Постанова

Іменем України

26 лютого 2020 року

м. Київ

справа № 278/231/15-ц

провадження № 61-1960св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Курило В. П.,

учасники справи:

позивач, відповідач за зустрічним позовом - ОСОБА_1,

відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, відповідач та позивач за зустрічним позовом - ОСОБА_6,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання права власності, припинення права власності у спільному майні, виділ частки, стягнення грошової компенсації та за зустрічним позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_1 про визнання права власності на майно в порядку спадкування та поділ майна,

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Житомирського апеляційного суду від 27 грудня 2019 року у складі судді Павицької Т. М.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

ОСОБА_1 звернувся до суду з указаним позовом, в якому просив суд ухвалити рішення, яким:

1) припинити право власності ОСОБА_7 на 1/6 ідеальну частку у праві спільної часткової власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 та 1/3 ідеальну частку у праві власності на земельні ділянки для обслуговування житлового будинку і господарських будівель загальною площею 0,24 га (нуль цілих двадцять чотири сотих гектара), розташованих на території с. Зарічани Зарічанської сільської ради Житомирського району Житомирської області, які належали ОСОБА_7 на підставі державного акта на право приватної власності на землю серії І-ЖТ № 014271, виданий 28 березня 1996 року.

2) визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/6 частину будинку з господарськими будівлями та спорудами, які розташовано по АДРЕСА_1 та на 1/3 частку земельних ділянок для обслуговування житлового будинку і господарських будівель загальною площею 0,24 га, розташованих на території с. Зарічани Зарічанської сільської ради Житомирського району Житомирської області, які належали ОСОБА_7 на підставі державного акта на право приватної власності на землю серії І-ЖТ № 014271, виданий 28 березня 1996 року.

3) виплатити спадкоємцям ОСОБА_7 за спадковою трансмісією - ОСОБА_2 і ОСОБА_3 з депозитного рахунку територіального управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області грошову компенсацію в розмірі вартості частки у праві власності на майно ОСОБА_7, яку буде внесено ним на рахунок після проведення судової будівельно-технічної експертизи.

4) виділити в натурі ОСОБА_1 1/3 ідеальних частин житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1, які складаються з наступних приміщень та господарських будівель: житлова кімната № 1-4 площею 20,9 кв. м, коридор № 1-3 площею 7,7 кв. м, кухні № 1-2 площею 11,8 кв. м, коридор № 1-1 площею 5,97 кв. м (загальна площа складала 8,3 кв. м), кладова площею 5,2 кв. м, - та наступні господарські будівлі: сарай під літерою "В" площею 25,2 кв. м, погріб під літ "Ж" площею 6 кв. м, гараж під літ "З" площею 31,5 кв. м, літня кухня під літ "И" площею 13,5 кв. м, туалет під літ. "К" площею 1,1 кв. м, колодязь під літ "К" - у спільне користування співвласників будинку.

5) виділити в натурі ОСОБА_1 2/3 ідеальних частин земельних ділянок для обслуговування житлового будинку і господарських будівель загальною площею 0,24 га, розташованих на території с. Зарічани Зарічанської сільської ради Житомирського району Житомирської області, які належали ОСОБА_8 на підставі державного акта на право приватної власності на землю серії І-ЖТ № 014271 від 28 березня 1996 року (акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 113).

6) стягнути з ОСОБА_2 і ОСОБА_3 4 000 грн грошової компенсації вартості його частки у праві власності на автомобіль "ВАЗ-21063", державний номерний знак НОМЕР_1, визнавши за ними право власності на 1/3 частку даного автомобіля.

