розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Комсомольського районного суду м. Херсона від 26 квітня 2006 року в складі судді Стамбули Н. В. та рішення Апеляційного суду Херсонської області від 17 травня 2017 року в складі колегії суддів: Вейтас І. В., Радченка С. В., Склярської І. В., та касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Апеляційного суду Херсонської області від 17 травня 2017 року в складі колегії суддів: Вейтас І. В., Радченка С. В., Склярської І. В.,

В С Т А Н О В И В:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2016 року прокурор м. Херсона в інтересах держави в особі відкритого акціонерного товариства "Державний ощадний банк України", правонаступником якого є публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" (далі -

ПАТ "Державний ощадний банк України") звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, приватного підприємства "Агро Ніка Плюс" про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовна заява мотивована тим, що 24 травня 2005 року між банком та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, за умовами якого банк передав позичальнику грошові кошти у розмірі 90 тис. грн, зі сплатою 23,00 % річних, строком до 24 травня 2010 року.

25 травня 2005 року на забезпечення виконання зобов`язання за вказаним кредитним договором між банком та ОСОБА_2, ОСОБА_3, приватним підприємством "Агро Ніка Плюс" (далі - ПП "Агро Ніка Плюс") було укладено три договори поруки, за умовами яких кожен з поручителів зобов`язався солідарно з ОСОБА_1 відповідати перед банком за виконання зобов`язання за зазначеним кредитним договором.

25 травня 2005 року на забезпечення виконання зобов`язань за указаним кредитним договором між банком та ПП "Агро Ніка Плюс" укладено договір застави, предметом якого є трактор Т-170МГ1, 2000 року випуску, який належить підприємству на праві власності.

Відповідачі взяті на себе зобов`язання не виконали, на вимоги не реагували, унаслідок чого станом на 26 січня 2006 року виникла заборгованість за кредитним договором у розмірі 93 297,63 грн, з яких: заборгованість за кредитом у розмірі 87 910 грн; заборгованість за відсотками у розмірі 4 848,70 грн; пеня за несплату основного боргу у розмірі 461,93 грн; пеня за несплату відсотків у розмірі 77 грн.

З урахуванням наведеного, прокурор просив стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за указаним кредитним договором у розмірі 93 297,63 грн.

Справа переглядалась судами неодноразово.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Комсомольського районного суду м. Херсона від 26 квітня 2006 року позов прокурора м. Херсона в інтересах ПАТ "Державний ощадний банк України" задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ПП "Агро Ніка Плюс" на користь ПАТ "Державний ощадний банк України" заборгованість за кредитом у розмірі 87 910 грн, заборгованість зі сплати відсотків у розмірі 4 848,70 грн, пеню за несплату основного боргу у розмірі 461,93 грн, пеню за несплату відсотків 77 грн, а всього 93 297,63 грн.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Рішенням апеляційного суду Херсонської області від 08 липня 2016 року рішення Комсомольського районного суду м. Херсона від 26 квітня 2006 року у частині солідарного стягнення з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ПП "Агро Ніка Плюс" на користь ПАТ "Державний ощадний банк України" заборгованості за кредитним договором змінено, а саме вирішено вважати, що сума заборгованості за кредитним договором стягнута судом солідарно з ОСОБА_1 і ОСОБА_2 .

Короткий зміст рішення суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 грудня 2016 року касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.

Рішення Комсомольського районного суду м. Херсона від 26 квітня 2006 року та рішення апеляційного суду Херсонської області від 08 липня 2016 року в частині вирішення позовних вимог прокурора м. Херсона в інтересах держави в особі ПАТ "Державний ощадний банк України" до ПП "Агро Ніка Плюс" скасовано, провадження у справі у цій частині закрито.

Рішення апеляційного суду Херсонської області від 08 липня 2016 року в частині вирішення позовних вимог прокурора м. Херсона в інтересах держави в особі ПАТ "Державний ощадний банк України" до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором скасовано, справу у цій частині передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції (новий розгляд)

Рішенням Апеляційного суду Херсонської області від 17 травня 2017 року рішення Комсомольського районного суду м. Херсона від 26 квітня 2006 року в частині солідарного стягнення з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ПАТ "Державний ощадний банк України" заборгованості за кредитним договором змінено. Стягнуто суму заборгованості солідарно з ОСОБА_1, правонаступником якого є ОСОБА_7 та ОСОБА_4, і ОСОБА_2, та солідарно з ОСОБА_1, правонаступником якого є ОСОБА_7 та ОСОБА_4, і ОСОБА_3 .

Змінюючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив із того, що стягуючи з поручителів у солідарному порядку суму заборгованості за договором кредиту, суд першої інстанції, не звернув увагу, що у даному випадку частина третя статті 554 ЦК України застосована бути не може і поручителі не несуть солідарної відповідальності, так як відсутня їх спільна порука, оскільки укладено окремі договори поруки.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У червні 2017 рокуОСОБА_2 подавдо Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції в частині стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором та рішення апеляційного суду в частині стягнення суми заборгованості солідарно з ОСОБА_1, правонаступником якого є ОСОБА_7 та ОСОБА_4 і ОСОБА_2 і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову в частині стягнення кредитної заборгованості з ОСОБА_2 відмовити. Вважати поруку припиненою.

