Постанова
Іменем України
27 лютого 2020 року
м. Київ
справа № 220/1587/17
провадження № 61-35955св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Сердюка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
третя особа - приватний нотаріус Великоновосілківського районного нотаріального округу Донецької області Кисельова Олена Володимирівна,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2, в інтересах якої діє адвокат Герасименко Сергій Валерійович, на рішення Великоновосілківського районного суду Донецької області від 13 грудня
2017 року в складі судді Якішиної О. М. та постанову Апеляційного суду Донецької області від 10 квітня 2018 року в складі колегії суддів:
Лопатіної М. Ю., Биліни Т. І., Принцевської В. П.,
ВСТАНОВИВ:
Відповідно до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України (1798-12)
, Цивільного процесуального кодексу України (1618-15)
, Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15)
щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон № 460-IX) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа - приватний нотаріус Великоновосілківського районного нотаріального округу Донецької області Кисельова О. В., про визнання договору міни земельної ділянки недійсним, витребування майна з чужого незаконного володіння.
Позовна заява мотивована тим, що йому на праві власності належала земельна ділянка площею 13,18 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Октябрської сільської ради Великоновосілківського району Донецької області.
Разом з тим, на підставі ухвали Мар`їнського районного суду Донецької області від 15 березня 2017 року, яка постановлена у справі № 237/958/17, право власності на належну йому земельну ділянку зареєстровано за ОСОБА_2 . Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 13 вересня 2017 року ухвалу Мар`їнського районного суду Донецької області
від 15 березня 2017 року скасовано.
Маючи намір скасувати запис про право власності на земельну ділянку за ОСОБА_2, ОСОБА_1 звернувся до Відділу реєстрації Великоновосілківської селищної ради Великоновосілківського району Донецької області, де йому було відмовлено у вчиненні таких дій, оскільки
31 серпня 2017 року приватним нотаріусом Кисельовою О. В. проведено реєстрацію права власності на належну позивачу земельну ділянку за ОСОБА_3 на підставі договору міни земельних ділянок.
Вважає, що укладений між відповідачами договір міни земельних ділянок є недійсним, а рішення нотаріуса підлягає скасуванню, оскільки ухвала Мар`їнського районного суду Донецької області від 15 березня 2017 року скасована, тому ОСОБА_2 не мала права розпоряджатися належною ОСОБА_1 земельною ділянкою. Крім того, договір міни земельних ділянок суперечить вимогам земельного законодавства, оскільки укладений у період дії мораторію на продаж земельних ділянок, а обмін відбувся земельними ділянками з різним цільовим призначенням.
На підставі викладеного ОСОБА_1 просив: визнати недійсним договір міни земельних ділянок, укладений 31 серпня 2017 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ; скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 31 серпня 2017 року щодо спірної земельної ділянки; витребувати в ОСОБА_3 земельну ділянку площею 13,1832 га, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Керменчицької сільської ради Великоновосілківського району Донецької області.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Великоновосілківського районного суду Донецької області
від 13 грудня 2017 року позов задоволено.
Визнано недійсним договір міни земельних ділянок, укладений 31 серпня 2017 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, зареєстрований приватним нотаріусом Великоновосілківського районного нотаріального округу Кисельовою О. В. у реєстрі за № 1410.
Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер: 36850267 від 31 серпня 2017 року та індексний номер: 36851213
від 31 серпня 2017 року.
Витребувано в ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 земельну ділянку площею 13,1832 га, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Керменчицької сільської ради Великоновосілківського району Донецької області.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 понесені ним витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 250,42 грн.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені ним витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 250,42 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що передача спірної земельної ділянки у власність відповідачів була здійснена поза волею позивача. Договір міни земельних ділянок між відповідачами укладений під час дії заборони на купівлю-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок та земельних часток (паїв), визначених підпунктами "а" та "б" пункту 15 розділу Х "Перехідні положення" ЗК України (2768-14)
, тому є підстави для визнання цього правочину недійсним з моменту укладення (посвідчення).