7) припинити зобов`язання ОСОБА_2 і ОСОБА_3 щодо сплати на його користь 4000 грн грошової компенсаці 1/3 частини автомобіля "ВАЗ-21063", державний номерний знак НОМЕР_1, шляхом часткового зарахування вказаної суми в рахунок зобов`язання щодо сплати ним через депозитний рахунок територіального управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області грошової компенсації 1/6 ідеальної частки житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 та 1/3 ідеальної частки у праві власності на земельні ділянки в с. Зарічани Зарічанської сільської ради Житомирського району і області, які належали ОСОБА_7

ІНФОРМАЦІЯ_1, померла ОСОБА_9, до участі у справі залучено її правонаступника ОСОБА_6, яка в свою чергу, щодо спірного майна заявила власний позов, що розглядався в іншому провадженні. Рішенням суду дані справи об`єднані в одне провадження і два позови слухались в одному провадженні.

ОСОБА_6 неодноразово змінюючи заявлені вимоги остаточно просила суд ухвалити рішення, яким:

1) визнати за ОСОБА_6 право власності на земельну ділянку площею 0,075 га в с. Зарічани Житомирського району в порядку спадкування після смерті ОСОБА_9

2) виділити ОСОБА_6 земельну ділянку площею 0, 1000 га, вартістю 119 910 грн, що знаходиться на території Зарічанської сільської ради Житомирського району та належала ОСОБА_7 на підставі державного акта на право власності на землю серії НОМЕР_2 від 28 березня 1996 року, та припинити право ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 у праві спільної часткової власності на зазначену земельну ділянку шляхом стягнення на їх користь грошової компенсації в розмірі 39 970 грн на користь ОСОБА_1, 19 985 грн на користь ОСОБА_3, 19 985 грн на користь ОСОБА_2

3) виділити ОСОБА_6 веранду (приміщення І), 28/100 частин коридору площею 2, 33 кв. м (приміщення 1-1) та кімнату площею 18,9 кв.м ( приміщення І-5), господарські будівлі: літню кухню та 1/6 частину колодязя, загальною вартістю 150 062 грн у житловому будинку АДРЕСА_1, поклавши на неї обов`язок виконати роботи щодо ізоляції виділених приміщень відповідно до першого варіанту розподілу житлового будинку, господарських будівель та споруд висновку експерта № 176/03-2016 за результатами проведення судової будівельно - технічної та земельно - технічної експертизи від 21 березня 2016 року, в тому числі демонтувати існуючу перегородку в коридорі (приміщення 1-1) та влаштувати нову перегородку, яка розподілить коридор (І-1) на коридор площею 2, 33 кв. м та приміщення площею 5,97 кв. м, зобов`язавши ОСОБА_1 не чинити перешкод у проведенні робіт.

4) виділити ОСОБА_6 земельну ділянку, що складається з земельних ділянок площею 98, 0 кв. м та 296, 01 кв. м із залишенням земельної ділянки площею 61,8 кв. м у спільному користуванні, під багаторічними насадженнями та будівлями житлового будинку по АДРЕСА_1, відповідно до першого варіанту розподілу земельної ділянки висновку експерта № 176/03-2016 за результатами проведення судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи від 21 березня 2016 року.

5) визнати за ОСОБА_6 право власності на 1/3 частину автомобіля марки "ВАЗ-21063", державний номерний знак НОМЕР_1, в порядку спадкування після смерті ОСОБА_9

