розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Галицького районного суду міста Львова від 03 липня 2018 року у складі судді Волоско І. Р. та постанову Львівського апеляційного суду від 27 травня 2019 року у складі колегії суддів: Крайник Н. П., Шеремети Н. О., Цяцяка Р. П.,

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання недійсним договору купівлі-продажу.

В обґрунтування позовних вимог зазначала, що 27 липня 2016 року між ОСОБА_3, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 укладено договір купівлі-продажу квартири та внесено відповідний запис до державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Відповідно до вказаного договору, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 передали у власність ОСОБА_4 квартиру АДРЕСА_1 . Як зазначено в оскаржуваному договорі, до квартири приналежна комора на горищі площею 3,2 кв. м. Однак згідно інформаційної довідки з державного реєстру речових прав на нерухоме майно до квартири приналежна комора в підвалі 3.2 кв. м. Крім того, у свідоцтві на право власності на квартиру, яке надане відповідачами нотаріусу для посвідчення договору купівлі-продажу, зроблено виправлення: "комора в підвалі" виправлено на "комору на горищі". Вважала, що у приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Юзви Н. Б. були відсутні підстави для посвідчення договору купівлі-продажу вказаної квартири.

Зазначала, що оспорюваним договором порушено її права на користування горищем, оскільки вона проживає в будинку АДРЕСА_2, має право на користування усіма приміщеннями загального користування багатоквартирного будинку.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Галицького районного суду міста Львова від 03 липня 2018 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанцій виходив з того, що жодна із сторін правочину (оскаржуваного договору) не оскаржувала його повністю чи в частині, а позивач просила визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири в цілому, не зазначаючи при цьому підстав для такого визнання, тому вважав, що ці вимоги не підлягають задоволенню.

Постановою Львівського апеляційного суду від 27 травня 2019 року рішення Галицького районного суду міста Львова від 03 липня 2018 року скасовано, ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 27 липня 2016 року, укладений між ОСОБА_3, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 недійсним в частині належності до квартири комори на горищі площею 3,2 кв. м.

Апеляційний суд дійшов висновку, що приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Юзва Н. Б. не отримав витягу з державного реєстру речових прав на спірну квартиру та протиправно посвідчив договір на підставі свідоцтва № Г-30050 про право власності на квартиру, у яке було внесені виправлення: "комора в підвалі" виправлена на "комору на горищі". Оскільки оспорюваним договором порушено права ОСОБА_1 на користування горищем багатоквартирного будинку АДРЕСА_2, апеляційний суд визнав цей правочин недійсним в частині продажу зазначеного підсобного приміщення.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У липні 2019 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права,просить скасуватирішення судів першої та апеляційної інстанцій, ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що умова про предмет оспорюваного договору купівлі-продажу квартири є істотною, а тому недійсність умови щодо відчуження, незаконно включеної до її складу, комори на горищі є підставою для визнання недійсним цього договору в цілому, а не лише в частині зазначеного підсобного приміщення.

В підтвердження своїх доводів позивач посилається на постанову Верховного Суду від 12 березня 2018 року в справі 910/22319/16, яка, на її думку, містить висновки щодо застосування норми матеріального права в аналогічних правовідносинах.

Відзив на касаційну скаргу

У серпні 2019 року на адресу суду від ОСОБА_4 надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 . У відзиві відповідач зазначає, що касаційна скарга є необгрунтованою та безпідставною, оскільки спірний договір купівлі - продажу квартири в частині умов, які порушували права позивача, визнано апеляційним судом недійсним. В іншій частині оспорюваний договір права позивача не порушує. Сторони договору його не оскаржують.

Відповідач вказує на безпідставність посилань позивача на постанову Верховного Суду від 12 березня 2018 року в справі 910/22319/16, оскільки спірні правовідносини у цій справі є відмінними від тих, що були предметом у зазначеній справі.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 23 липня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 та витребувано справу № 461/1087/17 з Галицького районного суду міста Львова.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) , Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Суди встановили, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 .

27 липня 2016 року за нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу ОСОБА_3, ОСОБА_2 продали ОСОБА_4 квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 29.6 кв. м, яка складається з однієї кімнати житловою площею 17,1 кв. м, кухні та комори на горищі площею 3,2 кв. м.

Згідно з інформаційною довідкою з державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 34008131 від 31 січня 2017 року квартира АДРЕСА_1 складається з однієї житлової кімнати та кухні, комори в підвалі 3.2 кв. м.

Комора на горищі площею 3,2 кв. м. не є складовою частиною зазначеної квартири, а є приміщенням загального користування мешканців будинку АДРЕСА_2, право на користування яким має, зокрема, і ОСОБА_1 .

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (частини друга та третя статті 215 ЦК України).

Статтею 203 ЦК України встановлено вичерпний перелік підстав, з яких правочин може бути визнаний недійсним. Зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини (стаття 217 ЦК України).

Встановивши, що договір купівлі-продажу квартири від 27 липня 2016 року, укладений між ОСОБА_3, ОСОБА_2 та ОСОБА_4, в частині відчуження комори на горищі площею 3,2 кв. м, яка не є складовою частиною цієї квартири, порушує права ОСОБА_1 щодо можливості вільного доступу до усіх приміщень загального користування багатоквартирного будинку, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про скасування рішення суду першої інстанції та задоволення позову щодо визнання недійсним оспореного договору в цій частині.

Доводи ОСОБА_1 про наявність підстав для визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири від 27 липня 2016 року в цілому є необґрунтованими.

Частину оспорюваного договору купівлі-продажу квартири від 27 липня 2016 року щодо відчуження комори на горищі площею 3,2 кв. м, яка на думку ОСОБА_1 порушувала її права, апеляційним судом визнано недійсною. В іншій частині вказаний договір права та інтереси позивача не порушує, він міг бути укладений і без включення до нього недійсної частини, а тому цей правочин правильно визнаний апеляційним судом недійсним лише у вказаній частині, а не в цілому.

Посилання позивача на ту обставину, що апеляційним судом не враховано висновок викладений у постанові Верховного Суду від 12 березня 2018 року в справі 910/22319/16 є безпідставними, оскільки зроблений в цій справі висновок про те, що в разі недійсності істотної умови договору, правочин має бути визнаний недійсним в цілому, не може бути застосований до спірних правовідносин в цій справі. В оспореному ОСОБА_1 договорі купівлі-продажу наявні всі його істотні умови, в тому числі і щодо предмета договору - спірної вкартири. Незаконне включення до складу приміщень квартири підсобного приміщення - комори на горищі площею 3,2 кв. м. не є дефектом цієї істотної умови в цілому, оскільки квартира в багатоквартирному будинку без комори, розміщеної за її межами, може бути самостійним предметом договору купівлі-продажу.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Оскільки оскаржена постанова апеляційного суду, якою скасоване рішення суду першої інстанції і ухвалене нове рішення, ухвалена з додержанням норм матеріального та процесуального права, її належить залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.