Спірна земельна ділянка придбана у особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), тому позивач як власник має право витребувати це майно від набувача ОСОБА_3, оскільки ця нерухомість вибула з володіння ОСОБА_1 не з його волі.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду Донецької області від 10 квітня 2018 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, а також зазначив, що оскільки спірний договір міни земельних ділянок між відповідачами укладений під час дії заборони на купівлю-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також з огляду на те, що обмін здійснений земельними ділянками з різним цільовим призначенням, то є підстави для визнання цього правочину недійсним з моменту укладення зі скасуванням рішення про державну реєстрацію прав за цим договором.
Земельна ділянка була придбана у ОСОБА_2 як особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати, тому власник має право витребувати це майно від ОСОБА_3, оскільки ця земельна ділянка вибула з володіння позивача не з його волі.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_2, в інтересах якої діє адвокат
Герасименко С. В., просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду, ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Судові рішення в частині вирішення позовних вимог до ОСОБА_3 не оскаржуються, тому відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України (тут і далі в редакції, що діяла до набрання чинності Законом № 460-IX) судом касаційної інстанції не переглядаються.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_1 отримав від
ОСОБА_2 кошти за спірну земельну ділянку, зобов`язався видати на останню довіреність щодо розпорядження цим майном (укладення договорів оренди тощо). У подальшому ОСОБА_1 склав заповіт, яким заповів ОСОБА_2 земельну ділянку площею 13,1832 га на території Керменчицької сільської ради Великоновосілківського району Донецької області. ОСОБА_2 набула право власності на вказану земельну ділянку на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, тому правомірно відчужила її за договором міни на користь ОСОБА_3 .
Позивачем не правильно обрано захист свого права, оскільки він не є стороною оспорюваного договору міни. Позивач безпідставно просить у своєму позові застосувати статті 215, 216, 387 та 388 ЦК України, оскільки віндикаційний і негаторний позови є взаємовиключними.
Оскільки суди визнали недійсним договір міни, то ОСОБА_3 не може бути визнаний добросовісним набувачем, а спірна земельна ділянка не може бути витребувана у нього як у добросовісного нубувача.
Доводи інших учасників справи
Інші учасники справи не скористалися своїми правами на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 25 червня 2018 року відкрито касаційне провадження і витребувано цивільну справу.
19 вересня 2018 року справу передано до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що позивачу, на підставі державного акта на право приватної власності на землю серії IV-ДН № 081938 від 10 травня 2001 року ОСОБА_1 на праві власності належала земельна ділянка площею
13,18 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Октябрської сільської ради Великоновосілківського району Донецької області.
Ухвалою Мар`їнського районного суду Донецької області від 15 березня
2017 року у справі № 237/958/17 визнано мирову угоду, відповідно до якої за ОСОБА_2 визнано право приватної власності на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Октябрської сільської ради Великоновосілківського району Донецької області, яка належала ОСОБА_1 на підставі державного акта на право приватної власності на землю серії IV-ДН № 081938 від 10 травня 2001 року.
Реєстратором Великоновосілківської селищної ради Донецької області
27 березня 2017 року на підставі ухвали Мар`їнського районного суду Донецької області від 15 березня 2017 року зареєстровано право власності на вищевказану земельну ділянку за ОСОБА_2 .
Між відповідачами 31 серпня 2017 року укладений договір міни земельних ділянок, відповідно до умов якого ОСОБА_3 обміняв належну йому земельну ділянку, надану для ведення особистого селянського господарства, площею 0,1 га, розташовану на території Керменчицької сільської ради (попередня назва - Октябрська сільська рада) Великоновосілківського району Донецької області на належну ОСОБА_2 земельну ділянку, надану для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 13,1832 га, розташовану на території Керменчицької сільської ради (попередня назва - Октябрська сільська рада) Великоновосілківського району Донецької області.
Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 13 вересня 2017 року, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 05 вересня 2019 року, ухвалу Мар`їнського районного суду Донецької області від 15 березня
2017 року скасовано, а справа направлена для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Судом апеляційної інстанції під час розгляду справи № 237/958/17 встановлено, зокрема, що під час затвердження мирової угоди ОСОБА_1 не приймав участі у розгляді справи, в матеріалах справи відсутні докази про належне повідомлення останнього про час та місце судового розгляду. Апеляційний суд також встановив, що відсутні відомості про дотримання місцевим судом принципу безпосередності, зокрема, чи з`ясовувалась думка ОСОБА_1. щодо умов, на яких укладена мирова угода та можливості її визнання судом.
Рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно Відділу реєстрації Великоновосілківської селищної ради Великоновосілківського району Донецької області від 26 вересня 2017 року ОСОБА_1 відмовлено у скасуванні запису про право власності, внесення запису про скасування державної реєстрації права власності за № 19690881, з тих підстав, що 31 серпня 2017 року приватним нотаріусом проведено реєстрацію права власності на спірну земельну ділянку за ОСОБА_3 . Підстава виникнення права власності - договір міни земельних ділянок.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.
Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження
у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог
і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду відповідають.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на захист її особистого немайнового або майнового права чи інтересу у суді.
Кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України (1618-15)
, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (частини перша та друга статті 3 ЦПК України у редакції, чинній на час звернення до суду з позовом та вирішення справи судом першої інстанції).
Аналогічні приписи закріплені у частинах першій і другій статті 4 ЦПК України (в редакції, чинній на час вирішення справи судом апеляційної та касаційної інстанцій).
Завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Зазначений захист має бути ефективним, тобто повинен здійснюватися з використанням такого способу захисту, який може відновити, наскільки це можливо, відповідні права, свободи й інтереси позивача.
Власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків (частина друга статті 152 ЗК України).
Так, відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Згідно із частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 ЦК України: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Згідно з пунктом 15 розділу Х "Перехідні положення" ЗК України (2768-14)
(у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) до набрання чинності законами України про державний земельний кадастр та про ринок земель, але не раніше 01 січня 2016 року, не допускається: купівля-продаж земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної та комунальної власності, крім вилучення (викупу) їх для суспільних потреб; купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок і зміна цільового призначення (використання) земельних ділянок, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельних ділянок, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства, а також земельних часток (паїв), крім передачі їх у спадщину, обміну земельної ділянки на іншу земельну ділянку відповідно до закону та вилучення (викупу) земельних ділянок для суспільних потреб, а також крім зміни цільового призначення (використання) земельних ділянок з метою їх надання інвесторам - учасникам угод про розподіл продукції для здійснення діяльності за такими угодами. Законом України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" (899-15)
, зокрема статтею 14 передбачено, що у разі якщо власник земельної ділянки, яка знаходиться всередині єдиного масиву, що використовується спільно власниками земельних ділянок чи іншими особами для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, виявляє бажання використовувати належну йому земельну ділянку самостійно, він може обміняти її на іншу земельну ділянку на межі цього або іншого масиву. Обмін земельними ділянками здійснюється за згодою їх власників відповідно до закону та посвідчується нотаріально.
Пунктом 2 Прикінцевих положень Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" (899-15)
зобов`язано Кабінет Міністрів України розробити рекомендації щодо обміну земельними ділянками, одержаними власниками земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості).
На реалізацію цієї норми зазначеного Закону Наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 17 листопада 2003 року № 288 було затверджено рекомендації щодо обміну земельними ділянками, згідно підпунктів 3, 5 яких власник земельної ділянки, яка знаходиться всередині єдиного масиву, що використовується спільно власниками земельних ділянок чи іншими особами для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, звертається усно або письмово до власника іншої земельної ділянки на межі цього або іншого масиву, на яку він бажає обміняти свою земельну ділянку, із пропозицією укласти договір міни земельних ділянок. Оскільки обмін земельними ділянками здійснюється за згодою їх власників, то у разі відхилення пропозиції укласти договір міни земельних ділянок власник земельної ділянки, який виявив бажання її обміняти, має право звернутись із зазначеною вище пропозицією до власника іншої земельної ділянки на межі цього або іншого масиву.