6) виділити ОСОБА_6 1/3 частину автомобіля марки "ВАЗ - 21063", державний номерний знак НОМЕР_1 шляхом стягнення грошової компенсації у розмірі 4 000 грн на її користь з ОСОБА_1, 2 000 грн з ОСОБА_2, ОСОБА_3 в рівних частках по 1 000 грн з кожного, припинивши право ОСОБА_6 у праві спільної часткової власності на зазначений транспортний засіб.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Житомирський районний суд Житомирської області рішенням від 18 червня 2019 року позов ОСОБА_1 задовольнив частково. Виділив ОСОБА_1 у власність приміщення житлового будинку та господарські будівлі, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, а саме: кухню, позначену на плані позначкою 1-2, площею 17,6 кв. м., вартістю 42 496 грн; коридор, позначений на плані позначкою 1-3, площею 7,7 кв. м, вартістю 15 145 грн; кімнату, позначену на плані позначкою 1-4, площею 20,9 кв. м, вартістю 34 170 грн; санвузол, позначений на плані позначкою 1-5, площею 4,1 кв. м, вартістю 8 813 грн; гараж, позначений на схемі літерою "З", вартістю 42 846 грн; 1/4 частини огорожі, позначену на схемі "№ 4", вартістю 2 340 грн; ворота, позначені на схемі "№ 3", вартістю 683 грн, а всього майна на загальну суму 146 493 грн, що становить 27\100 частини будинковолодіння, що визначено експертом у висновку від 25 березня 2019 року № 42/03-2019. Виділено ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 у спільну часткову власність земельну ділянку, площею 851 кв. м (0,0851 га) із ділянки загальною площею 0,1276 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, що проходить по наступним точкам : 6 - 7 - 8 - 9 - 10 - 11 - 12 - 13 - 14 - 15 - 16 - 17 - 18 - 19 - 20 - 21 - 22 - 23 - 24 - 25 - 26 - 27 - 28 - 29 - 30 - 31 - 32 - 33 - 34 - 35 - 36 - 37 - 38 - 39 - 40 - 41 - 51 - 49 - 48 - 47 - 46 - 45 - 44 - 2 - 3 - 4 - 52 - 53 - 54 -55-56-5-6 із сторонами 1,41 м - 2,2 м - 0,21 м - 5,29 м - 0,21 м - 2,41 м - 2,09 м - 1,69 м - 0,31 м - 1,29 м - 1,67 м - 3,87 м - 1,37 м - 1,97 м - 2,29 м - 1,91 м - 1,06 м - 2,93 м - 5,02 м - 7,81м - 5,69 м - 13,51 м - 1,07 м - 7,8 м - 3,66 м - 6,03 м - 5,97 м - 6,63 м - 4,55 м - 5,07 м - 6,92 м - 3,15 м - 1,98 м - 6,28 м - 5,07 м - 5,67 м - 15,79 м - 10,27 м - 11,53 м - 6,56 м - 6,64 м - 7,99 м - 3,95 м - 1,91 м - 3,44 м - 8,19 м - 3,36 м - 3,0 м - лінія проходить по лінії поділу житлового будинку - 3,56 м - 3,88 м - 0,62 м, що визначено експертом у висновку від 25 березня 2019 року № 42\03-2019. Частка ОСОБА_1 у даній земельній ділянці становить 1\3, частка ОСОБА_2 та ОСОБА_3 становить по 1\6.

