Постанова

Іменем України

27 лютого 2020 року

м. Київ

справа № 676/6061/19

провадження № 61-22521св19

Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Кузнєцова В. О. (суддя-доповідач), Жданової В. С., Ігнатенка В. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - ОСОБА_2,

третя особа - Товарна біржа "Кобудь",

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 13 вересня 2019 року у складі судді Бондар О. О. та постанову Хмельницького апеляційного суду від 12 листопада 2019 року у складі колегії суддів: Костенка А. М., Гринчука Р. С., Грох Л. М.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа - Товарна біржа "Кобудь" (далі - ТБ "Кобудь"), про визнання недійсним договору купівлі-продажу незавершеного будівництвом елеватора з приймання, переробки та зберігання зерна, укладеного 22 червня 2015 року між Відкритим акціонерним товариством "Кам`янець-Подільській комбінат хлібопродуктів" (далі - ВАТ "Кам`янець-Подільській комбінат хлібопродуктів") в особі керівника боржника (арбітражного керуючого) Герасименко І. І. та ОСОБА_3, реалізованого в ході процедури банкрутства за результатами аукціону, який проводився 22 червня 2015 року на ТБ "Кобуть".

Позов мотивовано тим, що під час проведення аукціону не було дотримано процедуру, визначену відповідними нормативними актами та грубо порушено положення Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) . Крім того, оспорюваний договір був укладений без наміру створення правових наслідків, визначених самим договором.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Ухвалою Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 13 вересня 2019 року відмовлено у відкритті провадження у справі.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що цей спір про визнання недійсним договору купівлі-продажу майна боржника, реалізованого на аукціоні в ході процедури банкрутства підлягає розгляду в межах провадження про банкрутство в порядку господарського судочинства.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Хмельницького апеляційного суду від 12 листопада 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, ухвалу Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 13 вересня 2019 року залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції про те, що дана справа підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, оскільки стосовно власника спірного майна ВАТ "Кам`янець-Подільській комбінат хлібопродуктів" ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 10 березня 2015 року порушено справу про банкрутство, тому вона не може розглядатися в цивільному судочинстві.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

У грудні 2019 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить ухвалені у справі судові рішення скасувати і передати справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди порушили норми процесуального права стосовно визначення підсудності даної справи і не врахували, що даний позов обґрунтовувався фіктивністю оспорюваного правочину, який укладено без наміру створення правових наслідків, оскільки відповідач не мав наміру добудовувати елеватор, будівництво якого розпочато за життя спадкодавця - батька позивача ОСОБА_4, кінцевого бенефіціарного власника ВАТ "Кам`янець-Подільській комбінат хлібопродуктів", якому належала частка у статутному капіталі зазначеного товариства - 80,190835 %, а також незаконністю проведеного аукціону, у результаті якого укладено оспорюваний правочин. Отже позов пред`явлено позивачем у порядку цивільного судочинства, як спадкоємцем після смерті ОСОБА_4 . Ухваливши протиправні судові рішення, суди першої та апеляційної інстанції порушили право позивача на доступ до суду, яке є однією із складових права на справедливий судовий розгляд.

Ухвалою Верховного Суду від 23 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду.

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) , Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги, під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4, який був кінцевим бенефіціарним власником ВАТ "Кам`янець-Подільській комбінат хлібопродуктів", та йому належала частка у статутному капіталі зазначеного товариства - 80,190835 %. Спадкоємцем ОСОБА_4 є позивач у справі ОСОБА_1 .

Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 10 березня 2015 року порушено провадження у справі № 924/167/15 про банкрутство ВАТ "Кам`янець-Подільській комбінат хлібопродуктів". Призначено розпорядником майна боржника ВАТ "Кам`янець-Подільській комбінат хлібопродуктів" арбітражного керуючого Герасименко І. І.

У межах процедури банкрутства 22 червня 2015 року ТБ "Кобудь" було проведено аукціон з продажу майна ВАТ "Кам`янець-Подільській комбінат хлібопродуктів" - незавершеного будівництвом елеватора з приймання та переробки зерна, який було оформлено протоколом проведення аукціону № 2 та в якому, як продавця та замовника торгів зазначено - ВАТ "Кам`янець-Подільській комбінат хлібопродуктів".

Того ж дня, на підставі протоколу № 2 про проведення аукціону від 22 червня 2015 року між ВАТ "Кам`янець-Подільській комбінат хлібопродуктів" та ОСОБА_3 був укладений договір купівлі-продажу незавершеного будівництвом елеватора з приймання та переробки зерна. Від імені продавця вказаний договір підписаний арбітражним керуючим Герасименко І. І.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Пунктом 8 статті 20 ГПК України передбачено, що господарські суди розглядають справи у спорах, які виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України (2755-17) , а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України (2755-17) .

4 листопада 2012 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо виконання господарських зобов`язань" від 2 жовтня 2012 року № 5405-VI (5405-17) , що доповнив розділ X "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) в редакції Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 22 грудня 2011 року N 4212-VI (4212-17) , пунктом 11, згідно з яким положення Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом; положення Закону України про визнання банкрутом, що регулюють ліквідаційну процедуру, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності цим Законом, якщо на момент набрання ним чинності господарським судом не було прийнято постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

19 січня 2013 року набрав чинності Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) у редакції Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 22 грудня 2011 року N 4212-VI (4212-17) (зі змінами, внесеними Законом України Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо виконання господарських зобов`язань" від 2 жовтня 2012 року № 5405-VI (5405-17) ).

Частиною четвертою статті 10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено, що суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов`язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України (2755-17) , а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України (2755-17) .

Отже, ГПК України (1798-12) з 19 січня 2013 року встановив для господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, підвідомчість усіх майнових спорів з вимогами до боржників, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником у такій справі.

Ураховуючи вищевикладене, суди дійшли обґрунтованого висновку, що спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а належить до господарської юрисдикції, оскільки за оспорюваним договором купівлі-продажу божник у справі про банкрутство відчужив нерухоме майно в ході процедури банкрутства за результатами аукціону, а тому розгляд такого спору повинен здійснюватися виключно господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи.

З огляду на наведене не заслуговують на увагу доводи касаційної скарги про те, що суди порушили норми процесуального права стосовно визначення підсудності даної справи і не врахували, що даний позов пред`явлено позивачем у порядку цивільного судочинства.

При цьому позивач не позбавлена права на судовий захист у порядку, встановленому господасрьким процесуальним законом.

Інші доводи касаційної скарги не можуть бути підставами для скасування постановлених у справі судових рішень, оскільки вони ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм матеріального та процесуального права.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі "Проніна проти України"). Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судових рішень.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

Щодо розподілу судових витрат

Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 13 вересня 2019 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 12 листопада 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.