Отже, аналіз зазначених норм права дає можливість дійти висновку про те, що обміну підлягають тільки земельні ділянки за схемою "пай на пай".
Позивач не є стороною спірного договору, проте вимоги про визнання такого правочину недійсним можуть заявлятися будь-якою заінтересованою особою в разі, якщо таким правочином порушено її права чи законні інтереси.
Оскільки спірний договір міни земельної ділянки укладений в період дії заборони на відчуження земельних ділянок та земельних часток (паїв), що в силу положень закону є підставою для визнання їх недійсними, то суди у справі, яка переглядається, дійшли обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог в цій частині.
Разом з тим, законний власник майна з дотриманням вимог статей 387
і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц (провадження № 14-452цс18) звернула увагу на те, що метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений.
Разом з тим, застосування до договору міни наслідків недійсності правочину, передбачених статтею 216 ЦК України, не призводить до поновлення прав позивача як власника спірної земельної ділянки та не дає підстав для задоволення вимоги про повернення земельної ділянки у власність позивача як наслідку недійсності договору міни.
Позивач не звертався до суду з вимогами про застосування реституції, а просив витребувати майно у ОСОБА_3, оскільки ОСОБА_1 є належним власником земельної ділянки.
На підставі викладеного суди дійшли правильного висновку, що передача спірної земельної ділянки у власність відповідачів була здійснена поза волею позивача. Договір міни земельних ділянок між відповідачами укладений під час дії заборони на купівлю-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок та земельних часток (паїв), визначених підпунктами "а" та "б" пункту 15 розділу Х "Перехідні положення" ЗК України (2768-14)
, тому є підстави для визнання цього правочину недійсним з моменту укладення (посвідчення). Спірна земельна ділянка придбана у особи, яка не мала права її відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), тому позивач як власник має право витребувати це майно від набувача ОСОБА_3, оскільки ця нерухомість вибула з володіння ОСОБА_1 не з його волі.
Не заслуговують на увагу доводи касаційної скарги, що ОСОБА_2 зі згоди ОСОБА_1 набула права власності на спірну земельну ділянку, оскільки такі обставини не підтверджені належними та допустимими доказами, а також спростовані встановленими у справі № 237/958/17 обставинами.
Доводи касаційної скарги про безпідставність застосування статей 203, 215 ЦК України до спірних правовідносин не заслуговують на увагу, оскільки ОСОБА_1 як особа, права якої порушені спірним договором, має право його оспорювати. Про застосування реституції ОСОБА_1 позовні вимоги не заявляв, просив витребувати своє майно у ОСОБА_3, який оформив його на себе, що є ефективним способом захисту порушеного права власності. Крім того, законний власник майна з дотриманням вимог
статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем.
Визнання недійсним договору, за умови задоволення позову про витребування майна, не впливає на результат розгляду справи по суті, тому підстав для скасування законних судових рішень немає.
Інші наведені у касаційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновками судів першої та апеляційної інстанцій стосовно установлення обставин справи, зводяться до переоцінки доказів, що в силу вимог статті 400 ЦПК України виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження в судах попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду в частині вирішення позовних вимог до ОСОБА_2 - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_2, в інтересах якої діє адвокат Герасименко Сергій Валерійович, залишити без задоволення.
Рішення Великоновосілківського районного суду Донецької області
від 13 грудня 2017 року та постанову Апеляційного суду Донецької області
від 10 квітня 2018 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - приватний нотаріус Великоновосілківського районного нотаріального округу Донецької області Кисельова Олена Володимирівна, про визнання договору міни земельної ділянки недійсним, витребування майна з чужого незаконного володіння залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: І. М. Фаловська
А. І. Грушицький
В. В. Сердюк