Зустрічний позов ОСОБА_6 задовольнив частково. Виділив ОСОБА_6 у власність приміщенні житлового будинку та господарські будівлі, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, а саме: веранду, позначену на плані позначкою 3-1, площею 5,8 кв. м, вартістю 12 446 грн; коридор, позначений на плані позначкою 3-2, площею 3,2 кв. м, вартістю 7 727 грн; кімнату, позначену на плані позначкою 3-3, площею 18,9 кв. м, вартістю 38 646 грн; 1/4 частини огорожі, позначену на схемі позначкою "№ 4", вартістю 2 340 грн; літню кухню, позначену на схемі літ. "Е", вартістю 74 443 грн, а всього майна на загальну суму 135 622 грн, що становить 25\100 частини будинковолодіння, що визначено експертом у висновку від 25 березня 2019 року № 42\03-2019. Виділив ОСОБА_6 у власність дві земельні ділянки, площею 102,8 кв.м та 322,2 кв. м, загальною площею 425 кв. м (0,0425 га) із ділянки загальною площею 0,1276 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 : ділянка площею 102,8 кв. м. проходить по точкам 56 - 55 - 54 - 53 - 52 - 4 - 56 із відповідними довжинами 3,56 м - лінія проходить по лінії поділу житлового будинку - 3,0 м - 3,36 м - 8,19 м - 9,26 м, що визначено експертом у висновку від 25 березня 2019 року № 42\03-2019; ділянка площею 322,2 кв. м проходить по точкам 1 - 44 - 45 - 46 - 47 - 48 - 49 - 51 - 42 - 43 - 1 із відповідними довжинами 2,87 м - 7,99 м - 6,64 м - 6,56 м - 11,53 м - 10,27 м -15,79 м - 6,85 м - 22,21 м - 3,5 м, що визначено експертом у висновку від 25 березня 2019 року № 42\03-2019. Виділив ОСОБА_6 у власність земельну ділянку загальною площею 0,10 га, яка знаходиться за адресою: с. Зарічани Житомирського району Житомирської області із стягненням з неї на користь ОСОБА_1 61 667 грн та на користь ОСОБА_3 та ОСОБА_2 по 30 834 грн компенсації, що знаходиться на депозитному рахунку суду їх часток власності такого майна визнавши тим самим ОСОБА_6 єдиним власником такого майна. Визнав за ОСОБА_1 право власності на 1/3 частини автомобіля марки "ВАЗ-21063", державний номерний знак НОМЕР_1, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_8 . Стягнув з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 по 2 000 грн компенсації за 1/6 частини кожного у такому майні. Визнав за ОСОБА_6 право власності на 1/3 частини автомобіля марки "ВАЗ 21063", державний номерний знак НОМЕР_1, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_8 . Стягнув з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_6 по 2 000 грн компенсації за 1/6 частини кожного у такому майні заливши автомобіль у їх власності припинивши тим самим спільну власність ОСОБА_1 та ОСОБА_6 на дане майно. В решті позовних вимог ОСОБА_8 та ОСОБА_6 відмовив.

Житомирський районний суд Житомирської області ухвалою від 22 липня 2019 року виправив описки в абзаці третьому резолютивної частини рішення від 18 червня 2019 року (вступна та резолютивна частини) у даній справі, виклавши в наступній редакції: "Виділити ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 у спільну часткову власність земельну ділянку площею 851 кв. м (0,0851 га) із ділянки загальною площею 0,1276 за адресою АДРЕСА_1, що проходить по наступним точкам : 6 - 7 - 8 - 9 - 10 - 11 - 12 - 13 - 14 - 15 - 16 - 17 - 18 - 19 - 20 - 21 - 22 - 23 - 24 - 25 - 26 - 27 - 28 - 29 - 30 - 31 - 32 - 33 - 34 - 35 - 36 - 37 - 38 - 39 - 40 - 41 - 51 - 49 - 48 - 47 - 46 - 45 - 44 - 2 - 3 - 4 - 52 - 53 - 54 -55-56-5-6 із сторонами 1,41 м-2,2 м-0,21 м-5,29 м-0,21 м-2,41 м-2,09 м-1,69 м-0,31 м-1,29 м-1,67м-3,87м-1,37м-1,97м-2,29м-1,91м-1,06м-2,93м-5,02м-7,81м-5,69м-13,51м-1,07 м-7,8 м-3,66 м-6,03 м-5,97 м-6,63 м-4,55 м-5,07 м-6,92 м-3,15 м-1,98 м-6,28 м-5,07 м-5,67 м-15,79 м-10,27 м-11,53 м-6,56 м-6,64 м-7,99 м-3,95 м-1,91 м- 3,44 м - 8,19 м - 3,36 м - 3,0 м - лінія проходить по лінії поділу житлового будинку-3,56м-3,88м-0,62м, що визначено експертом у висновку № 42/03-2019 від 25 березня 2019 року. Частка ОСОБА_1 у даній земельній ділянці становить 1/3, частка ОСОБА_2 та ОСОБА_3 становить по 1\6".

22 жовтня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з клопотанням про повернення грошових коштів, внесених ним на депозитний рахунок суду.

Житомирський районний суд Житомирської області ухвалою від 03 грудня 2019 рокувідмовив ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про повернення коштів, внесених на депозитний рахунок суду.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що задовольнивши заяву ОСОБА_1 про повернення грошових коштів, що знаходяться на депозитному рахунку суду будуть обмежені права ОСОБА_3 та ОСОБА_2 у спадковому майні.

