Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Журавель В. І. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Яблунівська сільська рада Баришівського району Київської області,

особа, яка подала касаційну скаргу - ОСОБА_2 (правонаступник ОСОБА_1 ),

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення апеляційного суду Київської області від ЗО травня 2017 року у складі колегії суддів: Іванової І. В., Гуля В. В., Савченка С. І.,

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Яблунівської сільської ради Баришівського району Київської області про встановлення факту родинних відносин, прийняття спадщини та визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом.

На обґрунтування своїх вимог зазначав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати ОСОБА_3, після смерті якої відкрилась спадщина на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташований на АДРЕСА_1 .

За життя його мати заповіту не складала.

Зазначав, що є спадкоємцем першої черги після її смерті, який фактично вступив в управління, володіння та розпорядження спадковим майном.

Він звернувся до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини, однак у відкритті спадкової справи йому було відмовлено у зв`язку з невідповідністю прізвища спадкодавця - його матері, вказаного у свідоцтві про смерть, а саме: " ОСОБА_3 ", його прізвищу, зазначеному у свідоцтві про народження - " ОСОБА_3 ".

Ураховуючи наведене, просив:

- установити факт родинних відносин із спадкодавцем, а саме: те, що ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, є його рідною матір`ю;

- визнати за ним право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований на АДРЕСА_1, які належали його матері за життя.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Баришівського районного суду Київської області від 29 липня 2016 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Встановлено факт родинних відносин, а саме: те, що ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, є рідною матір`ю ОСОБА_1 .

Визнано за ОСОБА_1 право власності на майно у порядку спадкування за законом, а саме: на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований на АДРЕСА_1, після смерті його матері ОСОБА_3, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Задовольняючи позов ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив із доведеності позивачем наявності його родинних відносин з померлою ОСОБА_3, факту належності спірного будинку померлій та прийняття ним спадщини.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Рішенням апеляційного суду Київської області від ЗО травня 2017 року за апеляційними скаргами ОСОБА_6 та ОСОБА_7 рішення Баришівського районного суду Київської області від 29 липня 2016 року скасовано в частині визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом та ухвалено в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 .

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом та ухвалюючи нове рішення в цій частині про відмову в позові, суд апеляційної інстанції виходив із того, що суд першої інстанції не з`ясував коло всіх спадкоємців після смерті ОСОБА_3, не залучив їх до участі у справі та не врахував, що обставини, зазначені позивачем, не свідчать про те, що він набув право власності на спірний будинок.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Не погодившись із таким вирішенням спору, особа, яка не брала участі у справі, ОСОБА_2 подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального і порушення норм процесуального права, просила скасувати оскаржуване рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга свідчить про те, що рішення апеляційного суду оскаржується лише в частині вирішення позовних вимог про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом, в іншій частині не оскаржується, тому в касаційному порядку не переглядається (частина перша статті 400 ЦПК України (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року).

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_2 аргументована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_3 помер позивач у цій справі - її батько ОСОБА_1, що підтверджується копією свідоцтва про смерть.

Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині визнання права власності на майно за ОСОБА_1, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3, не залучив до участі у справі його правонаступника.

Крім того, особи, які подали апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції, не є спадкоємцями першої черги померлої ОСОБА_3

Відзив/заперечення на касаційну скаргу

ОСОБА_6 та ОСОБА_7 подали заперечення на касаційну скаргу ОСОБА_2, у яких просили залишити її без задоволення та без змін рішення суду апеляційної інстанції, яке ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження в справі за позовом ОСОБА_1 до Яблунівської сільської ради Баришівського району Київської області про встановлення факту родинних відносин, прийняття спадщини та визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом.

Витребувано із Баришівського районного суду Київської області зазначену справу.

Статтею 388 ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) , який набрав чинності 15 грудня 2017 року, передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

На підставі підпункту 6 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК (1618-15) України справу № 355/815/16-ц передано до Касаційного цивільного суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Ухвалою Верховного Суду від 10 січня 2019 року касаційне провадження у справі № 355/815/16-ц зупинено до залучення до участі у справі правонаступника (правонаступників) ОСОБА_1 .

Ухвалою Верховного Суду від 21 серпня 2019 року поновлено касаційне провадження у справі та залучено до участі у розгляді справи ОСОБА_2 в якості правонаступника позивача.

Обставини справи

Суди встановили, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3, після смерті якої відкрилась спадщина на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташований на АДРЕСА_1 .

За життя ОСОБА_3 заповіту не склала.

ОСОБА_1 є сином померлої.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) , Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-ІХ, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За частиною другою статті 389 ЦПК України (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частинами першою та третьою статті 400 ЦПК України (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року) під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Мотивувальна частина

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосування норми права

Колегія суддів частково приймає аргументи, які викладені у касаційній скарзі, з таких мотивів.

