобов`язання за договором, здійснивши перерахування управителю за об`єкт інвестування у Фонд фінансування будівництва у розмірі 438 007,50 грн, що відповідає кількості закріплених за довірителем вимірних одиниць об`єкта інвестування, про що зазначено у свідоцтві про участь у фонді фінансування будівництва виду А від 09 листопада 2006 року.

2.Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) , Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) , Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 на постанову апеляційного суду Одеської області від 03 липня 2018 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України (1618-15) в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 1029 ЦК України за договором управління майном одна сторона (установник управління) передає другій стороні (управителеві) на певний строк майно в управління, а друга сторона зобов`язується за плату здійснювати від свого імені управління цим майном в інтересах установника управління або вказаної ним особи (вигодонабувача).

Спеціальним законом, який встановлює загальні принципи, правові та організаційні засади залучення коштів фізичних і юридичних осіб в управління з метою фінансування будівництва житла та особливості управління цими коштами є Закон України від 19 червня 2003 року№ 978-IV "Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю" (978-15) (далі - Закон № 978-IV (978-15) ).

За змістом частини 11 статті 20 Закону № 978-IV для встановлення факту виконання відповідачем умов договору про участь у ФФБ та факту припинення управління майном, необхідне настання всіх трьох наступних умов у їх поєднанні: виконання довірителем всіх зобов`язань перед управителем ФФБ; введення об`єкта до експлуатації; підписання довірителем із забудовником акту прийому-передачі закріпленого за ним об`єкта інвестування, після введення об`єкта в експлуатацію.

Пунктом 6.4. угоди встановлено, що якщо довіритель виконав усі зобов`язання перед управителем та після введення об`єкта будівництва в експлуатацію підписав акт прийому-передачі закріпленого за ним об`єкта інвестування, умови цієї угоди про участь в ФФБ вважаються виконаними та управління майном припиняється.

Установлено, що на час звернення до суду ОСОБА_1 з указаним позовом, об`єкт будівництва до експлуатації не введено.

Відповідно до положень частини п`ятої статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів" у разі, коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення.

Загальна вартість замовлення складається із суми 438 007,50 грн, що еквівалентно 85 050,00 дол. США, яка сплачена ОСОБА_1 за об`єкт інвестування.

За встановлених обставин не виконання відповідачами положень Закону № 978-IV (978-15) та угод наявні правові підстави відповідно до положень частини п`ятої статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів" для стягнення на користь позивача пені.

Правильність розрахунку пені за період з 26 грудня 2015 року по 26 грудня 2016 року, визначеного судом, заявником не спростовано, а відповідачами не оспорюється.

Загальна вартість замовлення за об?єкт інвестування відповідно до наявних у матеріалах справи квитанцій була внесена позивачем у національній валюті України- гривні, у свідоцтві про участь ОСОБА_1 у ФФБ виду А від 09 листопада 2006 року внесені кошти до ФФБ визначені в гривні, а умови угод не містять вказівки на те, що у разі невиконання відповідачами зобов?язань внесена сума підлягає поверненню у відповідному еквіваленті.

Ураховуючи, що визначений в угоді еквівалент вартості замовлення забезпечує охорону інтересів кредиторів, які касаційну скаргу не подавали, тому колегія суддів погоджується із висновком апеляційного суду про стягнення визначеної судовим рішенням неустойки.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування постанови суду апеляційної інстанції, оскільки зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції, були предметом дослідження у суді із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції без змін.

Оскільки оскаржувану постанову апеляційного суду залишено без змін, а скаргу без задоволення, то судовий збір за подання касаційної скарги покладається на особу, яка подала касаційну скаргу.