Короткий зміст рішення апеляційного суду

Житомирський апеляційний суд ухвалою від 27 грудня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Житомирського районного суду Житомирської області від 03 грудня 2019 року повернув.

Апеляційний суд мотивував ухвалу тим, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції окремо від рішення суду першої інстанції не оскаржується, а тому наявні правові підстави для повернення апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Житомирського районного суду Житомирської області від 03 грудня 2019 року.

Короткий зміст вимог касаційної скарги її узагальнені аргументи

У касаційній скарзі, поданій 22 січня 2020 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу Житомирського апеляційного суду від 27 грудня 2019 року, передати справу до апеляційного суду для продовження розгляду.

Касаційна скарга мотивована тим, що згідно з чинним законодавством України рішення суду повинно бути повним, тобто повинно вирішувати усі позовні вимоги та усі питання, пов`язані із розглядом спору. Способом усунення неповноти рішення суду є ухвалення додаткового рішення.

Рішенням Житомирського районного суду від 18 червня 2019 року не вирішено питання щодо грошових коштів покладених ним на депозитний рахунок суду та не роз`яснено яким чином їх отримати чи повернути.

Як убачається з висновку судового експерта № 42/03-2019 від 25 березня 2019 року, який покладений в основу рішення, на сторінці 47 зазначаються підрахунки відступу від ідеальних часток в одиницях площі житлового будинку як для нього, так і для ОСОБА_6 . В тому разі, коли суд не вирішив питання компенсації з боку ОСОБА_6, як передбачено висновком судового експерта, то цілком зрозуміло, що і щодо нього жодних питань не вирішувалося і не могло за даної обставини вирішуватися. Умови рішення мають бути рівними для обох сторін.

Саме враховуючи текст ухваленого у справі рішення він подав клопотання щодо повернення коштів покладених на депозит суду шляхом винесення додаткового рішення судом.

Акцентувалася увага суду і на те, що і за ініціативою суду також можна врегулювати дане питання, однак суд цього не вирішив і він звернувся з клопотанням щодо того, що питання стягнення депозитних коштів, відшкодування компенсації вартості частки в основному рішенні не вирішувалося й тому є всі підстави повернути кошти, які покладені на депозит суду його довірителем - ОСОБА_10 .

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне здійснення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується щодо не лише сторін, але й національних судів (п.47 рішення від 21.10.2010 у справі "1)іуа 97 V. ІІкгаіпе").

Ухвалою районного суду йому відмовлено в задоволенні клопотанні про повернення коштів, які внесені на депозит суду й судом в даній ухвалі чітко зазначено, що ухвала може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Житомирського апеляційного суду. Повне рішення виготовлене 06 грудня 2019 року.

Таким чином, він використав своє право на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції, однак апеляційний суд безпідставно повернув йому його

апеляційну скаргу.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 30 січня 2020 року відкрито касаційне

провадження у справі, витребувано її матеріали з Житомирського районного суду Житомирської області.

05 лютого 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 18 лютого 2020 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи

18 червня 2019 року Житомирський районний суд Житомирської області ухвалив у справі рішення.

22 жовтня 2019 року до суду першої інстанції звернувся ОСОБА_1 із заявою про повернення грошових коштів внесених ним на депозитний рахунок суду у розмірі 23 134 грн 231,34 грн (квитанція № 42), 23 134 грн та 231,34 грн (квитанція № 43) у зв`язку з тим, що у справі ухвалено рішення, яким проведене поділ спірного майна, а компенсація вартості часток з нього не стягувалася, тому відпала потреба перебування його грошових коштів на депозитному рахунку.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) , Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) , Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України (1618-15) в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами

касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Перевіривши аргументи касаційної скарги та матеріали справи, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про наявність передбачених законом підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права

Суд апеляційної інстанції, застосувавши положення пункту 4 частини першої статті 357 ЦПК України, виходив із того, що апеляційна скарга подана на ухвалу суду першої інстанції, яка не входить до переліку ухвал, визначених частиною першою статті 353 ЦПК України, і не може бути оскаржена окремо від рішення суду першої інстанції, тому вона підлягає поверненню.