Європейський суд з прав людини вказав, що принцип рівності сторін -один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду -передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом (GUREPKA v. UKRAINE (No. 2), № 38789/04, 23, ЄСПЛ, від 08 квітня 2010 року).

Європейський суд з прав людини зауважив, що право на публічний розгляд, передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції, має на увазі право на "усне слухання". Право на публічний судовий розгляд становить фундаментальний принцип. Право на публічний розгляд було б позбавлене смислу, якщо сторона в справі не була повідомлена про слухання таким чином, щоб мати можливість приймати участь в ньому, якщо вона вирішила здійснити своє право на явку до суду, встановлене національним законом. В інтересах здійснення правосуддя сторона спору повинна бути викликана в суд таким чином, щоб знати не тільки про дату і місце проведення засідання, але й мати достатньо часу, щоб встигнути підготуватися до справи (TRUDOV v. RUSSIA, № 43330/09, 25, 27, ЄСПЛ, від 13 грудня 2011 року).

Відповідно до частини першої статті 158 ЦПК України (у редакції, чинній на час розгляду справи апеляційним судом) розгляд судом цивільної справи відбувається в судовому засіданні з обов`язковим повідомленням осіб, які беруть участь у справі.

Частиною третьою статті 74 ЦПК України (у редакції, чинній на час розгляду справи апеляційним судом) передбачено, що судові повістки про виклик у суд надсилаються особам, які беруть участь у справі.

Згідно з частиною четвертою вказаної статті судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за три дні до судового засідання.

Відповідно до частини п`ятої статті 74 ЦПК України (у редакції, чинній на час розгляду справи апеляційним судом) судова повістка разом із розпискою, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається поштою рекомендованим листом із повідомленням або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншою особою, яка бере участь у справі.

Статтею 76 ЦПК України (у редакції, чинній на час розгляду справи апеляційним судом) визначено, що судові повістки, адресовані фізичним особам, вручаються їм під розписку, а юридичним особам - відповідній службовій особі, яка розписується про одержання повістки.

Розписка про одержання судової повістки з поміткою про дату вручення в той самий день особами, які її вручали, повертається до суду.

Якщо особу, якій адресовано судову повістку, не виявлено в місці проживання, повістку під розписку вручають будь-кому з повнолітніх членів сім`ї, які проживають разом з нею, а за їх відсутності - відповідній житлово-експлуатаційній організації або виконавчому органу місцевого самоврядування.

У разі відсутності адресата особа, що доставляє судову повістку, негайно повертає її до суду з поміткою про причини невручення.

Згідно із частиною першою статті 305 ЦПК України (у редакції, чинній на час розгляду справи апеляційним судом) апеляційний суд відкладає розгляд справи у разі неявки в судове засідання особи, яка бере участь у справі, якщо немає відомостей про вручення їй судової повістки.

Ухвалами апеляційного суду Київської області від 05 травня 2017 року відкрито апеляційне провадження за апеляційними скаргами ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на рішення Баришівського районного суду Київської області від 29 липня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Яблунівської сільської ради Баришівського району Київської області про встановлення факту родинних відносин, прийняття спадщини та визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом.

Ухвалою цього ж суду від 15 травня 2017 року справу призначено до розгляду на 30 травня 2017 року на 12 год. 00 хв.

Копії апеляційних скарг ОСОБА_6 та ОСОБА_7 з повідомленням про розгляд справи на 30 травня 2017 року апеляційним судом направлено на адресу осіб, які приймали участь у її розгляді, у тому числі й ОСОБА_1, 15 травня 2017 року.

У повідомленні про вручення поштового відправлення, що повернулось на адресу суду, відсутні відмітка про дату вручення судової повістки адресату ОСОБА_1 та підпис останнього.

Отже, матеріали справи не містять визначених процесуальним законом доказів належного повідомлення ОСОБА_1 про призначений розгляд справи апеляційним судом на 30 травня 2017 року.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини четвертої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення за наявності підстав, які тягнуть за собою обов`язкове скасування судового рішення.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 411 ЦПК України (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року) судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_2 дають підстави для висновку про те, що рішення апеляційного суду в оскарженій частині постановлене без додержання норм процесуального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, рішення апеляційного суду в оскарженій частині скасувати та передати справу в цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 401, 409, 411, 416 ЦПК України (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року), Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Київської області від 30 травня 2017 року в частині позову ОСОБА_1, правонаступником якого є ОСОБА_2, до Яблунівської сільської ради Баришівського району Київської області про визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом скасувати, справу в цій частині передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.