У листопаді 2017 рокуОСОБА_4 подавдо Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права,просив скасувати рішення апеляційного суду в частині стягнення з ОСОБА_4 як правонаступника ОСОБА_1, у іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення судів в частині стягнення з ОСОБА_3 не оскаржується, а тому у касаційному порядку не переглядається (частина перша статті 400 ЦПК України).

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_2 мотивована тим, що порука припинилася у зв`язку зі смертю позичальника, а він не давав згоди відповідати за нових боржників - спадкоємців ОСОБА_1 .

Касаційна скарга ОСОБА_4 мотивована тим, що судами не досліджувались та не встановлювались обставини чи приймалась спадщина спадкоємцями, її розмір та час прийняття. У оскаржуваному рішенні відсутні будь-які докази, або посилання на докази якими суд обґрунтовує прийняття спадщини ОСОБА_7 та ОСОБА_4 . При цьому апеляційним судом встановлено, що після смерті ОСОБА_1 за його останнім місцем проживання в нотаріальній конторі спадкова справа не заводилась, відповідно жодних правових підстав для стягнення з ОСОБА_7 та ОСОБА_4 судом не встановлено.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У квітні 2018 року прокурор м. Херсона подав відзив на касаційну скаргу ОСОБА_4, у якому зазначив, що рішення суду апеляційної інстанції є законним і обґрунтованим, підстав для його скасування немає.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 серпня 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 та витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України (1618-15) у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Справа передана до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 05 березня 2018 року поновлено ОСОБА_4 строк на касаційне оскарження рішення апеляційного суду Херсонської області від 17 травня 2017 року та відкрито касаційне провадження.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судом установлено, що 24 травня 2005 року між ПАТ "Державний ощадний банк України" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, за умовами якого банк передав позичальнику грошові кошти у розмірі 90 тис. грн, зі сплатою 23,00 % річних, строком до 24 травня 2010 року.

25 травня 2005 року на забезпечення виконання зобов`язання за вказаним кредитним договором між ПАТ "Державний ощадний банк України" та ОСОБА_2, ОСОБА_3, ПП "Агро Ніка Плюс" було укладено три договори поруки, за умовами яких кожен з поручителів зобов`язався солідарно з ОСОБА_1 відповідати перед банком за виконання зобов`язання по зазначеному кредитному договору.

25 травня 2005 року на забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором між банком та ПП "Агро Ніка Плюс" укладено договір застави, предметом якого є трактор Т-170МГ1, 2000 року випуску, який належить підприємству на підставі права власності.

ПАТ "Державний ощадний банк України" вказувало про те, що відповідачі взяті на себе зобов`язання не виконали, на вимоги не реагували, унаслідок чого станом на 26 січня 2006 року виникла заборгованість за кредитним договором у розмірі 93 297,63 грн, з яких: заборгованість за кредитом у розмірі 87 910 грн; заборгованість за відсотками у розмірі 4 848,70 грн; пеня за несплату основного боргу у розмірі 461,93 грн; пеня за несплату відсотків у розмірі 77 грн.

Судом установлено, що 10 лютого 2015 року, після ухвалення районним судом рішення, позичальник ОСОБА_1 помер.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) , Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) , Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційних скарг здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України (1618-15) в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частини 1 статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Касаційні скарги не підлягають задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Статтями 525, 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або до інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 559 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до частини першої статті 553 ЦК України поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки (частини перша, друга, третя статті 554 ЦК України).

Отже, апеляційний суд, встановивши, що між ВАТ "Державний ощадний банк України" та поручителями укладені 25 травня 2005 року різні договори поруки, дійшов правильного висновку про те, що у даному випадку частина третя статті 554 ЦК України застосована бути не може і поручителі не несуть солідарної відповідальності, так як відсутня їх спільна порука, оскільки укладено окремі договори поруки, а тому обґрунтовано змінив рішення суду першої інстанції, стягнувши заборгованість за кредитним договором з кожного поручителя окремо.

Правильними є також висновки про те, що смерть боржника за кредитним договором після ухвалення рішення суду про стягнення заборгованості солідарно з останнього та поручителя не є підставою для припинення договору поруки, який укладений для забезпечення виконання кредитного договору позичальника.

Оскільки, судом встановлено, що боржник - ОСОБА_1 помер ІНФОРМАЦІЯ_1, тобто після ухвалення рішення Комсомольського районного суду м. Херсона від 26 квітня 2006 року про стягнення солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 заборгованості за кредитом, і судовим рішенням суду першої інстанції, питання щодо прав та обов`язків спадкоємців ОСОБА_1 - ОСОБА_7, ОСОБА_4, не вирішувалось, апеляційний суд обґрунтовано вважав, що відсутні підстави для застосування до даних правовідносин положень законодавства щодо відповідальності поручителя у разі смерті позичальника.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків апеляційного суду, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення та зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновками суду апеляційної інстанції щодо їх оцінки.

Враховуючи те, що спір по суті апеляційним судом вирішено правильно і законно, а рішення не може бути скасоване з одних лише формальних міркувань (частина друга статті 410 ЦПК України), колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає без задоволення касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палатиКасаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В:

Касаційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Комсомольського районного суду м. Херсона від 26 квітня 2006 року у незміненій частині та рішення Апеляційного суду Херсонської області від 17 травня 2017 року в частині стягнення суми заборгованості солідарно з ОСОБА_1, правонаступниками якого є ОСОБА_7 та ОСОБА_4 і ОСОБА_2 залишити без змін.