Однак із таким висновком апеляційного суду погодитись не можна.

У статті 8 Конституції України закріплено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, а норми Конституції України (254к/96-ВР) є нормами прямої дії.

Реалізація права особи на судовий захист здійснюється, зокрема, шляхом оскарження судових рішень у судах апеляційної інстанції.

Однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом (пункт 8 статті 129 Конституції України).

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), якою передбачено право на справедливий суд, не встановлено вимоги до держав засновувати апеляційні або касаційні суди. Там, де такі суди існують, гарантії, що містяться у вказаній статті, повинні відповідати також і забезпеченню ефективного доступу до цих судів (пункт 25 рішення у справі "Делькур проти Бельгії" від 17 січня 1970 року та пункт 65 рішення у справі "Гофман проти Німеччини" від 11 жовтня 2001 року).

Європейський суд з прав людини, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, наданих сторонам у цивільних справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, - доступ до суду.

Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене в пункті 1 статті 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя.

Крім того, у низці рішень Європейського суду з прав людини закріплено положення, згідно з яким право на справедливий судовий розгляд може бути обмежено державою, лише якщо це обмеження не завдає шкоди самій суті права.

Зокрема, у справі "Скорик проти України" від 08 січня 2008 року Європейський суд з прав людини зазначив, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції, якщо в національному правовому порядку існує процедура апеляції, держава має гарантувати, що особи, які знаходяться під її юрисдикцією, мають право у апеляційних судах на основні гарантії, передбачені статтею 6 Конвенції. Мають бути враховані особливості провадження, що розглядається, та сукупність проваджень, що здійснювались у відповідності з національним правопорядком, а також роль апеляційного суду у них.

У справі "Воловік проти України" від 06 грудня 2007 року, заява № 15123/03, Європейський суд з прав людини зазначив, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції, якщо апеляційне оскарження існує в національному правовому порядку, держава зобов`язана забезпечити особам під час розгляду справи в апеляційних судах, в межах юрисдикції таких судів, додержання основоположних гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції, з урахуванням особливостей апеляційного провадження, а також має братися до уваги процесуальна єдність судового провадження в національному правовому порядку та роль в ньому апеляційного суду.

Відповідно до частини другої статті 352 ЦПК України ухвала суду першої інстанції оскаржується в апеляційному порядку окремо від рішення суду у випадках, передбачених статтею 353 цього Кодексу.

Аналіз правових позицій Конституційного Суду України, висловлених у рішеннях: від 27 січня 2010 року у справі № 3-рп/2010, від 28 квітня 2010 року у справі № 12-рп/2010, від 08 липня 2010 року у справі № 18-рп/2010, від 02 листопада 2011 року у справі № 13-рп/2011, від 22 квітня 2014 року у справі № 4-рп/2014, свідчить, що при тлумаченні пунктів 2, 10, 12, 18, 28 частини першої статті 293 ЦПК України (у редакції, чинній станом 03 серпня 2017 року), суд враховував такі обставини: (а) зміст (особливість) процесуального рішення, що оскаржується; (б) стадію цивільного судочинства, що обумовлює процесуальну можливість особи поновити свої права виключно шляхом оскарження відповідної ухвали.

При цьому, Конституційний Суд України, зокрема, вказував, що: (1) "згідно з частиною другою статті 293 Кодексу заперечення на ухвали, які не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду. Це положення слід розуміти так, що будь-яка ухвала суду підлягає перегляду в апеляційному порядку самостійно або разом з рішенням суду. Однак особливість ухвали про відмову у видачі дубліката виконавчого листа полягає в тому, що вона приймається на стадії виконання судового рішення і оскаржити її одночасно з оскарженням рішення суду неможливо, тому ця ухвала може бути оскаржена лише самостійно" (абзац 5 пункту 3.2. рішення від 27 січня 2010 року у справі № 3-рп/2010); (2) "особливістю ухвали про роз`яснення рішення суду або про відмову в роз`ясненні рішення суду є те, що суд може постановити її в будь-який час до настання обмежень, визначених у частині другій статті 221 ЦПК України, зокрема після набуття ним законної сили. Це виключає можливість оскарження такої ухвали разом з цим рішенням, тому вона може бути оскаржена самостійно" (абзац другий пункту 2.2. рішення Конституційного Суду України від 08 липня 2010 року (v018p710-10) у справі № 18-рп/2010); (3) "[] особливістю ухвал суду першої інстанції щодо внесення виправлень у рішення або відмови у внесенні виправлень є те, що суд може постановити їх у будь-який час, зокрема й після набрання рішенням законної сили. За цих умов такі ухвали суду першої інстанції фактично не можуть бути оскаржені разом із рішенням суду. Крім того, відсутність можливості апеляційного оскарження ухвал суду першої інстанції про відмову у внесенні виправлень у рішення окремо від рішення суду у випадку, якщо наявні у тексті судового рішення неточності (арифметичні помилки чи описки) стосуються істотних обставин, може ускладнити або навіть унеможливити виконання судового рішення" (пункт 2.3. рішення Конституційного Суду України від 22 квітня 2014 року (v004p710-14) у справі № 4-рп/2014); (4) "особливістю ухвал суду щодо повороту виконання рішення є те, що вони приймаються на стадіях виконання судового рішення і оскаржити їх одночасно з рішенням суду неможливо" (абзац четвертий пункту 3.2. рішення Конституційного Суду України від 02 листопада 2011 року (v013p710-11) у справі № 13-рп/2011).

У статті 353 ЦПК України не міститься прямої заборони оскарження в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо відмови у поверненні грошових коштів внесених на депозитний рахунок суду і долю яких не вирішено при ухваленні у справі рішення по суті заявлених позовних вимог.

У зв`язку з наведеним висновок суду апеляційної інстанції про те, що така ухвала суду не може бути оскаржена в апеляційному порядку, не відповідає як принципу верховенства права, Конституції України (254к/96-ВР) , так і нормам процесуального права і зазначеним вище Рішенням Конституційного Суду України.

Повернувши апеляційну скаргу на підставі пункту 4 частини першої статті 357 ЦПК України, апеляційний суд порушив право заявника на доступ до правосуддя, зокрема, на гарантоване право апеляційного оскарження судового рішення.

Верховний Суд вважає, що ухвала суду першої інстанції за результатами вирішення питання про повернення грошових коштів, які знаходяться на депозитному рахунку суду і доля яких не вирішена при ухваленні рішення, що набуло законної сили, може бути оскаржена в апеляційному порядку, оскільки особа, яка подає апеляційну скаргу, не може поновити свої права в інший спосіб аніж шляхом оскарження в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції.

Схожий по суті правовий висновок міститься також у постанові Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі № 61-42865сво18.

Верховний Суд звертає увагу, що вирішуючи заяву ОСОБА_1 про повернення коштів з депозитного рахунку суду, суд першої інстанції не був позбавлений права усунути недолік власного рішення і у відповідності до статті 270 ЦПК України, проте цього не зробив, наслідком чого стало перегляд процесуальної ухвали судами апеляційної та касаційної інстанцій і, відповідно, порушення розумних строків розгляду даного питання та прав учасників справи.

З наведених підстав, Верховний Суд приймає аргументи касаційної скарги ОСОБА_1 щодо порушення апеляційним судом норм процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу задовольнити, ухвалу апеляційного суду скасувати, а справу передати до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Керуючись статтями 400, 406, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргуОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Житомирського апеляційного суду від 27 грудня 2019 року скасувати, справу передати до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження у справі.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.